Пандемічна зовнішня торгівля

Важливим і цікавим підсумком непростого 2020 року стало значно менше за очікуване, з огляду на пандемію, падіння експорту товарів і послуг з України. Так, за рік експорт знизився приблизно на 2% порівняно з прогнозованими 8,1%, тоді як імпорт — на 11%. Ми детально проаналізували товарну та географічну структуру імпорту та знайшли додаткові фактори, які чинили дію на зовнішню товарну торгівлю, крім загального впливу пандемії. Ними виявилися торговельні обмеження з боку України та вторинні ефекти від жорсткішої торгової політики Китаю щодо Австралії. Швидке відновлення економіки Китаю, тоді як у більшості країн економічне падіння ще тривало, також сприяло зростанню експорту. Загалом пандемія коронавірусу суттєво позначилася як на структурі, так і на обсязі зовнішньої торгівлі України. Торговельна активність у цілому знизилася через фактичний вплив повсюдних карантинних заходів. До зниження активності також призвели і песимістичні очікування щодо споживчого та інвестиційного попиту під час пандемії.

Очікування щодо зовнішньої торгівлі на початку пандемії

Експерти Центру міжнародної торгівлі (TRADE+) Київської школи економіки у травні 2020 року опублікували працю щодо перспектив експорту, в якій вказувалося, що останній може знизитися щонайменше на 8,1% лише за рахунок аграрного сектору та металургії. Якщо детальніше, то передбачення було таким: «З топ-12 країн, куди Україна експортувала товари у 2019 році, за нашими прогнозами, найбільше експорт знизиться до Польщі, Росії, Італії та Угорщини, найменше — до Китаю. Зокрема, найбільше постраждає експорт до тих країн, які мають жорсткі карантинні заходи та купують в України переважно промислові товари. Найменше знизиться експорт за тими напрямками, куди Україна постачає здебільшого аграрні товари, які мають помірні карантинні заходи чи вже завершили їх». Якщо прогнозна похибка щодо експорту виявилася завеликою насамперед унаслідок надто песимістичних очікувань щодо цін на сільгосптовари та метали, які з четвертого кварталу минулого року почали значно зростати, то вже якісний аналіз був достатньо достовірним.

Наслідки пандемії у 2020 році

Загалом вплив коронавірусної кризи на економіку можна представити як зниження можливостей і схильності споживати, що зумовлено песимістичними очікуваннями щодо доходів і прямими (карантинними) обмеженнями на діяльність бізнесу, зокрема, роздрібної торгівлі та послуг. Гірші ділові очікування підприємств призвели до різкого падіння інвестиційного попиту, тобто меншого придбання машин, обладнання тощо. За перші три квартали 2020 року інвестиції в Україні знизилися на 24% у річному вимірі, для порівняння: у країнах ЄС середні темпи падіння становили близько 6%. Україна переважно імпортує подібні товари, тому менший попит означав також нижчі обсяги сукупного імпорту. Машини та обладнання імпортувалися здебільшого з розвинених країн ЄС. Згідно з даними НБУ, імпорт машин, устаткування та транспортних засобів (з урахуванням особистого транспорту) з ЄС в Україну скоротився майже на 15%.

Споживчий попит після різкого падіння у другому кварталі почав відновлюватися, що посилило товарний імпорт, зокрема продовольчих товарів. Імпорт послуг так і залишився низьким перш за все внаслідок обмежень на туристичні поїздки. Конкретні значення щодо змін за агрегованими групами товарів наведено на рис. 1.

Додатковий фактор №1: зростання експорту зернових до Китаю

Детальний аналіз географічної структури зовнішньої торгівлі України (див. рис. 2) показує, що основним рятівником експорту став Китай, який майже вдвічі збільшив придбання українських товарів.

