ПРАВИЙ ПРОТИ ПРАВОГО, АБО ЯВНІ ПРОКОЛИ ТАЄМНИХ СЛУЖБ ПОЛЬЩІ

Поділитися
Останні два місяці принесли Польщі таку кількість корупційних скандалів, значною мірою пов’язаних із силовими структурами, що вони, мабуть, стануть рекордними за весь період незалежності держави, здобутої 12 літ тому...

Останні два місяці принесли Польщі таку кількість корупційних скандалів, значною мірою пов’язаних із силовими структурами, що вони, мабуть, стануть рекордними за весь період незалежності держави, здобутої 12 літ тому.

Хоч ця тема не нова — час від часу з різних політичних таборів лунають звинувачення на адресу силових структур, а особливо спецслужб, в їхній політичній заангажованості та у відсутності співпраці між ними. Та цього разу схвильованість передалася вже від еліт звичайним громадянам, при посередництві ЗМІ, зрозуміло. Завдяки цим скандалам спецслужби 3-ї Речі Посполитої, які за своїм призначенням мали б бути таємними, опинилися під «променями ганебної слави», які висвітлили чимало «темних місць». В ЗМІ та у залах сейму відбулися навіть дискусії, чи участь таємних служб у такій кількості скандалів не є ознакою кризи у державотворенні.

Особливої пікантності справі додає факт, що всі керівники силових структур виводяться з правого політичного табору, який чотири роки тому під вивіскою Виборчої акції «Солідарність» переміг на виборах і сформував уряд. У своїй передвиборчій пропаганді праві наголошували, що хочуть покласти край «республіці друганів», яку нібито створили ліві, що саме перебували при владі, і повернути в політику поняття моральності. Основними спецслужбами сучасної Польщі є UOP — Управління охорони держави (колишня служба безпеки), спецпідрозділ поліції CBS — Центральне бюро розслідувань, WSI — Військова служба інформації, окремий підрозділ Прикордонних військ (SG) та Генеральний інспекторат митної служби (GIC). Всі вони мають формально різні завдання і різні повноваження, але на практиці трапляється, що їхні дороги перетинаються, і навіть виникає нездорова конкуренція.

Темні хмари над силовими структурами почали збиратися, коли приблизно рік тому прем’єр-міністр Єжи Бузек призначив новим міністром юстиції Леха Качиньскі. Цей відомий колись діяч антикомуністичної профспілки «Солідарність» став згодом (разом з братом Ярославом) засновником першої правої партії («Порозуміння. Центр»), яка відокремилася від загального табору сил «Солідарності» і була зорієнтована на президентських виборах на підтримку кандидатури Леха Валенси. Ще пізніше обидва брати стали найзапеклішими ворогами президента Валенси. В червні 2000 року Бузек «витягнув Качиньскі з політичного забуття», як писала польська преса, і дав йому практично шанс на нове входження у велику політику.

Майже зі старту Качиньскі почав набирати собі бали у різноманітних рейтингах популярності політиків. Як міністр юстиції він коментував для ЗМІ всі найгучніші корупційні та кримінальні справи, внаслідок чого у масовій свідомості він став «героєм» більшості успіхів поліції, спецслужб та очолюваної ним прокуратури. Не уникав новий міністр і публічної критики своїх «колег»: політиків — за корумпованість, силовиків — за некомпетентність, та особливо діставалося UOP переважно за політичну заангажованість. Медіа відразу ж причепили міністрові прізвисько «самотній шериф». «Можна навіть визнати, — писав тижневик «Polityka»,— що Качиньскі став неперевершеним прикладом політичного маркетингу. Безсумнівно, він влучив в суспільне очікування того, щоб держава продемонструвала рішучість і результативність у боротьбі зі злочинністю». І дійсно, рейтинги росли — якщо у серпні 2000 новий міністр мав підтримку 49% опитаних, то вже у травні 2001-го набирав 71%, займаючи тверде 2-ге місце після президента країни.

Справжні громи вдарили, коли громадське телебачення показало документальний фільм про найбільшу досі фінансову аферу в Польщі, пов’язану з Фондом обслуговування закордонної заборгованості, розслідування якої триває вже кілька років. Один з героїв фільму, а водночас і підозрюваний по справі ФОЗЗ, говорить про те, що він передав партії братів Качиньскі близько 600 тисяч доларів з цього публічного фонду.

Міністр юстиціі звинувачує телебачення у виконанні політичного замовлення лівиці, а також UOP в тому, що саме ця структура підкинула журналістам компромат на нього. Подальші події розвивалися лавиноподібно. Прокуратура міста Катовіце затримує заступника начальника місцевого відділення UOP за звинуваченням «перешкоджання розслідуванню прокуратурою справи про вручення хабаря бізнесменом посадовій особі». Слідчі прокуратури не попереджають про арешт офіцера його керівництво, як того вимагають правила, що в свою чергу викликає обурення керівництва UOP, і прем’єрові подають скаргу на прокуратуру. Міністр юстиції публічно підтримує своїх підопічних і відмовляється звільнити офіцера, незважаючи на прохання шефа уряду.

Після цього в пресу потрапляє «витік інформації» про те, що затриманий офіцер насправді провадив розслідування проти двох прокурорів, яких підозрював у «здаванні» інформації зацікавленим особам про хід слідства.

