ХОРВАТІЯ. Союзник, що не став другом

Демонстративно культивуючи особливі відносини із Сербією, Москва не випускає з уваги і її давнього суперника - Хорватію. По-перше, тому що росіян приваблює хорватське узбережжя Адріатики, і вони хотіли б обзавестися там власністю. По-друге, Хорватія посідає важливе місце в російській стратегії з недопущення реалізації енергетичних проектів Євросоюзу.

Читайте про вплив Росії на інші країни-члени Євросоюзу в проекті "Викрадення Європи".

У самому Загребі з побоюванням дивляться на Росію. Але там не хочуть сваритися з Москвою. У результаті хорвати обрали обережну лінію поведінки у відносинах з Кремлем. І підтримуючи санкції проти РФ, водночас намагаються розширити присутність своїх компаній на російському ринку.

Голос столиці

Після анексії Криму та окупації Донбасу Росією Україну часто порівнюють із Хорватією. Ця балканська країна в 90-х роках минулого століття також зіштовхнулася з агресією сусідньої країни - Сербії. Після оголошення Хорватією незалежності серби за воєнної підтримки Белграда створили Республіку Сербську Країну. Лише в 1995 р. хорвати розгромили самопроголошену республіку та поступово реінтегрували цю територію до складу держави.

Здавалося б, уже сама історія боротьби за незалежність мала сприяти тому, що в Хорватії активно підтримуватимуть нашу країну в боротьбі з російською агресією. Але, на відміну від Варшави й Вільнюса, Загреб не входить до числа самовідданих друзів Києва в Євросоюзі. І причина цього не тільки в географічній віддаленості України і Росії.

В "українській кризі" позиція уряду, очолюваного соціал-демократом Зораном Мілановичем, - дотримуватися загальної політики ЄС, не більше. Але ж хорвати свого часу готові були на більше, маючи намір надати нашій країні й воєнну допомогу. Цього не сталося в тому числі і з вини української влади, яка не скористалася такою нагодою.

Улітку 2014 р. тодішній хорватський посол у Москві Ігор Показ заявив, що Хорватія як частина Євросоюзу поділяє принципи ЄС і не визнає приєднання Криму до Росії. "Доти, доки Євросоюз дотримується такої позиції щодо Криму, Хорватія як частина Союзу її поділятиме", - стверджував в інтерв'ю "Інтерфаксу" хорватський дипломат.

Як і Євросоюз у цілому, хорватські політики говорять: якщо ситуація стабілізується і Мінські домовленості почнуть виконуватися, то санкції може бути пом'якшено. Якщо ж відбудеться подальша ескалація, стверджує міністр закордонних справ Весна Пусіч, це означатиме нові санкції.

Улітку 2015 р. у риториці Загреба зазвучали нові нотки. Виступаючи на Європейському форумі в Альпбаху, президент Колінда Грабар-Кітарович закликала європейське співтовариство перейти до співробітництва з Москвою з низки питань, попри санкції та ситуацію в Україні. "Ми сьогодні протистоїмо Росії щодо проблеми кризи в Україні. Але ми повинні працювати з Росією у вирішенні сирійської кризи та ряду інших", - заявила К.Грабар-Кітарович.

А голова МЗС Весна Пусіч зазначає, що Росія є одним із найперспективніших партнерів для Загреба. "Нам цікаве економічне партнерство з Росією, а також розширення торговельних відносин і науково-технічна взаємодія між нашими країнами", - зазначає В.Пусіч.

Енергетика

Щороку Хорватія споживає до 3 млрд кубометрів газу, з них 60–65% забезпечуються за рахунок власного видобутку. При цьому в Загребі розраховують, що в майбутньому країна може стати експортером енергоносіїв: у січні 2014 р. біля хорватського узбережжя Адріатики норвезька компанія Spectrum виявила значні запаси газу й нафти. Через рік влада видала перші дозволи на розвідку і видобуток вуглеводнів на шельфі.

Незважаючи на зусилля "Газпрому", його компанії "Газпром нефть" немає серед переможців. Однак російський монополіст не втрачає надії опинитися серед них і в такий спосіб підсилити позиції в Хорватії. Крім того, "Роснефть" і "Газпром нефть" у середині 2014 р. вели переговори про купівлю 49,1% акцій хорватської нафтогазової компанії INA, що належать угорській MOL.

Нагадаємо, що в 2009 р. MOL придбала 49,1% акцій INA у рамках контракту, підписаного тодішнім прем'єр-міністром Хорватії Іво Санадером. Пізніше його звинуватили в одержанні хабара від угорської компанії. Зараз Загреб намагається повернути контроль над хорватською нафтогазовою компанією.

