Відкладена американо-російська розмова

Битва ідей

Торжества з нагоди 100-річчя закінчення Першої світової війни, Великої війни, як її заведено називати в Європі, 11 листопада проходили на багатьох локаціях у Європі, але головні були в Парижі. Саме там планувалося провести двосторонню американо-російську зустріч на вищому рівні після того, як наприкінці жовтня США анонсували вихід із Договору про ракети середньої і меншої дальності (ДРСМД). Але вже на початку минулого тижня стало зрозуміло, що повноцінної зустрічі в Парижі не буде. Спочатку Дональд Трамп дав зрозуміти, що навряд чи йому вдасться поспілкуватися з російським лідером, оскільки формат паризьких торжеств такій зустрічі не сприяє. Зустріч, можливо, відбудеться на саміті "великої двадцятки" в Аргентині 30 листопада - 1 грудня. Потім російські чиновники розкрили причину перенесення, яка видається цілком правдоподібною: Франція наполегливо попросила лідерів інших країн не організовувати в Парижі двосторонніх зустрічей, які затьмарили б міжнародні торжества.

У Парижі справді не було важливих "двосторонок", крім зустрічей самого президента Франції Еммануеля Макрона. Але вони відбулися напередодні. 9 листопада прем'єр Великої Британії Тереза Мей приїхала на північ Франції, в містечко Альбер, де точилися запеклі бої між Антантою і країнами "осі", щоб ушанувати пам'ять полеглих та поговорити про європейські справи. У Парижі прем'єра Великої Британії не було, - в Лондоні пройшли окремі торжества. Антанта в Альбері зустрілася без свого третього члена - Росії, в якій перед самою великою перемогою в Першій світовій війні відбувся державний переворот і яка пішла на сепаратний мир із Німеччиною, що відтермінувало завершення війни. Тепер свою перемогу Росія може святкувати хіба що в Парижі. Бої Першої світової сучасної Росії не торкнулися, - вони йшли в Україні, Білорусі та країнах Балтії.

10 листопада Макрон зустрічався з Трампом після заочної перепалки навколо оживленої вкотре французьким президентом ідеї створення європейської армії, яка б захищала "від Китаю, Росії і навіть Сполучених Штатів Америки". Трамп відповів грізним твіттом, де заяви Макрона назвав образливими і запропонував Європі спочатку внести "чесну частку" в НАТО, яке США продовжують субсидіювати, а потім уже говорити про "європейську армію". Розмова віч-на-віч у Парижі між французьким та американським президентами була теплішою, і Макрон, здавалося, в чомусь переконав Трампа. Але дискусія вийшла за рамки суто військових питань і тривала на самих торжествах із нагоди 100-річчя закінчення Великої війни. У своїй промові Макрон назвав націоналізм зрадою патріотизму, яка викликає до життя старих демонів хаосу й смерті. Він заявив, що світовий порядок, побудований на ліберальних цінностях, заслуговує захисту. За словами Макрона, мільйони людей загинули в Першій світовій війні, борючись за універсальні цінності проти егоїзму націй, котрі визнають лише власні інтереси. Це непрямий, але сильний удар по націоналістичних ідеях America first Дональда Трампа.

Річ навіть не в тому, що пролунав осуд певних ідей, а в тому, що республіканця Трампа порівняли з демократом Вудро Вільсоном, чиє втручання у Велику війну виявилося вирішальним для її припинення. Саме Вільсон накреслив план світового порядку, що протримався до Другої світової війни й відродився після неї оновленим. ООН придумали американські демократи з британської подачі. І чи готовий Дональд Трамп руйнувати все, що в нього асоціюється з Гілларі Клінтон?

Мабуть, це було головне, що відбулося в Парижі 11 листопада, - нагадування в сучасних дискусіях Трампа й Макрона про боротьбу великих ідей, які протистоять одна одній упродовж століть.

Гра в запізнення

Російського президента, схоже, хвилювала лише атрибутика старшинства у світовій політиці. Заходи 11 листопада почалися з ходи лідерів країн, які почуваються причетними до Великої війни. 70 президентів і глав урядів пройшли без особистої охорони (але, безумовно, охоронюваним маршрутом) до пам'ятника Невідомому солдатові біля Тріумфальної арки в Парижі. Серед них не було тільки Дональда Трампа й Володимира Путіна. Перший не зміг іти в загальній масі через протокол його служби безпеки. Трамп із дружиною з'явилися окремо, коли інші лідери вже зайняли свої місця для участі в головній церемонії. Чи забороняла Володимиру Путіну йти разом із іншими лідерами Федеральна служба охорони, чи він просто пізно прилетів у Париж, не повідомлялося. Але достеменно відомо, що він прийшов до місця церемонії останнім, кокетливо потуплюючись і кидаючи швидкі погляди на решту. Там було не до війни й миру, боролися еґо. Де-де, а в цьому Путін Трампа переграв.

