УКРАЇНСЬКИЙ КОНТИНГЕНТ В ЕПІЦЕНТРІ ПАРТИЗАНСЬКОЇ ВІЙНИ?

«Проамериканське місто в Іраку збунтувалося» - так прокоментувала заворушення в Ель-Куті, місті, розташованому в зоні відповідальності 5-ї окремої механізованої бригади (ОМБР), Christian Science Monitor, що симпатизує республіканській адміністрації. Троє загиблих і троє поранених демонстрантів та п’ятеро поліцейських, 19 затриманих - такі, за даними Міноборони України, наслідки триденних заворушень. За словами представників оборонного відомства, ніхто з військової бригади не постраждав. Водночас катарська телекомпанія Al-Jazeera ще в понеділок повідомила, що під час сутичок із демонстрантами поранено двох українських солдатів.

Бунт в Ель-Куті

Інформація про ситуацію в Ель-Куті надходить дуже суперечлива. Проте вимальовується така картина подій у столиці колись однієї з найспокійніших іракських провінцій.

У понеділок тисячний натовп зібрався перед мерією міста, яку постійно охороняють солдати українського контингенту разом з іракськими поліцейськими. Маніфестанти - місцеві безробітні й іракці, що вимагають підвищення зарплати - були вкрай збуджені й агресивні: після емоційних вигуків і погроз у бік іракських поліцейських, що розділяли натовп, й українських солдатів полетіло каміння. А згодом зі збудженої юрби в іракських поліцейських і українських миротворців полетіла ручна граната. Вибухом поранено кількох людей, зокрема й іракських охоронців порядку.

Саме вони, стверджує Міністерство оборони, і стріляли в бік мітингуючих іракців. Українські ж військовослужбовці відкривали попереджувальний вогонь у повітря й виконували маневри бронетехнікою. Як заявляють в оборонному відомстві, спеціальні засоби, зокрема сльозогінний газ, солдати не застосовували.

Заворушення, судячи з відеоряду Al-Jazerra, вийшли далеко за межі площі перед мерією. На посилення було направлено два взводи військової поліції та додаткові механізовані підрозділи українського контингенту.

Як повідомив начальник оперативного відділу управління 5 ОМБР підполковник Володимир Бігун, за станом на четвер, попри провокації бойовиків, котрі закликали демонстрантів до відкритого протистояння з українськими миротворцями, ситуацію вдалося взяти під контроль: демонстранти розійшлися по домівках.

Тим часом Ель-Кут - не єдина гаряча точка в українській зоні відповідальності. Як відзначено в оперативній доповіді командування 5 ОМБР командуванню Сухопутних військ ЗСУ, «найскладніша обстановка склалася в районі м. Ес-Сувайра. Протягом вересня-грудня в місті та його околицях проти підрозділів 52-го окремого механізованого батальйону було встановлено десять саморобних вибухових пристроїв і скоєно три збройні напади на патруль і конвої батальйону».

Відзначимо, що до українських військових постійно надходить інформація про можливі напади бойовиків на підрозділи 5 ОМБР. Як відзначають військові, основною загрозою для українських солдатів є діяльність у провінції колишніх членів партії Баас, «Федаїнів Саддама», військовослужбовців регулярної армії, представників служби безпеки, що організовуються в невеличкі загони. Вони нападають на коаліційні сили й дестабілізують обстановку в країні. Найефективнішим засобом дестабілізації обстановки є т.зв. «війна в натовпі»...

«Війна в натовпі»

Цей прийом досить часто використовують партизани, котрі спеціально затесалися в емоційно збуджену, але все-таки мирну маніфестацію. Їхня головна мета не стільки в тому, щоб убити солдатів коаліції, скільки в тому, щоб спровокувати їх на стрілянину по натовпу.

Міркуйте самі: багатолюдна демонстрація безробітних вимагає роботи й зарплати. Місцева влада відмежовується від них кордонами поліції та до зубів озброєних іноземних солдатів на бронетехніці. Поки йде з’ясовування стосунків між організаторами акції, командуванням і місцевою владою, стоїть неймовірний галас і шум, неймовірна напруга. З боку натовпу у військових летить каміння, потім лунає вибух або одиночні постріли, крики про допомогу, стогони. Хто? Звідки? Куди? Незрозуміло. Офіцер або сержант, котрий чітко виконує інструкції про правила бойового зіткнення, віддає наказ відкрити вогонь. Якщо, звісно, його ще не відкрито з особистої ініціативи якогось солдатика зі слабкими нервами. Натовп - вростіч, на землі - кілька вбитих і десяток поранених, а іракці, котрі залишилися в живих, палають бажанням помститися. Ось вам і черговий готовий центр опору.

