РАНОК ФІЛІППІН

Після обрання Джозефа Естради президентом Філіппін чимало аналітиків прогнозували, що йому не судилося закінчити свій шестирічний термін перебування при владі. Одні з них припускали, що його усунуть від влади в результаті військового перевороту, інші були переконані в тому, що у відставку його змусить піти широка коаліція політичних і соціальних сил Філіппін. Причина таких песимістичних прогнозів була одна — особа президента дуже асоціювалася у філіппінців із тими ганебними роками, коли країною правив диктатор Фердинандо Маркос.

Загалом прогнози ці виявилися досить точними. Ера Естради закінчилася навіть раніше, аніж передбачалося — на посту президента він пробув трохи більше року. Причому усунення його від влади дуже нагадувало «народне повстання» п’ятнадцятирічної давнини, у результаті якого пост глави держави залишив Маркос. Популіст і колишній кіноактор пішов у відставку під тиском армії, церкви та демонстрантів у Манілі.

Перші натяки на наближення урядової кризи з’явилися на початку жовтня минулого року, коли один із колишніх прибічників президента висунув проти нього обвинувачення в корупції. Від цієї іскри спалахнула горюча суміш, котру склало невдоволення новим президентом із боку народу, фінансових кіл і збройних сил. Вже через тиждень країну захлеснула хвиля протестів проти правління Естради, у результаті чого було прийнято рішення розпочати процес усунення його від влади. Слухання в справі про імпічмент почалися в грудні минулого року. Своєї кульмінації вони досягли минулого тижня. Остаточне рішення з цього питання мали прийняти 18 січня, але представники обвинувачення відмовилися продовжувати процедуру через те, що Сенат країни позбавив їх доступу до банківських рахунків президента. Процес імпічменту було зірвано.

Лідери опозиції вважали це достатнім приводом для того, щоб закликати народ Філіппін вийти на вулиці міст країни й організувати масові акції протесту. Десятки тисяч філіппінців майже добу чекали на вулицях Маніли відставки президента. Наступного дня ввечері, коли Естрада втратив підтримку збройних сил, поліції і міністрів власного уряду, він визнав свою поразку. Верховний суд країни оголосив місце президента вакантним, а колишній віце-президент Глорія Арройо заявила, що займає звільнену посаду.

Останньою краплею для Естради, котрий ще продовжував на щось сподіватися, виявився телефонний дзвінок його міністра оборони Орландо Меркадо. Останній повідомив президенту, що він і всі генерали, котрі знаходяться поруч із ним у штаб-квартирі армії, закликають президента піти. Меркадо пізніше заявив західним журналістам, що рішення армійської верхівки перейти на бік противників Естради визріло ще кілька місяців тому. Однак вони хотіли, щоб ініціатива про усунення президента йшла від цивільної влади, бо військові не хотіли допустити розколу армії.

Зрада генералів виявилася дуже несподіваною для їхнього головнокомандувача, який перед цим начебто зумів домогтися припинення процесу імпічменту. Після зустрічі з військовими і відомостей про рішення Верховного суду Естрада та його сім’я покинули президентський палац через чорний хід. У суботу вранці вже було ясно: епоха Естради закінчилася. «Я не хочу бути перепоною на шляху відновлення єдності й порядку в нашому громадянському суспільстві», — заявив він у своєму останньому виступі.

Фактично президент залишився вірний своєму слову — він не пішов у відставку сам, а лише підкорився рішенню Верховного суду країни, який позбавив його влади. У зверненні, переданому одним із телеканалів столиці, Естрада сказав, що передає владу своєму віце-президенту Глорії Арройо, щоб уникнути насильства, але легітимність такого переходу влади викликає в нього серйозні сумніви. Він заявив, що його змусили залишити президентський пост, а своїми ворогами назвав фінансову й військову еліту країни, а також політичні сили лівого спрямування. Революція на Філіппінах завершилася перемогою прибічників тепер уже колишньої опозиції, і фактично вона відбулася без єдиного пострілу й без серйозних сутичок.

Під захоплені вигуки демонстрантів, прямо на площі, присягу на вірність народу й конституції склала Глорія Арройо. А наступного дня вона офіційно приступила до виконання обов’язків глави країни. У неділю відбулася церемонія її переїзду в президентський палац — будинок, у якому вона, дочка колишнього президента держави Дісоладо Макагапала, провела своє дитинство.

