ВЕНЕЦІАНСЬКІ АКЦЕНТИ В РУМУНСЬКО-УГОРСЬКІЙ СУПЕРЕЧЦІ

Наприкінці жовтня в румунських і угорських засобах масової інформації знову відновилася суперечка про суть і наслідки закону «Про угорців із сусідніх країн», ухваленого угорським парламентом навесні цього року, який набирає чинності з 2 січня наступного. Це викликано, звісно, тим, що свої оцінки й висновки щодо вищезазначеного закону зробила відома Венеціанська комісія Ради Європи. Нагадаємо, що закон «Про угорців із сусідніх країн» передбачає цілий набір пільг і привілеїв для осіб угорської національності, які вони матимуть на території Угорщини, пред’являючи спеціальне посвідчення. Документ ухвалено з подачі уряду Віктора Орбана, тож саме в особі кабінету міністрів Адріана Нестасе він отримав найзатятішого критика. Головні претензії зводилися до того, що в Будапешті ухвалили закон «антиєвропейський, екстратериторіальний і дискримінаційний». Антиєвропейський не в сенсі новизни й незвичайності, а в тому, що пільги надаються з огляду не на громадянство, а на національність людини. Екстратериторіальний тому, що його дія не обмежиться територією Угорщини, а пошириться на сусідні країни. Дискримінаційний, бо, надаючи пільги громадянам Румунії угорської національності, він ущемлятиме цим права та гідність громадян Румунії інших національностей.

Представники румунської школи дипломатії, яку вважають однією з найсильніших у Європі, зробили все можливе, аби заблокувати чи принаймні домогтися внесення змін у закон «Про угорців із сусідніх країн». Саме на настійну вимогу румунських парламентаріїв, котрі працюють у Раді Європи, цей закон потрапив на експертизу до Венеціанської комісії. Як відомо, висновки й рекомендації цієї комісії не є обов’язковими для виконання, але її авторитет і надзвичайно висока компетентність у питаннях національних відносин майже незаперечні, тож її оцінки переважно служать моделлю для розв’язання тих чи інших проблем саме з погляду міжнародного права.

Треба сказати, що експерти Венеціанської комісії в багатьох своїх висновках підтверджують обгрунтованість претензій румунської сторони щодо закону «Про угорців із сусідніх країн». Нормативні акти, які ухвалені в одній державі, але стосуються громадян іншої держави, не можуть поширювати свою дію на територію іншої держави інакше, ніж за попередньою згодою цієї держави. Причому останнє вважається абсолютно необхідною умовою для того, щоб закон діяв. Такий перший вердикт Венеціанської комісії. Другий серйозний висновок експертів комісії полягає в тому, що жодна держава не може з допомогою ухвалених нею законів делегувати будь-яку офіційну чи напівофіційну функцію неурядовій організації, яка є юридичною особою іншої держави. Що це означає? А те, що на території Румунії передбачене законом «Про угорців із сусідніх країн» посвідчення угорця може видавати тільки румунський уряд. Третя рекомендація Венеціанської комісії — це положення, відповідно до якого посвідчення угорця має базуватися не на визначенні національності тієї чи іншої особи, а тільки на визначенні пільг лише у двох сферах — освіті й культурі.

Нарешті, відповідно до четвертої рекомендації, єдиними сферами, де можуть надаватися визначені пільги особам, які мають громадянство іншої держави, можуть бути лише освіта й культура. При цьому надані пільги повинні служити єдиній меті — збереженню національної та культурної ідентичності тієї чи іншої особи.

Таким чином, Венеціанська комісія своїми рекомендаціями фактично підтримала обгрунтованість деяких претензій офіційного Бухареста. Для останнього це, звісно, не привід для тріумфу, а солідна база для подальших румунсько-угорських переговорів про вдосконалення такого суперечливого закону і можливе його втілення в життя.

P. S. Уже після «венеціанської» експертизи закону «Про угорців…» румунський прем’єр А.Нестасе запропонував лідерам партії етнічних угорців Румунії замінити горезвісне посвідчення угорця квитком члена цієї партії. Румунська опозиція зустріла таку пропозицію різкою критикою з двох причин: по-перше, таке рішення не ліквідує, а лише посилює дискримінаційний характер закону, по-друге, у разі його втілення в життя, воно стає додатковим політичним агентом цієї партії у її майбутніх електоральних змаганнях.