Протиракетна адаптація

Рішення Сполучених Штатів перенести на два роки реалізацію четвертої фази своєї програми створення європейської системи ПРО було сприйняте як сенсація. Насправді ж, цей крок США очікувався давно. Адже адаптивність, тобто здатність до зміни, закладена в самому принципі протиракетної стратегії адміністрації Обами. А росіяни, корейці й секвестр оборонного бюджету стали лише колективною причиною цієї адаптації.

Міністр оборони США Чак Хейгел оголосив минулого тижня, що зростання загрози ракетного нападу на США з боку Північної Кореї змушує Сполучені Штати змінювати свою протиракетну стратегію. За його словами, США переносять на 2022 р. реалізацію четвертого етапу створення системи протиракетної оборони в Європі (так званого Європейського адаптивного підходу), а вивільнені ресурси переспрямують на посилення системи ПРО території США.

На практиці це означає, що до 2022 р. в Європі не розміщуватимуть американських ракет нового покоління SM-3 Block IIB. Натомість на Алясці розмістять додаткові ракети-перехоплювачі, щоб до 2017 р. довести їх загальну кількість на Західному узбережжі США до 44. Крім цього, в Японії буде розміщено ще один радар AN/TPY-2.

Коли в 2009 р. президент Барак Обама оголосив про відмову від стратегії протиракетної оборони Джорджа Буша-молодшого, багато хто сприйняв це як крок назустріч Росії. Скасування розміщення елементів ПРО в Польщі і Чехії стали тоді сигналом до "перезавантаження". Однак невдовзі росіяни побачили в Європейському адаптивному підході (ЄАП), як назвав Обама свою програму ПРО, ще більшу загрозу.

На четвертому етапі, який планувалося реалізувати до 2020 р., американці збиралися розмістити в Польщі і Румунії ракети SM-3 IIB нового покоління, здатні знищувати міжконтинентальні балістичні ракети. Росія висловила побоювання, що після встановлення в Європі ракет SM-3 IIB буде підірвано можливості її стратегічних ядерних сил, що залишаються єдиною надією російського керівництва на тлі критичного ослаблення звичайних збройних сил. У результаті, питання ПРО повернулося до російсько-американського порядку денного і перетворилося на ключовий негативний аспект двосторонніх відносин. Відтоді мало яка заява МЗС РФ на тему відносин зі США або НАТО обходилася без фрази, що "стурбованість викликає питання протиракетної оборони".

Однак, що цікаво, думка фахівців (у тому числі російських) з приводу перспектив реалізації Європейського адаптивного підходу Обами завжди відрізнялася від кліше, які мусувалися в ЗМІ.

По-перше, впадає в око слово з назви програми - "адаптивний". Можна ще сказати "гнучкий". Зрозуміло, що під час свого першого строку Обамі не з руки було показувати суть адаптивності своєї стратегії. Це могло зіграти з ним поганий жарт. Однак уже в березні минулого року на переговорах у Сеулі через невимкнутий мікрофон світу стало відомо, що після виборів план Обами може змінитися.

Тоді в кулуарах президент США сказав Дмитрові Медведєву буквально таке: "У тому, що стосується всіх цих питань, особливо ПРО, це може бути вирішено, але головне, щоб він дав мені простір для маневру... Це мої останні вибори. Після моїх виборів я буду гнучкішим". Медведєв відповів: "Я розумію. Я передам цю інформацію Володимирові". Саме з цього моменту стало зрозуміло, що Європейський адаптивний підхід змінюватиметься.

По-друге, фахівці відразу звернули увагу на те, що вся програма ЄАП, крім першого етапу, складається з неіснуючих і досить-таки важко реалізовуваних з технічного погляду елементів. Адже крім уже наявних ракет SM-3 IA на момент ухвалення ЄАП ні ракет SM-3 IВ, що їх планується встановити на кораблях і в Румунії до 2015 р., ні SM-3 IIA, які передбачається до 2018 р. розмістити в Польщі й модернізувати ними корабельні угруповання та румунську базу, не існувало. Тим більше, не було ракет нового покоління SM-3 IIB для четвертого етапу ЄАП, запланованого на 2020 р. Усе це викликало сумніви з приводу реалістичності заявлених строків стратегії Обами.

По-третє, щойно почав наближатися секвестр бюджетних видатків у США, як неминучість переформатування ЄАП стала очевидною. Адже мало того, що вже цього року скорочення оборонного бюджету США становитиме 46 млрд дол., а протягом десяти років Пентагон залишиться без
487 млрд дол. Ключовою проблемою американського оборонного секвестру є його неплановість. Тобто немає конкретного плану скорочення тих чи інших видатків. Фінансування потроху втрачають усі статті і програми.

У цій ситуації природним є рішення відкласти найменш актуальні розробки, щоб не допустити зниження боєздатності військ і зупинки створення ключових систем озброєнь. Таких, наприклад, як перспективні кораблі, винищувачі або безпілотники. Четвертий етап Європейського адаптивного підходу потрапляв "під ніж" практично гарантовано, оскільки до 2020 р. ще далеко, ракети SM-3 IIB іще не розробляються. Та й Обама на той час точно не буде президентом. А це, погодьтеся, багато що міняє.

Зараз цікавим є питання подальшого розвитку ситуації. Адже формально, крім перенесення на 2022 р. реалізації четвертого етапу, Європейський адаптивний підхід повністю зберіг своє наповнення й часові рамки.

Румунська сторона вже оголосила, що США офіційно підтвердили свої наміри розмістити до 2015 р. наземні елементи ПРО з ракетами SM-3 IВ на базі Девеселу. Румунська влада заявила, що продовжує роботи з підготовки бази до прибуття американських систем. У цьому ж дусі висловилося і МЗС Польщі, яке запевнило громадськість, що США не відмовляються від розміщення ракет SM-3IIA на польській території до 2018 р.

А ось Росія чомусь виявилася неготовою до "пом'якшення" позиції Сполучених Штатів і відреагувала трохи неадекватно. Замість висловити задоволення зниженням потенційної загрози для свого ядерного щита, представники МЗС РФ заявили, що рішення США не тільки не знімає колишньої стурбованості Росії, а й дає привід для нової. Росіяни впевнені, що останні кроки Вашингтона - це не поступка Москві. Більше того, російські дипломати вважають, що в результаті рішень Білого дому залишаються в силі всі аспекти стратегічної невизначеності, пов'язані зі створенням системи ПРО США і НАТО.

Пояснюється це, на мою думку, гранично просто.

З моменту початку реалізації програми ПРО адміністрацією Дж.Буша-молодшого протиракетний аспект став невід'ємною частиною російсько-американських відносин. Іноді він був їхнім наріжним каменем. Володимирові Путіну було зручно будувати "чорно-білу" модель міжнародних відносин, коли "американці погані, а росіяни хороші". Для його неоімперської міфології "русского мира" проблема ПРО - справді знахідка.

По-перше, вона беззастережно сприймається російським електоратом як свідчення "злої суті США". По-друге, не вимагає від Росії ніяких додаткових зусиль,окрім як фантазій на тему розміщення балістичних ракет у Калінінграді. І взагалі, зручно, коли в будь-який момент можна сказати, що "Росія - проти США". І самооцінка зростає, і населенню приємно. Байдуже, що на реальний перебіг подій це ніяк не впливає.

Тому, звичайно, визнати, що проблема ПРО знімається, бодай навіть на якийсь час, для Росії буде складно. Адже це означатиме, що російське керівництво втрачає найважливіший привід обстоювати "принципову" позицію. У результаті, виправдати статус "світового полюсу" буде явно важче.

Що ж до безпосередньо розвитку американської системи ПРО, то можна припустити, що на цьому "адаптація" Європейського адаптивного підходу може не скінчитися. У принципі, з огляду на перспективи подальшого секвестрування оборонного бюджету США, а також гарантований відхід адміністрації Обами з Білого дому в 2016 р., досить похмурими видаються перспективи третього етапу ЄАП. І не факт, що на цей час будуть готові ракети SM-3 IIA, які передбачається розмістити в Польщі до 2018 р.

І хоча ймовірність їх створення підвищується тим, що SM-3 IIA розробляють на паритетних засадах Японія і США, таки не виключено, що основний акцент при їх розгортанні буде зроблено саме на Далекий Схід, а не на Європу. Поки що найімовірнішим видається розміщення ракет SM-3 IB (уже зараз практично готових до застосування) у Румунії. Звісно, тиск бюджетних скорочень буде і тут вирішальним чинником, але все ж таки, гадаю, Обама постарається довести до кінця бодай щось із задуманого в ЄАП. Інакше потім його згадуватимуть як протиракетного невдаху.