У 2020 році Україна наростила експорт до Китаю ячменю (на 195%), кукурудзи (81%) і руди (77%). Зростання експорту руди зумовлене підвищеним попитом китайської металургійної галузі. Також 2020 року КНР стала найбільшим покупцем українського ячменю та кукурудзи. Передувало цьому запровадження нового тарифу для Австралії, який фактично закрив ринок Китаю для австралійського ячменю (80% на п’ять років із травня 2020-го). Після цього китайські імпортери переключилися на нових постачальників, зокрема на Україну, а також у цілому збільшили попит і на інші фуражні культури (кукурудзу тощо). Для вітчизняних зернотрейдерів такий попит був досить приємною подією, нарощування експорту допомогло поліпшити торговельне сальдо. Однак вторинні ефекти вищого експорту 2020 року були негативними. Оскільки врожай був низьким, то зростання експорту призвело до звуження домашньої пропозиції зернових. Це, своєю чергою, спричинило подорожчання кормової бази для тварин, як результат, разом зі зростанням цін зменшувалося виробництво яєць, молока та м’яса.

Додатковий фактор №2: розширення ембарго на імпорт із Росії

Імпорт в Україну за 2020 рік скоротився значно більше, ніж експорт, — на 11%. Основний внесок у падіння імпорту зумовлений зменшенням імпорту з Російської Федерації на 35%. У зв’язку з діючим ембарго в Україну з другої половини 2019 року не ввозилися російські мінеральні добрива. Тоді ж ембарго поширилося на клінкери, всі готові види цементу, корми для тварин і продукцію ветеринарної медицини. Пізніше, з квітня 2020 року, були запроваджені також загороджувальні заходи (65% мито) на імпорт російського вугілля майже всіх марок (крім антрациту, бітумінозного та коксівного), тому обсяги відповідного імпорту скоротилися на 18%. Зауважимо, що ембарго сприяло нарощуванню домашнього виробництва цементу, клінкеру, особливо в умовах зростання попиту з боку проєкту «Велике будівництво».

Додатковий фактор №3: низькі ціни на енергоносії

Падіння цін на газ 2020 року допомагало нарощувати власне виробництво добрив і, відповідно, зменшувати потребу в імпорті. Найвищими темпами падав імпорт із Болгарії та Литви (див. рис. 2). З цих країн було ввезено наполовину менше азотних добрив, ніж рік тому. Завдяки здешевленню газу відновили роботу деякі вітчизняні підприємства групи Ostchem. Раніше вони не витримували конкуренції з менш енергоємними виробниками. Також торік компанія «Українські мінеральні добрива» відкрила новий комплекс із виробництва мінеральних добрив. Хоча обсяги виробництва є помірними, однак це є важливим кроком до внутрішнього забезпечення високого попиту на добрива. Нагадаємо, що уряд планував на початку 2020 року запровадити квоти на імпорт добрив, однак згодом переглянув свою позицію та відмовився від цього кроку.

Низька світова ціна на нафту та менший попит на моторне паливо також сприяли покращенню торговельного сальдо. За даними Держстату, реальні обсяги імпорту нафти та продуктів із неї знизилися на 15%. Зокрема, Україна на 28% зменшила придбання бензину з Литви та припинила імпорт бензину з Болгарії (див. рис. 3), що додатково до впливу чинника добрив пояснює значне падіння імпорту з цих країн.

***

Сировинна орієнтованість експорту, гарна цінова кон'юнктура на зерно та метали у світі наприкінці 2020 року, а також сильніший попит Китаю на українську продукцію зумовили менше падіння експорту. З погляду тимчасової вигоди, експорт сировини сприяв відновленню економіки. З іншого боку, сильніший експорт звузив внутрішню пропозицію сільськогосподарських товарів, що прискорило інфляцію як через прямі ефекти, так і внаслідок подорожчання сировини для вітчизняного тваринництва. Одночасне зростання імпорту обробленої їжі підсумовує факти зниження конкурентоспроможності харчової промисловості.

Загороджувальні заходи стосовно російської продукції, низькі ціни на енергоносії та обмеження на туристичні поїздки зумовили додаткове падіння сукупного імпорту, поза загальним впливом зниження споживчого та інвестиційного попиту. Оскільки заборона імпорту стосувалася лише однієї країни, то відбулося переформатування ринку. Деякі продукти отримали додаткову націнку посередника (нафта, бензин), у такий спосіб підвищуючи мінімально можливу ціну. Однак є й вигоди: добувна промисловість отримала додатковий захист у час вищого, завдяки «Великому будівництву», попиту.