НЕВДАЛИЙ БУНТ У ВІЙСЬКУ ПОЛЬСЬКОМУ

«У всій величі беззаконня реорганізовується армія — вибірково, для заспокоєння чиїхось надмірних амбіцій, власних інтересів, забезпечення чергових каденцій (термінів на керівних посадах) людям з вузького оточення, знайомим. Це — мафійність». Незважаючи на разючу подібність асоціацій, ці слова не стосуються української армії, а польської. Більше того, незважаючи на високий стиль, сказані вони військовим, а саме командиром 12 механізованої дивізії Війська Польського — полковником Ришардом Хвастеком.

Серпневий відпочинковий спокій у Польщі порушив, як грім серед ясного неба, публічний виступ відомого і шанованого офіцера, командира елітарного підрозділу полковника Хвастека. На спеціально скликаній 6 серпня прес-конференції у Щеціні у штабі своєї дивізії полковник виголосив своє звернення до кадрових військових, у якому звинуватив керівництво міністерства національної оборони на чолі з Єжи Шмайдзінським, а також командування Війська Польського, у «варварській редукції кадрів» та підготовці у «мафійному стилі» чергової реструктуризації армії.

Незважаючи на загальний шок, викликаний невластивим військовому способом боротися за правду, реакція була блискавичною. Того ж дня бунтівний комдив був усунутий від виконання службових обов’язків і отримав наказ перейти в розпорядження командувача корпусу у місті Бидгощ. Наступного ж дня про це на прес-конференції у Щеціні повідомив командувач сухопутних військ генерал Едвард Пєтжик, котрий також засудив дії полковника і повідомив при нагоді, що той не виконав наказу з’явитися у Бидгощі, зіславшись на «лікарняний». Окрім командування армією, акт порушення субординації полковником Хвастеком засудили також діючий і колишні міністри оборони (незважаючи на їхню приналежність до різних політичних партій), прем’єр-міністр Лешек Міллер і верховний головнокомандувач, президент Александер Квасьнєвський. Президент присвятив цьому епізодові навіть фрагмент своєї урочистої промови, виголошеної 15 серпня з нагоди Дня армії. «Особисті труднощі та фрустрація не виправдовують поведінки, не сумісної з честю військового», — сказав Квасьнєвський.

«Особисті труднощі» стали основою для офіційних пояснень вчинку полковника Хвастека. Високі військові чини визнають, що Ришард Хвастек є добрим офіцером і, будучи вже два роки командиром елітарної дивізії (що завжди забезпечувало успішну кар’єру), мав право розраховувати на заслужене підвищення у званні. Однак протягом двох років генеральські погони оминали плечі командира 12-ї механізованої дивізії. На перешкоді кар’єри начебто стали анонімні повідомлення про те, що комдив не зовсім за призначенням розпорядився 11 тисячами злотих (близько $2,7 тис.) із командирського фонду нагород і субсидій. Доводів, щоправда, досі немає, тому в цю версію мало хто повірив.

Більш переконливою є версія, що 47-річний полковник став жертвою принципу «етатизму», який вже певний час діє в польській армії. «Етатизм» полягає в тому, щоби високих звань було не більше, ніж відповідних їм посад, тобто, щоб кількість генералів не перевищувала кількість підрозділів, які вони повинні очолювати. У польській армії генералів є більше, ніж дивізій, а дивізією повинен командувати генерал. На це, зрештою, розраховував і полковник Хвастек, який служив на генеральській посаді і не припускав іншого варіанта, як підвищення у званні. Але такий «варіант» знайшли у генеральному штабі ВП. Згаданий вище генерал Пєтжик запропонував полковникові Хвастеку переїхати до Варшави і очолити управління оперативного планування сухопутних військ. Формально — це була пропозиція підвищення у посаді, але реально — і комдив це дуже добре розумів — це була спроба звільнення генеральського місця для якого-небудь генерала «без армії». Так розпочався «бунт». Зрештою, як розпочався, так і закінчився. Коли наприкінці серпня після двотижневого перебування на «лікарняному» колишній вже командир щецінської дивізії з’явився у Бидгощі, одразу ж отримав наказ про його звільнення з Війська Польського.