У 2010 р. INA, відмовившись від співробітництва з "Газпромом", вибрала як постачальника блакитного палива італійську компанію Eni. У 2013 р. російський монополіст, намагаючись знову завоювати місцевий ринок, відновив поставки газу в Хорватію, продавши туди близько 0,23 млрд кубометрів. За даними офіційного сайту "Газпрому", за перше півріччя 2014 р. на цьому ринку було реалізовано 0,34 млрд кубометрів газу, що на 45% більше, ніж за весь 2013 р.

Що стосується нафти, то у
2013 р. Хорватія ввезла з РФ близько 80% від загального обсягу імпортованого чорного золота. Ці обсяги газу й нафти, що поставляються Росією, невеликі. Але Хорватія становить інтерес для Москви не стільки як країна-споживач, скільки як потенційний енергетичний хаб на півдні Європи.

По-перше, росіян турбують наміри Хорватії та Чорногорії побудувати газопровід, який приєднається до проекту Трансадріатичного газопроводу. По-друге, Москву тривожать плани Загреба розпочати в середині 2016 р. будівництво СПГ-терміналу біля Омішаля (на острові Крк). Адже це означає розширення диверсифікації поставок енергоносіїв у південно- і центральноєвропейські країни й ослаблення політичних та економічних позицій Росії в Європі. От чому в Москві виступають проти створення енергетичного коридору "Північ-Південь" - Центральна Європа-Адріатика.

Після того, як у грудні 2014 р. В.Путін заявив про відмову від "Південного потоку", у Москві роблять усе, щоб увійти в проект з будівництва СПГ-терміналу на острові Крк і переформатувати його для експорту російського газу, а не для прийому блакитного палива з інших країн. У такий спосіб Кремль намагається створити нездоланні перешкоди для реалізації енергетичних проектів, що мають для ЄС пріоритетне значення.

Крім того, Росія прагне зберегти своє монопольне становище при поставках чорного золота в країни Східної Європи нафтопроводом "Дружба". Кремль завжди розглядав цей проект як інструмент посилення свого домінування на балканських ринках і як спосіб блокувати поставки по "Дружбі" неросійської нафти.

Тому Москва не полишає спроб одержати контроль над його хорватською і українською ділянками та реанімувати проект об'єднання нафтопроводів "Дружба" і "Адрія" для прокачування російської нафти в порт Омішаль. І для цього всіляко заманює "Укртранснафту" у контрольовану росіянами Міжнародну асоціацію транспортувальників нафти, що віддалить Україну від нових джерел і маршрутів поставок чорного золота.

Торгові зв'язки й інвестиції

Росія не є для Загреба провідним торгово-економічним партнером. Але Хорватія виявилася однією з небагатьох країн, що збільшили після запровадження обопільних санкцій обсяг торгівлі з РФ у 2014 р.

Згідно з даними російської Федеральної митної служби (ФМС), у 2014 р. товарообіг між двома країнами становив 1,945 млрд дол., що на 12,3% більше, ніж роком раніше, коли він дорівнював 1,731 млрд. Обсяг хорватського експорту в Росію зріс на 7,5% і становив
0,422 млрд. Обсяг імпорту з РФ збільшився на 13,7%, до 1,523 млрд.

Однак у 2015 р. ситуація у двосторонній хорватсько-російській торгівлі кардинально змінилася. За даними ФМС РФ, за перші вісім місяців поточного року товарообіг між країнами скоротився на 39,1%, до 0,859 млрд дол. Обсяг експорту Хорватії впав на 53,6%, до 0,131 млрд. Обсяг імпорту з РФ зменшився на 35,5%, до 0,728 млрд.

Традиційно на газ, нафту і нафтопродукти припадає істотна частка продукції, що поставляється з Росії в Хорватію. За даними сайту "Экспортеры России", в 2014 р. вони становили 95,5% від загального обсягу імпорту з РФ, а в першому кварталі 2015 р. - 90,6%. В основі хорватського експорту - фармацевтична продукція. У 2014 р. вона становила 33,8% від загального обсягу експорту в РФ, а в першому кварталі 2015 р. - 30%.

У Хорватії в основному присутні інвестиції з Німеччини, Австрії та Італії. Залучаючи західний капітал, хорватський істеблішмент з великою обережністю ставиться до російського. "У Росії в цій балканській країні немає ніяких серйозних проектів. Хорвати не пускають російських інвестицій. Вони бояться цих грошей, тому що розуміють - за ними прийде політичний вплив", - сказав у коментарі DT.UA колишній посол України в Хорватії Маркіян Лубківський.

