Арабський план дій 2.0: хід за ООН

Ситуація в Сирії, де вже десятий місяць поспіль тривають антиурядові виступи, на думку влади - керовані ззовні, стрімко рухалася у глухий кут. Кривавих подій, які, за даними ООН, забрали життя вже понад 5400 сирійців (Дамаск називає і дві тисячі загиблих силовиків), не змогли зупинити ні проголошений режимом курс на реформи, ні зусилля і заходи регіо-нальних держав. Невдалими виявилися й спроби врегулювати кризу в Раді Безпеки ООН. Утім, прийняті 22 січня рішення ЛАД у Каїрі означили новий поворот на «сирійському треку», або, як заявив представник ФРН в ООН, - внесли нові «правила гри» в дипломатичну битву за Сирію у головному органі ООН, де Росія і Китай протистоять західним країнам Європи і США.

Під час позачергового засідання Ради ЛАД на рівні міністрів закордонних справ у єгипет-ській столиці було прийнято рішення про зміну рівня врегулювання сирійської кризи з регіо-нального на міжнародний: арабські держави передали «сирійське досьє» до РБ ООН, додавши до нього свій, уже оновлений, план дій із визначеними часовими рамками перехідного періоду в країні. Власне, рішення було досить прогнозоване з самого початку реагування міжарабської організації на події в Сирії з огляду на історичну неефективність цього панарабського утворення. Однак несподіванкою для багатьох стало його прийняття саме на цьому засіданні, бо, як очікувалося, глави МЗС арабських країн мали обговорювати перш за все подальшу долю своєї місії спостерігачів у Сирії, обмін думками планувався і з приводу ініціативи Катару надіслати військовий миротворчий контингент.

Суданський генерал і «не той» звіт

Вважається, що за «торпедуванням» передачі «сирійського досьє» до ООН стоять головні критики Дамаска - монархії Перської затоки Саудівська Аравія та Катар, «за сумісництвом» - союзники США в регіоні і, власне, нинішні лідери арабського світу. Це було зумовлено звітом, підготовленим спостерігачами Ліги, посланими місяць тому до Сирії, щоб встановити справжню ситуацію із виконанням Дамаском зобов’язань, узятих на себе в рамках запропонованого у листопаді минулого року «Арабського плану дій».

Документ, підготовлений головою місії, суданським генералом Мухаммедом Ад-Дабі, «трохи не виправдав» саудівських та катарських сподівань. Адже в ньому засвідчувався певний прогрес у Сирії, хоча й зазначалося, що Дамаск «невідповідально» поставився до негайної й повної імплементації своїх зобов’язань. Більше того, генерал заявив, що з прибуттям до Сирії місії інтенсивність насильства у країні почала знижуватися, а не посилюватись, як заявляють у сирійській опозиції. За його словами, за час роботи спостерігачі зафіксували 136 загиблих із боку обох сторін - як опозиції, так і уряду, а ЗМІ, згідно зі звітом, значно завищують кількість жертв. Слід зазначити, що, за оцінками ООН, тими днями було вбито 400 осіб, тоді як сирійська опозиція повідомила про 700 - 800 загиблих. «На додачу», Ад-Дабі визнав наявність у Сирії озброєних нерегулярних елементів - як збройних груп опозиції, так і сформованої з дезертирів «Вільної сирійської армії», - поява яких стала реакцією на надмірне використання сили владою під час придушення демонстрацій. В одному з параграфів звіту повідомлялося й про те, що за загибеллю французького журналіста у Хомсі під час проурядового протесту стоять саме опозиційні сили. Спостерігачі також відзначили, що сирійська влада вивела з міст важку військову техніку і звільнила понад 5 тис. осіб, заарештованих за останні події.

Усе це, звісно, не зовсім вкладалося в картинку подій у Сирії, сформовану, зокрема, з допомогою катарського телеканалу «Аль-Джазіра» та інших впливових регіональних і міжнародних ЗМІ. Хоча тут слід відзначити й не-однозначність постаті Ад-Дабі, у минулому очільника військової суданської розвідки. Його призначення з самого початку викликало критику з боку правозахисників, які звинуватили генерала у тісних зв’язках з президентом Судану Омаром Аль-Баширом, що переслідується Міжнародним кримінальним судом за злочини в Дарфурі під час придушення там повстання. Згідно з джерелами в ЛАД, саме після «витікання» інформації про призначення Ад-Дабі Дамаск погодився на допуск місії спостерігачів Ліги. Як результат, ще до завершення засідання очільник саудівського МЗС заявив про відкликання спостерігачів своєї країни з Сирії, звинувативши Дамаск у тому, що він не виконав жодного пункту «Арабського плану дій». Через два дні до цього кроку приєдналася і субрегіональна організація Рада співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ), до складу якої входять, окрім саудівського королівства, Бахрейн, Катар, Кувейт, ОАЕ та Оман. Усі 55 спостерігачів із цих країн відразу залишили місію, що налічує 165 осіб.

Арабський план дій. Версія 2.0

Рішення ЛАД, прийняті 22 січня в Каїрі, надалі, швидше за все - у своїй «спрощеній версії», стануть основним ключем виходу з сирійської кризи. Окрім продовження місії спостерігачів у Сирії, її розширення та поліпшення технічного і фінансового забезпечення, було схвалено нову ініціативу, яка стала фактично оновленою версією «Арабського плану дій», прийнятого Лігою 2 листопада 2011 року.

До неї насамперед увійшли «старі» положення: припинення насильства з боку всіх сторін, звільнення заарештованих за останні події, очищення міст і населених районів від усіх збройних явищ, допуск відповідних організацій ЛАД, арабських та міжнародних ЗМІ та їх вільне переміщення по всіх районах Сирії. Крім того, арабські міністри закликали сирійську владу повернути війська на місця їх основної дислокації, гарантувати свободу мирних зібрань, а також полегшити роботу місії спостерігачів у країні.

Втім, центральним моментом став заклик до Дамаска та опозиції у двотижневий термін розпочати «серйозний» політичний діалог під егідою ЛАД. Результатом цього процесу, за задумом арабів, має стати створення впродовж двох місяців із дати початку діалогу уряду національної єдності. Цей орган, до якого увійдуть представники влади та опозиції на чолі з погодженою особою, має проводити подальшу імплементацію оновленого плану дій ЛАД, а також підготуватися до «вільних та плюралістичних» парламентських і президентських виборів. Волевиявлення ж відбудеться згідно з відповідним законом та під арабським і міжнародним спостереженням. Крім того, президент Сирії Башар Аль-Асад має передати всі повноваження своєму першому заступникові.

Серед завдань уряду національної єдності, окрім створення «плюралістичного демократичного політичного режиму», буде і відновлення безпеки та стабільності у країні, реорганізація поліцейських служб. Розслідуванням порушень, які сталися під час останніх подій, та винесенням відповідних рішень займеться окремий незалежний орган. Упродовж трьох місяців після його створення уряд національної єдності має забезпечити проведення виборів до Установчої асамблеї, яка розпочне підготовку проекту нової конституції країни. Потім основний закон буде затверджено на референдумі.

В останньому пункті своєї резолюції учасники засідання в Каїрі уповноважили генсека ЛАД і голову міжарабського міністерського комітету Ліги з Сирії, прем’єр-міністра й главу МЗС Катару поінформувати Раду Безпеки ООН для підтримки цього плану. Хоча, слід додати, Алжир висловив застереження щодо цього пункту, а Ліван узагалі відмовився голосувати. Іракська ж делегація до кінця вагалася, однак у результаті все ж таки проголосувала «за».

А Дамаск проти

Хоча глава катарського МЗС шейх Хамад бін Джасім Аль-Тані заявив, що ініціатива ЛАД - «це почесний вихід» для президента Сирії з ситуації, яка склалася, у Дамаску її категорично відкинули. Наступного дня після засідання в Каїрі у сирійському МЗС повідомили, що рішення, прийняті 22 січня, не відповідають попередньому «Арабському плану дій» виходу з кризи й підписаному з Лігою протоколу про місію спостерігачів. Сирія розцінила їх як неприйнятні, такі, що є прямим порушенням національного суверенітету і 8-ї статті статуту ЛАД, а також грубим втручанням у її внутрішні справи. Крім того, Дамаск поскаржився, що Ліга навмисне проігнорувала зусилля Сирії, спрямовані на реалізацію оголошених президентом Б.Аль-Асадом «реформ у сфері досягнення політичного плюралізму».

Водночас сирійська влада погодилася на продовження місії спостерігачів ЛАД у країні ще на один місяць: цей крок дехто розцінив як спробу затягнути час і зробити видимість виконання своїх зобов’язань у рамках попередніх домовленостей. Утім, уже 28 січня генсек ЛАД після консультацій із окремими арабськими міністрами заявив про рішення призупинити діяльність місії через ескалацію насильства в Сирії у період із 24 по 27 січня, про що повідомив той-таки суданський генерал Ад-Дабі. Остаточне рішення з цього приводу має бути прийняте на засіданні Ради Ліги на міністерському рівні, яке відбудеться, швидше за все, 7 лютого в Досі.

