НОВИЙ СКАНДАЛ НА СТАРОМУ ГРУНТІ

Новий дипломатичний скандал між Москвою і Тбілісі виник на старому грунті. Минулого вівторка Міністерство закордонних справ Грузії надіслало ноту протесту в МЗС Росії у зв’язку з бомбардуванням грузинської території в ніч на 29 липня і вранці 30-го. У документі грузинського зовнішньополітичного відомства йдеться, що ці бомбардування лісових масивів поблизу чеченської ділянки російсько-грузинського кордону — не що інше, як акт неприхованої агресії. І тільки завдяки щасливому збігові обставин жертвами авіаударів не стали мирні громадяни Грузії.

У Тбілісі ніхто не сумнівається в тому, що бомбардування грузинської території пов’язані з останніми подіями на півдні Чечні, де точаться бої між федеральними військами і великим формуванням чеченських бійців, які прорвались, за даними офіційних джерел у Москві, з Панкіської ущелини Грузії.

Російські офіційні особи традиційно заперечують факт удару по грузинській території й, у свою чергу, звинувачують Грузію в приховуванні чеченських сепаратистів, загін яких протягом кількох днів вів бій з російськими прикордонниками, а потім зник у невідомому напрямку. Росіяни стверджують, що захоплені в полон сепаратисти пройшли на територію Чечні на очах у грузинських прикордонників і за їхнього сприяння.

На підтвердження цього російські мас-медіа розповсюдили запис допиту одного із захоплених сепаратистів, який стверджує, що озброєний загін чеченського польового командира Руслана Гелаєва заплатив гроші грузинським прикордонникам і митникам за прохід через кордон.

У світлі останніх подій міністр оборони Росії Сергій Іванов уже заявив, що тільки російські війська здатні навести порядок у Панкісії. Проте грузинське керівництво завжди запевняло, що самостійно впорається з безвладдям у Панкіській ущелині, де, як запевняє Москва, знайшли притулок чеченські сепаратисти. І цього разу заступник секретаря Ради національної безпеки Грузії — колишній міністр держбезпеки країни Джемал Гахокідзе відкинув можливість проведення в Панкіській ущелині спільної операції російських та грузинських військ. За його словами, Грузія робить усе, аби самостійно впоратися з проблемою тероризму в Панкіській ущелині, намагаючись водночас не зачепити мирного чеченського населення, оскільки це загрожує появою нової гарячої точки на території Грузії, що й так потерпає від наслідків конфліктів в Абхазії та Південній Осетії.

Відразу ж після оприлюднення заяви грузинського МЗСу Едуард Шеварднадзе, виступаючи по національному телебаченні, явно спробував пом’якшити напруженість. За його словами, російський льотчик, який розбомбив літні пасовища і будиночок пастухів, можливо, помилився або діяв самостійно, порушуючи наказ командування. Президент Грузії висловив сподівання, що завершення роботи над новим рамковим договором про дружбу, добросусідство і співробітництво між Росією та Грузією, а також його зустріч з президентом Путіним допоможе розставити всі крапки над «i».

Проте командуючий військами Грузії генерал Валерій Чхеїдзе вважає, що чеченські бійці навряд чи могли потрапити з Панкіської ущелини в район Ітум-Кале, з огляду на складність рельєфу. Його підтримує міністр держбезпеки Валерій Хабурдзанія. В інтерв’ю грузинським та іноземним журналістам він зазначив, що в Чечні щодня відбуваються бої-сутички, оскільки в самій Чеченській республіці перебувають тисячі бійців, які продовжують чинити опір федеральним військам.

Новий скандал з порушенням російськими ВПС грузинського суверенітету вкотре змусив аналітиків замислитися, чи можливе проведення російськими силами антитерористичної операції на грузинській території. Частина їх вважає, що Москва навряд чи наважиться на це. Адже Грузія на таку акцію згоди не дає і, судячи з настроїв керівництва цієї республіки, навряд чи коли-небудь дасть, а без її згоди Москва ризикує зазнати жорсткого осуду світового співтовариства за зазіхання на суверенітет незалежної держави.

