Підтримати
Минулими вихідними у Китаї спалахнули протести проти суворих обмежень у боротьбі з COVID-19.
Спусковим гачком для масштабних виступів стала смертельна пожежа в житловому будинку у місті Урумчі, адміністративному центрі Сіньцзян-Уйгурського автономного округу. Регіон уже понад сто днів перебуває під локдауном. У соціальних мережах поширюється інформація, що причиною загибелі десяти людей стали перекриті виходи (для карантинної блокади мешканців житлового комплексу), через що пожежні машини довго не могли під’їхати до будинку.
Невдоволення суворими антиковідними заходами інколи виникало у різних китайських містах протягом останніх років. Однак теперішня ситуація вирізняється тим, що протести мають не локальний характер — вони відбуваються по всій країні одночасно. А поряд із невдоволенням політикою «нульової терпимості» до COVID-19 звучать політичні лозунги проти самого Сі Цзіньпіна, який є її головним промоутером.
Якщо бунти та сутички з поліцією на ґрунті соціальних проблем (екологічних чи земельних питань, невдоволення іпотечних вкладників тощо) у країні час від часу бувають, то виклики правлінню самої Компартії — дещо нове для нинішнього Китаю. Відтак, багато ЗМІ порівнюють ці протести з подіями на площі Тяньаньмень 1989 року. Як і тоді, демонстранти використовують загальнонаціональні символи — співають державний гімн і тримають державні прапори, а їхньою рушійною силою виступають студенти багатьох провідних університетів.
Китаю вдалося успішно подолати спалах коронавірусної інфекції на початковому етапі та взяти ситуацію під контроль. У той час як у країнах Європи, США, Індії хвороба призвела до великої кількості смертей, китайський уряд святкував перемогу над пандемією вже за три місяці після її початку. Боротьба з COVID-19 допомогла мобілізувати суспільство та проілюструвати успішне лідерство Сі Цзіньпіна, який готувався до третього президентського терміну, зламавши усталену традицію двох п’ятирічних каденцій. Запровадження жорстких локдаунів та ізоляція країни допомогли уникнути великої кількості жертв. Попервах це мало сенс, зважаючи на 1,4-мільярдне населення та недостатньо підготовлену медичну систему. Але ці методи використовуються й досі: Китай залишається чи не єдиною країною, яка продовжує вдаватися до жорстких обмежувальних заходів у боротьбі з ковідом.
Невисока ефективність китайської вакцини проти нових варіантів коронавірусу, зокрема «Омікрону», низький рівень імунізації серед населення похилого віку (особливо після 80 років), відсутність колективного імунітету загалом додають непевності владі, чи зможе вона справитися із ситуацією у разі послаблення обмежень і відкриття країни. До того ж політизація та міфізація вірусу (створення надмірних страхів щодо «страшної хвороби», від якої партія рятує людей) загнали китайську владу у власноруч створений капкан. Заблоковані закордонні соціальні мережі та внутрішня цензура на обговорення теми коронавірусу давали можливість певний час утримувати населення в полоні загальнонаціональної боротьби з коронавірусом. Щоправда, доти, доки наслідки локдаунів не спричинили негативних результатів в економіці та не стали занадто руйнівними для життя й фінансового благополуччя багатьох людей.
І тоді як більшість країн світу знайшли спосіб боротися з вірусом без порушень звичайного способу життя громадян, китайці змушені кожних 48 годин здавати тест на коронавірус, без якого неможливо потрапити в жодне громадське місце. Виконання цієї вимоги відстежується з допомогою QR-коду, як і кожен крок пересування його власника. У разі перебування в одному місці з інфікованим людину та весь будинок, в якому вона проживає, садять під замок на карантин. А наявність відносно невеликої кількості хворих — це вже привід для блокування всього мікрорайону та навіть міста. Самих інфікованих (навіть безсимптомних) розміщують у ковідних центрах, умови в яких почасти викликають додатковий психологічний тиск. І це тільки частина обмежень, з якими Китай продовжує жити уже третій рік.
