Схід—Захід. 30 років по тому

Через 30 років після падіння Берлінської стіни Німеччина знову звертається до, здавалося б, похованих ідеологій минулого.

9 листопада Німеччина і весь світ відзначали 30-річчя падіння Берлінської стіни. З пафосними промовами про падіння залізної завіси, реінтеграцію та об'єднання Європи, розділене суспільство, яке знайшло себе знову після розколу, і т.д. і т.п.

"Did you ever think that we could be so close, like brothers?" - запитували колись у німецької нації Scorpions, оспівуючи вітер змін та об'єднання ФРН з НДР. І якщо вірити красивим промовам від 9 листопада, то братство втілилося й живе. А ось коли глянути на результати виборів у східній федеральній землі Тюрингія 27 жовтня, всього за кілька тижнів до красивої дати, - картина трохи змінюється.

Вихідці з комуністів Die Linke - 31%. Альтернатива для Німеччини під орудою людини, котру можна називати фашистом, за рішенням суду, - 23,4%. Правлячий на території ФРН Християнсько-демократичний союз - 21,7% (-11,8%, порівняно з попереднім результатом).

Гуд бай, Ленін. Гутен таг, Лінке

Cмол-ток про відмінності екс-західних і екс-східних німців - чудовий спосіб завести знайомство або вплутатися в дискусію в будь-якому барі Берліна п'ятничної ночі. "Західники" нищівно похитають головою, згадуючи характерні й упізнавані обличчя своїх східних товаришів, на яких комунізм залишив непозбутній відбиток. "Східники" іронічно і з розумінням по-радянському всміхнуться й похитають головою перед американською загрозою та експансією НАТО.

Остальгія - це таке дивне східно-німецьке відчуття ностальгії за НДР. Трабанти, іспанська пристрасть Брежнєва з Гонеккером, шампанське "Красная шапочка" - як не дивно, весь цей список молодого німецького комуніста в новій реальності знайшов собі місце не тільки на сувенірних магнітиках, а й у політичних поглядах частини нації.

Партія Die Linke (дослівно: Ліва) - пряма правонаступниця лиховісної СЄПН (Соціалістичної єдиної (!) партії Німеччини), правлячої партії НДР. Зазнавши низки трансформацій, у 2007 р. вона відбулася як всенімецька політична структура й, завдяки підтримці у східних землях, добралася до Бундестагу.

В основі ідеології все ті самі красиві ідеї Маркса. Самоврядування трудящих, відмова від приватної власності, підвищення податку для багатіїв тощо. Парадоксально, але східні німці, рятуючись від соціалізму, зіштовхнулися з нерозумінням світу капіталізму, - в ньому вони почуваються непотрібними й загубленими. Як наші співвітчизники, що усміхнено згадують копійчані ціни і так само легко забувають черги, в яких треба було за цими цінами вистояти.

"Людина - принижена, поневолена, безпорадна, зневажена істота", - писав Карл Маркс. Здається, це саме ті відчуття, що їх пережили багато східних німців, уписавшись в інтегроване життя без стіни. І саме на цих відчуттях зіграли ребрендовані представники СЄПН.

У Тюрингії Ді Лінке правлять уже не перший рік. До останніх виборів їхніми союзниками виступали Зелені та соціал-демократи. Зважаючи на непопулярність кліматичної тематики на сході Німеччини і крах соціал-демократичної ідеї в принципі, Ді Лінке тільки зміцніли в новому скликанні.

Зворотний бік медалі

З тоталітарного казана ХХ ст. Німеччина отримала у спадок сентимент не тільки до комуністів. Хоч як дивно, після всіх штрафів за підсмикнуті в зігувальному вітанні руки й заборон на свастики для ряду німців не становить великої проблеми підтримувати людину, котра спирається на тези тих, хто заперечує Голокост, брала участь у демонстраціях з неонацистами й отримала в судовому порядку непочесне право офіційно іменуватися фашистом (у тому сенсі, що суд дозволив протестну демонстрацію, де прізвище героя цього абзацу й слово "фашист" стояли в одному реченні).

Отже, Бйорн Хьоке, лідер тюринзької філії "Альтернативи для Німеччини". Радикальний навіть для й так не дуже стриманої риторики "АдН".

