Перемога у межах статистичної похибки

Анджей Дуда переміг у другому турі президентських виборів у Польщі. Він став другим (після Александра Квасневського) в історії Польщі президентом, котрий зумів залишитися на своїй посаді на другий термін. Утім, є підстави припускати, що польська політична сцена істотно зміниться.

Другий тур президентських виборів у Польщі виявився найбільш непередбачуваним та інтригуючим в історії країни. Ці вибори стали унікальними з кількох причин. По-перше, їм передувала, фактично, найдовша передвиборна кампанія в історії, котра почалася ще взимку. По-друге, головний опозиційний кандидат Рафал Тшасковський спочатку, взагалі, не мав брати участі у виборах, але по ходу справи замінив свого однопартійця Малґожату Кідаву-Блонську. По-третє, поляки продемонстрували близьку до рекордної явку на другий тур виборів — понад 68%.

Анджей Дуда і Рафал Тшасковський зуміли максимально ангажувати у виборчий процес свій електорат, і ці вибори ввійдуть в історію країни як одні з найбільш емоційних та драматичних. Багато поляків вважали ці вибори, без перебільшення, доленосними для майбутнього Польщі.

Анджей Дуда вже наступного дня після першого туру, в якому отримав перемогу, був у черговому маленькому містечку, де зустрічався з місцевими виборцями. Ставка на невеликі міста й сільську місцевість принесла успіх Дуді п'ять років тому, тож і тепер його кампанія була спрямована на мобілізацію тамтешнього електорату. Звісно, порушувались і найбільш дражливі для поляків теми.

Так, тиждень тому Дуда запропонував ввести в конституцію норму, що забороняла б усиновляти дітей ЛГБТ-парам. Порушувалася тема й нібито німецького впливу на перебіг виборів. За кілька днів до виборів у польське МЗС був викликаний німецький повірений у справах на розмову стосовно однобічного висвітлення виборів у ЗМІ, підпорядкованих німецькому концерну Axel Springer.

Рафал Тшасковський, натомість, намагався не лише змобілізувати свій електорат, а й залучити голоси конкурентів по першому туру. Передусім ішла боротьба за голоси незалежного кандидата Шимона Головні, що в першому турі посів третє місце з 13% голосів. Утім, Шимон Головня так і не закликав своїх виборців голосувати за Тшасковського, хоча й визнав, що сам голосуватиме за нього.

Крім голосів Головні, намагався Тшасковський поборотися й за електорат із правого флангу політичної думки, адже праворадикальний кандидат Кшиштоф Босак посів четверте місце, набравши 7% голосів. Тому Тшасковський, який перед виборами очільника Варшави у 2018 році казав, що хоче стати першим польським мером, котрий зареєструє шлюб гомосексуальної пари, — цього разу заявив, що як президент Польщі не братиме участі в марші рівності, адже «президент має бути над політичними спорами». Крім того, Тшасковський, як і Дуда, висловився проти всиновлення дітей ЛГБТ-парами.

Відбулася в Польщі напередодні другого туру і своя сага з дебатами. Першими запропонували провести дебати опозиційні телеканали на чолі з TVN. Назвали дату — 2 липня, але президент Дуда відмовився. Натомість державний канал TVP оголосив про організацію дебатів 6 липня в містечку Конське, що між Варшавою та Краковом. Цього разу відмовився Рафал Тшасковський, аргументуючи своє рішення тим, що державне телебачення, яке останніми роками стало інструментом урядової пропаганди, не зможе забезпечити рівних умов для кожного з кандидатів.

Опозиційний кандидат влаштував власні дебати в містечку Лешно, що на заході Польщі, між Познанню і Вроцлавом. Дуда на ці дебати був запрошений, але, звісно, відхилив запрошення. Таким чином, 6 липня в один і той самий час у різних частинах Польщі два кандидати «дебатували», маючи кожен навпроти себе порожню трибуну: у Конському — з написом «Рафал Тшасковський», у Лешно — з написом «Анджей Дуда».

