Збройові барони українського штибу

Пригадується, в листопаді 2011 р. президент В.Янукович зробив сенсаційну заяву: мовляв, правоохоронні органи доповіли йому про масову скупку в Україні зброї для нападу на органи влади. У багатьох ця заява викликала тоді гірку посмішку - ще одна страшилка для президента, не більше. Щоб слова Віктора Федоровича матеріалізувалися, спецслужбам і правоохоронцям знадобилося понад два роки...

Доморощені експерти часто розповідають нам про неймовірні перемоги та високі місця України у світових рейтингах країн-експортерів зброї і військової техніки, наголошуючи на мільярдних обсягах поставок за кордон.

Мало кому спаде на думку поставити просте й справедливе запитання: чому головний спецекспортер - державний концерн (ДК) "Укроборонпром" - так і не став донором для державного бюджету, а, навпаки, постійно, з місяця в місяць, обростає новими боргами, знову й знову намагається вибити в Кабміні бюджетні кошти на покриття своїх боргів? І це незважаючи на раніше списані окремим законом Верховної Ради мільярдні борги концерну.

"Торгівля зброєю любить тишу", - не втомлюються повторювати представники найзакритішої сфери зовнішньої торгівлі, які займаються експортом товарів військового та подвійного призначення.

Для двох директорів департаментів "Укрспецекспорту", затриманих у Казахстані під час передачі півмільйонного хабара високому місцевому чиновнику, тиша триватиме 7 років - на такий тюремний строк засудив їх казахстанський суд. Питання: чи були б вони, як і інші ділки від збройового бізнесу, притягнуті до такої ж відповідальності у своїй країні, в Україні? Навряд. Бо суми, що фігурують в українському збройовому бізнесі, дозволяють "вирішувати" будь-які питання.

Хто знімає головний куш із торгівлі зброєю? Хто й чому продає зброю всередині України? Про це сьогодні й поговоримо.

"Засупоївський арсенал"

Хто б міг подумати, що нашим спецекспортерам для підтримки "тиші" знадобиться створити власну військову базу в селі Засупоївка Яготинського району Київської області? Сподіваюся, всі розуміють, що зброя, знайдена СБУ в цьому селі, українській армії вже не належить. Вона значиться зайвою і підлягає продажу, а виручені кошти мають надійти в державний бюджет.

У нинішній системі продажу зайвого військового майна задіяне Міністерство оборони (постачальник товару) і державні підприємства (на чолі з ДК "Укроборонпром"), яким Кабмін надав право торгувати військовими надлишками, включно з продажем зброї та бойової техніки на внутрішньому ринку. Так, ледве не забув: є ще дві-три сотні фірм і фірмочок, що розгорнули свій бізнес навколо згаданих держпідприємств.

Хочу відразу заспокоїти пильних громадян. Законно отримати зброю і бойову техніку в приватну власність не можна. Але для ТОВ "НВК "Техімпекс" виявилося можливим. Як повідомила держкомпанія "Укрспецекспорт" у своєму листі від 18 жовтня 2013 р. ДК "Укроборонпром", 26 травня 2011 р. Міноборони через "Укрспецекспорт" продало "Техімпексу" військове майно на внутрішньому ринку (читай: у власність ТОВ) і отримало на свої рахунки 1,3 млн. грн. А далі з цим майном розпочалися метаморфози.

Фактично, простим невигадливим способом "Укрспецекспорт" вивів із державної власності військове майно і перетворив його на приватну власність "Техімпексу", заробивши при цьому на державі ще й комісійні.

Навіщо "Укрспецекспорту" потрібна така внутрішня (не експортна) угода? По-перше, це додатковий заробіток на рівному місці, на додачу до комісійних, які "Укрспецекспорт", безумовно, заробить на зовнішньоекономічній угоді. По-друге, "Техімпекс", у результаті поставок "власних" виробів військового призначення на зовнішній ринок через "Укрспецекспорт", заробить те, що мала б заробити держава, реалізовуючи таку угоду за законною схемою. По-третє, "Техімпекс", можна припустити, "поділиться" зі спецекспортером своїми заробітками в ім'я майбутніх угод, конвертуючи надходження в готівку. По-четверте, "Укрспецекспорт" ще заробить на агентських та маркетингових послугах за кордоном. По-п'яте, на офшорні рахунки персоналій зі згаданих компаній напевно ляжуть пристойні кошти.

Вражає в цій ситуації те, що посадові особи "Укрспецекспорту" чудово знали, що продаж зброї комерсантам, у яких немає на те повноважень уряду, незаконний. Так само, як знали про це і посадові особи Міноборони, і військовослужбовці, котрі спокійно передавали бойову техніку та зброю комерсантам. Чи розуміли вони, що чинять кримінально карне діяння? А панове з "Техімпексу"? Ті навіть організували в себе на підприємстві таку собі подобу збройового складу, а відтак можна зробити висновок, що цілком усвідомлено порушували законодавство, купуючи зброю та бойову техніку на внутрішньому ринку. Чи перебували всі вони у злочинній змові, має встановити слідство, яке вже розпочалося.