Батько політика був переконаним антикомуністом, але 1989 р. в падінні стіни побачив, у тому числі, кінець німецького народу. Його переживання передалися у спадок. У своєму антиглобалізмі Бйорн Хьоке звертається до найтемніших сторінок німецького народу і з них народжує щось середнє між популістською антизахідною страшилкою та цілком реальним спадкуванням ідей націонал-соціалізму. Його часто білярасистські погляди примушують інших відомих альтернативників навіть відхрещуватися від нього. Публічно й непублічно.

Але Тюрингія при цьому голосує за партію саме під його керівництвом. Причому зростання популярності "АдН" в цій землі становить 12,8%, порівняно з виборами 2014 р.

І, здається, знову ми бачимо того самого приниженого реальністю маленького німця зі Сходу, який прагне "простого людського й обов'язково німецького щастя". А цьому не сприяють ні економічний розрив між землями колишніх Східної та Західної Німеччини, ні нерішучість великих тьоть і дядів у Берліні, ні, тим більше, повернення в масці Ді Лінке комунізму з минулого.

Берлінський шов

Доки багато федеральних земель Німеччини охоплені зеленим бумом, а Ангела Меркель намагається заново відбудувати політику партії і знайти новий політично-смисловий ессенс для німецького майбутнього, східні землі дедалі більше демонструють пошук простих рішень і себе в минулому. Хтось - із соціалістичною ноткою. Хтось - із гучним німецьким маршем.

Сучасній Німеччині, безперечно, бракує єдності. Раніше розділена Берлінською стіною, країна досі ще не цілісна. Тепер вона розділена по берлінському шву. Нашвидкуруч склепаному із запчастин "Трабанта", з одного боку, й пляшок від кока-коли - з іншого. Нова німецька нація досі ще народжується: роблячи кілька кроків уперед, вона, як підліток, що зіштовхнувся з першими труднощами, замикається в собі, й часом доходить до істерики.

Зростанню популярності некласичних політичних проєктів сприяє і загальний крах ідей у Європі. Популізм схожий на російську пропаганду, - для того, щоб його зерна проросли, необхідна початкова родючість. Тривалий драматичний вихід британців, росіяни під санкціями, але з "Північним потоком-2" і Герхардом Шредером, Меркель, що втрачає позиції, Зелені зі своїм кліматом - усе це не складається в єдиний європейський чи навіть німецький пазл. І злітають угору партії, які ще вчора могли б зажити слави "нерукоподаваних".

Так звана криза мігрантів відкрила шлях ультраправим усіх мастей, а феномен остальгії відчинив двері й ультралівим. Одночасно по всій Європі ростуть, як гриби після дощу, і Зелені. І якщо в необхідності кліматичної гігієни сумнівів немає, то сумніви в тому, що це серйозний політичний актор, а не кон'юнктурна зірка природної мелодрами, лишаються.

Індикатором успіху Зелених як повноцінного політичного проєкту може стати майбутній уряд у сусідній Австрії,- Себастьян Курц там нарешті зважився й офіційно розпочав перемовини з борцями за клімат. Австрійські й німецькі Зелені - це, звісно, не близнюки-брати, але суть їхня схожа.

Взята для прикладу східна земля Тюрингія - далеко не найдепресивніша, в економічному сенсі, частина колишньої НДР. Зовсім не економічне, а навіть дуже ідейне підґрунтя криється за поглядами місцевих жителів.

Шалене XXI ст. взагалі піддало сумніву бронебійну тезу It's all economy. Тоді як підручники з економіки перемогли, виявилося, що не всі люди люблять читати, а свобода покладатися на самих себе - це тягар, а не радість.

Німеччина, що пережила нацизм і комунізм, безперечно, переживе й популізм. Із часом.

А поки що німецький локомотив продовжує тягти за собою різношерстий Євросоюз, але цей поїзд, здається, воістину у вогні. На жаль, у не загоєний остаточно шов Берлінської стіни потрапила інфекція загальної смислової кризи.

І лікар у цій новій реальності кожен собі сам. Що ж. Кажуть, німецька медицина заслуговує довіри.