«НОВА ВІДКРИТІСТЬ» ПХЕНЬЯНА

У 1950—53-х роках американці разом із Південною Кореєю воювали проти КНДР та Китаю, і відтоді Вашингтон та Пхеньян, не жаліючи епітетів, звинувачували один одного в мілітаризмі і готовності розпочати нову війну. Після краху комунізму в Радянському Союзі та розпаду організації Варшавського Договору, Північна Корея отримала в спадщину від «імперії зла» роль пугала добропорядних американців. У списках держав, що складаються Держдепартаментом і Пентагоном, які загрожують США і розробляють ядерну зброю і способи її доставки, КНДР протягом всього останнього десятиліття перебувала на першому місці. Під заходи, спрямовані на протидію «підступним планам північних корейців», вибивалися колосальні кошти. А зовнішня політика Пхеньяна стала головним аргументом у прийнятті Білим домом рішення про розробку і розгортання національної системи ПРО США, покликаної захистити від корейських балістичних ракет американські війська на заморських територіях і міста континентальної частини країни.

Після смерті «великого кормчого» Кім Ір Сена, від його сина і наступника очікували зміни зовнішньополітичного курсу Північної Кореї і конкретних кроків, спрямованих на пом’якшення відносин цієї країни з її традиційними суперниками. Проте сподівання ці виправдалися тільки нині. Річ у тому, що Кім Чен Ір просто не мав змоги різко повернути зовнішньополітичний штурвал КНДР до того, поки сам він не зміцнить власні позиції всередині своєї країни. Зараз, вочевидь, час для цього настав.

Якось непомітно Північна Корея розпочала перетворюватися в активного «гравця» не лише в Азіатсько-Тихоокеанськомуу регіоні, а й у світі в цілому. Спочатку північнокорейський лідер зробив кроки в сфері нормалізації відносин із своїм південним сусідою, які ще нещодавно здавалися неймовірними. Розділений народ отримав можливість спілкування, а деякі родини вперше за півстоліття змогли зібратися разом.

І дуже показово те, що президент Південної Кореї та лауреат Нобелівської премії миру Кім Де Чжун нещодавно був здивований тим, що премію дали лише йому. На його думку, розумніше було б поділити її між «двома Кімами», як називають лідерів корейських держав.

Потім був тріумфальний візит до Пхеньяна президента Росії. Російські мас-медіа не відмовляли собі в задоволенні демонструвати подробиці теплого прийому, який улаштували в КНДР Володимиру Путіну, захоплено розповідаючи про глибоке коріння російсько-корейської дружби і натякаючи на те, що вже ця країна навічно буде «застовбована» за Москвою.

Тому не дивно, що візит до Північної Кореї держсекретаря США, який відбувся цього тижня, росіяни освітлювали не так натхненно. Прийнявши Мадлен Олбрайт «на найвищому рівні», Пхеньян дав зрозуміти всьому світові, у тому числі й «російським братам», що він більше не братиме до уваги ідеологічне підгрунтя при виборі своїх друзів і партнерів. Північна Корея останніми місяцями робила відчайдушні спроби вийти з дипломатичної ізоляції, що дісталася їй у спадщину від часів холодної війни, і ці зусилля виявилися небезуспішними. Минулого тижня Великобританія й Німеччина оголосили, що встановлять дипломатичні відносини з КНДР.

Що ж до Сполучених Штатів, то вони також останнім часом демонстрували готовність переглянути своє ставлення до Пхеньяна. Вашингтон з ентузіазмом привітав червневий епохальний саміт між Кім Чен Іром і президентом Південної Кореї Кім Де Чжуном, крім того кілька тижнів тому в американській столиці був із почестями прийнятий високопоставлений представник КНДР.

А пані Олбрайт розраховувала під час своїх дводенних пхеньянських зустрічей переконати корейців відмовитися від програм розробки й експорту ядерної зброї та ракетної техніки, а також припинити підтримку терористичних груп, в якій американці підозрюють Північну Корею. В обмін корейцям обіцяли технологічну допомогу і можливе зняття санкцій. До того ж одна з цілей візиту полягала в підготовці поїздки до Пхеньяна Білла Клінтона ще до того, як наприкінці січня майбутнього року закінчаться його президентські повноваження. Сама ж Олбрайт заявила, що її зустріч із Кім Чен Іром надасть їй можливість зрозуміти, «наскільки КНДР готова покращувати відносини зі США та Південною Кореєю».

