Слово короля

Протести в країнах арабського світу не на жарт стривожили президентів і королів країн Близького Сходу. Хоч би якими сильними, здавалося б, були позиції Зіна аль-Абідіна бен Алі і Хосні Мубарака, але під тиском арабської вулиці президенти Тунісу та Єгипту залишили свої пости. У Лівії триває громадянська війна, і полковник Каддафі змушений ховатися від літаків країн - членів НАТО. У Сирії, де ось уже який місяць продовжуються масові акції протес­ту, Башар Асад з допомогою армії та сил безпеки намагається взяти ситуацію під контроль. А в Ємені Алі Абдулла Салех вдається до будь-яких хитрощів, аби тільки втриматися при владі. В такій обстановці рішення залишити свою країну навіть на один день і прилетіти до Києва заради того, щоб запросити Україну взяти участь у реалізації проектів «з низки напрямів», свідчить про те, що король Йорданії Абдалла II міцно тримає у своїх руках владу і контролює ситуацію в Хашимітському королівстві.

З моменту приходу до влади в 1999 році Абдалла II проводить дуже обережну політику. Адже в шестимільйонній країні, 55% населення якої становлять вихідці з Палестини, вистачає проблем. І соціальних, і економічних. Йорданія не має серйозних нафтогазових родовищ. І тому королівство - не найбагатша держава на Близькому Сході: ВВП на душу населення становить 4,8 тис. дол., а безробіття доходить до 15%! Не сприяє стабілізації в країні і наявність корупції, свавілля влади, зростання цін на продовольство і паливо.

На початку року на вулиці Аммана вийшли йорданці, протестуючи проти низького рівня життя. Абдалла II, спираючись на вірні йому спецслужбу та президентську гвардію, яка складається з бедуїнів і вихідців з Кавказу, зумів пригасити вирування пристрастей, відправивши у відставку уряд. А щоб уникнути подальшого «хаосу і заворушень», король на початку червня оголосив про політичні та економічні реформи. Втім, глава Хашимітської держави не назвав термінів їх проведення, що дало підставу деяким скептично налаштованим аналітикам заявити про несерйозність реформаторських намірів Абдалли II.

І все-таки малоймовірно, щоб під королем йорданців захитався трон. Абдалла II - прямий нащадок пророка Мухаммеда. А це дуже багато важить для мусульман. Та, що не менш важливо, монарх користується повагою в армії, якою опікується особисто: в 2002 році він переозброїв армію, збільшив забезпечення військовим. І особисто курирує сферу ВТС. А в цій специфічній сфері торгівлі інтереси України і Йорданії вже неодноразово перетиналися. У минулому двоюрідний брат короля принц Газі кілька разів приїжджав в Україну, щоб вирішувати питання в цій сфері.

Військово-технічне співробітництво обмежується в основ­ному низкою контрактів з продажу бронетранспортерів і ракетно-артилерійського озброєння. В 1999 році Йорданія закупила в Україні 51 БТР-94. Кілька років тому наші країни підписали низку угод про виготовлення близько двохсот баштово-артилерійських установок. «Попри те що Йорданія частково перейшла на західні зразки військової техніки та озброєння, в цій країні все ще популярна техніка з пострадянських країн. Ці системи некомфортні, але прості в управлінні. Чим і беруть покупців з третіх країн», - констатує директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.

Під час бліцвідвідин Абдал­лою II Києва нових контрактів укладено не було. У рамках візиту підписано угоду між міністерствами оборони двох країн про військове співробітництво, яке дозволить проводити спільні навчання і здійснювати вишкіл війсь­ковослужбовців. Але на прес-конференції Віктор Яну­кович заявив, що Україна і Йорданія мають серйозні перспективи у військово-технічній сфері. На жаль, історія виконання попередніх контрактів показує, що Україна може наразитися на низку проблем у реалізації нових проектів.

Річ не стільки в гострій конкуренції на ринку зброї та переорієнтації Аммана на західні зразки техніки, скільки в якості виконання українськими компаніями взятих на себе зобов’язань. У Києві досі здригаються, коли згадують історію з поставками в Йорданію бронетранспортерів - не працювала коробка передач, відмовляли гальма, текло мастило. Загалом, немає нічого дивного в тому, що Амман постарався їх позбутися: кілька років тому йорданці безоплатно, тобто задарма, передали ці БТР Іраку. Дивно, що Хашимітське королівство й далі має намір співробітничати з Україною…

Втім, основою торговельно-економічних відносин двох країн є все-таки не поставки української бронетехніки, а експорт українського металу та сільськогосподарської продукції. Мізерні природні ресурси, географічне положення країни, 90% якої займає пустеля, змушують Йорданію купувати ці товари. За рахунок українського зерна та металу товарообіг між двома країнами в 2008-му досяг одного мільярда доларів! Світова фінансово-економічна криза призвела до серйозного падіння товарообігу, що становило торік тільки 540 млн. дол. Але, як показують перші дані за поточний рік, є тенденція до зростання торгівлі між двома країнами. При цьому треба враховувати, що багато українських товарів потрапляють у королівство через посередників.

У Києві Абдалла II запропонував українським компаніям узяти участь у кількох «мегапроектах у сфері залізничного транспорту, енергетики та управління водними ресурсами». Але чи підуть українці в цю арабську країну, яка на Близькому Сході відіграє роль регіонального торговельно-економічного посередника, плацдарму для виходу на ринки держав Перської затоки? Чи зацікавить нас участь у будівництві залізниці в Йорданії? Експерти-близькосхідники досить скептично ставляться до українських перспектив у цій країні: у минулому наші компанії не проявляли великого інтере­су до країн третього світу, де існує тверда конкуренція і своя специфіка ведення бізнесу.

Йорданія - монархія. І при вирішенні багатьох торговельно-економічних питань слово короля має велику вагу. Але запрошення брати участь у тендерах ще не означає перемоги в них. А український бізнес традиційно віддає перевагу роботі в умовах, коли не треба боротися за конт­ракти і є гарантії перемоги.

Українські дипломати, перед якими постійно ставлять завдання економізації зовнішньої політики, можуть навести сотні прикладів втрачених можливостей у країнах Азії і Африки. От і в Йорданії, за їхніми словами, фактором стримування розвитку двосторонніх відносин є пасивність українських компаній, які не прагнуть як брати участь у місцевих тендерах з розвитку інфраструктури королівства, так і представляти свою продукцію на міжнародних виставках, що проходять у Йорданії. Сьогодні офіційний Київ створив усі політичні передумови для роботи українських компаній у Хаши­мітському королівстві. Але за пасивності приватного бізнесу зусилля дипломатів і чиновників щодо «переорієнтації торгівлі між двома країнами з обміну сировинними та напівсировинними товарами на співробітництво у високотехнологічних сферах» приречені на неуспіх.