Тисяча і один ракетний удар

В останні три доби світ став свідком найбільшого за багато років протистояння між Ізраїлем і палестинцями.

Ісламістські угруповання випустили по Ізраїлю тисячу ракет. 200 з них не долетіли до кордону і впали на березі Середземного моря. Ізраїльська система ППО «Залізний купол» перехопила до 90% ракет. Але ті, які долетіли, убили в Ізраїлі п'ятьох людей.

REUTERS/Nir Elias

Відповідь ізраїльських військових була блискавичною. ЦАХАЛ ударив по 500 об'єктах ісламістського руху ХАМАС, що контролює Сектор Газа. В результаті, загинуло 35 людей, включно з двома високопоставленими розвідниками ХАМАСа та 12 дітьми. Лік поранених іде на сотні.

Ibraheem Abu Mustafa/Reuters

Приводом до запеклого протистояння стало виселення кількох десятків палестинських родин із району Шейх-Джарра у Східному Єрусалимі, а також марш єврейської молоді 9 травня, присвячений річниці переходу священного міста під контроль Ізраїлю після Шестиденної війни 1967 року. Зазвичай цього дня ізраїльтяни з прапорами та піснями маршем входять до старого міста через мусульманський район. Багато палестинців називають це навмисною провокацією ізраїльських націоналістів.

Місто з його святинями — одне із найчутливіших питань в ізраїльсько-палестинському конфлікті.

Виселення палестинців спирається на ізраїльський закон 1970 року, який дозволяє євреям повернути землю у Східному Єрусалимі, що належала їм до 1948 року. Ізраїльтяни стверджують, що використовують усі законні шляхи, аби отримати назад те, що належить їм по праву. Однак деякі ізраїльські експерти вважають, що більшість євреїв, які переїжджають до Шейх-Джарра, керуються насамперед прагненням витіснити палестинців із цього району.

Тим часом палестинці, які залишили свої будинки під час війни 1948 року, не можуть скористатися цим або подібним законом. Вони звинувачують ізраїльську владу у спробі змінити етнічний склад Східного Єрусалима, який палестинці сподіваються зробити столицею своєї держави.

Загострив ситуацію марш до Дня Єрусалима, що припав на останні дні священного для мусульман місяця Рамадан. Через цю ходу палестинців не пускали до Храмової гори, де розміщені святині — мусульманська мечеть Аль-Акса та іудейська Стіна Плачу. 7 травня це призвело до великих сутичок. Поліцейські двічі вривалися в Аль-Аксу, застосовуючи світлошумові гранати і гумові кулі. У результаті постраждало понад 300 людей.

Після цього ХАМАС розпочав свої обстріли. Аналітики The New York Times вважають, що ескалація дає ХАМАС шанс відновити репутацію цього ісламістського руху, неабияк зіпсованого за 14 років неефективного й авторитарного управління Сектором Газа.

REUTERS/Ronen Zvulun

Цього разу ракетні та авіаудари сягнули такої інтенсивності, якої практично ніколи не було на ранніх стадіях загострень протистояння ізраїльтян і палестинців. Курс ізраїльського шекеля трохи знизився через циркулюючі побоювання, що ескалація призведе до війни. Утім, експерти не думають, що війна буде повномасштабною: такий розвиток не входить до пріоритетів основних арабських гравців у регіонах, які підтримують палестинців.

Так, нинішня ескалація практично не впливає на Авраамські угоди, підписані Ізраїлем з ОАЕ та Бахрейном за сприяння США. «Інтереси ОАЕ у відносинах із Ізраїлем мають, швидше, стратегічний, ніж тактичний характер. Малоймовірно, що процес нормалізації відносин повернеться назад», — зокрема зазначила запрошений науковий співробітник Європейської ради з міжнародних відносин Чінція Б’янко.

Втім, арабські підписанти формально засудили дії ізраїльтян у Єрусалимі. Скористалися ситуацією і Туреччина та Іран, який активно підтримує ХАМАС: Анкара й Тегеран звинуватили в «політичній зраді» країни, котрі погодилися на нормалізацію двосторонніх відносин із Ізраїлем.

Тим часом загострення може допомогти ізраїльському прем'єрові Біньяміну Нетаньягу досягти кількох внутрішньополітичних цілей. Зокрема й надалі очолювати уряд.

Нині переговори про формування коаліції у Кнесеті ведуться без участі партії Нетаньягу «Лікуд». На формування парламентської більшості в політичних опонентів прем'єра залишилося три тижні. Але сутички, що розпочалися, а також ракетні обстріли зводять їхні шанси домовитися практично до нуля: арабським політикам, які виступають проти конфронтації, стає дедалі складніше шукати точки дотику з правими, які підтримують військові дії. Міністр оборони Бені Ганц, який обіцяв змістити Нетаньягу з прем'єрського крісла, нині займається конфліктом. Самому Бібі відступати нікуди, і силові дії можуть допомогти зміцнити репутацію сильного лідера, готового захищати ізраїльтян.

 Очевидно, що Нетаньягу також намагається скористатися загостренням ситуації, щоб налагодити відносини із Джо Байденом. В ізраїльського прем'єра з нинішнім американським президентом вони не такі теплі, як із його попередником Дональдом Трампом. Бібі майже місяць після інавгурації Байдена чекав від нього дзвінка. А колишній посол Ізраїлю в ООН Денні Данон навіть публічно вмовляв американського президента «набрати номер».

Однак Байден, на відміну від Трампа, підтримує вирішення ізраїльсько-палестинського конфлікту у вигляді двох незалежних держав. Аналогічної позиції послідовно дотримується і Євросоюз. (Хоча Трамп формально й виступав за це, насправді його розпіарений «мирний план» практично ставив хрест на створенні незалежної Палестини.) Байден у розмові з Нетаньяху вже висловив надію на якнайшвидше завершення ізраїльсько-палестинського конфлікту. Крім того, в американського та ізраїльського лідерів фундаментальні суперечності щодо Ірану: тоді як Байден готовий повернутися до ядерної угоди з Ісламською республікою, Нетаньягу категорично проти угоди.

Чим довше триватиме нинішнє протистояння, тим вищий ризик, що вогонь конфлікту загострить й інші проблеми на Близькому Сході. Але для України ситуація погана ще й тим, що дестабілізація в регіоні відвертає увагу США і Європейського Союзу від подій на українсько-російському кордоні.

В Ізраїлі кажуть, що ракетного арсеналу ХАМАС вистачить на два-три дні. Тим часом ізраїльська влада не виключає можливості проведення наземної операції в Секторі Газа. Начальнику генташтабу вже поклали на стіл план можливої ​​операції. Під час конфронтації у травні 2014 року обстріли тривали більше 50 днів. Але після наземної операції в Газі ізраїльтяни і палестинці все-таки домовилися про припинення вогню. Найімовірніше, так станеться й цього разу.

Більше статей Олександра Хребта читайте за посиланням.