Українські вибори: погляд зі Сходу і Заходу

Наступного дня після голосування міжнародні місії спостереження традиційно оголошують свої попередні звіти. Не стали винятком і парламентські вибори-2006, на яких були присутні три з половиною тисячі іноземних спостерігачів. Але як відрізняються ці оцінки від коментарів першого та другого турів президентських виборів 2004-го! Цього разу місії іноземних спостерігачів, виходячи в своїх висновках із копенгагенських критеріїв ОБСЄ, визнали вибори в Україні вільними, чесними й демократичними. Звісно, не обійшлося і без зауважень. Вони стосувалися технічного боку голосування — довжелезних черг, плутанини в списках і подібних до них негараздів. Утім, відзначають спостерігачі, ці проблеми не справили значного впливу на волевиявлення громадян.

Примітно, що і спостерігачі від Росії та СНД визнали вибори демократичними. Хоча в депутатів російської Держдуми Сергія Бабуріна й Костянтина Затуліна своя думка. Ні, вони визнають: вибори пройшли відповідно до українського законодавства. Проте вважають, що спостерігалося зменшення виборчих прав громадян: через плутанину в списках виборців у голосуванні не змогли взяти участі 10—12% громадян. При цьому російські спостерігачі вважають: українська влада свідомо створювала проблеми в східних і південних областях країни, де Партія регіонів має переважну підтримку населення...

Сприятлива реакція міжнародних місій спостережень — визнання заслуг української влади в сфері демократизації суспільства. Але в контексті минулих виборів інтерес викликають сигнали, які надходять зі Сходу й Заходу. Вони, серед іншого, дозволяють судити про перспективи України в реалізації її політики європейської та євроатлантичної інтеграції. І тут ідеться не лише про обережні коментарі представників офіційних установ, а й також про оцінки, що лунають у мас-медіа Європи й Америки.

Так, у поширеній від імені австрійського президента декларації ЄС відзначається: «Євросоюз готовий поглиблювати відносини з Україною». А верховний представник ЄС із питань зовнішньої політики й політики безпеки Хав’єр Солана сказав, що Євросоюз очікує продовження та поглиблення відносин з Україною, які грунтуватимуться на продовженні реформ у плані розвитку верховенства права, трансформації суспільства, зміцненні демократії та побудові ринкової економіки. Про реформи говорив і міністр закордонних справ Великобританії Джек Стро. У цьому зв’язку процитуємо британську Financial Times, котра вважає: партія Віктора Ющенка, зайнявши на виборах третє місце, поплатилася в такий спосіб «за нездатність забезпечити успіх у реалізації цих реформ і відчутно наблизити країну до членства в ЄС».

Із іншого боку, цікаве зауваження німецької газети Der Tagesspiegel, яка засвідчує: «Хороший результат Партії регіонів має також стати сигналом застереження для ЄС. Від союзу заможних держав потрібна велика підтримка сусідньої країни... Надання європейської перспективи, полегшення візового режиму та активніше економічне співробітництво могли б, щонайменше, вселити в українців почуття, ніби вони є частиною єдиної Європи. Одних лише слів про зміцнення демократії в Східній Європі не досить».

Очевидно, повз увагу Києва не пройде й зауваження генерального секретаря НАТО Яапа де Хоопа Схеффера про готовність альянсу поглиблювати двосторонню співпрацю з Україною. Так само, як і заява глави Форін офіс Джека Стро, що парламентські вибори «відзначають важливий етап у розвитку відносин України з ЄС і НАТО». Нагадаємо, однією з умов приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) наші трансатлантичні партнери висували проведення чесних і демократичних парламентських виборів. (Не випадково про це ще раз нагадав міністр Великобританії в справах Європи Александер Дуглас у своїй статті, опублікованій в International Herald Tribune напередодні виборів.) Виконавши цю умову, українська влада ще на один крок наблизилася до стратегічної зовнішньополітичної мети нашої країни — вступу до організації Північноатлантичного договору.

Утім, не варто забувати, наших трансатлантичних союзників також хвилює і проблема створення коаліційного уряду. Як члени адміністрації Джорджа Буша-молодшого, так і представники Євросоюзу, за їхніми словами, готові працювати з будь-яким урядом, сформованим після виборів. Але багато хто відзначає: від того, якою буде коаліція, залежить, наскільки буде успішним український шлях у НАТО, а також у ЄС. Як підкреслив член Європарламенту Марек Сівец, Євросоюз за поглиблення співробітництва з Україною. Але Європейський Союз повинен знати цілі нового українського уряду. (При цьому західноєвропейські політики та представники мас-медіа відзначають, що провідні українські партії, котрі пройшли в парламент, говорять про європейську інтеграцію України. «Судячи з результатів виборів, новий парламент, гадаю, буде проєвропейським», — сказав Марек Сівец. А відомий Гліб Павловський констатує: «Якщо не брати до уваги практично неймовірний варіант коаліції БЮТ і Партії регіонів, Україна продовжить рух у бік Заходу. Він може лише стати менш азартним».)

Єврокомісар із питань зовнішніх відносин і європейської політики сусідства Беніта Ферреро-Вальднер заявила: «Ми сподіваємося, що майбутній уряд України продовжить курс на європейську інтеграцію». А держсекретар Кондоліза Райс вважає важливим той факт, що під час виборів до Верховної Ради помаранчеві сили набрали в сукупності більше голосів, ніж Партія регіонів. Про це вона заявила на слуханнях у сенатському підкомітеті по асигнаціях. (Ця оцінка принципово відмінна від перших коментарів американських ЗМІ, які назвали вибори принизливим програшем Віктора Ющенка.)

Аналізуючи більшість публічних заяв і неофіційних коментарів євросоюзівських дипломатів і парламентаріїв, можна дійти висновку: найоптимальнішою конфігурацією в майбутньому парламенті буде відтворення помаранчевої коаліції. (На відміну від росіян, котрі вважають благом для України (і вже тим паче для Росії) створення коаліції Партії регіонів із блоком «Наша Україна».) Проте ряд європейських політиків і західних інвесторів лякають перспективи прем’єрства Юлії Тимошенко. Адже ще свіжі в пам’яті спроби масової реприватизації, ліквідація вільних економічних зон і подібні до того кроки адміністративного управління, що ними запам’яталася радикальний лідер БЮТ на Заході в період свого прем’єрства.

Приміром, головний економіст інвестиційного банку UBS Клеменс Грейф, коментуючи перспективи повернення на посаду глави українського уряду Юлії Тимошенко, заявив: «Більшість інвесторів дуже нервуватимуться. Люди насторожено ставляться до Тимошенко через її неринкові інстинкти». (У свою чергу зазначимо, у штабі БЮТ вважають такий коментар замовленням «лідерів олігархічних кланів», котрі мають на меті «висловити сумніви в доцільності призначення на посаду прем’єра Юлії Тимошенко».)

Побоювання, що викликає постать екс-прем’єра в західних інвесторів, не можна скидати з рахунків. Із іншого боку, ряд аналітиків не забувають підкреслити: у 2005-му Тимошенко була заклопотана майбутніми парламентськими виборами. І це накладало відбиток на її дії. Тому у свій другий термін на прем’єрській посаді вона діятиме менш по-популістському та більш прагматично. У тому числі й у зовнішній політиці. Принаймні звернемо увагу наших читачів на те, що Тимошенко вже зустрічалася з президентом Парламентської асамблеї НАТО П’єром Леллюшем, котрого запевнила в своїй прихильності до політики євроатлантичної інтеграції України.