Чому імпортні молоко та картопля — це тривожний сигнал для економіки

Зростання попиту на українському продовольчому ринку задовольняється здебільшого за рахунок імпорту. Значною мірою така ситуація 2020-го та на початку 2021 року пояснюється гіршим минулорічним урожаєм. Однак у деяких сегментах погіршення стало тенденцією, а тому необхідне втручання держави, якщо Україна не хоче їхньої подальшої стагнації. Це насамперед стосується виробництва молока та молочних продуктів.

Протягом останніх п’яти років населення України збільшує споживання товарів і послуг після вимушеного скорочення витрат на них у кризу 2014–2015 років. Якщо опиратися на дані Держстату, то реальні (тобто з коригуванням на інфляцію) споживчі витрати населення з 2016 року зросли на 39% і нині уже дещо перевищують докризовий рівень. Найбільше підвищився попит на одяг і взуття, а також на предмети домашнього вжитку (за останні п’ять років — на 88 і 75% відповідно), які в основному є імпортованими. Сукупні реальні витрати населення на продукти харчування зросли на третину.

Однак намітилася тенденція, що навіть на продовольчому ринку зростання попиту задовольняється в основному за рахунок імпорту. Якщо поглянути на статистику продажів у роздрібних мережах (див. рис. 1), то останніми роками домогосподарства збільшили купівлі майже всіх харчів. Це безумовно позитивний тренд для вітчизняних виробників продовольства, — на тлі зростаючого попиту вони наростили виробництво. Тим не менш вони все ж втратили частину внутрішнього ринку. Насамперед це стосується виробників молочних продуктів, плодоовочевої продукції та цукрових кондитерських виробів.

ZN.UA

Можна шукати причини в поведінці самого населення, зокрема у виборі продукції вищої якості та більшій довірі до імпорту за цією характеристикою. Однак були також незалежні від вподобань населення причини, які хотілося б розглянути нижче.

Причина №1 — зниження врожаю сільськогосподарських культур 2020 року: імпорт покриває дефіцит.

Урожай більшості сільськогосподарських культур 2020-го був нижчим за минулорічний (див. рис. 2), що пов’язано насамперед із несприятливими погодними умовами, зокрема з тривалими засухами. Наприклад, урожай плодоягідних культур був на 8,3% меншим, ніж позаторік. На тлі зростаючого попиту населення це сприяло вищому імпорту плодів та ягід з-за кордону.

ZN.UA

Для вітчизняної галузі цукроваріння криза має затяжний характер. Цукровий буряк уже давно не витримує конкуренції за посівні площі з рентабельнішими культурами, а 2020 року додався ще й фактор низької врожайності. Подібна ситуація спостерігається і для багатьох інших харчових культур. Отже, зниження пропозиції вітчизняних овочів і фруктів, а також окремої сільськогосподарської сировини для харчової галузі стало однією з причин збільшення частки імпортних харчів на ринку України.

Причина №2 — криза у молочній галузі: неконкурентна без підтримки.

Криза у вітчизняній молочній галузі є глибинною, пов’язаною з проблемою молочного скотарства та стрімко наростаючим імпортом молочних продуктів. Зменшення поголів’я корів в Україні (див. рис. 3) триває від здобуття незалежності нашою країною та зумовлене скороченням попиту та низькою ефективністю колишніх фермерських господарств. Так, станом на кінець 2020 року поголів’я корів в Україні було в п’ять разів меншим, ніж тридцять років тому. На сьогодні прийнятну прибутковість мають лише високоефективні сучасно обладнані фермерські господарства.

Протягом останніх років кризову ситуацію було посилено стрімко зростаючими витратами на вирощування тварин (див. рис. 4). Підвищення таких витрат значно прискорилося наприкінці 2020 року через низький урожай фуражних культур в Україні та одночасно високі обсяги експорту таких культур до Китаю. Як наслідок, кормова база почала дорожчати темпами, які зробили тваринництво геть нерентабельним.

ZN.UA

Підтримка вітчизняного молочного скотарства є значно меншою, ніж у ЄС, звідки надходить більша частка імпорту молочних продуктів в Україну. 2021 року уряд України планує виділити близько 1,35 млрд грн на фермерство, розвиток тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції. Це менш як 0,1% від загальних видатків вітчизняного бюджету. З такою підтримкою українським фермерам неможливо конкурувати з європейськими, де лише на рівні бюджету ЄС на фермерство виділяється 35% видатків. Левова частка таких видатків у ЄС — це прямі дотації фермерам.

Проблема витіснення вітчизняних виробників імпортом загострилася 2020 року (див. рис. 5 і 6). Наприклад, імпорт молока та вершків (незгущених) за минулий рік зріс у 3,6 разу, тоді як експорт такої ж нашої продукції скоротився на чверть. Майже вдвічі збільшився імпорт сирів, у той час як відповідний експорт скоротився на 11%.

ZN.UA

Нещодавно молочні компанії намагалися ініціювати проведення спеціального розслідування Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства з метою захистити український ринок від неконтрольованого імпорту молочної продукції. Міністерство відмовило в проведенні розслідування, сформувавши з цього приводу звіт і висновки. Тенденція збільшення обсягу імпорту молочної продукції з європейських країн може лише посилитися, коли наступного року встановляться нульові митні ставки на імпорт молочних продуктів з ЄС.

Отже, зростання доходів громадян веде до збільшення імпорту не лише непродовольчих товарів, а й харчових продуктів. Низький урожай минулого року допоміг імпортерам наростити частку на ринку. Однак для виробників овочів і фруктів ситуація може виправитися уже цього року, якщо Україна збере високий урожай. Натомість для виробників цукру і молочної продукції ситуація потребує втручання держави, оскільки зростаючий імпорт загрожує відібрати ще більшу частку на вітчизняному продовольчому ринку.

Більше статей Ігоря Дейсана та Юрія Шоломицького читайте за посиланнями.