Байден і Даннінг—Крюгер на Банковій

Те, що Байден зателефонував, звісно, добре. Його телефонна розмова з Володимиром Зеленським перед першим великим європейським турне, кількома важливими самітами з союзниками із G-7, НАТО та ЄС і особистим спілкуванням із Владіміром Путіним — ще один сигнал підтримки України. Формальний. Це, швидше, необхідний політес — як для внутрішнього споживання, так і зовнішньополітичного.

Байдена вже доволі сильно критикують у Сполучених Штатах (причому не тільки республіканці, а й «яструби» від демократів) за недосить жорстку відповідь Росії на її «зловмисну поведінку», за послаблення санкцій проти «Північного потоку-2» і навіть за відмову від зустрічі з президентом України перед рандеву з хазяїном Кремля. Відсутність узагалі будь-якого контакту з Зеленським перед Женевою мала б непристойний зовнішньополітичний вигляд, неграмотний внутрішньополітичний і, головне, послала б дуже неправильний геополітичний сигнал Путіну, який, безперечно, сприйняв би це як пом'якшення позиції щодо російсько-української війні з боку хазяїна Білого дому.

Та ось чим не був цей дзвінок — то це переляком/шкодуванням/вибаченням, одне слово — реакцією на істеричне інтерв'ю Зеленського американському виданню Axios, яке вийшло за пів доби до спілкування американського й українського президентів. І, хоча насельники Банкової у відповідь на хвилю критики тепер намагаються все подати саме так, мовляв щойно інтерв'ю Зеленського вийшло — так Байден зразу й зателефонував, це чистої води маніпуляція й піар.

 Як повідомило у своїй публікації, побудованій на інтерв'ю Зеленського, шановане видання Axios (президент же України дає годинні ексклюзивні інтерв’ю тільки шанованим виданням, адже так?), за свідченням його джерела, обізнаного із зовнішніми контактами США, про те, що телефонна розмова двох президентів відбудеться вже в понеділок, Вашингтон інформував українську сторону ще за кілька днів. Тож у п'ятницю, даючи своє просякнуте образою на Америку інтерв'ю, Зеленський уже мав знати, що скоро спілкуватиметься з Байденом. Але жага, як відомо, ніщо (навіть якщо це жага зустрічі з американським президентом), імідж — усе. У кожному разі, для Банкової, де піар, як і раніше, залишається одним із провідних мотивів, що спонукають її до тих або інших дій. У сфері зовнішньої політики — часто незграбних, недипломатичних і непередбачуваних, одне слово — непрофесійних.

Ось поміркуйте, що, крім піару, рухало офісом президента, коли там, за інформацією джерел ZN.UA, минулого четверга (!) раптом вирішили терміново послати на береги Потомаку масований український десант: главу ОП Андрія Єрмака з міністром оборони Андрієм Тараном — обговорювати питання безпеки; главу «Нафтогазу» Юрія Вітренка, міністра енергетики Германа Галущенка та заступницю глави ОП Юлію Свириденко — енергетику, депутатів — «Кримську платформу»? Теми, безперечно, важливі й актуальні. Але є один «маленький» нюанс — Банкова вимагала, щоб усі ці візити було організовано до понеділка. Уявляєте, як у разі успіху гриміло б у ЗМІ цього тижня? І дзвінок Байдена, і потужний український десант у Вашингтоні — прямо небачений прорив на американському напрямі напередодні зустрічі Байдена і Путіна.

Але тільки безпросвітні дилетанти могли ставити такі завдання посольству. Та ще, як водиться останні два роки, в обхід МЗС (на Михайлівській, за нашою інформацією, про запити Банкової на візити дізналися лише в понеділок…). Та навіть якби на місці Оксани Маркарової був котрийсь із гуру української зовнішньої політики, хоч геній дипломатії, а не свіжоспечений посол, який робить лише перші кроки на дипломатичній ниві і ще навіть не вручив главі Білого дому вірчі грамоти, навряд чи йому вдалося б організувати такі зустрічі всього за два робочих дні. У Штатах. Та ще напередодні першого великого європейського турне нового американського президента і його зустрічі з Путіним. Come on guys! У Вашингтоні українцям приблизно так і відповіли.

Як і слід було сподіватися, «та-та-там!» не вийшло. Радник Байдена з питань нацбезпеки Джейк Салліван, з яким хотів зустрітися Єрмак, прихопивши в компаньйони Тарана, за інформацією ZN.UA, від зустрічі відмовився. Міністр оборони Ллойд Остін послався на зайнятість. Що стосується українського міністра енергетики Галущенка (напарника А. Деркача, який перебуває під санкціями США), Вашингтон чітко дав зрозуміти: його в американській столиці не чекають. Іншим могли запропонувати спілкування лише на рівні заступника помічника держсекретаря (Дж. Кента), що Банкову не влаштовувало. Тож топтати береги Потомаку спочатку вирушила тільки депутатська делегація. Банкова, як розповідають, рвала й метала. Невеликою втіхою, правда, стала згода деяких сенаторів прийняти главу «Нафтогазу» Ю. Вітренка з колегами. Але який сенс переконувати сенаторів упровадити санкції проти ПП-2, якщо цих санкцій не впроваджує президент США?..

