ХОРОШУ РЕЛІГІЮ ПРИДУМАЛИ ІНДУСИ...

Вивчаючи історію релігії, ми неодноразово зіштовхуємося з прикладами її цинічного використання як засобу політичної боротьби. Події останніх місяців особливо наочно підтверджують це. Таліби оголосили Америці джихад, американці, перехрестившись, відповіли тим самим, укотре порушивши одну зі священних заповідей усіх світових релігій — «не вбий»...Таких прикладів чимало. Адже все, що відбувається у світі, круто замішане на політиці, отже — пов’язане з насильством. Щоправда, є і протилежні приклади. У світовій практиці є випадок, коли саме релігія ставала стрижнем політичної доктрини. Йдеться про Махатму Ганді. Він вів, якщо можна так сказати, «релігійну політику». Рушійною її силою стала любов, у глобальному розумінні цього слова. Ганді на практиці довів істинність слів Будди: «Ворожнеча не утихомирюється ворожнечею, вона втихомирюється неворожнечею», — і зробив це основним принципом політики.

Нехай неможливо, керуючись західними критеріями, судити, наскільки реалістичними були методи, що використовувалися в індійському національному русі. Однак факт залишається фактом: саме такими абсурдними та непрагматичними з погляду англійців методами індійці цих самих англійців і перемогли. А переможців, як відомо, не судять. Їм віддають належне та вивчають їх досвід.

Про сьогоднішню Індію, індусів, індуїзм і те, як впливає ця релігія на своїх прибічників, ми розмовляємо з людиною, яка за вірою індус, хоча за переконаннями мирянин. Знайомтеся: Надзвичайний і Повноважний Посол Індії в Україні Відья Бушан Соні. Він працює в Україні з листопада 1997 року.

Індуїзм — релігія пацифістів

Індія входить до десятки найрозвиненіших країн світу, займає шосте місце за основними економічними показниками й утримує одну з наймогутніших у світі армій. Країна, в якій бідність не порок, а певний стан філософської душі. Наступниця однієї із найдавніших на землі цивілізацій, країна, де новітні досягнення науки та техніки гармонійно уживаються з мудрістю попередніх тисячоліть. Вся обстановка в посольстві Індії в Україні вкотре підтверджує це. На столах фігурки різноманітних богів, у повитих квітами рамочках — картини з зображенням Вішну. Застиг у своєму шаленому танці багаторукий Шива. Та й у самому кабінеті посла поруч із необхідними за протоколом речами безліч статуеток, картин і картинок, що робить його затишним і нестандартним. На видному місці — портрет Раджива Ганді.

— Пане посол, як по-вашому, чому саме в Індії вдалося домогтися поєднання політики та релігії на основі добра, а не насильства?

— Насамперед хочу пояснити, що Індія проти змішування політики та релігії. Насильство, що йде від сучасних терористів, — це результат такого змішування. Індуїзм — пацифістська релігія. Ця релігія — особиста справа кожного, вона не вимагає обов’язкового переходу віруючих з інших релігій. Індія отримала незалежність шляхом ненасильницьких мирних методів: голодовками, відмовою від співробітництва з колоніальною владою і т.п.

— Чому будь-яка спроба визначити індуїзм, виходячи зі звичних уявлень про релігію, обов’язково закінчується крахом?

Індуїзм — релігія, не схожа на жодну іншу, і звичний підхід до неї неприйнятний. Вона не дає чіткої установки. Не заключає людину в рамки конкретних, спільних для всіх правил. У ній, як і в самій людині, мирно уживаються найрізноманітніші, часом навіть протилежні риси.

Богів в індуїзмі так багато, що немає сенсу намагатися їх полічити. У цю кількість входять боги, напівбоги, святі, кастові, родові та сімейні покровителі, демони, духи й навіть привиди. Індуси вірять у єдиний усесвітній дух, але припускається і поклоніння десяткам інших богів і богинь, адже вони суть прояв цього всесвітнього духу. Попри розходження течій, груп, напрямів і поглядів, єдність індуїзму безперечна.

— А якщо людина відчує, що їй «затишніше», приміром, в ісламі чи християнстві?

— Виходить, це її місце й ніхто не заважатиме їй, а тим паче за це не переслідуватиме. На сьогодні в моїй країні представлені всі основні релігії світу, а також найрізноманітніші вірування та культи. Та 83% населення сповідують індуїзм.

— Виходить, богів можна змінювати, як рукавички?

— Для кожного етапу життя характерні свої особливості та своє духовне життя, яке в індуїзмі розуміють як щось зумовлене психологічними прихильностями, віком і здібностями людини. Те, що підходить для одного, може виявитися неприйнятним для іншого. В індуїзмі кожен вільний вибирати той шлях до Бога, який йому ближчий.

