Санду натиснула Ctrl + Alt + Del

«Шановні громадяни, кілька хвилин тому я підписала указ про розпуск чинного парламенту. Цим рішенням ми підготували ґрунт для того, аби громадяни могли обрати новий парламент, який служитиме інтересам країни та народу…» — цими словами президентка Молдови Мая Санду підбила риску під своїм тривалим політичним протистоянням із парламентською більшістю.

Незадовго до озвученого Санду рішення Конституційний суд змів останню перепону на шляху до дострокових виборів, визнавши неконституційним впровадження парламентом надзвичайного стану. Останню, але не єдину. Під кінець минулого тижня депутати парламентської більшості, очолюваної Партією соціалістів, організували відчайдушну, на межі з фарсом, спробу зберегти владу.

Нагадаємо, що 15 квітня Конституційний суд прийняв рішення, яке дозволяє Маї Санду розпустити парламент. Утім, доки в країні діяв режим надзвичайного стану, оголошеного у зв'язку з пандемією коронавірусу, президентка не мала права зробити цей крок. НС мав тривати до 31 травня, і не було гарантій, що парламентська більшість, куди входять соціалісти та група Pentru Moldova, не спробує його продовжити. З іншого боку, саме рішення про впровадження НС видавалося сумнівним із правової точки зору, і було зрозуміло, що питання скасування його КС — справа часу.

23 квітня депутати більшості ухвалили заяву про узурпацію влади Конституційним судом. Услід за цією декларацією вони перейшли до практичних дій і частково скасували рішення парламенту 2019 року про призначення суддів КС. Частково, бо відкликати вирішили тільки одного суддю, а саме — голову Домніку Маноле.

Домніка Маноле

Конституційний суд Молдови

Річ у тому, що, згідно з молдовським Основним Законом, склад Конституційного суду формується на паритетній основі. Двох суддів призначає уряд, двох — парламент, ще двох — Вища рада магістратури. 2019 року під час перезавантаження КС парламент призначив двох суддів — Домніку Маноле, відому близькістю до блоку ACUM (тоді до нього входили партія Маї Санду «Дія і Солідарність» (PAS) та Platforma DA) і соціаліста Володимира Цуркана.

Після того, як більшість, на пропозицію соціалістів, проголосувала за відкликання Маноле, вона затвердила на звільнене місце Бориса Лупашку. Своїм рішенням соціалісти і їхні союзники грубо порушили ст.137 Конституції Молдови, яка встановлює, що судді КС незмінювані впродовж терміну повноважень, а також закон «Про Конституційний суд», який не тільки визначає випадки припинення повноважень суддів, а й передбачає, що рішення про це приймає сам КС.

Реакція не забарилася, і вона була жорстка. Мая Санду назвала те, що відбувається, «безпрецедентною атакою на конституційний лад та Конституційний суд». США і Європейський Союз розкритикували рішення парламенту. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба теж підтримав Маю Санду. І тільки Росія в традиційній для неї манері закликала Захід утриматися від втручання у внутрішні справи Молдови.

Правда, на тлі жорсткого зовнішнього тиску внутрішній протест видавався не особливо значним. На мітинг протесту до будівлі Конституційного суду спочатку вийшли тільки трохи більше сотні людей.

Примітно, що, коли у стінах парламенту розігрувався цей фарс, лідер соціалістів Ігор Додон перебував у Москві. На батьківщину експрезидент повернувся літаком МНС Росії, що доправив партію російської вакцини «Спутник V». І вже цей очевидно рекламний вояж можна було розцінити як першу ознаку наближення виборів.

Ігор Додон/facebook

Минулого понеділка, 26 квітня, Додон запропонував Санду розпочати діалог із парламентом і визначити дату дострокових виборів, які, на його думку, мають відбутися після поліпшення епідеміологічної ситуації. Однак уся попередня поведінка експрезидента викликала сумніви в його щирості.

Вже наступного дня Конституційний суд визнав неконституційним рішення парламенту про відкликання Домніки Маноле. Причому, як з’ясувалося, кандидат соціалістів Лупашку звернувся в парламент із проханням анулювати його призначення суддею КС. За місяць до того кандидатка від соціалістів на посаду прем'єр-міністра Маріанна Дурлештяну теж відмовилася від висунення. Тож, схоже, вже всім стало зрозуміло, що грати в команді соціалістів — собі дорожче.

Те, що вибори неминучі й сам Додон не вірить у сприятливе для парламенту рішення Конституційного суду, підтвердила і його заява про намір соціалістів ініціювати зміни до Основного Закону, які забороняють одностатеві шлюби: адже ніхто не заважав йому виступити з такою цінною конституційною ініціативою раніше.

Тепер стало зрозуміло, з якими гаслами соціалісти підуть на вибори: вони боротимуться за «традиційні цінності», російську мову, «молдовську ідентичність» і лякатимуть співвітчизників НАТО, Україною, Румунією, війною в Придністров'ї, нашестям гомосексуалістів, лесбіянок та нелегальних мігрантів. Нічого оригінального, але для ядерного електорату Додона згодиться. Адже завдання стоїть не додати, а хоча б не втратити все.

«На вибори — то на вибори» написав Додон у своєму телеграм-каналі. Правда, закономірне запитання: навіщо було грати виставу зі зміною складу Конституційного суду? Мабуть, із тієї самої причини, з якої й хазяї Додона в Кремлі періодично грають м'язами перед Заходом, — через прагнення бачити себе повноправними партнерами без необхідних для того умов.

Що ж далі? Мая Санду призначила вибори парламенту на 11 липня. Навряд чи, зважаючи на попередній досвід, виборча кампанія буде легка й чиста. До того ж і соціалісти, і Росія, що за ними стоїть, мають і серйозний інформаційний вплив, і навички брудних кампаній. Найбільш рейтинговими в Молдові залишаються телеканали, які ретранслюють російські програми, причому два з них — НТВ-Молдова та Primul in Moldova (ретранслює «Первый канал» Росії) входять до підконтрольного соціалістам медіа-холдингу.

На боці Санду — втома молдован від бідності та корупції, підтримка західних партнерів. Соціологічні опитування показують високий рейтинг довіри до неї та добрі шанси для пропрезидентської партії PAS. Також до нового складу парламенту потрапляють нинішні союзники з більшості — Партія соціалістів та партія «Шор» і, досить імовірно, популістська «Наша партія» мера Бєльців Ренато Усатого. «Наша партія» може стати союзником політичної сили Санду, але союзник цей, зважаючи на особистість самого Усатого, надто специфічний і ненадійний.

Для України поразка відверто антиукраїнських соціалістів — очевидний плюс. Однак слід розуміти, що у відносинах двох держав є питання, складність яких залишається високою, незалежно від того, хто перебуває при владі в Кишиневі. Це і будівництво гідровузла на Дністрі, і демаркація кордону, і контроль на його придністровській ділянці. Тому, в кожному разі, доведеться шукати взаємоприйнятні рішення. Але це буде вже після того, як у Молдові оберуть новий парламент і сформують новий повноправний уряд.

Більше статей Артема Філипенко читайте за посиланням.