Ся невелика, але показова історія, як і конфуз із виправленням повідомлення ОПУ за результатами розмови Зеленського і Байдена, можуть слугувати чудовою ілюстрацією до статті у Вікіпедії про ефект Даннінга—Крюгера. Це таке метакогнітивне упередження. Воно полягає в тому, що люди з низьким рівнем кваліфікації роблять помилкові висновки, приймають невдалі рішення і при цьому нездатні усвідомлювати своїх помилок через низький рівень кваліфікації. У дипломатії є непорушне правило: після зустрічей або розмов високого рівня сторони можуть у повідомленнях за їх результатами перелічувати підсумки перемовин у якому завгодно порядку, розставляти акценти на власний розсуд, але якщо ви прагнете довірчих відносин, у жодному разі не можна нічого додумувати і по-своєму трактувати меседжі партнера.  На Банковій же в одному повідомленні це зробили двічі!  Уперше — стосовно ПДЧ. Більшість ЗМІ та експертів обговорювали коригування заяви на сайті президента саме в цьому аспекті. Нагадаємо: у первісному тексті, що з'явився на інтернет-ресурсі президента України набагато раніше, ніж лаконічніша й стриманіша заява прессекретарки Білого дому Джен Псакі (яка акцентує увагу на необхідності реформ у нашій країні), українців, із посиланням на главу ОПУ Єрмака, оповіщали, що «президент Сполучених Штатів зробив акцент на повній підтримці євроатлантичної інтеграції України і важливості надання Українській державі Плану дій щодо членства в Альянсі». «Ну нічого собі! Круто!» — здивувалися ми. Та невдовзі допитливі журналісти виявили виправлення: тепер у повідомленні Банкової інше формулювання — виявляється, насправді це «Володимир Зеленський зробив акцент на важливості надання Українській державі Плану дій щодо членства в Альянсі». «Всього-на-всього» переплутали Зеленського з Байденом. Буває. «Яка різниця?», що в цьому такого? Сам Володимир Зеленський вважає цей казус неістотним: «Слова — неважливі, важливі конкретні вчинки», — заявив він у коментарі «Українській правді».

The White House / Flickr

А радник керівника офісу президента Михайло Подоляк (який, схоже, переплюнув у медійній активності вже самого Єрмака й не шкодує коштів на рекламу в ЗМІ) докладно пояснив агентству «Інтерфакс-Україна», що «початкове повідомлення про деталі розмови двох лідерів відбивало загальні позиції і настрій на переговорах. Саме настрій. Потім були вже консультації двох сторін». Мовляв, коригування тексту заяви на сайті ОПУ, «деталей» телефонної розмови президентів України і США «було пов'язане з уточненням формулювань із американською стороною, що є елементом стандартної дипломатичної практики». Так, є така практика. Ось тільки до, а не після оприлюднення сторонами офіційних заяв. Але, знову ж, «яка різниця»?

Однак це ще не всі ляпи «дипломатів» із Банкової.

Друге виправлення на сайті президента стосується «Північного потоку-2». І воно не менш істотне, ніж стосовно ПДЧ. У первісному варіанті після пасажу про Зеленського, який акцентував увагу Байдена на тому, що «Північний потік-2» — це не економічний проєкт; він створює «серйозну загрозу і є безпековим викликом», чорним по білому значилося: «Лідер США запевнив Президента України в гарантіях безпеки з боку Сполучених Штатів». «Ну нічого собі! Круто!» — знову здивувалися ми. І знову дарма. Бо Зеленського знову переплутали з Байденом: виявляється, це український, а не американський президент зазначив у розмові з колегою, що «Північний потік-2» «має розглядатися через призму гарантій безпеки для України».

Ці ляпи — не дрібниці. У дипломатії дрібниць не буває, вона з них складається.

Чому вивішування на сайт неузгодженого з американськими партнерами тексту — це погано? Тому, що, видаючи бажане за дійсне, Банкова по суті примусила американців зробити спростування, причому вустами самої ж Банкової, випнувши при цьому перед зустріччю Байдена й Путіна той факт, що Вашингтон сьогодні не готовий ні підтримати в Альянсі надання Україні ПДЧ, ні дати нашій країні якісь гарантії безпеки. І все ж це було відоме наперед. Про все це неодноразово писалося — почитайте хоча б ZN.UA. То навіщо ж було так нариватися?

