ПОЛЬСЬКІ ГАСТРОЛІ ВОЛОДИМИРА ПУТІНА

Візиту президента Росії у Польщі чекали довго — понад 8 років. За цей час між Польщею та Росією бували періоди такого охолодження стосунків, що країни спілкувалися лише на рівні нот між дипломатичними службами. Тільки після приходу до влади у Росії прагматика Путіна відносини між Москвою та Варшавою почали змінюватися на краще. За період його президентства Варшаву відвідали ряд високих російських урядовців: голова Ради нацбезпеки, міністр закордонних справ, прем’єр та інші. Згідно з логікою, наближався час візиту президента. Але поки при владі до осені 2001 року залишалися польські праві, цей візит так і не відбувся. Як сказав «ДТ» один з «правих» парламентарів: «З приходом до влади у Польщі лівих сил у польсько-російських відносинах завжди настає потепління». І справді, за перших два місяці діяльності у Польщі нового лівого уряду Москву відвідало кілька офіційних польських делегацій — на чолі з прем’єром Лешеком Міллером, віце-прем’єром Мареком Полем та, врешті, з самим президентом Александром Квасьнєвським. Під час зустрічі Квасьнєвського з Путіним у Москві і було визначено остаточну дату приїзду російського президента до Польщі.

В міру наближення цього візиту польське очікування ставало дедалі більш нервозним. Напередодні приїзду інколи виникали асоціації з настроями провінційного містечка, до якого має приїхати з концертом світова поп-зірка. Спочатку польські ЗМІ поінформували громадську думку, що Путін прилетить з Москви з дружиною і виголосить промову в Сеймі. Потім з’ясувалося, що прилетить з Парижа, без дружини, і промови не буде. «Це зле, — казали нам представники правих фракцій. — Це несерйозно!». Голоси з правого боку політичної сцени заявляли, що було б непогано, якби Путін спромігся на якийсь «несподіваний жест» щодо польського народу. Їхні ж опоненти застерігали: «не вимагайте від президента Росії надто багато».

Проаналізувавши публікації польської та російської преси напередодні візиту, можна виявити, що поляки надавали візитові неспівмірно більшої ваги, ніж росіяни.

Те, чого очікували росіяни, попри загальну риторику про «перелом у відносинах», відновлення економічної співпраці і т.д., було б навіть важко визначити, якби наступного дня по прибутті президента до Польщі не прилетів шеф «Газпрому» Олексій Міллер, який, швидше за все, «дотиснув» поляків у «газових справах», зокрема у справі побудови так званої перемички, тобто гілки газопроводу в обхід України.

Польські ж сподівання були значно розмаїтіші. Для громадської думки багато важило, щоб російський президент виявив якесь покаяння перед польським народом за його страждання, спричинені сталінським режимом. Приміром, щоб «схилив голову» перед пам’ятником полякам, закатованим в СРСР, а не тільки покладав квіти біля могили Невідомого солдата та біля монументу радянським воїнам. «Навряд чи на це можемо сподіватися», — попереджали різні публіцисти і мали рацію. Однак без несподіванки не обійшлося: спочатку президент Росії подарував президентові Польщі архівні документи польського національного героя — генерала Сікорського, а потім поклав «не заплановані у протоколі» квіти до пам’ятника воїнам Армії Крайової та «держави у підпіллі». Поляки оцінили ці жести глави російської держави.

Польські бізнесмени пов’язували цей візит з надією повернутися на російський ринок, майже повністю втрачений ними в період серпневої кризи 1998 року. Позиція поляків у будівельному бізнесі Росії була чи не найвагоміша з-поміж закордонних фірм. З ностальгією згадують добрі часи на російському ринку і польські виробники меблів та сільськогосподарської продукції. Та, попри декларування добрих намірів, цей візит так і не дав конкретного рішення, а саме довгоочікуваного створення міжурядової Ради Охорони Інвестицій, без якої повернення на російський ринок надто ризиковане. На сьогодні торговельне сальдо на користь росіян становить близько 3 млрд доларів. Щоправда, 88% російського імпорту — газ та нафта.

Тому керівництво країни багато надій покладало на розв’язання проблем, пов’язаних з постачанням у Польщу російського газу та його транзит у країни західної й південної Європи польською територією. Польський уряд хотів би домогтися від росіян перегляду 25-літнього контракту, згідно з яким Польща зобов’язалася купувати стільки російського газу, скільки їй тепер не потрібно, а надлишки ця ж угода забороняє перепродувати. Росіяни готові піти назустріч, але, зрозуміло, очікують поступливості у відповідь. Один з елементів «поступливості» — це згода Польщі на побудову згаданої вже «перемички» в обхід України. Судячи з «теплої атмосфери», яка супроводжувала польський візит Путіна, росіянам і полякам багато про що вдалося домовитись. Прийнято рішення, що прим’єри обох країн зустрічатимуться, щонайменше, двічі на рік, а також створять Комітет у справах стратегії співробітництва. Чимало менших угод економічного характеру було підписано під час ІІ Економічного форуму Польща-Росія.

Та більшість коментарів сходяться на тому, що було б помилковим оцінювати важливість візиту Путіна лише за кількістю прийнятих економічних рішень, виголошених декларацій чи зроблених обома сторонами «жестів». Обидва президенти насправді лише задекларували «перелом» у відносинах, що, у свою чергу, мало б стати сигналом «час» для різних середовищ в обох країнах — політиків, бізнесменів, діячів культури, науковців. А які це принесе результати, сьогодні ще не береться прогнозувати ніхто.