Були сподівання, що після ХХ з’їзду КПК заходи протидії коронавірусу можуть послабити, однак цього не сталося. Сі Цзіньпін у своєму виступі підтвердив прихильність здійснюваній антиковідній політиці, яка дозволила «досягнути великих позитивних результатів у загальній профілактиці епідемії та боротьбі з нею». А призначення у вищі органи партійного керівництва людей, які реалізовували жорсткі антиковідні заходи на регіональному та місцевому рівнях, підтвердили, що політика «нульової толерантності COVID-19» і надалі залишатиметься у порядку денному Сі Цзіньпіна.
На тлі протестів китайський уряд опинився перед непростою дилемою: як розрядити соціальну напругу і водночас переломити негативну тенденцію зростання захворюваності. На брифінгу для преси минулого понеділка офіційний представник МЗС Китаю Чжао Ліцзянь на запитання, чи скасує Китай антиковідну політику на тлі протестів, відповів вельми розмито: «Те, що ви сказали, не відображає того, що відбулося насправді. Ми розробили двадцять заходів (інструкцію ключових антиковідних параметрів для чиновників на місцях) і віримо, що наша партія і наш китайський народ будуть їм слідувати, а наше протистояння вірусу досягне успіху».
Тим часом влада окремих міст і регіонів намагається справитися з невдоволенням людей обіцянками про поетапне послаблення антиковідних обмежень або зняттям окремих із них, а також заходами субсидіювання та фінансової підтримки вразливих груп. Паралельно з цим держава планує наростити вакцинацію людей похилого віку. Наразі йдеться про реалізацію так званого цільового та точного підходу до «нульового COVID-19» із поступовим ослабленням обмежень і мінімізацією впливу епідемії на економічний та соціальний розвиток, але аж ніяк не про відмову від цієї політики. Пекін навряд чи наважиться відмовитися від жорсткого контролю над хворобою у найближчі місяці через уже згадувані перестороги та значне зростання кількості хворих (близько 40 тисяч на день) на цей момент.
Натомість китайська влада оголосила про намір на законних підставах припиняти дії «зловмисних сил», які організовують деструктивні заходи. Агенція Xinhua із посиланням на матеріали засідання політико-юридичної комісії Центрального комітету Комуністичної партії повідомляє, що члени комісії вказали на «необхідність твердо захищати державну стабільність і соціальну безпеку». Водночас поліція взялася за мітингувальників: блокує місця протестів, проводить перевірку та арешти їхніх учасників, відстежує місця перебування громадян. Зі свого боку, вищі навчальні заклади, які стали осередками мітингів, оголосили про канікули для студентів і повернення їх додому на період до китайського Нового року (кінець січня).
Втім, нинішні протести — це лише виклик для китайського лідера, але не загроза його владі. Попри блокування соціальних мереж, жорстку цензуру, затримання іноземних журналістів (зокрема, йдеться про журналіста ВВС Еда Лоуренса), інформація про невдоволення китайського суспільства керівництвом партії на чолі з Сі Цзіньпіном просочилася назовні. Це досить неприємний факт для китайської влади, що дуже чутлива до будь-якої міжнародної критики та «втручання у внутрішні справи країни». Тим паче що протести відбулися трохи більше, ніж через місяць після історичного з’їзду КПК, який мав на меті підкреслити десятирічні здобутки Сі Цзіньпіна на чолі партії та відкрити шлях до великого відродження Китаю під його керівництвом.
У Сі Цзіньпіна достатньо влади та можливостей, аби зупинити нинішні протести, не вдаючись до поступок, що їх можуть розцінити як ознаку слабкості. Водночас наявність соціально-економічних проблем, що накопичилися, в тому числі й через антиковідну політику китайської влади, вказує на те, що Сі Цзіньпіну у свій третій термін доведеться зіштовхнутися не лише із зовнішніми, а й із внутрішніми викликами. Тож легким цей термін навряд чи буде.
Більше статей Наталії Бутирської читайте за посиланням.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google