Однак, як це часто буває, «інцидент вичерпано», а проблема залишилася. Більше того, виявилося, що проблема ця непокоїть дуже багатьох кадрових військових. В перші ж дні після виступу щецінського комдива на різні польські інтернет-портали надійшли сотні листів підтримки від діючих військових. Не всі могли погоджуватися з методами бунтівного полковника, але всі підтверджували існування проблеми.

Щотижневик «Впрост» (Wprost) пише, що полковника Хвастека підтримало Патріотичне об’єднання Viritim (щось типу Спілки офіцерів України), яке налічує 150 офіцерів. З критикою керівництва армії виступила також частина слухачів і працівників Військової технічної академії. Офіцери, що відважилися на відверту чи інкогніто-критику, «не мали б нічого проти «патріотичного» путчу в армії», пише журнал.

Найбільшу кількість незадоволених становлять офіцери з так званих «лінійних» підрозділів, які аж в 30% перебувають під загрозою скорочення.

Польща уже 12-й рік намагається реформувати свою армію, за цей час концепція змін уже змінювалась щонайменше три рази. Згідно з останніми планами, реструктуризація збройних сил має завершитися у серпні наступного року. В результаті у Війську Польському повинно залишитися 150 тисяч військовослужбовців (з 400-тисячної армії ПНР), з яких 55% становитимуть «професіонали». В цьому і наступному році з армії повинно бути звільнено 11 тисяч осіб, а дійсна військова служба повинна скоротитися з 12 до 9 місяців. Спочатку планувалося також, що до кінця 2006 року третина польської армії буде готова до виконання бойових завдань на «середньому» НАТОвському рівні, однак через фінансові проблеми виконання частини з цих завдань переноситься на рік 2008-й. Це при тому, що цьогорічний бюджет передбачає на модернізацію армії 3,16 млрд. злотих ($790 млн.), а частину сучасного хоч і не нового озброєння Військо Польське отримує безкоштовно від союзницьких армій: п’ять підводних човнів — від Норвегії, 128 танків «Леопард» і 23 літаки МІГ-29 — від Німеччини. Однак нове озброєння потрапляє в основному до тих підрозділів, які стануть базою «третини» армії, що повинна відповідати «середньонатовським» стандартам. Іншим же двом третинам залишається старе пострадянське озброєння і техніка, що теж, на думку відставного полковника Славоміра Садовського, викликає фрустрацію серед офіцерів і почуття відсутності перспективи. Серед труднощів реструктуризації армії Славомір Садовський у своїй статті в «Газеті виборчій» називає також невміння військових пристосуватися до вимог ринкової економіки. «Всілякі конкурси на купівлю обладнання, проведення ремонтів тощо стали розлогим полем для помилок, а часто і для зловживань та глупих рішень», — пише офіцер запасу.

Найбільш знаним прикладом цього є відставка колишнього віце-міністра оборони Ромуальда Шереметьєва, референт котрого начебто вимагав хабара в 100 тис. доларів за позитивне рішення про придбання військового обладнання в однієї з західних фірм.

Як би там не було, але незадоволення значної частини офіцерів станом польської армії є фактом, якого не заперечує вже ніхто. Міністр оборони РП Єжи Шмайдзінський теж визнав це у своїй статті в газеті «Жечпосполіта»: «Настрої кадрових військових настільки погані, що я міг би цей стан назвати навіть фрустрацією. На болячки, які торкаються всього суспільства, такі як безробіття (а треба враховувати, що 60% дружин офіцерів не працюють), накладається непевність, пов’язана з процесом трансформації, хвилювання про подальшу перспективу служби».

Усвідомлення загрозливої ситуації міністр продемонстрував не лише на словах. В останній тиждень серпня МНО запропонувало нову концепцію кадрової політики, яка передбачає, зокрема, що до війська буде прийматися щорічно стільки сержантів, старшин і офіцерів, скільки з нього буде звільнятися. Згідно з задумом керівництва армії, це мало б дати військовослужбовцям певність своєї дійсної ситуації, а також виразне бачення перспектив.

Від того, як швидко нова кадрова політика буде втілена в життя і чи виправдає себе на практиці, значною мірою буде залежати, чи повторюватимуться «бунти» у Війську Польському.