Зі своєї сторони, корейське керівництво хотіло б, щоб США викреслили КНДР із списку країн, які підтримують тероризм, що дало б їй можливість залучати в країну міжнародні фінансові проекти, а також без перешкод отримувати таку необхідну для Пхеньяна продовольчу допомогу.

Під час переговорів мали підніматися й деякі неприємні питання. Олбрайт зокрема хотіла довідатися, куди йде допомога, яку направляють КНДР нині, і отримати від корейського керівництва спростовання в обвинуваченні, що продовольство, яке надсилають до країни з-за кордону, частково використовується армією.

Візит держсекретаря коментатори називали історичним ще до його початку. Адже держсекретар США стала першим американським чиновником такого високого рівня, який з’явився у Пхеньяні після закінчення Корейської війни. Вона стала також першою людиною, яка має паспорт Сполучених Штатів, із якою зустрівся Кім Чен Ір. Візит американського держсекретаря до КНДР був захоплено прийнятий американською пресою, що дала нинішній зовнішній політиці Північної Кореї свою назву, охрестивши її «новою відкритістю».

Шість годин переговорів Мадлен Олбрайт із Кім Чен Іром, на яких йшлося про міжнародний тероризм, про права людини і про економічне становище КНДР, закінчилися обміном посмішками і взаємними тостами. При цьому американська делегація зазначила, що розмова проходила серйозно та по-діловому. Потім держсекретар була присутня на торжествах із нагоди 55-ліття КНДР. Саме під час цього свята корейський лідер пообіцяв їй, що його країна не зробить жодного нового ракетного запуску. Коли на гігантському екрані виникло зображення корейської ракети, то Кім, за словами Олбрайт, обернувся до неї й сказав, що це «був перший запуск ракети, і він буде останнім».

Американська гостя відвідала також зразково-показовий дитячий садок, який отримує продовольчу допомогу від міжнародних організацій. На банкеті, що відбувся ввечері першого дня візиту, вона перебувала у відмінному настрої. Виголошуючи довгий тост на адресу північнокорейського лідера, держсекретар сказала, зокрема, що Вашингтон і Пхеньян «повільно рухаються до поліпшення відносин». Кім Чен Ір відповів, що щасливий чути такі слова.

Вже після банкету Олбрайт побувала на гала-концерті з нагоди 55-ліття Комуністичної партії Північної Кореї. У ньому взяло участь понад 100 тисяч музикантів, співаків і танцюристів. Оглядачі зазначають, що присутність Олбрайт на концерті з нагоди одного із найодіозніших комуністичних режимів — подія, яку вже саму собою можна вважати сенсаційною.

Ранок другого дня перебування в Пхеньяні Олбрайт розпочала з переговорів із деякими високопоставленими корейськими офіційними особами, у тому числі віце-маршалом Джо Монг Роком. Саме він нещодавно побував у США, і, як багато хто вважає, саме його візит до Вашингтона підготував грунт для поїздки держсекретаря в його країну.

За деякими даними, Мадлен Олбрайт і Джо Монг Рок розмовляли не лише про справи дипломатичні. Рок — заступник Кім Чен Іра й один із найвисокопоставленіших військових у країні. Тому не виключено, що держсекретар і маршал обговорювали конкретні питання, пов’язані зі згортанням ракетної програми Північної Кореї.

Олбрайт не підписала в Пхеньяні жодних документів, але за результатами переговорів було прийняте рішення про візит Білла Клінтона в КНДР у рамках його азіатського турне. Потерпівши фіаско у своїй посередницькій місії на Близькому Сході, американський президент не залишає наміру ввійти в історію своєї країни як миротворець, а мир між двома Кореями означає не менше, ніж мир між Ізраїлем і Палестиною.

Успішний візит Мадлен Олбрайт до КНДР і виявлений учасниками переговорів оптимізм щодо перспектив американсько-північнокорейських відносин свідчить про те, що Захід сьогодні дивиться на Пхеньян уже без колишнього страху. Ще трохи і він, можливо, буде готовий сприймати північних корейців як своїх партнерів.