Першим кроком Арройо на посту лідера Філіппін став виступ із закликом до національної єдності. Вона попросила жителів країни допомогти їй у відновленні економічної та політичної систем Філіппін. Глорія Арройо пообіцяла своїм прибічникам, що влада при ній буде боротися за відновлення довіри народу, котру вона втратила в результаті численних скандалів, пов’язаних із Джозефом Естрадою. Арройо закликала країну до єдності та згуртованості, пообіцявши, що відтепер влада буде прикладом чесності, відкритості і скромності.

Що ж обіцяє Філіппінам новий президент? У своїй першій промові вона назвала головні завдання, що стоять перед країною. Судячи з усього, на першому місці в неї стоятиме економіка. Філіппіни не оговталися до кінця від азіатської кризи 1998 року. До того ж довгі роки країна вважалася серед інвесторів «хворим» азіатським тигром. Рівень корупції, непрозорості бізнесу, кумівства на Філіппінах був вищим, аніж в уражених цими недугами сусідніх державах регіону. Інвестори вкладали кошти у Філіппіни з набагато меншою охотою, аніж, наприклад, у Тайвань чи Сінгапур. Політичні скандали і популістські висловлювання президента Естради погіршили ситуацію, примусивши «нервувати» філіппінський ринок. Глорія Арройо, до речі, економіст за фахом, обіцяє зробити фінансову діяльність держави прозорою, сприяти чесному бізнесу.

Першим міністром, призначеним Арройо, стала глава фінансового відомства країни — колишній начальник бюджетного управління при президенті Корасон Акіно. Пост міністра оборони країни зберіг за собою Орландо Меркадо. Тепер ясно: цей генерал знав, на що йшов, коли в самий розпал заворушень закликав армію перейти на бік заколотників, вирішивши таким чином результат протистояння між Естрадою й опозицією на користь останньої.

Однак Глорія Арройо має вирішувати не лише економічні проблеми. Перед новим президентом стоятиме важке завдання проведення економічних, соціальних і політичних реформ у суспільстві, котре залишається розколотим на багатих і бідних, католиків і мусульман, жителів столиці й провінції.

Відновити ж єдність суспільства буде нелегко. Одні філіппінці прихід до влади Глорії Арройо порівнювали з настанням для їхньої країни сонячного ранку після безпросвітної темряви правління її попередника. Інші ж радості з приводу цього не виявляли. Серед противників екс-президента більшість належить до філіппінського середнього класу й еліти. На антипрезидентських демонстраціях можна було бачити студентів і молодих фахівців у дорогому, за місцевими поняттями, одязі і з модельними зачісками. З іншого боку, більшу частину прибічників Естради складають бідняки, які мешкають головним чином у провінції. Сьогодні вони висловлюють явне невдоволення останніми подіями в столиці, вважаючи, що зміна керівництва країни навряд чи позначиться позитивно на добробуті найбідніших прошарків суспільства.

Дійсно, соціальною опорою Естради була філіппінська біднота, що становить помітну частину населення в країні, де офіційний мінімум зарплати не перевищує 4,5 долара в день. За опитуваннями громадської думки, що проводились на початку процесу імпічменту екс-президента, його діяльність на посту президента схвалювали 44% населення, тоді як 35% були нею не задоволені.

Сьогодні Джозефа Естраду продовжує підтримувати близько третини населення Філіппін, тому подальша доля екс-президента надзвичайно важлива для нового керівництва країни. Заклик Глорії Арройо до консолідації та примирення може розбитися об можливий суд над Естрадою. Адже президент жорстко заявила, що не може бути й мови про амністію колишньому лідеру країни. Правосуддя, за її словами, має здійснитися — незалежно від того, яку посаду обіймає той чи інший підозрюваний. Речник Арройо заявив, що колишнього президента чекають обвинувачення в економічних злочинах, за що за філіппінськими законами можливий смертний вирок. Альтернативним рішенням для нового уряду міг би бути від’їзд Естради з країни, проте сам він заявив, що не збирається покидати Філіппіни.

І нарешті ще один момент. Філіппінський досвід усунення від влади президента країни в даний час користується, судячи з усього, великою популярністю в інших державах регіону. Так, в Індонезії спалахнув скандал, пов’язаний із зловживаннями службовим становищем президентом Вахідом. Як і Естрада, індонезійський лідер обвинувачується в корупції і швидко втрачає підтримку як серед населення, так і серед політичної та військової еліти країни. Західна преса уже відкрито пише про те, що Вахіда очікує доля Естради. Тож цілком можливо, найближчим часом ми станемо свідками ще однієї азіатської оксамитової революції.