За свідченням американських джерел ZN.UA, у Вашингтоні — і в Білому домі, і в Раді нацбезпеки, і в Держдепі — вкрай негативно сприйняли спотворення змісту розмови двох президентів у повідомленні на сайті президента України. Втім як і неприємні висловлювання Зеленського на адресу Байдена і Сполучених Штатів у його інтерв'ю напередодні телефонного дзвінка президента США. За словами наших джерел, у Вашингтоні не вірять в те, що спотворення інформації було випадковим «ексцесом виконавця», схильні розцінювати це як свідому маніпуляцію Банкової і ставлять під сумніви надійність України як партнера Сполучених Штатів.

Так що тепер є всі підстави вважати, що анонсований візит Зеленського в США навряд чи буде безхмарним. Якщо, звичайно, відбудеться. Вашингтон не забарився продемонструвати своє глибоке розчарування поведінкою Банкової: за нашою інформацією, зустріч Ю.Вітренка з радником Держдепу Д.Шолле була демонстративно скасована саме через фортелі Банкової.

Ще раз: навіщо було так нариватися? Чи Зеленський чогось не знав? У гучному інтерв'ю Axios він ображено повідомив, що дізнався про рішення Байдена припинити спроби блокувати добудову російського газопроводу «Північний потік-2» із преси й був змушений дивитися брифінг Білого дому, щоб дізнатися причини такого рішення американського президента. Really? Справді?

Зеленський в інтерв'ю заявив, що «був здивований кілька разів». Ми після його одкровень — теж. Адже, як прокоментувала Axios спікерка Білого дому, «Держдепартамент регулярно взаємодіяв з українськими офіційними особами з приводу «Північного потоку-2». Більше того, «перед передачею останнього звіту Конгресу (в ньому повідомлялося про рішення президента США про санкції стосовно ПП-2 і перелічувалися причини для його прийняття. — Т.С.) Держдепартамент сповістив посла України у Вашингтоні та високопоставлених посадових осіб у Києві, включно з главою офісу президента, про зміст звіту». Нагадаємо також, що, як раніше повідомляло ZN.UA, ще на початку квітня після інтенсивного телефонного спілкування Києва і Вашингтона українські дипломати були стривожені американською «відсутністю апетиту» до санкцій проти «Північного потоку-2». А минулого понеділка на «Свободі слова» на ICTV Ю. Вітренко в запалі словесних баталій визнав: інформація про те, що Штати можуть не впровадити санкції проти СП-2, була відома в Києві ще в лютому.

То що ж відбувається? Президента не інформують? А коли інформують, можливо, він не розуміє, що відбувається? Чи цього не розуміють ті, хто його інформує? Звідки ці істерики останнього часу, слова про розчарування у Сполучених Штатах і Альянсі, претензії до основних партнерів — не тільки до Штатів, а й до Франції з Німеччиною? Інтерв'ю Зеленського німецькій FAZ і американському Axios, випад секретаря РНБО О. Данілова на адресу Німеччини та Франції з приводу їхньої вини в окупації Криму Росією, коментарі М. Подоляка про західних політиків і «велику дистанцію» між тим, що вони кажуть, і тим, що вони роблять. Це навіщо? До чого це?

Так, Захід аж ніяк не ідеальний. Він навіть досить цинічний. Досить. Але іншого партнера в нас немає. Інші опції — Росія і Китай. Підходить?

То що відбувається? Це короля робить почет — чи він так боїться приносити королеві погані звістки, що приховує їх, до останнього не випускаючи лідера з теплої ванни, а потім потурає його примхам, коли хтось чужий виливає йому на голову протвережуюче відро холодної води? Хто кому навіює антизахідні настрої — Зе!команда Зеленському чи він їй? Утім, це не важливо. Важливий результат. Бо перше зачарування безпосередністю й недосвідченістю Зеленського на Заході минуло. І, схоже, дедалі частіше йому на зміну приходить роздратування. Примхлива й непередбачувана дитина, котра нездатна поладити з емоціями і гнівно тупотить ногами, не отримавши бажаного, в дорослій спільноті всерйоз не сприймається. Але якщо хтось хоче пред'являти комусь претензії, демонструвати відсутність «меншовартості» та керівництва з боку «великих дядьків» (і «тіток», до речі, теж), то спочатку потрібно довести свою спроможність — і на зовнішній арені, і вдома.

Але, схоже, Даннінг із Крюгером не там проводили свої дослідження: на Банковій часів Єрмака і Зеленського вони на другому році президентства останнього отримали б значно більше доказів своєї теорії…

Більше статей Тетяни Силіної читайте за посиланням.