Серед російських компаній, які присутні на хорватському ринку, насамперед слід назвати "Сбербанк России", що потрапив під санкції. Він працює в Хорватії з 2012 р. і посідає в цій країні дев'яту позицію за сукупними активами. Зокрема, цей банк дав кредит у 600 млн євро
одній із найбільших компаній, що експортує харчові продукти, - Agrokor.

Російський ринок важливий для хорватської фармацевтичної, харчової, будівельної та машинобудівної промисловості. "Економіка для нас є пріоритетним напрямком. Компанії Хорватії прагнуть до співробітництва з фірмами з Росії. Російський ринок дуже привабливий для економічної сфери Хорватії", - сказала у вересні 2015 р. В.Пусіч.

Серед великих хорватських фірм, що працюють на російському ринку, - Šestan Busch (продає Росії військові каски, після виконання нині діючих контрактів через санкції не зможе підписати нові), Pliva (для цієї фармацевтичної компанії російський ринок є другим за значущістю після американського), Končar (у 2013 р. поставила в РФ виробів на 4,2 млн євро, переважно трансформаторів).

Такі компанії, як Podravka, Agrokor, Atlantic grupa і Vindija, завозять у Росію харчові продукти. Активно співпрацює з РФ і компанія Hrvatska brodogradnja - Jadranbrod d.d., що займається суднобудуванням.

Вплив санкцій

У 2014 р., коли ЄС і РФ почали запроваджувати санкції один проти одного, міністр економіки Іван Вдроляк заявив, що хорватська економіка не повинна зазнати значних втрат, оскільки хорватсько-російський товарообіг незначний і торгівля з Росією не має стратегічного значення для формування бюджету Хорватії.

Нагадаємо, що обмежувальні заходи, запроваджені Євросоюзом проти Росії в липні 2014 р., стосувалися енергетичного й фінансового секторів, продукції військового та подвійного призначення. Ці рішення викликали в серпні відповідну реакцію Росії - заборону на поставки з ЄС яловичини, овочів і фруктів, м'яса птиці, риби, сирів, молока й молочних продуктів.

За оцінками хорватських експертів, до санкцій річний експорт сільгосппродукції в РФ становив приблизно 20 млн дол. Але, судячи з даних на сайті Trade map, загалом російське продовольче ембарго не дуже позначилося на загальних доходах експортерів сільгосппродукції. У Росії в 2014 р. порівняно з 2013-м поставки зернових і молочних продуктів навіть зросли на 113,8%, до 1,49 млн дол., а також овочів - на 117,2%, до 0,189 млн.

У 2014 р. порівняно з 2013-м відбулося падіння поставок у Росію молочної продукції та сирів (на 85,2%, до 23 тис. дол.), м'яса (на 76,8%, до 146 тис.), фруктів (на 68,5%, до
679 тис.), готових харчових продуктів (на 25,9%, до 11,78 млн). При цьому, окрім "молочки", поставки Хорватією продукції в інші країни лише виросли: м'яса - на 30,9%, до
53,89 млн дол., готових харчових продуктів - на 9,95%, до 214,97 млн, фруктів - на 92,1%, до 49,13 млн.

Однак поставки переліченої продукції в Росію становили відносно невеликі обсяги в загальному експорті цих товарних груп. Поставки м'яса до РФ у 2013-му і 2014 р. становили відповідно 1,5 і 0,27% від загального обсягу експорту Хорватією цих товарів, харчових продуктів - 8,1 і 5,4%, фруктів - 8,4 і 1,38%.

Що ж стосується продажів Хорватією молочної продукції та сирів на ринки інших країн, то в 2014 р. порівняно з 2013-м вони також упали на 15,8%, до 48,7 млн дол. Але, судячи з даних Trade map, російський ринок ніколи не був основним для хорватських виробників "молочки".

Так, у 2013 р. хорвати поставляли в Росію 0,26% від усього молочного експорту. А скорочення загального обсягу експорту сирів і йогурту загалом пов'язане з проблемами, які переживає вся молочна галузь Євросоюзу, а не тільки з російським продовольчим ембарго.

Зниження ж двостороннього хорватсько-російського товарообігу в першому кварталі 2015 р. зумовлене не стільки санкціями, скільки зменшенням цін на енергоносії, падінням рубля та зменшенням купівельної спроможності росіян. Ці причини разом із запровадженням Хорватією національних віз після вступу в ЄС призвели до скорочення кількості російських туристів.