Розмова між Трампом і Путіним усе-таки відбулася під час двогодинного робочого сніданку. Але світові ЗМІ її помітили не відразу. У топ новин спочатку потрапила розмова Трампа з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом. Туреччина робить ще один потужний геополітичний маневр, і двом президентам було про що поговорити. Розмова Трампа й Путіна відбувалася у присутності безлічі інших вух. Російський президент, генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш, президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер, канцлер Німеччини Ангела Меркель, Еммануель Макрон і Дональд Трамп сиділи поруч одне напроти одного. Вони просто не змогли б стукати ножами й виделками аж дві години мовчки.

Говорили англійською мовою і, за повідомленнями прес-служб, невимушено, Путіну допомагав перекладач. Як повідомила прес-служба Трампа, "сьогодні під час ланчу президент сидів із президентом Макроном, канцлером Меркель і президентом Путіним. Лідери обговорили безліч питань, включно з ДРСМД, Сирією, торгівлею, ситуацією в Саудівській Аравії, санкціями, Афганістаном, Китаєм та Північною Кореєю". Прес-служба Єлисейського палацу повідомила, що розмова проходила між Трампом, Макроном і Путіним, і до неї час від часу долучалися Меркель і Гутерреш. Прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков взагалі не знав, що розмова відбулася, й повідомив лише про потиск рук на врочистих заходах. Путін коротко відзначив після сніданку, що розмова з Трампом вийшла хорошою.

The White House / Flickr

Навряд чи цю розмову можна назвати переговорами. Це була, швидше, світська бесіда людей, обізнаних і досвідчених. Обговорювати ДРСМД докладно в таких обставинах Трамп і Путін не могли. Вони могли хіба що відчути настрої один одного, модальності європейської і світової системи відносин, висловлені Макроном, Меркель та Гутеррешем.

Можливо, після проміжних виборів у США вихід із ДРСМД відсунувся на пізніший термін. Д.Трампу потрібен час, аби вирішити, що робити з демократами в Палаті представників і як краще зіграти на темі ДРСМД.

Усе-таки договір виглядає приреченим. Для виходу з нього адміністрації Трампа не потрібне схвалення Конгресу. Що його може тримати, то це перспектива того, що оновлений Конгрес не схвалить витрат на адаптацію системи оборони США до умов припинення дії ДРСМД. Але це тільки доти, доки демократи не вирішать, що гонка ракетних озброєнь - це кращий спосіб залучити Росію до відповідальності за порушення міжнародного права, у даному разі - ДРСМД. Поки що ситуація завмерла. Після перших розпачливих реакцій на американський анонс виходу з ДРСМД Росія почала намацувати ґрунт під ногами. Російський лідер зазначив в інтерв'ю телекомпанії Russia Today у похмурому Парижі, що Росія готова до діалогу в кожному разі: "Це ж не ми виходимо з Договору про ракети середньої й меншої дальності, це американці планують зробити. І вони, і ми налаштовані на те, щоб відновити діалог".

Ритм танцю

Путін на початку своєї кар'єри любив "додавлювати" ситуацію у внутрішній і зовнішній політиці, брати цілеспрямованістю та гнучкістю там, де противникам набридала боротьба. Тепер "додавлювати" нічого. ДРСМД і санкції в руках США, у Сирії пат - ні перемогти, ні піти, Китай і Північна Корея собі на умі. Готуючись до паризьких зустрічей (їх не могло взагалі не бути) і майбутніх аргентинських, Росія спробувала зробити хід конем. Москва вирішила наступити на афганський мозоль Вашингтона. США вже більше року розвивають тему нормальності Афганістану, щоб уключити в міжнародну систему, передусім через Центральну Азію, як ще один "стан". Росію ж, своєю чергою, давно підмітили у прихованих контактах із Талібаном, забороненим на її ж території.

kremlin.ru

Минулого тижня Талібан був у Москві. Під головуванням міністра закордонних справ Сергія Лаврова відбулася зустріч представників влади Афганістану з представниками Талібану. Правда, Талібан представляло його відділення в Катарі, а афганський уряд - неформальна "рада миру". Але Путін тепер може продемонструвати США і світові існування "московського формату" врегулювання в Афганістані. Може, й спрацює, - в Парижі за робочим сніданком про Афганістан усе-таки поговорили. Але блеф Росії, постійна гра з війною під заклинання про мир можуть вкотре спрацювати проти неї.

Росія неодмінно програє, якщо США, Європа й Україна не робитимуть помилок. Час швидкоплинний. Світ знову змінився і почав згадувати про цінності. Можливо, вихід США з ДРСМД - це не перше, що має бути на порядку денному, тим більше коли цей вихід потребує часу для усвідомлення в Парижі й Берліні і для підготовки в Україні, де пролягає фронт сучасної війни, яку важко назвати великою, бо вона гібридна. Поспіх може породити чергову химеру "європейської армії", четверту чи п'яту за останні 80 років, що тільки завадить реальній НАТО.

Важливіше витримати ритм розумного стримування Росії, запущений ще в 2014 р. Поки що на черзі наступний раунд американських санкцій за застосування Росією хімічної зброї у британському Солсбері. Якщо перед перспективою їх впровадження Путін однак буде готовий на будь-яких умовах поговорити з Трампом про ДРСМД, це означатиме, що розумне стримування працює.