Звільнення Луценка: ні любові, ні смутку, ні жалю

Починалося з того, що йому прозоро натякали про відставку, наприклад - не ввівши до складу запрошених на нараду РНБО. Луценко зрозумів підтексту такого кроку, але через свою прессекретарку спробував загладити ситуацію, пояснивши, буцім це помилка секретаря, і Юрій Віталійович досі перебуває у складі РНБО. Згодом представники "Слуги народу" почали публічніше розігрувати карту звільнення, тим більше що для цього були всі правові підстави, закладені три роки тому. Але про все по черзі.

Нагадаємо, у травні 2016-го року тоді ще народного депутата і голову фракції БПП Юрія Луценка 264 голосами обрали генеральним прокурором. Більшість голосів за це рішення сформувала його ж фракція, колеги з "Народного фронту", а також дві депутатські групи - "Воля народу" та "Відродження". Взагалі, Юрій Віталійович ще раніше цілився у крісло очільника "ставки на Різницькій". Але то ситуація не складалася відповідним чином, то президент Порошенко не міг знайти заміну такому цінному "кадрові" на посту керівника фракції в парламенті. Проте це призначення не стало легким, адже для ухвалення відповідного рішення команда Порошенка мусила змінювати профільний Закон "Про прокуратуру", в оновленій версії якого очільником ГПУ могла стати особа без юридичної освіти. Тоді цей нормативно-правий акт обізвали "законом про потрібних людей". Справді, Петру Порошенку вкрай був потрібен "свій" генпрокурор, хай навіть без жодних професійних якостей для виконання покладених на нього в контексті Закону функцій.

За цей період Юрій Луценко не міг стриматися від долучення до всіх вагомих політичних баталій із деструктивним присмаком. Складалося враження, що крісло генпрокурора йому потрібне для підтримання живого, медійно-публічного, інтересу до себе як до політика. А, як відомо, правосуддя [прокуратура, згідно з останніми змінами до Конституції України, є органом правосуддя. - Автор] у західних демократіях орієнтується не на політичну доцільність, а на верховенство права та інші суто юридичні принципи. Проте ці підходи Луценку як видатному політичному еквілібристові не знайомі, - профільної освіти немає.

Загалом, кум Порошенка запам'ятався нам кількома скандалами, хоча насправді їх можна налічити два десятки, про окремі розгорнуто писали активісти. Найгучніші кейси - сумнівна історія з поверненням "грошей Януковича", викриття агентів НАБУ під прикриттям, отримання дозволів на відстеження телефонів журналістів, публічне попередження про обшуки під запис камери на публічному заході, розголошення таємниці усиновлення, а також - як головне "досягнення" - вплутування України у внутрішньополітичні розбірки у Сполучених Штатах. Річ у тому, що Луценко в інтерв'ю американському виданню The Hill заявив про ефемерну передачу йому американським послом Марі Йованович "списку недоторканних", кого нібито не можна переслідувати за жодних обставин. Потім з'ясувалося, що ніякого списку не було. Крім того, з'являлися згадки про допомогу України, точніше - окремих посадових осіб, кандидатці на посаду президента США Гілларі Клінтон під час перегонів 2016 року. Про це, зокрема, у своєму Твіттер-акаунті зазначав спочатку один із топ-журналістів видання, а згодом - Дональд Трамп.

Втім, існують й далекосяжні плани "співпраці" між оточенням Трампа та політиком Юрієм Луценком. У ГПУ давно розслідується "справа Злочевського", яка стосується газового бізнесу компанії Burisma. У складі Ради директорів останньої перебував Гантер Байден, який є сином одного з можливих конкурентів Дональда Трампа в наступних виборчих перегонах у Штатах. І саме тут вирішив "стати корисним" Юрій Віталійович, навіть проводив зустрічі з особистим адвокатом Трампа Рудольфом Джуліані у Нью-Йорку в січні нинішнього року. Обговорення також стосувалося "справи Манафорта" (консультант Трампа, а колись і Януковича, на президентських перегонах).

Ось так стисло можна охарактеризувати роботу Луценка за три роки: хайп, вибірковий підхід до розгляду справ, маніпуляції, втягування України в міжнародні скандали. І все це не є наслідком відсутності юридичної освіти, як можна неправильно інтерпретувати. Це, швидше, проблема суто політичного характеру попереднього досвіду Юрія Віталійовича, який останні 20 звикав і втягувався в такий стиль поведінки.

А тепер перейдімо до причин звільнення, точніше - юридичних підстав для спроб вивільнити кабінет на Різницькій. Позиція великої частини юристів досить однозначна: Луценко займає своє крісло незаконно. Ця позиція досить добре описана в тексті екс-прокурора Володимира Петраковського.

Саме цю позицію [відсутність юридичної освіти як основа для звільнення. - Редакція] називають і в команді Зеленського. З їхніх слів стає зрозуміло, що президентська команда вказала на порушення закону про прокуратуру та Кримінального процесуального кодексу, які не дозволяють Луценку обіймати свою посаду. Але парламент, зі свого боку, намагається втримати Юрія Віталійовича на посаді, замість того, щоб знайти 150 підписантів, потрібних для внесення в зал питання про відставку. Був й інший шлях - спробувати внести зміни до Закону "Про прокуратуру" і потім зняти з посади Луценка. Але таким шляхом юристи Банкової вирішили не йти, адже парламент не підтримує законодавчих ініціатив нового президента.

