ПРЕЗИДЕНТОВІ ЗАГРОЖУЮТЬ ІМПІЧМЕНТОМ. У ФРАНЦІЇ

Юридичний механізм імпічменту у Франції дуже складний. Проте один із депутатів-со- ціалістів збирає необхідне число підписів у Національній асамблеї, щоб спробувати усунути президента Ширака від влади.

Усе почалося з касети

Усе почалося з відеокасети, на якій один із функціонерів партії «Об’єднання на підтримку республіки» (ОПР), створеної і тривалий час керованої особисто Жаком Шираком, докладно розповідає про те, як була організована система нелегального фінансування ОПР. Функціонер — Жан-Клод Мері — помер півтора року тому від раку. А викривальну касету з його одкровеннями опублікувала два місяці тому газета «Монд»: відеоматеріал був розміщений на сайті видання, розшифровка зізнань друкувалася на першій шпальті.

«Все це наклеп», — рішуче заявив французам з екранів телевізорів Жак Ширак. Проте слідчі взялися за справу. Спочатку була викликана для давання свідчень «тіньовий бухгалтер» партії Ширака Луїз-Івонн Казетта. Після тривалих суперечок нещодавно вона зізналася, що Ширак знав про «добродійні пожертвування» підприємств на користь партії.

У часи, коли Ширак був прем’єр-міністром і мером Парижа, пожертвування повністю вписувалися в тодішній закон про фінансування партій. Проте слідчих усе ж збентежила деталь, підказана на відеокасеті Жаном-Клодом Мері. Щедрість виявляли в основному фірми, які відновлювали і ремонтували приміщення державного сектора. Перш ніж зробити щедрий жест, вони, як правило, отримували замовлення від паризької мерії на ремонтні роботи.

Наприкінці минулого тижня був заарештований один із найближчих соратників Ширака, колишній керівник його кабінету за часів прем’єрства і перебування на посаді мера Парижа — Мішель Руссен. Його підозрюють в організації системи поборів з підприємств (до речі, на користь не лише ОПР, а й кількох інших політичних партій). Злощасна касета свідчить, що в період 1989—1996 рр. особисто Мішель Руссен зібрав із підприємств 600 мільйонів франків.

Ширак саме повертався з Ганновера після дуже складної зустрічі з Герхардом Шрьодером. Кажуть, що новина про арешт Руссена була для президента ударом. «Його ніколи не бачили таким пригніченим, стурбованим», — зазначила газета «Ліберасьон».

У середу вранці Руссена відпустили на волю під заставу 300 000 франків. Громадськість усе активніше вимагає від президента Ширака виступити в прямому ефірі та порозумітися з французами з приводу фінансових скандалів. А Арно Монтебург, депутат-соціаліст, зібрав уже 22 підписи з 52 необхідних, щоб спробувати почати процедуру імпічменту проти президента Франції.

«Свідок номер один»

Під таким заголовком на першій шпальті газета «Ліберасьон» від 4 грудня написала про паніку, що розпочалася в колах, близьких до президента Ширака. Команда іміджмейкерів під керівництвом Клода Ширака отримала термінове завдання визначити найбільш вдалий момент для виступу президента в прямому ефірі. Як аргумент «за» пригадується досвід Білла Клінтона, якому лише зізнання про роман із Монікою Левінські допомогло погасити скандал. Популярний французький велосипедист Рішар Віренк уникнув цькування в пресі теж лише після того, як зізнався у вживанні допінгу. Проте сам Ширак не поспішає з зізнаннями. «Не зараз», — відмахується він від своїх радників.

Французькі судді, відповідно до президентського імунітету, не мають права викликати Ширака на допит. Вони можуть лише заслухати його як свідка — у тому випадку, якщо свідчити побажає сам президент.

Процедура імпічменту у Франції припускає такий механізм. Спочатку обидві палати парламенту — Національна асамблея і Сенат — повинні проголосувати за те, щоб закликати президента відповісти за певні гадані злочини, абсолютною більшістю голосів. Потім необхідне всенародне опитування про недовіру президентові. Оскільки до наступних президентських виборів у Франції залишилося півтора року, історія з імпічментом, швидше за все, спрямована на те, щоб перешкодити Шираку отримати другий президентський мандат.

