Як важливо бути (не)серйозним

27 сiчня, 2021, 13:00 Роздрукувати
Відправити
Відправити

Чи буде новий лідер ХДС і кандидат на посаду канцлера Німеччини «торгувати душею»?

Як важливо бути (не)серйозним
© Армін Лашет/Facebook

8 лютого 2020 року прем'єр-міністр федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія Армін Лашет поправив метелика й запонки, критично оглянув свій елегантний фрак, усміхнувся, надів на голову дитячий святковий ковпак і вийшов на сцену. Починалася врочиста церемонія нагородження німецького політика (який уже через рік стане світовим ньюсмейкером) дивною премією — орденом «Проти звірячої серйозності».

Ось уже впродовж 70 років Аахенська карнавальна спілка присуджує цю нагороду відомим особистостям у різних сферах — від шоу-бізнесу до політики. Присуджує за те, що їм, людям, котрі досягли своїх олімпів, ніщо людське все ще не чуже. Передусім почуття гумору та вміння всміхатися. Армін Лашет, харизматик, що звик бути душею компанії й завойовувати чужу симпатію, зокрема, завдяки своєму часто жартівливому стилю спілкування, нагороді щиро радів. Тим більше що в супутньому формулюванні називалися й дві інші його важливі чесноти — прагматизм та вміння знаходити компроміси.

Армін Лашет/Facebook

Кардинально відрізняючись від Ангели Меркель звичками, Армін Лашет однак дуже близький до неї своїми політичними поглядами. «Турецький Армін», як прозвали його ультраправі критики, завжди поділяв погляди фрау канцлерін на мігрантів. «Європейський Армін» був і залишається впевненим у тому, що Європа — це і є головна відповідь, задля якої слід вибудовувати мости і об'єднуватися з учорашніми опонентами. А «християнсько-демократичний Армін» перебуває в рідній партії з 18 років, дотримується центристських поглядів і готовий ради неї на багато що. Його політична кар'єра — історія злетів і падінь, виграних і програних виборів, депутатства в Бундестагу і депутатства в Європейському парламенті, зміни регіонального рівня на глобальний, транзитів і повернень. Азартний і жвавий, добродушний, але не легковажний, захисник інтересів великого вугільного бізнесу, але прибічник реалізації амбіційної Європейської зеленої угоди, контактний і принциповий, готовий слухати і любитель говорити, 22 січня Армін Лашет офіційно став новим лідером ХДС і отримав хай поки що й примарний, однак усе-таки шанс посісти крісло канцлера.

А ще – за дивне й суперечливе лавірування між інтересами видобувачів вугілля та зеленою мрією в масштабах європейського континенту зразу ж отримав гнівний твіт про себе від руху Fridays for Future. Німецькі «Зелені» новим лідером ХДС, швидше, задоволені.

Капітан команди vs CEO корпорації

На віртуальних виборах голови партії християнські демократи, по суті, обирали з двох протилежностей: прогресивного «меркеліста» Арміна Лашета й послідовного критика нинішнього уряду Фрідріха Мерца, що до цього, до речі, програвав і самій Меркель.

Фрідріх Мерц / фото Лоренс Чаперон

На користь Мерца була дискусія в лавах християнських демократів про необхідність крену вправо, передусім аби відтягнути голоси в ультраправої «Альтернативи для Німеччини». Лашет парирував: «Нам точно так само потрібно утримувати центр. І, взагалі, не допустити коаліції «Зелених», соціал-демократів та перейменованої в Die Linke («Ліва») колишньої соцпартії з НДР, усе ще популярної у східних землях». Тепер же Арміну Лашету, очевидно, доведеться зробити акробатичний трюк, доступний досі переважно поетам, — «гойднутися вправо, гойднувшись уліво».

На партійних виборах Фрідріх Мерц обстоював ідею корпорації з чітким розподілом обов'язків між департаментами і висококласним топ-менеджером (тобто самим Мерцем). Причому ідея виходила за рамки ЗАТ ХДС. По суті, Мерц міркував у масштабах суспільства з майже безмежною відповідальністю і 83 мільйонами акціонерів про корпорацію «Німеччина».

Армін Лашет, що звик більше до урядових будівель, ніж до опенспейсів, коворкінгів та інших еджайлів, обстоював старий добрий командний принцип. І команда сказала йому: «Так, капітане!»

Утім, перемогу з результатом 53% проти 47 точніше було б сформулювати так: «Спробуймо, капітане». По суті, в день голосування партія відмовилася від різких змін — чималою мірою задля стабільності самої партії. Світ усе ще видихає після того, як політик, котрий презентував себе публіці великим чарівником Гудвіном, виявився не найталановитішим фокусником Бедфейлом із повадками «нового русского» з дев'яностих (учителі були хороші, так), сів у свій вертоліт кольору хакі й залишив Білий дім. Паралельно, Європа масово вакцинується від коронавірусу, намагаючись при цьому використовувати сам коронавірус і методологію боротьби з ним як щеплення від популізму. Одне слово, у світі політики відроджується мода на об'єднавчі ідеї, а слово «поляризація» все більше обростає негативними конотаціями. І в цьому світі класичний центристський підхід імені Ангели Меркель видається розумним рішенням.

Тим більше далеко не факт, що саме Армін Лашет поведе об'єднані лави ХДС/ХСС на вересневі вибори в Бундестаг. Поки що симпатії публіки, експертів і букмекерів на боці лідера ХСС — консерватора, рішучого, навіть трохи різкого політика й, нарешті, просто баварця Маркуса Зедера. Остаточне рішення прийматимуть тільки в березні — після проведення місцевих виборів у двох важливих і показових федеральних землях. Сам же Армін Лашет неодноразово давав зрозуміти, що готовий поступитися, якщо це буде потрібно для перемоги.

