ВІДБИТКИ ПАЛЬЦІВ СТРАТЕГІЧНОГО ПАРТНЕРА

Польсько-американські відносини ввійшли у фазу тяжких випробувань. Випробування полягає в тому, що висока ідея стратегічного партнерства мала б уже приносити цілком конкретні плоди. А не приносить. Принаймні так вважає більшість польського суспільства. Отже, поляки починають відчувати образу і розчарування. Американці ж — роздратування набридливістю свого «малого» європейського приятеля. Свідченням цього став робочий візит Александра Квасьнєвського до США 26—28 січня, під час якого польському президентові не вдалося вирішити жодної проблеми з тих, котрі найбільше хвилюють пересічного поляка, та й не тільки його.

Цей, уже третій, візит Александра Квасьнєвського до США був найтяжчим і найменш плідним. Можливо, тому, що польська громадська думка очікувала від нього не обіцянок допомоги і декларацій про дружбу та партнерство з боку американців (цей етап був пройдений під час двох попередніх візитів), а розв’язання конкретних проблем, що їх напередодні візиту чітко назвала польська преса, часто устами політиків різних політичних сил. У день візиту Александра Квасьнєвського до Вашингтона на сторінках газети «Жечпосполіта» один із публіцистів написав, що час ставити питання про конкретні ефекти польської проамериканської політики. «Чи наш атлантичний союзник відповідно нам віддячує?» — запитувала газета.

Отже, серед головних проблем, на вирішення яких чекають поляки, було названо: лібералізацію, а згодом і скасування візового режиму для польських громадян; здобуття контрактів для польських фірм на відбудову зруйнованого війною Іраку та приплив американських інвестицій у польську економіку, зокрема давно очікувані вливання в польський військово-промисловий комплекс. При цьому одне з прагнень — проблема віз — було абсолютно очевидно перебільшеним. Не виключено, що це питання штучно зробили «найбільш принциповим» саме політики опозиції та ЗМІ, менш прихильні до уряду й президента, з метою компрометації останніх в очах суспільства. Адже з самого початку було відомо, що президент Квасьнєвський просто не в змозі буде розв’язати цю проблему. Водночас слід зауважити, що нікому не вдалося б роздути штучно цю проблему, якби її не було насправді.

Партнерство і візи

Згідно з угодою, підписаною між Польщею та США в 1991 році, американці можуть подорожувати до Польщі без віз, а поляки до США — із безплатними візами. Однак відтоді американці запровадили плату за візи, яка на тепер уже зросла до 100 доларів. Правда, окрім грошових витрат, полякам, котрі вибираються «за океан», більше докучають умови, в яких цю візу доводиться отримувати, а також те, як їх (візи) сприймають митні та прикордонні служби уже в самих американських аеропортах. Отже, спочатку пересічний поляк повинен вистояти довгі дні в черзі до посольства США у Варшаві, а потім, навіть отримавши візу, може бути без особливих пояснень не впущений до «країни мрій», внаслідок чого пропадають гроші не лише за візу, а й за переліт туди-назад. Про такі випадки польська преса пише досить часто. Останнім часом ситуацію ускладнили ще й нові правила в’їзду — залишання відбитків пальців та фотографування на кордоні.

Коли, втягуючи країну в іракський конфлікт, керівництво Польщі натякало суспільству на значну користь від такого кроку в майбутньому, багато поляків сподівалося, що завдяки цьому вдасться вирішити і питання віз. Тим більше ця надія зросла тепер, напередодні вступу Польщі до ЄС, громадяни країн якого (окрім Греції) їздять до США без віз. Якщо ми стратегічний партнер і другий після Великобританії союзник США у Європі, то чому нас мають трактувати як потенційних терористів? — запитували польські газети перед візитом Квасьнєвського у Вашингтон. Однак дуже швидко виявилося, що чиновники з Білого дому, які охоче говорять високі слова про стратегічне партнерство та особливу дружбу між країнами, не мають вирішального впливу на візову політику, за яку відповідає американський Конгрес. Того дня, коли президент Квасьнєвський вилетів до Вашингтона, у «Газеті виборчій» з’явилося інтерв’ю радника американського президента з питань національної оборони Кондолізи Райс, яка не залишила у цьому питанні жодних сумнівів. На запитання кореспондента «ГВ»: «Чи США скасують візи для поляків?» — пані Райс відповіла: «Польща — наш друг і союзник, але поляки повинні знати, що питання віз не має нічого спільного з нашими двосторонніми відносинами... Керівництво США реалізує глобальну візову програму, і ми не можемо вносити до неї жодних різких змін день у день. А після подій 11 вересня ми цю систему ущільнюємо, а не послаблюємо». Самому ж польському президентові американці пообіцяли докласти зусиль до покращання ситуації з візовим режимом — наприклад, збільшити кількість консульств у Польщі та розглянути можливість повернення грошей за візу в разі відмови у в’їзді до США.