Не слід забувати, що Тбілісі регулярно висуває Москві претензії в підтримці місцевих сепаратистів. Буквально місяць тому Грузія знову звинуватила Росію в наданні допомоги керівництву відокремленої Абхазії та в підриві політичного процесу розв’язання грузино-абхазького конфлікту. В заяві грузинського міністерства закордонних справ відзначалося, що Росія спрощує візовий режим на кордоні з Абхазією і пропонує людям набути російське громадянство. У заяві також засуджувалася приватизація державного майна в Абхазії, переважно санаторіїв та будинків відпочинку. На думку Грузії, такі угоди незаконні й тому не мають юридичної чинності.

Крім того, у Тбілісі є ще один козир. Відтепер росіянам складно звинувачувати грузинську владу в небажанні співпрацювати з ними у справі боротьби з тероризмом. У середині липня вони видали Росії такого собі Адама Деккушева, підозрюваного в підготовці і здійсненні вибухів житлових будинків у Москві та Волгодонську восени 1999 року. Тепер він перебуває в Москві у СІЗО ФСБ «Лефортово» і дає показання слідчим.

Адам Деккушев народився 1962 року в місті Карачаєвську. Спецслужби вважають, що він безпосередньо допомагав головному організаторові терактів, ваххабіту Ачимезу Гочіяєву готувати вибухи в Москві, а потім разом з Юсуфом Кримшамхаловим організував і здійснив вибух у житловому будинку у Волгодонську. В результаті цих вибухів загинуло 230 осіб.

Деккушева було заарештовано у Грузії. Як повідомило грузинське телебачення, він вчинив опір при арешті і навіть жбурнув у працівників грузинського МВС, які прийшли його заарештовувати, гранату. Екстрадиція Деккушева стала можливою після кількох зустрічей співробітників оперативних служб ФСБ РФ, Міністерства безпеки Грузії і представників прокуратур двох країн.

Проте російські слідчі думають, що керівники операцій з вибухів у Москві та Волгодонську, як і раніше, перебувають у Панкіській ущелині. Це дає підстави деяким аналітикам вважати, що слова міністра оборони Іванова про можливу участь російських військовиків в антитерористичній операції в Панкісії слід сприймати серйозно. У Москві нині дуже стурбовані рейдами чеченських сепаратистів з грузинської території та можливістю загострення ситуації в Чечні. Вочевидь, російське керівництво сповнене рішучості ліквідувати осередок нестабільності на своїх південних кордонах і морально готове до проведення обмеженої за масштабами військової акції на грузинській території.

Проте не варто забувати, що на початку нинішнього року в Грузію прибули американські військові радники, покликані навчати грузинську армію методів боротьби з терористами і готувати її до операції в Панкіській ущелині, яка використовується чеченськими сепаратистами як база. Вашингтон підозрює, що останні можуть бути пов’язані з організацією «Аль-Каїда». Цей факт багатьма було сприйнято як свідчення зародження особливих відносин між Тбілісі та Вашингтоном. Як же відреагують у Сполучених Штатах на можливу силову акцію Росії в Панкісії?

Російські аналітики впевнені, що Москві нічого боятися. Вони кажуть, що Америку в Грузії турбує не так можливість російського військового втручання, як безвладдя на значній частині території Грузії, безсилля офіційного Тбілісі та вакуум безпеки в регіоні. Адже навіть бойові вертольоти, подаровані американцями грузинським збройним силам, стоять на землі без дії — у країні немає підготовлених фахівців, здатних експлуатувати та обслуговувати бойові машини американського виробництва.

В таких умовах Вашингтон, отримавши гарантії Москви, що операція не вийде за межі Панкісії, цілком може погодитися на російську військову акцію. Проте ймовірнішим видається сценарій, відповідно до якого, американці спробують знайти дипломатичний компроміс. Вони намагатимуться використати наявні в них важелі тиску на грузинського президента Едуарда Шеварднадзе і переконати його в необхідності цієї операції. Але тоді участь у ній братимуть як американські і російські, так і грузинські військові. За умови, що Вашингтон гарантує виведення російських військ з території Грузії після завершення операції, Тбілісі цілком може погодитися на цей варіант.

Втім, навіть у такому разі розв’язання так званої панкіської проблеми неможливо гарантувати. Іноземні війська можуть знищити бази бойовиків, але вони нічого не зможуть зробити з чеченським населенням Панкіської ущелини, з його симпатіями і стилем життя.