Перші екзит-поли не показали абсолютно нічого. Згідно з даними на 21 годину 12 липня, Анджей Дуда мав 50,4% голосів, Рафал Тшасковський — 49,6%. При цьому, статистична похибка становила 2%, а отже полякам треба було чекати ранку й офіційного оголошення результатів. Опівночі було опубліковано оновлені дані екзит-полів, так звані late poll, котрі, втім, не додали ясності. Згідно з ними, Дуда мав 50,8%, Тшасковський — 49,2%.

Підігрівало емоції скасування нічних пресконференцій ЦВК, на яких традиційно оголошуються проміжні результати виборів. В неділю ввечері голова ЦВК заявив, що оголошення результатів відбудеться лише після опрацювання 100% протоколів. Другі late poll, що були опубліковані під ранок, уже давали чіткішу картину: Дуда — 51%, Тшасковський — 49%, можлива похибка — 1%.

Усі «крапки над і» розставила довгоочікувана пресконференція ЦВК, що відбулася о восьмій ранку: Анджей Дуда — 51,21%, Рафал Тшасковський — 48,79%. На момент пресконференції до ЦВК не надійшло тільки дев'ять протоколів з кількох закордонних округів, які не дуже вплинуть на результати виборів.

Політична сцена Польщі істотно змінюється. Для «Громадянської платформи» це п'яті поспіль програні вибори (після президентських і парламентських у 2015 році, а також виборів до Європарламенту і парламентських у 2019 році). Тому цілком логічним буде питання про глибоку реформу головної опозиційної партії. Знайдеться також багато охочих замінити «Громадянську платформу» на місці головних опозиціонерів.

Шимон Головня оголосив про створення власного руху «Польща-2050». Істотним аргументом Головні є те, що всі опитування показували його перемогу над Анджеєм Дудою, якби він вийшов у другий тур. Тому «Громадянській платформі» навряд чи вдасться уникнути звинувачень у тому, що, не бажаючи об'єднатися з Головнею, вона «подарувала» ПіС ще п'ять років президентства.

Праворадикал Кшиштоф Босак уже оголосив «Конфедерацію» третьою політичною силою країни. Традиційно міцні позиції мають польські ліві та Польська селянська партія.

Трохи змінюється ситуація і для влади: така незначна перевага й істотна мобілізація опозиційних сил залишає значно менше простору для маневрів, адже впродовж наступних років на кожен крок влади дуже тиснутимуть опозиціонери. Це розуміють усі, тож одразу після виборів зі штабу Анджея Дуди пролунали меседжі про примирення та погашення розпалених під час передвиборної кампанії емоцій.

Майже одразу після оголошення результатів екзит-полів донька президента, Кінга Дуда, звернулася до поляків: «Закликаю, щоб ніхто в нашій країні не боявся виходити з дому. Адже, незалежно від того, у що ми віримо, який маємо колір шкіри, які маємо погляди, якого кандидата підтримуємо та кого любимо, — всі ми рівні, і всі заслуговуємо на пошану».

За кілька годин сам Анджей Дуда запросив Рафала Тшасковського до президентського палацу, аби «потиснути один одному руки». Тшасковський у твітері написав, що запрошення — це добра ідея, але краще зустрітися після офіційного оголошення виборів.

Що означають ці результати для польсько—українських відносин? Під час виборів Дуда порушував тему України й запевняв, що Польща має максимально підтримувати нашу країну на міжнародній арені і за кожної нагоди, на кожному міжнародному форумі нагадувати: Україна — жертва російської агресії. Водночас Дуда зазначав, що важкий і довгий діалог щодо історичних питань триватиме й надалі.

Цей діалог буде нелегким. Проте, якщо Києву вдасться згладити гострі кути в питаннях історії, ми отримаємо дуже міцного партнера і друга на міжнародній арені, який, ведучи переговори з Україною, точно не буде паралельно продавати Росії кораблі чи будувати з Путіним черговий газопровід.