Втім, поляки добре знають, чому американці опираються. На сьогодні у США нелегально перебувають і працюють сотні тисяч польських громадян, котрі в’їхали в Америку як туристи. Скасування візового режиму для поляків означало б «відчинення воріт для заробітчанської еміграції до США, на що Сполучені Штати не можуть піти», — сказав Польському агентству преси відомий американський політик польського походження Збіґнєв Бжезинський. Однак усвідомлення цього не зменшило хвилі образи, розчарування та озлоблення в Польщі, що знялася на факт відмови з боку американського стратегічного партнера. На цій хвилі з’явилися навіть пропозиції повернутися до «принципу взаємності» у зовнішніх відносинах і запровадити візи для американських громадян. Щоправда, «тверезі голови» відразу ж нагадали, що зі США до Польщі щороку приїздить близько 200 тисяч поляків з американськими паспортами.

Може, тому частина суспільного обурення та політичних атак перейшла на «лівого» президента й «лівий» уряд, які формально відповідальні за те, що вели «слухняну» щодо Америки політику, не вимагаючи наперед нічого конкретного взамін. Політики опозиції, а також преса відразу повідомили польське суспільство про ті конкретні суми, які отримали чехи, болгари, турки та ін. за підтримку американців в Іраку.

«Дедалі частіше ми відчуваємо неспроможність нашої влади, яка не в змозі реалізувати власних обіцянок, а з іншого боку — відчуття образи на Америку за те, що вона легковажить нами», — сказав лідер ліберальної партії Громадянська платформа Дональд Туск. У такому ж дусі висловився й один із лідерів правої партії «Право і справедливість» Лех Качинський: «Коли їдеш із покірними проханнями та нагадуванням про союзницьку вірність, то виявляється, що цього замало». А що вже казати про крайніх правих, які не залишили «сухої нитки» на лівому керівництві країни. Зиґмунт Вжодак із Ліги польських родин назвав політику Квасьнєвського щодо американців «вірнопідданською та компрометуючою», а візит оцінив так: «Коли польське військо посилається до Іраку без висунення американцям жодних умов натомість, коли порушуються конституція, правила ООН, то ефекти цього ми бачимо після зустрічі Квасьнєвського з президентом Бушем».

Контракти та інвестиції

Можливо, поразка в питанні віз була б менш болючою, якби польському президентові вдалося досягти відчутних успіхів у розв’язанні інших проблем — «іракських контрактів» та американських інвестицій. Втім, на прес-конференції після повернення до Варшави Александр Квасьнєвський запевняв співвітчизників, що у цьому та в наступному роках варто сподіватися «буму американських інвестицій у Польщі». Та оскільки президент не сказав нічого конкретного, запевнення ці прозвучали не надто переконливо. Тим більше що Польща вже майже рік чекає, коли ж почнуться інвестиції в польський ВПК в рамках «офсетних» угод, зобов’язання за якими взяли американці в обмін на те, що Польща вибрала їхній поліфункціональний винищувач F-16 для озброєння своєї армії, наражаючись на обурення фірм із країн ЄС, котрі теж брали участь у цьому конкурсі. Поляки купили 48 американських літаків, які їм обійдуться у 3,5 мільярда доларів, бо американський виробник цих літаків пообіцяв інвестувати в польські оборонні підприємства 6 млрд. доларів упродовж 10 років. Де ці інвестиції? — нетерпеливляться дедалі більше над Віслою.