"Ця людина здійснює процесуальні функції, відповідно, повинна мати як юридичну освіту, так і відповідний досвід у сфері права. Луценко ні відповідної освіти, ні досвіду не має, і тому президент вніс подання про звільнення Луценка з посади генерального прокурора", - повідомив заступник очільника Руслан Рябошапка. За його словами, це рішення ухвалене, попри зміни до Закону України "Про прокуратуру", за якими, на думку ініціаторів зазначених змін, генпрокуророві не обов'язково мати юридичну освіту. І тут же додав, що інші норми відповідного закону, а також КПК, однозначні в протилежному: прокурором Генеральної прокуратури, і, відповідно, генпрокурором, може бути лише людина, котра має юридичну освіту.

Проте в парламенті, а особливо - у профільному комітеті, думають по-різному. Очільник комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Андрій Кожем'якін зазначав, що виступає проти розгляду цього подання на засіданні комітету, адже абсолютна більшість членів комітету за це не голосуватиме, до того ж депутати можуть просто не прийти на засідання, і кворуму не буде! Інші члени комітету згадували про рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, на основі якого і можна звільнити Луценка з посади (маніпуляція, адже підстава для звільнення зовсім інша, ніж зазначено в Законі). Йшлося також і про потребу зібрати 150 підписів. Останньої позиції дотримувався представник "Самопомочі" Руслан Сидорович, виклавши цілком логічну послідовність дій: "Якщо Верховна Рада готова відправити Луценка у відставку - є простий вихід, і "Самопоміч" давно почала його готувати: збір 150 підписів, і генпрокурор абсолютно в легальний спосіб йде у відставку. Нам залишилося зібрати кілька десятків підписів. Тож якщо ми хочемо відправити генпрокурора у відставку - зберімо ці підписи, а не розказуймо, що подання є недосконалим".

Тим часом у громадянському суспільстві загалом панує думка, що Луценко не має ні моральних, ні правових підстав обіймати посаду генерального прокурора. Однак підконтрольний БПП-НарФронту разом із сателітами-регіоналами парламент без бою не віддасть на поталу "угодо здатного" очільника ГПУ, який ставав на заваді притягненню до відповідальності народних обранців і сприяв руйнуванню інституційної незалежності новостворених органів правопорядку, включно з антикорупційними органами.

А ось про що говорять досвідчені гравці з ВР: "Голоси за відставку Луценка в залі є. Але є й нюанс. Зеленський не вніс кандидатуру нового генпрокурора і депутатам нема кому зазирнути в очі й сказати: "Бачиш! Я ж тебе підтримав! Памятай про це!" Без такої процедури голосувати за відставку багатьом лячно".

Проте не так довго лишилося чекати наступну каденцію, адже Конституційний Суд усе-таки визнав законним указ Володимира Зеленського про розпуск парламенту. Відтак, уже 21 липня матимемо уявлення про склад законодавчого органу. Вже сьогодні можна спрогнозувати, Юрій Віталійович "злетить" з посади до вересня-жовтня поточного року. І жоден "фактор Джуліані" не врятує Луценка від звільнення. До парламенту Юрій Віталійович не потрапить, бо Порошенко вирішив, що двох Луценків Болівар його списку не винесе. Політико-правовий бумеранг, запущений очільником ГПУ, повернеться до нього з тією ж силою, яку він докладав до запуску всі три роки своєї "політико-правової" каденції з присмаком популізму, маніпуляцій та відвертої брехні.

Щодо потенційних кандидатів на посаду генпрокурора, то два місяці тому називали ім'я Івана Баканова, але наразі він є фактичним керівником СБУ. Втім, не факт, що це остаточне рішення президента. Андрій Богдан - голова АП - підтримує кандидатуру екс-заступника генпрокурора, а нині адвоката Віталія Каська. Проте нині незрозуміло, на кому саме зупиниться команда Зеленського. Вочевидь, це буде людина з близького оточення або однозначний політичний союзник. Але поки що їхня ключова мета - звільнити крісло з-під "піар-прокурора". І для цього днями Вища рада правосуддя надала додаткові можливості, адже КДКП тепер легко може притягати до дисциплінарної відповідності Луценка як звичайного прокурора. Фактично, ВРП підтвердила подвійний статус очільника ГПУ - просто прокурор плюс адміністративна посада генерального прокурора. Як наслідок, це дозволяє притягти до відповідальності і, зрештою, звільнити в порядку, чітко передбаченому Законом "Про прокуратуру". Раніше цю можливість неможливо було реалізувати, бо КДКП приймало наші скарги на Генпрокурора, але не визнавала можливості притягнення його до відповідальності. Зважаючи на стиль керівництва Юрія Віталійовича в ГПУ, після такого рішення він точно не висидить шестирічний термін повноважень.