Підтримати
Ухваленням наприкінці минулого року рекордного — 45-мільярдного — пакета невідкладної військової та економічної допомоги Україні Сполучені Штати Америки знову підтвердили свою роль головного партнера України у протистоянні російській агресії (до цього допомога США вже дорівнювала близько 50 млрд дол.). Затвердження цього пакета стало для адміністрації Джо Байдена своєрідною «страховкою» з огляду на можливі негативні наслідки спротиву її зусиллям на українському напрямі з боку республіканців насамперед через зміни до бюджетних процедур.
Чи не є такі побоювання перебільшеними, особливо враховуючи наявність у лавах республіканців в обох палатах Конгресу стійких прихильників України? Зокрема, в неділю новообраний голова Комітету у закордонних справах Палати представників Майкл МакКол заявив, що більшість республіканців — за надання допомоги Україні, та закликав до поставки важких танків «Абрамс» у нашу країну. Спробуємо розібратися.
7 січня Палата представників США обрала нового спікера в результаті найдовшого за останні 164 роки голосування. Кевіну МакКарті вдалося перемогти тільки завдяки значним поступкам крайньо правій частині однопартійців, що суттєво обмежують його можливості ефективно керувати республіканською фракцією (зокрема, він був змушений погодитися з правом будь-якого конгресмена вимагати голосування щодо довіри спікеру та дозволив крайнім правим обійняти керівні посади в ряді ключових комітетів Палати представників). Уважно ставитися до вимог ультраконсерваторів, незважаючи на їхню відносну нечисельність, МакКарті змушує крихкий характер республіканської більшості в Палаті (дев’ять місць), що потребує мобілізації всіх наявних голосів фракції заради ухвалення необхідних рішень.
Наскільки великим буде їхній вплив на законодавчу програму та функціонування республіканської більшості в Палаті представників, покаже вже найближчим часом обговорення питання про стелю державного боргу США, тобто визначений законом ліміт запозичень уряду США для сплати своїх поточних фінансових зобов’язань.
Минулого четверга цей ліміт, який 2021 року було зафіксовано на позначці 31,4 трлн дол., було вичерпано. Судячи із заяв міністра фінансів США Джанет Єллен, вжиті її відомством «надзвичайні заходи» здатні утримати ситуацію під контролем і запобігти дефолту до початку червня поточного року. За цей час Конгрес повинен законодавчо підняти стелю державного боргу, щоби уникнути дестабілізації ринків і серйозних негативних наслідків для американської та світової економіки, подібних до тих, які мали місце 2011-го, коли перевищення боргового ліміту спричинило кризові економічні явища, що тривали кілька місяців.
Дотепер підвищення стелі державного боргу США відбувалося досить часто, і в багатьох випадках цей акт супроводжувався законодавчим ухваленням заходів, спрямованих на зниження дефіциту федерального бюджету. Специфічність нинішньої ситуації полягає в ступені рішучості групи ультраконсервативних конгресменів-республіканців обумовити збільшення боргового ліміту зменшенням урядових видатків: заради цього вони заявляють про свою готовність торпедувати будь-які варіанти виходу з кризової ситуації, що суперечитимуть їхнім вимогам. Це, своєю чергою, різко звужує маржу маневру спікера палати та поміркованої частини республіканської фракції для досягнення компромісу з демократами, враховуючи популярність поглядів радикалів серед партійного «ядра».
З огляду на загострення політичних пристрастей з фінансових питань у Конгресі США, виникає цілком виправдане запитання: «Чи не постраждає в цьому контексті допомога Україні?». Практично всі американські колеги, з якими я встиг проконсультуватися з цього приводу, дотримуються думки, що головний удар республіканців у рамках дебатів щодо боргової стелі буде спрямований проти розширення соціальних програм адміністрації Байдена. Найбільш затяті опозиціонери навіть заявляють про наміри впровадити зміни до таких основоположних для американського суспільства програм, як соціальне забезпечення та медична допомога для найбільш вразливих верств населення.
Втім, зміни, які відбулися в Палаті представників, дійсно посилили ризики ускладнення процесу надання допомоги Україні, оскільки саме Палата відіграє провідну роль у визначенні обсягу та напрямів фінансування уряду США. Нам однозначно треба бути готовими до запровадження більш жорсткого контролю за виділенням США коштів для допомоги Україні, а також здійснення перевірки використання фінансових та інших ресурсів, отриманих нашою державою у попередній період. Такої позиції дотримується практично вся республіканська фракція у Палаті представників (включно з тими, хто постійно обстоює важливість підтримки України у протистоянні російській агресії) на чолі з її керівництвом: після виступу президента України в Конгресі США МакКарті повторив свою передвиборну заяву про те, що республіканці «не надаватимуть Україні карт-бланшу».