Для хорватів туризм є однією з найважливіших складових економіки. Щоб привабити росіян на дорогі хорватські курорти, Загреб планує провести в 2017 р. перехресний рік туризму з РФ. "Ми будемо тільки раді, якщо потік туристів з Росії в Хорватію почне збільшуватися", - переконувала росіян у вересні 2015 р. Весна Пусіч.

Та за підсумками 2014 р. Хорватію відвідали 147 тис. росіян, тоді як 2013-го - 200 тис. Улітку 2015 р. в інтерв'ю "Голосу Америки" заступник директора з комунікацій і міжнародних проектів північно-західного регіонального відділення Російського союзу туріндустрії Павло Румянцев сказав, що цього року попит на Хорватію може знизитися на чверть порівняно з 2014-м.

Попри негативні тенденції в російській економіці, хорвати готові й далі працювати в Росії. "Ми продовжуємо бізнес-угоди в секторі, який не перебуває під санкціями. Ми не повинні відмовлятися від ринку", - сказав у лютому 2015 р. екс-президент Степан Месіч під час російсько-хорватського економічного форуму в Москві, що відбувався у дні, коли йшли жорстокі бої в районі Дебальцевого. "Ми не можемо чекати закінчення санкцій", - у свою чергу, говорив на форумі Іван Вдроляк.

Ця позиція Загреба викликала різку оцінку його союзників у НАТО. Коментуючи поїздку в Москву хорватської бізнес-делегації, у складі якої були й урядовці, посол США в Хорватії Кеннет Мертен заявив, що "вони посилають неправильний сигнал у критичний момент".

Кремлівська колона

У Кремлі намагаються впливати на уряд і громадську думку Хорватії, щоб розколоти єдність Європейського Союзу щодо "української кризи". Завдання росіянам ускладнює те, що в цій країні немає політичних сил, демонстративно лояльних до нинішньої політики Кремля. Адже й сама Хорватія відносно недавно була жертвою агресії з боку колишньої метрополії. Загалом, у російсько-українській війні симпатії хорватів на боці українців.

Проте в Хорватії є ті, хто виступає проти політики санкцій стосовно Росії. Як правило, це бізнесмени, юридичні консультанти і топ-менеджери, тісно пов'язані з російськими компаніями та істеблішментом. Проросійське лобі незначне. І, як зазначає М.Лубківський, "його вплив на політику держави, орієнтацію економіки або погляди населення мізерний".

Серед таких бізнесменів і консультантів - почесні консули Росії в Хорватії адвокат Дамір Покупец, що надає послуги в сфері інвестицій і нерухомості, та бізнесмен Йосип Етеровіч, що має інтереси в суднобудуванні. До представників бізнес-співтовариства, які мають тісні зв'язки з російським істеблішментом, слід віднести й Давора Штерна.

Колишній член консервативної Соціал-ліберальної партії та екс-міністр економіки (1995–1997), Д.Штерн є одним із найбагатших людей Хорватії. Довгі роки він представляв інтереси INA у Москві, а в 2000–2004 рр. працював у російсько-британській компанії TNK-BP, активно лобіюючи об'єднання нафтопроводів "Дружба" та "Адрія". Сьогодні Д.Штерн - президент наглядової ради INA.

Будучи консультантом компанії Vila Larus, цей хорватський політик і бізнесмен має тісні зв'язки з виконавчим директором TNK-BP Віктором Вексельбергом. На думку Володимира Сокора, аналітика Jamestown Foundation, у 2012 р. Давор Штерн також відігравав ключову роль у відстоюванні російських інтересів у конфлікті між хорватами та угорцями в справі MOL-INA.

* * *

Парламентські вибори, що відбулися на початку листопада, не забезпечили переконливої переваги жодній з двох основних коаліцій-суперниць - ні "Хорватія росте" на чолі з правлячою Соціал-демократичною партією, ні "Патріотичній коаліції" під керівництвом опозиційної консервативної партії "Хорватська демократична співдружність". Патова ситуація означає, що країна стоїть перед новими виборами. Увагу політиків з лівої коаліції "Хорватія росте", правої "Патріотичної коаліції" і партії "Міст" сконцентровано на стані хорватської економіки, відносинах із сусідніми країнами, проблемі мігрантів. Нарешті, на терористичній загрозі, спільній для країн ЄС і НАТО. У цьому порядку денному практично немає місця Україні. Але щодо нашої країни і Росії Загреб дотримуватиметься загальної політики Євросоюзу.