Поки що прем'єрові Північного Рейну-Вестфалії, найзахіднішої землі Німеччини, що межує з Нідерландами та Бельгією, можна вирушити на екскурсію в інший кінець своєї країни — у східні землі, які все ще певною мірою «застрягли» на межі між НДР і ФРН. Так, одним із головних викликів для кандидата в канцлери — буде то Лашет чи Зедер — стане завоювання сердець сходу Німеччини. Тобто сердець людей, які через 30 років після об'єднання все ще переживають чи то комплекс бідного родича, чи то тяжкий підлітковий період інтеграції. Зусилля прикрашеної хохломою соціалістичної влади НДР, діяльна участь раддепу, КДБ та всіх «нижче підписаних», радянська естетика депресивного мороку привчили східних німців до простих відповідей (і, таким чином, до добре знайомої нам планової системи акумуляції невирішених питань). Саме в землях, із яких колись складалася НДР, найпопулярніші партії, розміщені на екстремальних краях політичного спектру — «Альтернатива для Німеччини» і Die Linke. Трохи втративши за пандемію, ці два проєкти знову починають показувати хоч і мінімальний, але приріст. І цього не хочуть ні в ХДС, ні в ХСС. Ні, вже тим більше, в ХДС/ХСС.

Крім того, перед новообраним лідером ХДС стоїть завдання «стати головою німецьких християнських демократів для всіх німецьких християнських демократів». Почав він із фрази, де фірмові жарти не стають приповідками, а чітко дають зрозуміти, скільки в них жарту, а скільки — правди й готовності до компромісу: «Я знаю, що серед вас багато фанатів Фрідріха Мерца. Та що там. Я й сам фанат Фрідріха Мерца. І Фрідріх Мерц нам дуже потрібен у партії».

Отруєний трубомістбуд

Армін Лашет/Facebook

Кораблі (скільки б їх не було) можуть довго лавірувати-лавірувати, але дуже нечасто можуть вилавірувати. Армін Лашет славиться вмінням наводити мости — знаходити взаєморозуміння з дуже різними опонентами й навіть поступово перетягувати їх на свій бік. Це добра риса для політика — доти, доки він не отримує реальну владу. Бо можна довго підморгувати і тим, і цим, але від справжнього лідера (тим більше німецького) очікують прямолінійності в принципових питаннях.

І питання відносин із сучасною Росією — саме одне з них. Окрім іншого, за своє довге й розмаїте політичне життя Армін Лашет встиг набути слави (швидше, обзавестися не найприємнішим флером) Putinversteher'а — людини, готової розуміти Путіна. Ні, Лашет не російський агент і, вже тим більше, не модифікована версія сумнозвісного в Україні Герхарда Шрьодера. Він чудово розуміє суть проблеми, але, здається, вважає, що з усіма можна домовитися, якщо трохи підіграти. Тут — промовчати, там — не ту термінологію вжити, тут — висловитися за діалог тощо. Однак у лютому 2020 року німецька журналістика таки додавила Лашета сакраментальним запитанням «Чий Крим?» («Український, тимчасова російська окупація грубо порушує міжнародне право») і змусила висловитися з усіх ключових питань німецько-російського порядку денного. І напередодні виборів глави ХДС та наступних канцлерських у Лашета нарешті знайшлися правильні відповіді. І про Україну, і про Сирію. Втім, відповіді знайшлися, а осад залишився.

Останнім часом Лашета часто критикують за його публічну позицію, що не варто пов'язувати питання добудови Nord Stream-2 і отруєння Олексія Навального. У цьому, однак, є частка загального лицемірства: такий самий непублічний консенсус існує між багатьма ключовими гравцями Німеччини. Є й частка раціональності: раніше Армін Лашет уже піддавав сумніву історію отруєння Скрипалів у Солсбері.

Після затримання російського опозиціонера, чия дружина дорогою додому в літаку цитувала фільм «Брат-2» і якого зразу ж по прильоті милістю Кремля відправили в місця, де цитатами Балабанова не спілкуються, а живуть, німецький політикум вибухнув агресивними коментарями. Ось тільки Армін Лашет свою «глибоку занепокоєність» довго стримував. Правда, через кілька днів, після критичних зауважень у пресі, він усе-таки заявив про недопустимість дій Кремля.

Очевидно, що Лашету доведеться переформатувати свій підхід до Росії — і як голові ХДС, і, тим більше, як кандидатові в канцлери. І очевидно, що він виходить із того, що «та заждіть, ваші заходи й санкції не працюють, спробуймо все-таки поговорити». Хай навіть і з дияволом, додасть він, можливо, подумки.

І це буде помилкою. Дияволові не потрібні співрозмовники. Йому потрібні продавці власних душ.

І я вірю, що політик, котрому християнські демократи довірили вести свою партію, католик, який вірить у Бога і свободу як вищу цінність, та й до того ж людина, далека від гріха зневіри (несерйозний приз — цього підтвердження), своєю душею не торгує.

І точно так само в його прейскуранті немає як Німеччини, так і Європи.

Бо і в сучасних корпорацій, і у всіх справжніх команд є справжні цінності, які тримають їх разом та дозволяють знаходити взаєморозуміння з собою і одне з одним. А в сучасної Росії є, на жаль, тільки дряблі скріпи, що абияк стримують величезну розчаровану країну і дозволяють знаходити не добро в собі, а лише вади в інших.

Більше статей Вадима Нагайчука читайте за посиланням.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК