ІЗРАЇЛЬ ЗАЛИШАЄТЬСЯ В ІЗОЛЯЦІЇ

Короткий період рутинного протистояння ізраїльтян і палестинців вибухнув цього тижня небувалим спалахом насильства. Все почалося в понеділок, коли на міні підірвався автобус, що у супроводі конвою перевозив дітей із єврейського поселення до школи. Інцидент стався на контрольованій ізраїльською армією дорозі в секторі Газу. Відтак щонайменше двоє чоловік загинуло, дев’ятеро було поранено, причому шість із них — тяжко.

Як з’ясувалося, міна була 120-міліметровим артилерійським снарядом із вибуховим пристроєм, керованим дистанційно. Її заклали за 70 метрів від дороги, якою їхав автобус, на лінії перетину зон відповідальності ізраїльської армії та палестинських сил безпеки. За свідченням очевидців, пристрій привели в дію троє чоловіків, які змогли сховатися. Частково втішити, мабуть, може те, що всі діти залишилися живі, оскільки автобус був спеціально обладнаний для перевезення пасажирів територією можливих дій арабських терористів. Від вибуху загинули солдати з конвою.

Відповідальність за вибух узяла на себе якась організація «Палестинська хезболла», представник якої, зателефонувавши на телебачення, заявив, що цим нападом угруповання повідомляє про своє народження. Прем’єр-міністр Ізраїлю Ехуд Барак скликав із приводу інциденту екстрену нараду з участю міністра оборони та інших осіб, відповідальних за державну безпеку.

Результат цієї наради не змусив себе довго чекати. Ізраїльське армійське командування заявило, що вважає відповідальним за теракт у Газі безпосередньо палестинське керівництво й що палестинців слід неодмінно покарати. Палестинські представники намагалися відмежуватися від вибуху автобуса, вказуючи, що відповідальність за нього взяло на себе невідоме терористичне угруповання. Однак про всяк випадок вони почали евакуювати персонал із будинків, де містилися органи управління автономією. І правильно робили. Ввечері у понеділок ізраїльська армія піддала масованому ракетному обстрілу місто Газа. За свідченням очевидців, вогонь вівся з військових вертольотів і з моря, з бойових кораблів, які базуються в Середземному морі.

Обстрілювались райони, де розміщені будинки палестинської поліції та сил безпеки, а також керівництва організації «Фатх». За повідомленнями палестинських джерел, ударами пошкоджено офіси керівництва автономії, передавальне устаткування палестинського супутникового телебачення, приміщення поліції та президентської гвардії. Атаки зазнали також палестинські будівлі на кордоні з Єгиптом. Від обстрілу загинуло двоє палестинських поліцейських і понад 60 чоловік було поранено. Одна з ракет поцілила в житловий будинок у таборі біженців і поранила 14-літню дівчинку. Пошкоджено і будинок йорданського представника в Газі. Саме ж місто, де проживають 350 тисяч чоловік і яке є одним із найбільш густонаселених місць на планеті, знеструмлено. На думку спостерігачів, це був найпотужніший удар Ізраїлю по арабських об’єктах від часів війни 1967 року.

Після ракетної атаки палестинські представники засудили акцію Ізраїлю як «злочинну атаку» і заявили, що покладають повну відповідальність за її наслідки на ізраїльське керівництво. Вони вкотре звернулися з проханням до світового співтовариства, відповідно до Женевської конвенції, прислати війська, «щоб захистити мирне населення Палестини від ізраїльської агресії».

Крім того, палестинці закликали арабські держави, ООН, Європейський союз, Китай, Японію та позаблокові країни негайно втрутитися із тим, щоб «гарантувати безпеку народові Палестини і зупинити варварські атаки проти нього».

І ці заклики почули. Наступного після ізраїльського обстрілу дня на знак протесту проти дій ізраїльтян Єгипет відкликав свого посла з Ізраїлю. Цим кроком Каїр поставив під загрозу мирний договір, укладений із Тель-Авівом у Кемп-Девіді понад двадцять років тому, і підкреслив наростання ізоляції Держави Ізраїль на Близькому Сході. Міністр закордонних справ Єгипту Амр Муса заявив, що рішення його країни відкликати свого посла в Ізраїлі — сигнал крайнього невдоволення Каїра використанням ізраїльськими військовими «надмірної сили» на палестинських територіях. Він додав, що це рішення буде переглянуто лише тоді, коли Ізраїль змінить свою політику щодо палестинців.

Востаннє Єгипет відкликав свого посла з Тель-Авіва 1982 року, коли Ізраїль вдерся на територію Лівану. Тоді єгипетський посол залишався в Каїрі вісім місяців. На думку ізраїльської преси, рішення Єгипту відкликати свого посла захопило МЗС Ізраїлю зненацька. Адже ще два дні тому в Шарм-ель- шейсі відбулася зустріч ізраїльського президента Езера Вейцмана з єгипетським лідером Хосні Мубараком. Сторони тоді заявили, що зустріч виявилася продуктивною й вони досягли більшого взаєморозуміння.

Не слід забувати, що після того, як палестинці поставили під сумнів роль Сполучених Штатів як нейтрального арбітра, Єгипет став ключовим посередником у переговорах між палестинцями й ізраїльтянами. Він був однією з небагатьох країн на Близькому Сході, яка досі підтримувала контакти з Ізраїлем на різних рівнях.

Крім нього, це саме можна сказати і про Йорданію. Дотепер Каїру й Амману вдавалося зберегти свої дипломатичні відносини з Ізраїлем, попри посилення критики такого підходу як усередині цих країн, так і з боку інших арабських держав. Катар, Оман, Туніс і Марокко, які мали в Ізраїлі представництва, закрили їх після початку нинішнього палестинського повстання. А тепер порожнє і йорданське посольство в Тель-Авіві. Після початку повстання Йорданія на знак протесту проти дій Ізраїлю вирішила не посилати нового посла до Тель-Авіва. Ізраїльтяни поступово повертаються до ситуації двадцятип’ятирічної давнини, коли їхня держава взагалі не мала партнерів у регіоні й була оточена лише вороже налаштованими сусідами.

Останні події змушують песимістично оцінювати долю близькосхідного мирного процесу. Палестинські представники взагалі схильні називати його стан терміном «клінічна смерть». Головний натхненник цього процесу, Вашингтон, схоже, також махнув на нього рукою. Білл Клінтон уже пакує валізи, готуючись залишати Білий дім, а його ймовірні наступники невідомо скільки ще воюватимуть між собою за право на американське президентство.

На те, що естафету головного близькосхідного медіатора підхопить Європейський союз або Росія, також розраховувати не доводиться. Усім відомі очевидні пропалестинські настрої і Брюсселя, і Москви, тому проти їхніх посередницьких функцій неминуче виступатиме Ізраїль. Перспективи мирного розв’язання конфлікту, як і раніше, не видно, і його сторони, наскільки можна судити, усвідомлюють необхідність підготовки до тривалої війни одна з одною, війни на виснаження.