КИЇВ КЛИЧЕ ПЕКІН У СТРАТЕГІЧНІ ПАРТНЕРИ

Нинішнього року український уряд застосував новий підхід до проведення засідання Українсько-китайської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва, «підігнавши» до нього за часом проведення політичних консультацій, бізнес-форуму, Днів науки і техніки України в КНР і переговори з питань співпраці в сфері ВТС. У результаті восьме засідання робочого по суті органу перетворилося на досить потужний «політико-економічний десант» українців у Пекін і Цзінан (провінція Шаньдун).

Керівництво нашої країни неодноразово заявляло, що вважає Китай одним із головних партнерів не лише в АТР, а й у глобальному масштабі. Певне, у Києві вирішили, що час переходити від просто «співробітництва інтенсивного характеру» до «співробітництва стратегічного». Вже активно йде розробка проекту договору про принципи відносин і стратегічного співробітництва між Україною та Китайською Народною Республікою в ХХI столітті. Розрахованому, ні багато ні мало, на цілих 25 років. Місяць тому проект документа, який, до речі, вже повністю узгоджений українською стороною, був переданий Пекіну. Реакція останнього поки що не відома — це серйозний крок, з огляду на те, що Китай не поспішає записувати всіх поспіль у свої стратегічні партнери і має такий великий політичний договір практично лише зі своїм сусідом — Росією. Та в Києві налаштовані оптимістично: Китай надав Україні гарантії ядерної безпеки, у нас немає проблемних питань, держави постійно підтримують одна одну в міжнародних організаціях, товарообіг в останні роки постійно зростає. Чим не стратегічний партнер? Наша сторона розраховує на початку наступного року розпочати процес конкретних переговорів за текстом документа, з огляду на інтенсивність двосторонніх контактів наступного року. У ході політичних консультацій, які провів нинішнього тижня в Пекіні перший заступник міністра закордонних справ Володимир Єльченко зі своїм китайським колегою Чи Хуеєм, сторони визначили приблизний графік взаємних візитів на наступний рік: на першу половину 2004-го запланований візит до КНР голови ВР В.Литвина, Київ запропонував організувати також візит прем’єр-міністра В.Януковича. Найвірогідніше, відвідає Китай і міністр закордонних справ К.Грищенко. Візит в Україну має намір нанести голова КНР Ху Цзиньтао.

Договірно-правова база двосторонніх українсько-китайських відносин є однією із найповніших: кількість документів уже перевалила за сотню. Нинішнього тижня в Пекіні вона поповнилася низкою нових домовленостей, причому деякі з них Києвом підписані вперше в його практиці міжнародних відносин. До таких, хоч як дивно, належить Угода між Держекспортконтролем України та Мінкомерції КНР про застосування імпортних сертифікатів у сфері експортного контролю за товарами подвійного використання та Угода про співробітництво між Національним банком України і Народним банком Китаю в сфері протидії відмиванню доходів, отриманих злочинним шляхом, і боротьби з фінансуванням тероризму. Причому ні по першому, ні по другому питанню жодних проблем в України з Китаєм немає. Що ж до банківської угоди, то, як пояснив заступник голови НБУ Олександр Шлапак, тут усе просто — Україна перебуває в правовому полі ФАТФ лише з червня, а підписаний із головним банком Китаю документ стане певною моделлю угод, які необхідно укласти з іншими, більш «проблемними» у цьому питанні країнами. Зате угода в сфері експортного контролю готувалося майже два роки й планувалася до підписання, за словами голови Держекспортконтролю Олександра Легейди, ще під час торішнього візиту в КНР Л.Кучми. О.Легейда також поставив свій підпис під Меморандумом між Держекспортконтролем України та Мінкомерції КНР про налагодження співробітництва в галузі експортного контролю. Серед документів, які дуже бажано підписати найближчим часом, — Угода про реадмісію (з урахуванням напливу китайських нелегальних мігрантів) і Угода про співробітництво в банківському нагляді.

Надійне партнерство дуже знадобиться нам і в аспекті підтримки України Китаєм при вступі в СОТ. Китайці знову пообіцяли всіляке сприяння, завірили, що не висуватимуть жодних зайвих вимог до України, і вже тим паче не буде ніякого диктату, як іноді трапляється з боку деяких інших держав щодо того, щоб домогтися від України певних преференцій при вступі в СОТ. Китай прекрасно розуміє, який це тернистий шлях, оскільки сам пройшов його повністю (цей процес зайняв у Пекіна 5 років, у нас уже 10). Очікується, що 27—31 жовтня представники двох сторін проведуть у Женеві робочу нараду з даного питання.

Віце-прем’єр-міністр Дмитро Табачник, який очолює українську частину Комісії з торгово-економічного співробітництва, у ході бізнес-форуму запросив китайських бізнесменів і підприємців активніше брати участь у приватизаційних процесах у нашій державі, у тому числі в приватизації природних монополій, стратегічних об’єктів, серед яких — енергорозподільчі й телекомунікаційні компанії, металургійні комбінати, хімічні підприємства тощо. Чи погодяться китайські капіталісти на такі вигідні пропозиції — покаже час. А поки що обсяг інвестицій із КНР становить лише 8,5 млн. дол. США — 0,1 % від загального обсягу капіталовкладень у нашу економіку.

Хочеться сподіватися, що крім давньої дружби, яка зв’язує два народи, нас об’єднають ще й великі економічні проекти, яких сьогодні так не вистачає. Адже нам справді є що запропонувати один одному.