Приблизно так відбулося в червні минулого року в Ель-Фаллуджі, місті, розташованому за 60 кілометрів на захід від Багдада. Після дводенної демонстрації протесту проти американської присутності солдати її просто розстріляли. Тепер в Ель-Фаллуджі та його околицях постійно підривають фугасами, обстрілюють із гранатометів і стрілецької зброї американські конвої, регулярно збивають військові вертольоти.

Чи буде «Фаллуджа для українців»?

Виступи шиїтів у південних районах Іраку, до цього досить лояльних до коаліційних сил, почалися після того, як один із найбільш поміркованих шиїтських духовних лідерів аятола Алі Ас-Сістані відкинув запропонований американцями план створення тимчасового уряду, яким не передбачено проведення загальних виборів. На його думку, реалізація цього плану зробить становище в країні ще гіршим. Вибори в Національну асамблею, що мають відбутися найближчим часом, підігрівають і без того неспокійну обстановку в південних провінціях.

Українські військові вважають, що саме політична боротьба між численними партіями та племенами значною мірою спровокувала заворушення в їхній зоні відповідальності. І, як прогнозується у вже цитованій нами доповіді командування 5 ОМБР, «певною загрозою для безпеки в провінції буде діяльність найбільш радикальної ісламської організації - руху Аль-Садр і його воєнізованого крила «Армії Магді». Останнє протистояння між рухом Аль-Садр і прибічниками аятоли Алі Ас-Сістані може переростити в збройний конфлікт». Занепокоєність розвитком подій у південних провінціях Іраку висловив і новий командувач багатонаціональної дивізії «Південь-Центр» польський генерал-майор Мечеслав Бенек, котрий відвідав базовий табір українського контингенту.

У цій ситуації не можуть не тривожити й розвіддані про активну підривну роботу іранських спецслужб. Ще до розгортання української бригади в провінції Васіт Києву нібито вдалося переконати Тегеран у тому, що присутність у прикордонній іракській провінції нашого контингенту жодною мірою не є грою безпосередньо проти Ірану на боці його найлютішого ворога - Сполучених Штатів. Більше того, керівники силових відомств України й Ірану навіть дійшли конкретних домовленостей. Зокрема, сторони домовилися про допомогу з боку Ірану в разі активізації опору в нашій зоні відповідальності та збільшення втрат в українському контингенті.

Іншими словами, іранські спецслужби офіційно не повинні розглядати українські війська, дислоковані біля ірансько-іракського кордону, як супротивника. Навпаки, вони зобов’язані всіляко допомагати українським військовим. Зокрема й оперативною інформацією про спроби перетину кордону терористичними групами. Тим часом, як відзначає командування 5 ОМБР, «у провінції, особливо в м. Ель-Кут і на ділянці ірансько-іракського кордону, відзначається активність представників іранських спеціальних служб, які вдаються до широкого спектра дій, включаючи підривну діяльність, пропаганду й фінансову допомогу екстремістським організаціям. Мета їхньої діяльності - дестабілізація обстановки в країні й відволікання уваги США від Ірану».

Серйозною загрозою також є перенесення активності сил опору з Багдада й сунітського регіону «Тікріт-Рамаді-Фаллуджа-Баакуба» в центральні й південні провінції. Як відзначають українські військові, планується створення так званого південного сунітського трикутника, в якому прибічники колишнього режиму у взаємодії з «Аль-Каїдою» організують активну терористичну діяльність, передусім у містах Ель-Кут, Ен-Нассирія та Басра.

Скоріш за все, кістяк груп бойовиків складатиметься саме з чужинців, мусульман-сунітів, які переховуються від жорстких зачисток американських військ у центральних районах. Схоже, збройні провокації під час демонстрацій в Ель-Куті й було скеровано на створення соціальної бази для широкого партизанського руху серед шиїтського населення провінції, яке досі досить лояльно ставиться до солдатів українського контингенту...