Крім того, на час повалення режиму Саддама Хусейна, згідно з різними опитуваннями громадської думки, понад 50% поляків були переконані, що Польща непогано заробить на відбудові Іраку. Надії ці зросли ще більше, коли колишнього міністра фінансів Польщі Марека Бельку американці призначили заступником керівника цивільної адміністрації Іраку. Однак ще жодна польська фірма так і не отримала контракту, програючи в конкурсах з міцнішими американськими чи британськими фірмами.

Велику надію у Варшаві покладали на те, що польська фірма «Бумар» отримає контракт на повне озброєння та оснащення 27 батальйонів (близько 20 тисяч військовослужбовців) майбутньої іракської армії. Александр Квасьнєвський навіть просив Джорджа Буша посприяти у цьому — і в листі від 31 грудня минулого року, і під час свого візиту. Однак відповідь була такою ж, як і у випадку з візами, — американська адміністрація не вирішує, хто буде переможцем конкурсів на відбудову Іраку. А через два дні після повернення Квасьнєвського до Варшави стало відомо, що фірма «Бумар» конкурс програла. Як вдалося довідатись кореспондентові «Газети виборчої» у США, конкурс виграла американська фірма, комерційна пропозиція якої виявилася на 238 млн. американських доларів дешевшою, ніж пропозиція польського «Бумара».

«Бумару» зашкодив також той факт,— цитує «ГВ» джерело у Вашингтоні, — що польська фірма запропонувала доставку зброї через територію Сирії, що для Білого дому означало б дати можливість ворожій державі заробити долари з кишені американського платника податків. Однак не все ще втрачено — запевняють американці і обіцяють прислати до Варшави групу експертів, котрі навчать польських бізнесменів, що слід робити, щоб отримувати контракти в американських конкурсах.

Охолодження та застій?

Напередодні візиту Александра Квасьнєвського до США голова Бюро національної безпеки РП Марек Сівєц заявляв у пресі, що коли польському президентові не вдасться вирішити у Вашингтоні бодай частини проблем, то на польсько-американські стосунки може чекати період застою та охолодження. Чи так станеться, залежатиме від того, чи вдасться Польщі знайти альтернативу для польсько-американського стратегічного партнерства. Наприклад, помиритися з Європейським Союзом, що буде дуже непросто, як мінімум, із двох причин. По-перше, тому, що європейські політики, бізнесмени й суспільства ображені на поляків і за військово-політичну підтримку США всупереч волі «старої Європи», і за вибір американських літаків, а не європейських, і за добре відоме американофільство поляків, за що Польщу вже було прозвано навіть не «конем», а «троянським ослом» США у Європі. По-друге, саме зараз Польща перебуває у «неформальному» конфлікті з більшістю членів ЄС через свою непоступливість стосовно зміни «домовленостей у Ніцці», що на останньому саміті Союзу призвело до заблокування прийняття Європейської Конституції.

Можливо, усвідомлюючи це, сам президент Квасьнєвський по поверненні зі США переконував журналістів: «Немає жодних підстав окреслювати цей візит як поразку чи катастрофу. Якщо хтось із нас думав, нібито візит приведе до того, що президент Сполучених Штатів вирішуватиме долю контрактів, то це свідчить тільки про нашу наївність».

Водночас голова польської держави не може не зробити з цього візиту певних висновків. Наприклад, що, за висловом одного з лідерів «Права і справедливості», польський президент переоцінив вагу особистих контактів у міжнародній політиці. Александр Квасьнєвський теж має підстави ображатися на американців з тієї причини, що Польща насправді поводилася як шляхетний партнер — «передбачуваний, послідовний і лояльний» (часто повторюваний вислів польського президента) — не вимагаючи наперед якоїсь конкретної платні. Американці цього, здається, зовсім не оцінили, поводячись як типовий імперіаліст, який вважає, ніби слабшому партнерові має бути достатньо того, що сильніший партнер назвав його другом.

Свідченням цього може бути й замітка, що з’явилася у The Washington Post 30 січня 2004 р., зі змістом якої поляків ознайомила «Жечпосполіта»: «Ми попереджали президента Александра Квасьнєвського, що він поплатиться за порушення святих принципів фотосесії в Овальному кабінеті, під час яких мають бути тільки компліменти й усмішки і жодної конкретики... Наступного разу, якщо його ще сюди впустять, Квасьнєвському, можливо, потрібно буде звернути більшу увагу на протокол, який діє під час фотосесій».