— Однак шлях, близький серцю маніяка, покритий трупами, а злодія — грабежем. Та й нормальна людина за такого розмаїття може втратити орієнтири. Недарма ж кажуть, що різноманіття варіантів веде до втрати цілісності?

— Приймаючи індуїзм за основу свого світогляду, людина приймає і його основні принципи. Вона вірить у карму, сансару і можливість звільнення від них, визнає авторитет священних книг (вед) і при цьому чітко дотримується відбитої у ведах дхарми. Дхарма — те, на чому тримається світ і суспільство: закон, обов’язок. Вона невіддільна від істини. Спільна дхарма людей — правда, чистота, незлобивість, незаподіяння шкоди іншим. Це і є основні орієнтири.

Дхарма незмінна, вічна й відкриває перед людиною три праведних шляхи розуміння істини. Перший полягає в дотриманні своєї дхарми. Необхідно виконувати свій обов’язок безкорисливо, із повним внутрішнім зреченням. Другий — шлях знання: для пізнання вищої мудрості слід розвивати інтелект та інтуїцію. Третій шлях — служіння Богу, повністю віддавати себе йому.

— Кожний іде своїм шляхом. Та він визначений кожному в суворій відповідності зі становою приналежністю. Як неодноразово підкреслюють практично всі академічні видання — одна з основних відмінних сторін життя Індії — наявність системи каст, яка пронизує все громадське життя індусів і поділяє населення країни приблизно на три тисячі відособлених груп. Нині касти діляться на чотири групи — вища, середня, нижча й недоторканні. Найчисленніша — нижча (40% населення), а вища — 8%. Наскільки ця інформація відповідає дійсності? До якої касти належите особисто ви?

— До касти людей. Кастова система в початковому вигляді збереглася хіба що в сільських районах, вона віджила свій вік. Я не підписуюся під цією застарілою класифікацією.

Індійці миролюбні,
але готові до оборони

— Чи впливає гандистський світогляд на сучасну зовнішню політику Індії?

— Звісно. Ганді є натхненником не лише індійців, а й багатьох іноземців. Гандизм як форма боротьби, був ефективний усередині країни, де позиція непротивлення переважної більшості населення у буквальному значенні поглинула й звела нанівець агресію колонізаторів. Але ми живемо в реальному світі, де сутність політики зводиться до насильства. І щоб вижити, треба бути до цього готовим.

На жаль, Індія має напружені відносини з деякими сусідніми країнами. Ми маємо бути готові захищати наші кордони. Ось чому в основі зовнішньополітичного курсу країни лежать два принципи, з одного боку, гандистський — вирішення питання безконфліктним шляхом. З іншого боку, підвищення безпеки й обороноздатності країни. Сьогодні Індія — ядерна держава, одна з найдужчих за своїм військовим потенціалом. Та в той самий час ми прибічники миру та роззброєння і взяли курс на забезпечення відповідного місця і ролі Індії на міжнародній арені.

— Що лежить в основі зовнішньоекономічного курсу розвитку Індії?

— На сьогодні в нас дуже місткий внутрішній ринок і гарна динаміка росту темпів економічного розвитку. Індія також чимало важить в ООН, русі «неприєднання» та в інших міжнародних асоціаціях. Вона займає шосте місце в світі по сумі головних макроекономічних показників і входить до десятки країн світу, які найдинамічніше розвиваються: 15-те місце за розмірами валового внутрішнього продукту (ВВП) і 14-те місце за обсягами промислового виробництва. Індія також входить до десятки найбільших країн світу за рядом показників промислового та сільськогосподарського виробництва. Ось уже 10 років, як наш уряд проводить реформи з лібералізації економіки. Для приватного та зарубіжного капіталу зараз відкриті такі галузі, які раніше були зарезервовані лише державним сектором економіки: оборона, телекомунікації, авіаперевезення, страхова діяльність і т.п.

Відповідно до положення нової експортно-імпортної політики Індії, із 2000 року створені та працюють 7 нових спеціальних економічних зон. Основу індійського експорту становлять 15 товарних груп. Це, зокрема, сільськогосподарська та промислова сировина, продовольчі та текстильні товари, продукція фармацевтичної галузі, коштовності, рис, чай, вовна, прядиво, металопродукти, машини та устаткування, продукція програмного забезпечення. Провідні статті імпорту — нафта, нафтопродукти, машини, їх устаткування, транспортні засоби, чорні та кольорові метали, електронні комплектуючі та добрива. Наші головні торговельні партнери — США, країни Європейського Союзу, Японія та Росія.

На жаль, рівень життя індійців поки що залишає бажати кращого. Але соціальна ситуація в країні з кожним роком стає дедалі кращою — це факт.

— Яка політика Індії стосовно України?