Сирійський «Супер Боул» у Радбезі ООН

Оновлений «Арабський план дій» отримав повне схвалення з боку США, західних країн Європи та Туреччини; «важливими» ухвалені рішення назвали і в Москві. Представники ФРН та Великої Британії в ООН тут-таки закликали до нового розгляду сирійського досьє в Раді Безпеки, щоб висловити підтримку рішенням ЛАД. Подальший перебіг подій на цьому напрямі вражав насиченістю заходів та швидкими темпами.

ЛАД надіслала лист на ім’я Пан Гі Муна від імені генсека Ліги та прем’єр-міністра Катару з проханням зустрітися, щоб поінформувати про арабський план виходу з сирійської кризи і попросити Раду Безпеки підтримати ініціативу. Консультації з цього питання між західними та арабськими дипломатами відбулися у штаб-квартирі ООН уже в наступні два дні після каїрського засідання Ліги. Тоді ж західні країни - члени Ради, «заохочені» новою мирною ініціативою, провели з арабськими дипломатами і обговорення нового проекту резолюції щодо Сирії. Ним став оновлений варіант документа, заветованого Росією і Китаєм у жовтні 2011 р. та доповнений зусиллями ЛАД протягом останніх місяців. 27 січня представник Марокко, яке зараз є непостійним членом РБ ООН, офіційно зареєстрував у Раді новий проект резолюції щодо Сирії, хоч там досі перебував уже третій варіант документа, запропонованого Росією. Експертне обговорення нового проекту пройшло в понеділок, 30 січня, а у вівторок відбувся, як пожартували в кулуарах Радбезу, «Сирійський Супер Боул» (Супер Боул - матч року з американського футболу. - Ред.). Під час цього засідання члени Ради заслухали генсека ЛАД і прем’єра Катару, які закликали підтримати «марокканський» проект резолюції щодо Сирії, котрий передбачав, у тому числі, повну підтримку оновленої «Арабської мирної ініціативи». Важливість зустрічі засвідчили і присутні на ній міністри закордонних справ Великої Британії, Франції, Німеччини, Португалії, Гватемали та Марокко, а також держсекретар США - усі з метою висловити підтримку новому документу.

Втім, «Супер Боул» у Радбезі завершився не фіналом із явним переможцем, а радше шаховим патом. «Учасники гри» ще раз продемонстрували розбіжності у поглядах на врегулювання сирійської кризи. На думку Москви, запропонований західно-арабський проект резолюції не може стати «прийнятною платформою для досягнення спільних знаменників» у РБ ООН з комплексу питань сирійського врегулювання. У російському МЗС вважають, що він, попри запевнення представника США в ООН Сьюзан Райс, містить «червоні лінії», яких Росія не може переступити: впровадження санкцій або їх загроза, включно зі збройовим ембарго, зовнішнє силове втручання у внутрішньосирійську кризу, а також визначення попередніх умов для початку політичного діалогу між урядом і опозицією (передача влади Башаром Аль-Асадом своєму першому заступникові тощо). Власне, пункт про зміну влади в Сирії неприйнятний і для Китаю - ще одного «володаря» права вето в головному органі ООН.

Таким чином, схоже, висувати «марокканський» проект резолюції на голосування, яке, за задумом західних дипломатів, мало відбутися у минулі четвер-п’ятницю, вже безглуздо. Більше того, зараз у Раді Безпеки одночасно перебувають два документи щодо Сирії: свій вчетверте оновлений варіант резолюції поширила у понеділок 30 січня Росія. Москва наполягає також на тому, щоб звіт місії спостерігачів ЛАД став офіційним документом у Радбезі про реальну ситуацію в Сирії. Хоча не виключаються й спроби Заходу просунути «свій» документ без змін: у разі накладання вето Росія і Китай «дискредитують» себе, виступивши проти бачення та зусиль міжарабської організації щодо одного зі своїх членів.

Наступні дні покажуть, чи зможуть «сильні світу цього» досягти консенсусного підходу до врегу-лювання сирійської політичної кризи, що дедалі більше набирає рис громадянської війни з етно--конфесійним підтекстом. Має прояснитися й ситуація з «монолітністю» позиції ЛАД щодо Сирії та реальною підтримкою оновленого «Араб-ського плану дій» ок-ре--мими арабськими державами. Спрогнозувати перебіг подій і
їх наслідки у зв’язку з надзвичайною важливістю теми для сторін-опонентів складно. Зрозуміло одне: врегулювання кризи, справжній образ якої через інформаційне протиборство спотворений і навряд чи комусь достеменно відомий, залежатиме саме від подальших кроків у РБ ООН.