До тези про необхідність посилити контроль за використанням грошей американських платників податків, поширенню якої також сприяє економічна нестабільність, можна було б поставитися відносно спокійно, якби не дві обставини.
По-перше, це може спричинити затримки у поставках американської зброї та обладнання до України, що негативно позначиться на здатності ЗСУ реалізовувати стратегічні та тактичні завдання в цей переламний період війни.
По-друге, серед головних промоутерів «посиленого нагляду» — політики, які є близькими до Дональда Трампа і подібно до нього виступають за скорочення або навіть припинення допомоги Україні. Зокрема, серед них скандально відома конгресвумен Марджорі Тейлор Грін (саме вона є авторкою проєкту резолюції з вимогою підвищити контроль за наданням Україні військової та економічної допомоги), яка обіцяла своїм виборцям, що «Україна більше не отримає ні цента». Її колега з ультраконсервативного «Об’єднання за свободу» конгресмен Воррен Девідсон сказав таке: «Ми маємо сконцентруватися на тому, щоби стримати війну, а не збільшувати її масштаб. [Надаючи Україні допомогу. — О.Ш.], ми показуємо, що ми погоджуємось із збільшенням масштабів війни. Я вважаю, що ми повинні надсилати інший меседж». Відповідно, він категорично проти надання Україні додаткової допомоги. Впливовий республіканець Чарльз Рой закликав до проведення дебатів щодо продовження підтримки України Сполученими Штатами. В цьому контексті треба відзначити також появу у Сенаті нового скликання сенатора-республіканця Джеймса Венса, позиція якого з української проблематики ідентична позиції трампістів у Палаті.
Наразі антисимпатиків України в Конгресі стримує те, що, згідно з висновком грудневого соціологічного дослідження «Чиказької ради з глобальних справ», у США «підтримка сучасної політики щодо економічної та військової допомоги Києву залишається міцною»: 65–66%. Разом з тим на їхню поведінку впливатиме та обставина, що підтримка допомоги Україні є найменшою серед прихильників Республіканської партії та має тенденцію до подальшого зменшення: схвалюють надання зброї та економічної допомоги Україні 55% (липень — 68%) і 50% (липень — 64%) республіканців відповідно.
Украй важливою є позиція партійної фракції в Сенаті, більшість якої на чолі з лідером сенатської меншості Мітчеллом МакКоннеллом послідовно підтримувала Україну та навіть вимагала від чинної американської адміністрації більшої рішучості та своєчасності дій. Значущість поведінки сенатських республіканців у наступні два роки буде ще більш суттєвою: їхні голоси знадобляться для нейтралізації положень, що спрямовані на відтермінування або згортання допомоги Україні та можуть бути включені до бюджетних законопроєктів Палати представників під тиском крайньо правих конгресменів.
Загалом можна погодитися з тими американськими експертами, які вважають, що на найближчий час двопартійна підтримка України в Конгресі США залишиться стабільною, попри ймовірне запровадження більш інтрузивних механізмів контролю за наданням усіх видів допомоги. Її надходженню до кінця поточного фінансового року (30 вересня) сприятиме ухвалення наприкінці роботи Конгресу попереднього скликання згаданого вище безпрецедентного за розміром пакета допомоги у 45 млрд дол.
Поза тим, судячи з повідомлень американських ЗМІ, адміністрація Байдена не очікує додаткових асигнувань на допомогу Україні поточного року, а сам процес виділення достатніх коштів у подальшому виглядає більш складним. Серед іншого такий сигнал, мабуть, отримало українське керівництво під час останнього візиту до Києва директора ЦРУ.
Розвиток ситуації за подібним, небезпечним для нас, сценарієм видається ймовірним, але не фатальним. Можливість зміни траєкторії залежатиме від послідовності та стратегічної визначеності української політики й ефективності відносин із республіканською частиною Конгресу адміністрації Байдена, а головне, від готовності конгресових республіканців не допустити реалізації деструктивних намірів ультраконсерваторів щодо згортання допомоги Україні в боротьбі з російською агресією.
Більше статей Олега Шамшура читайте за посиланням.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google