Навіщо і кому це потрібно

Коли Ширак мовчить, за нього виступають близькі соратники по партії. Вони обурюються «кампанією з дискредитації президента» і в усьому звинувачують соціалістів, а то й особисто прем’єр- міністра Ліонеля Жоспена, який нібито затіяв усю цю історію з викриттями виключно заради того, щоб підвищити свій особистий рейтинг.

Насправді оригінал касети з викриттями певний час зберігався в особистого друга Жоспена — Домініка Строс-Канна, колишнього міністра економіки. Сам Строс-Канн заявляє, що справді хтось із відвідувачів якось приніс йому цю касету, але він так і не знайшов часу її переглянути. У газету «Монд» копію касети передав адвокат покійного Жана-Клода Мері, керуючись, відповідно до його пояснень, останньою волею покійного.

Буквально від перших днів перебування Жака Ширака при владі почалися викриття спочатку його близьких соратників (зокрема тодішнього прем’єра Алена Жюппе) у зловживаннях владою, у період коли вся тоді ще згуртована команда Ширака перебувала в паризькій мерії. Рік тому суддям пощастило довести, що Ширак був принаймні поінформований про фіктивні робочі місця в мерії, де значилися й отримували зарплату, але жодної хвилини не працювали потрібні партії «Об’єднання на підтримку республіки» люди.

Потім прокотилася серія скандалів із нинішнім мером Парижа Жаном Тібері, від якого поспішив відхреститися Ширак. «Ми з Шираком більше не друзі», — два тижні тому привселюдно заявив корсиканець Тібері. Для тих, хто знав характер цієї людини, десятиліттями дуже близької до Ширака, фраза пролунала багатообіцяюче.

Сама партія ОПР слабшає від розколів. Спочатку колишній міністр внутрішніх справ, теж корсиканець, Шарль Паскуа повів усе близьке до ультраправих крило під дах нової партії — «Об’єднання на підтримку Франції». Потім сталося скандальне виключення з партії Жана Тібері. Не припиняється дуже жорстка боротьба за місце глави партії.

У переддень не таких уже далеких президентських виборів у таборі французьких правих панує безладдя. Тоді як Ліонель Жоспен, послідовно втілюючи свої передвиборні обіцянки в життя, набирає популярності. Він однозначно повинен стати кандидатурою номер один на президентську посаду з боку лівих. Чи вигідна йому особисто остаточна дискредитація Ширака? Лише частково.

Набагато більше прагнуть крові Ширака лідери трьох правих партій — Франсуа Байру (Союз за французьку демократію), Ален Мадлен (Ліберальна демократія) і Шарль Паскуа (Об’єднання на підтримку Франції). Кожен із них сподівається, на випадок «моральної відставки» Жака Ширака, очолити табір правих на президентських виборах. Бійся колишніх друзів — вони стають найнебезпечнішими ворогами, — казали древні.

Втім, історія з викриттями — не лише відбиток передвиборної конкуренції. Кращі з французьких суддів понад двісті років домагаються того, щоб можновладці також підлягали законові, як і всі решта громадян. «Президент республіки не стоїть над законом. Ми не можемо вимагати від народу скрупульозно дотримуватися букви закону й одночасно дозволяти порушувати його тому, хто покликаний бути гарантом законності», — пояснює свій демарш з імпічментом депутат Арно Монтебур, у минулому — блискучий адвокат.

Громадянська позиція Монтебура, а також слідчих у справі фінансування партії Ширака дозволяє зімпровізувати певний закон збереження політичної енергії. Кожне суспільство — бідне чи багате, демократичне чи те, яке сповзає в тоталітаризм, — рано або пізно проходить через періоди очищення, що дозволяють принципово переставити політичні акценти. У ці періоди енергія недовіри, яка нагромадилася в «простих людях», їхня втома від усіляких PR-кампаній, спроб маніпуляцій суспільною свідомістю створюють, як правило, якісно нове політичне мислення, виставляють нову систему відліку. Якщо, звичайно, суспільство накопичило достатню критичну масу гніву.