— Відносини між нашими країнами розвиваються не так динамічно, як хотілося б. Половину індійського експорту в Україну становить фармацевтична продукція, далі — рис, тютюн, тваринні жири та олії. В експорті України переважає сировина: метали та хімічна продукція, мінеральні добрива, а також транспортне машинобудування й устаткування. Рівень торговельно-економічного співробітництва поки що не відповідає потенційним можливостям обох країн. Однак це тимчасове явище, незабаром взаємовигідне співробітництво піде набагато швидше. Всі передумови для цього існують. Наші країни мають солідну базу та досвід співробітництва ще від радянських часів і на сучасному етапі дуже зацікавлені в співробітництві. Наочне тому підтвердження — недавній візит української делегації до Індії. До складу делегації, крім чиновників, увійшли понад п’ятнадцять керівників і представників найбільших українських підприємств і комерційних структур. У програмі — проведення двосторонніх переговорів між українськими та індійськими бізнесменами з питань можливостей ведення зовнішньоекономічних операцій і залучення інвестицій в економіку України.

За чотири роки перебування в Україні я відкрив для себе ще один важливий факт: у наших народів існує ще й особлива психологічна сумісність. Я ще не дуже добре розмовляю російською та українською мовами (скромничає пан посол. — Авт.), але я їх розумію. І що для мене особливо важливо, мені здається, я навчився розуміти й «мову вашої ментальності». Люди тут, як і в нас, відкриті, працелюбні, миролюбні та гостинні. А це означає, що у вашої країни велике майбутнє.

Глибше зрозуміти та вивчити один одного нашим народам допомагають спільні гуманітарні та освітні програми. В Україні навчаються понад дві з половиною тисячі студентів з Індії. А в Київському університеті на спеціальному відділенні українські студенти вивчають хінді. Щороку Індія пропонує десять стипендій для навчання українців за спеціальностями: підприємництво, менеджмент, інформаційні технології, дипломатія, гірнича справа тощо. Набір здійснюється через міністерство економіки. Є три стипендії і для навчання ваших студентів культури та мов Індії. Тут кандидатів рекомендує асоціація «Індія—Україна».

«Головне — завжди залишатися людиною»

— Ви віруюча людина?

— Так, але прийшов до цього поступово. У молодості не дуже цікавився цими питаннями. Та згодом відчув потребу в релігії. І звертаючись до ведів, знаходив там те, у чому особливо на той момент мав потребу. Індуїзм допоміг мені виробити для себе багато життєвих принципів. Приміром, я намагаюся спілкуватися з добрими, відкритими людьми. І дуже ціную таке спілкування. Інших людей сприймаю такими, якими вони є, і ціную те хороше, що в них закладено. Отримую задоволення від того, що вмію ні на кого не тримати зла.

Ось уже десять років, як займаюся йогою, що дозволяє підтримувати фізичну форму та психологічну рівновагу. Щоранку починаю з медитації. Це займає хвилин сорок. Очищаю думки від скверни, душу — від важкості, серце — від тривоги. Потім — йога. І — на роботу.

— В якому місці дому ви медитуєте?

— Перед власним невеличким вівтарем. У нас у кожного члена сім’ї є такий вівтар. А де його поставити — це не так уже важливо. Оскільки ми, індуси, дотримуємося думки, що храм Божий насамперед усередині нас, і якщо щиро молитися, то Бог почує обов’язково. Щоб бути справжньою людиною, треба щодня очищати не тільки тіло, а й душу. За день вона так само забруднюється, як і тіло, а інколи й набагато більше.

— Виходить, ви можете молитися своїм богам і в храмах інших релігій?

— Дуже затишно почуваюся у святих місцях — церквах і храмах, незалежно від того, православні вони чи католицькі... Головне — вони намолені, в них живе віра, і це дуже відчувається.

— Що відбувається після таких занять?

— З’являється легкість у думках, енергія та радість у душі.

— Наскільки, по-вашому, дух українських «індуїстських товариств» близький до справжнього індуїзму?

— Я з задоволенням відвідую заходи, на які мене ці товариства запрошують. Вони всі різні, із своєю специфікою та своїм розумінням індуїзму. Та попри часом досить своєрідні його інтерпретації це і є справжній індуїзм. Адже саме в цій «єдності відмінностей» і полягає його основна суть.

* * *

Ми ще довго розмовляємо про принципи світобудови, медитації і навіть про прийоми йоги, якою я, нехай і по-дилетантськи, та все-таки намагаюся займатися. Пан посол поцікавився, звідки я вперше довідалася про йогу. З пісень Володимира Висоцького.

На прохання посла деякі куплети довелося виконати...

«Адже все вірно!» — плескає в долоні пан Соні. На його думку, це дуже цікава образна слов’янська інтерпретація індуїзму, та суть незмінна. Особливо кінцівка хороша.

«Досадно попугаем жить, гадюкой с длинным веком, — не лучше ли при жизни быть приличным человеком»… «Адже справді, щоб відродитися в досконалішому образі, треба в нинішньому житті завжди залишатися Людиною. І це найголовніше.