У відповідь на це вже прокуратура організовує «витік» про те, що керівник UOP Збігнєв Новек мстить прокуратурі за свого брата, заарештованого за підозрою у фінансових махінаціях. На сьогодні брат Новека на волі, а прокурор усунутий від виконання обов’язків. Боронячи честь мундира, керівник спецслужби звинувачує прокурорів у некомпетентності та нерозумінні засад оперативної діяльності і наводить приклад того, як було затримано прокуратурою двох офіцерів Центрального бюро розслідувань, що провадили успішну оперативну діяльність.

До конфлікту між прокуратурою і спецслужбами знову доводиться втрутитися голові уряду, але примирення не відбулося, і довелося вислати у відставку міністра юстиції.

Після звільнення Лех Качиньскі, уже як лідер нової правої партії «Право і справедливість», робить сенсаційні заяви у пресі про непідконтрольність спецслужб керівництву країни та про існування певного фан-клубу спецслужб, членом якого є також і Єжи Бузек. Ці заяви спричиняють бурю в пресі і викликають занепокоєння політичного і владного бомонду.

Саме в цей момент стається чергова сенсація — співробітники UOP затримують на поромі, який пливе до Швеції, Збігнєва Фармуса, радника віце-міністра оборони Ромуальда Шереметьєва. Спричинено це було газетною публікацією, яка звинуватила Фармуса у вимаганні хабаря в 100 тис доларів, нібито для Шереметьєва, від однієї західної корпорації, зацікавленої в отриманні контракту на постачання польській армії гаубиць. Коли Фармус з 4-ма паспортами, як виявиться при арешті, уже був на шляху до Швеції, Шереметьєв переконує журналістів, що його помічник — у Польщі. Наступного дня розлючений прем’єр відправляє віце-міністра оборони у відставку, а той збирає прес-конференцію, де, по-перше, повідомляє, що це робота спецслужб, а по-друге, що військова розвідка винна у тому, що погано провіряла його асистентів, втягуючи таким чином в скандал черговий таємний підрозділ — WSI. Згодом розвідники повідомляють, що назбирали багато інформації про зловживання служби Шереметьєва, але мають замало фактів для передачі справи до прокуратури.

Наступними героями серії скандалів стають міністр зв’язку Томаш Шишко, звільнений за те, що недогледів у своєму відомстві зловживань, та колишній президент Державної страхової компанії «Життя» Гжегож Вечежак, звинувачений у розбазарюванні великих сум державних грошей. В усіх вище згаданих відставках є одна спільна риса: причини їх не до кінця зрозумілі і обгрунтовані, а постраждалі натякають на «руку» спецслужб. А ще те, що майже всі вони належали до правих політичних партій, які раніше творили переможний блок Виборчої акції «Солідарність», а тепер конкуруватимуть на наступних виборах з ВАС, очолюваною нині Бузеком.

Дошукуючись причин такого параду скандалів, аналітики дійшли висновку: лідери правих партій, розуміючи, що не мають шансів боротися з лівими, почали боротьбу між собою за нішу «правоцентричності». Тому частина з них не проти б відійти поки не пізно від уряду Бузека, відмежувавшись від провин, які йому не забудуть виборці. Лідери ж Виборчої акції «Солідарність» у відповідь завдають ударів по своїх імовірних противниках, заодно й борючись з корупцією у своїх рядах, як і обіцяли 4 роки тому своїм виборцям. У результаті дискредитовані всі.

Мало хто вірить у причетність до цього лівих сил, та ніхто не має сумніву, що всі ці скандали найбільше користі принесуть саме їм. Згідно з опитуваннями громадської думки, коаліція Союзу лівих демократів (СЛД) та Партія праці може розраховувати на осінніх парламентських виборах на підтримку понад 50% виборців, що дасть їм можливість самостійно сформувати кабінет міністрів. Остаточна дискредитація правого уряду та правого табору напередодні виборів є для лівих справжнім подарунком політичної долі. До того ж вони отримали чергове актуальне передвиборче гасло — рішуча реструктуризація сфери таємних служб країни.

Лідери СЛД уже звинуватили спецслужби в тому, що ті працюють, опираючись на стару радянську модель і перебувають в принципі поза контролем. Отже, UOP та WSI необхідно об’єднати, залишаючи армії лише контррозвідку. Контррозвідку, яка діє нині в UOP, потрібно перетворити на Агентство внутрішньої безпеки. На чолі нових структур повинні стати цивільні особи з політичними кваліфікаціями та компетенціями. І далі в такому ж дусі. Передбачено також персональні чистки в усіх спецслужбах. Щоправда, ця передвиборна риторика лівих нікого не ввела в оману — всі добре розуміють, що зміна влади потягне за собою заміну важливих кадрових сегментів спецслужб лояльними до нової влади людьми.

Зрештою, станеться це в незалежній Польщі не вперше. У 1990 році на місці Служби безпеки ПНР було створено UOP, з якого відсіяли більшість попередніх кадрів, зокрема з політичного відділу. На їх місце прийшли інші, як кажуть, — вірні, але недосвідчені. У 1993-му на виборах перемагає лівий блок СЛД — Польська народна партія, та спецслужби залишаються у віданні президента, яким до 1995-го був Лех Валенса. Коли ж його змінює Александр Квасневський з UOP пішли ряд співробітників, котрі вели справи проти лідерів СЛД, а також замінено керівників відділів і управлінь. Наступна зміна сталася на зламі 1997—1998 років, коли координатором спецслужб стає представник правих Януш Палубіцкі. Налічують відтоді близько 600 звільнених співробітників — їх місця зайняли лояльні до нового правого уряду. Нині надходить їхня черга. Все, здавалось би, логічно.

Певним непорозумінням є лише те, що відповідний грунт для лівих підготували самі праві, нещадно поборюючи один одного.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі