Ліворуч кермо!

Після восьмилітньої перерви у шведських соціал-демократів з'явився шанс знову стати за кермо шведського "драккара".

На парламентських виборах, що відбулися у Швеції, перемогу отримала "червоно-зелена" опозиція у складі Соціал-демократичної та Лівої партій, а також зелених. За попередніми підсумками, есдеки отримали найбільше голосів - 31,2%. І, хоча остаточні результати будуть відомі тільки 20 вересня, лідер правоцентристської коаліції "Альянс за Швецію", прем'єр-міністр Фредрік Рейнфельдт уже визнав поразку своєї Поміркованої коаліційної партії (яка взяла на виборах 23,2%) і подав прохання про відставку.

За роки перебування при владі правоцентристи зуміли успішно провести шведський "драккар" через рифи економічної кризи. Але відбулося це, зокрема, і за рахунок скорочення соціальних програм, проведення реформ у сфері освіти та охорони здоров'я. Для Швеції, відомої своєю стабільною рівністю соціальних верств, це було занадто. Багато хто побоюється, що економічна політика уряду Рейнфельдта може підірвати систему соціального забезпечення країни і позначитися на рівні життя. І так уже розрив у добробуті шведів став зростати швидше, ніж у більшості країн Європейського Союзу.

До того ж останніми роками збільшилося безробіття, яке перевищило 7%. І, нарешті, 8 років - досить тривалий термін перебування при владі. Шведи просто втомилися від правлячої коаліції. І ця втома стала однією з основних причин, які призвели до поразки партій з "Альянсу за Швецію".

Хоча Фредрік Рейнфельдт і подав у відставку, уряд залишається до 30 вересня, коли парламент знову збереться і почнеться формування нового кабінету. Очікується, що цим займеться лідер есдеків, колишній голова профспілки металургів Стефан Левен. На все в нього два місяці, а завдання - не просте. Аналітики зі шведського видання Expressen уже прогнозують, що політично недосвідченому Левену буде важко сформувати енергійний уряд, і він стане одним із найслабших прем'єр-міністрів.

Річ у тому, що "червоно-зелені" партії не отримали в парламенті простої більшості: з 349 місць у риксдазі на трьох у них - 158 мандатів. Та й немає жодних гарантій, що "червоно-зелена" коаліція складатиметься з трьох частин: у цих політичних сил серйозні суперечності. Наприклад, "зелені" спільно з колишніми комуністами з Лівої партії виступають за те, щоб зупинити всі атомні реактори. А погляди Лівої та Соціал-демократичної партій серйозно різняться в питаннях пенсійної політики, податку на нерухомість, оборони тощо.

Коментуючи ситуацію, міністр закордонних справ Карл Більдт написав у Twitter: "Проблематичні результати виборів. Уряд Альянсу програв, виграли тільки праві популісти. Червоні і зелені партії далекі від більшості". Суперечності між опозиційними партіями-переможницями означають, що на Левена чекають складні переговори і з питань формування уряду, і з питань голосування за необхідні рішення в парламенті.

Відсутність більшості свідчить про те, що соціал-демократам доведеться домовлятися або з правоцентристами з "Альянсу за Швецію" (Поміркованою коаліційною партією, Народною партією, Християнсько-демократичною партією та Партією центру), або з партією "Шведські демократи", що посіла третє місце: отримавши на виборах сенсаційні 13%, за попередніми результатами, вона має в парламенті 49 мандатів.

Подвоївши свій результат із часу попередніх виборів, ця партія стала значимою силою у шведській політиці. "Шведські демократи" вловили настрої виборців, яких лякає зростання кількості мігрантів. Особливо з мусульманських країн. За даними місцевих ЗМІ, тільки за цей рік до властей Швеції з проханням надати політичний притулок звернулося близько 80 тис. осіб - жителів Сирії, Еритреї, Сомалі, Афганістану, Іраку та інших країн. Це найвищий показник із 1992 р. Підтримка ж партії "Шведські демократи" помітно зросла після торішніх заворушень у населених приїжджими передмістях Стокгольма.

Але досі шведські політики цуралися співпраці зі "Шведськими демократами": жорстка антиіммігрантська, а інколи й ксенофобська риторика відштовхує від цієї праворадикальної партії і правих, і лівих. Її поки що не розглядають як можливого учасника політичних союзів.

"Настав час продемонструвати свою провідну роль. Важливі рішучі дії, але також є час і на роздуми. Швеції потрібен уряд, який може обійтися без ультраправих, навіть якщо вони вважають себе "царетворцями", - заявив Стефан Левен. Категорично відкинувши можливість коаліції зі "Шведськими демократами", які вимагають на 90% скоротити прийом Швецією іммігрантів, Левен зате готовий співпрацювати з правоконсерваторами.

Втім, місцеві політологи вважають, що без "Шведських демократів" "червоно-зеленим" усе-таки не обійтися. "Традиційні коаліції у шведському парламенті після цих виборів будуть надто малими, і багато залежатиме від "Шведських демократів". Гадаю, іншим партіям доведеться співпрацювати з ними", - вважає професор університету Еребру Ян Оллсон.

Але якщо "Альянс за Швецію" з якихось причин проголосує проти Левена, і до правоцентристів із якихось міркувань приєднаються "Шведські демократи", - кандидат у прем'єри схвалений на цій посаді не буде. Втім, такий варіант малоймовірний. На думку одного з найдосвідченіших політиків Соціал-демократичної партії Лейфа Пагротскі, новий уряд буде кабінетом меншості: "…востаннє, коли така ситуація виникла у 1994 р., половина партій нинішнього "Альянсу" прийшли до нас і запропонували співпрацювати".

Слабкість позицій Соціал-демократичної партії та її партнерів з опозиції примушує "червоно-зелених" до компромісів. Тому є великі сумніви, що плани есдеків інвестувати в соціальну сферу 40 млрд крон, а це
5,7 млрд євро (тоді як "Альянс за Швецію" обіцяв 15 млрд крон) будуть реалізовані повною мірою. Адже кошти на розвиток освіти, створення робочих місць та зміцнення економіки мали бути отримані шляхом підвищення податків на діяльність ресторанів, банків і на розкіш. Такий підхід суперечить поглядам правих.

Але в чому єдині і ліві, і праві - то це в питаннях зовнішньої політики. Під час виборчої кампанії цієї теми практично не торкалися: вона не дуже хвилює шведського виборця. Та й позиції політичних партій стосовно зовнішньополітичної проблематики в цілому збігаються, відмінності ж неістотні. Основні парламентські партії вважають, що потрібно збільшувати витрати на оборону і продовжувати зближення країни з НАТО: російська анексія Криму, війна з Україною примушує шведських політиків реагувати на загострення ситуації, зміцнюючи безпеку Швеції.

"Ситуація в Європі нині вкрай нестабільна. Нам необхідно посилити військову авіацію й флот. Швеція - мирна країна, і в нас були хороші відносини з Росією впродовж десятиліть, але тепер, коли російський уряд веде щось схоже на війну в Україні й посилає туди війська, ми починаємо турбуватися", - каже міністр фінансів Андерс Борг.

Показово й інше: не так давно парламентські партії, за винятком партії "Шведські демократи", під час виборчої кампанії повісили на свої агітаційні намети українські прапори на знак солідарності з Україною. Такі настрої в середовищі парламентських партій - добрий знак для Києва, з огляду і на склад майбутньої Єврокомісії, і на те, що один із найяскравіших та найактивніших симпатиків України Карл Більдт у наступному уряді не обійматиме посади міністра закордонних справ. І, хоча політика Стокгольма щодо Києва й не буде такою несамовитою, як за Карла Більдта, для України важливо і те, що її не переглядатимуть.