Під час проведеної СБУ (з участю підрозділу "Альфа") виїмки документів у приміщеннях головного спецекспортера країни - компанії "Укрспецекспорт" і його "дочки" - підприємства "Укроборонсервіс" (що в історії України становить безпрецедентний випадок), вилучено сотні документів, які можуть дати відповіді на багато запитань. Озвучимо деякі: як і чому мільйони надходжень від експортних поставок Україною зброї за кордон осідали на рахунках засупоївського "Техімпексу"? І хто стоїть за всіма угодами цієї структури?

Поки що із "засвічених" персонажів спливло ім'я одного з засновників "Техімпексу" - генерала Віктора Ващиліна, колишнього військовослужбовця, який у минулому обіймав посаду керівника Служби експортного контролю України. Саме ця обставина пояснює, чому бронетехніка та зброя, що їх вивозили за кордон, перетинали кордон країни з небувалою легкістю.

Зброї та військової техніки, які зберігаються в "Засупоївському арсеналі", достатньо для оснащення армії невеликої африканської держави. Нею можна завантажити майже два кораблі типу "Фаїни", відомої тим, що її свого часу захопили сомалійські пірати. Африку згадуємо не випадково: в Ефіопії й Судані на таку техніку та зброю нині існує великий попит.

До речі, "Техімпекс" ще 2011 р., за посередництва підприємства "Спецтехноекспорт", поставив у Республіку Судан 40 одиниць БМП-1.

Лівші з Засупоївки

Тепер зрозуміло, чому ділки передпродажну підготовку бойової техніки на експорт проводять тишком-нишком, на території колишньої ферми, серед куп гною і руїн свинарників та корівників. І це за наявності в країні недовантажених замовленнями Львівського, Київського, Житомирського та Миколаївського бронетанкових заводів, не кажучи вже про харківські підприємства ім. Малишева та Морозова, де традиційно й виконується передпродажна підготовка.

Мимоволі напрошується запитання: а до поставок бронетранспортерів в Ірак це ТОВ теж причетне? Чи не тому тріскає броня на поставлених в Ірак БТРах? Секретом полішинеля є те, що Ірак від нашої техніки відмовляється, про що свідчать звернення народних депутатів, спрямовані на адресу Кабміну.

У самій Засупоївці питання законності перебування на її території бойової техніки і зброї навряд чи хтось порушить, у селі це місце називають шанобливо-величаво - "у генерала".

Як стало відомо DT.UA, у споруджених госпспособом сараях ремонтували бронетранспортери, бойові машини піхоти і самохідні артилерійські установки. На майданчиках навколо будівель - безліч запасних частин і комплектуючих. Є підстави вважати, що припливло все це з армійських складів, оскільки більшість виробів - у заводській упаковці і змащенні. Другий об'єкт у Засупоївці розташований на суміжній території і є силосною ямою, в якій розміщувалися танки та БМП.

Наразі цю територію охороняють військовослужбовці, але донедавна охорона складалася з одного охоронця з кийком. Отож пробратися в "Засупоївський арсенал" можна було без особливих проблем. І це при тому, що в одному з сараїв розміщувався цілий склад бойової зброї, для вивезення якого військовикам та співробітникам СБУ знадобилися два критих великовантажних автомобілі!

Роль Засупоївки
у військово-технічному співробітництві

Географія поставок зброї та виробів військового призначення ТОВ "НВК "Техімпекс" виявилася на диво широкою. У списку контрагентів Засупоївки - країни Європи, Африки, Азії, США…

Як з'ясувалося, найбільший державний посередник у сфері міжнародних передач товарів військового і подвійного призначення - держкомпанія "Укрспецекспорт" - працює в "Техімпексу" ще й "на побігеньках". Так, у листі на ім'я С.Громова (генерального директора ДК "Укроборонпром") керівник "Укрспецекспорту" повідомляє, що, виконуючи доручення (!) "Техімпексу", "Укрспецекспорт" у 2011-2013 рр. підписав із нерезидентами і реалізував 25 зовнішньоекономічних контрактів. Загальна їх вартість перевищила 50 млн. дол. Отож, "Укрспецекспорт" (читай - держава) на цих схемах отримав лише 8-10% комісійних. Запитання: хто заробив решту?

Більшість номенклатури поставок становлять запасні частини до бронетехніки, літаків та вертольотів, куплені через той-таки "Укрспецекспорт" (і його "дочку") в Міноборони. За бажання правоохоронні органи легко можуть переконатися, що армія від цих експортних поставок отримала за свою техніку мізерні кошти. Принаймні офіційно.

Внаслідок такого ведення збройового бізнесу повз державний бюджет пролітають величезні кошти. Вони осідають у кишенях спритних комерсантів-посередників, які скуповують за безцінь у Міноборони військове майно, а потім "доручають" спецекспортерам реалізовувати його на зовнішньому ринку, не докладаючи особливих власних зусиль, часто лише перепакувавши запчастини і переоформивши папери. І відбувається все це за мовчазно-активного сприяння Держекспортконтролю. Мабуть, там теж у декого є свій інтерес...

Думаю, тепер читачеві зрозуміліше, звідки беруться валізи з хабарами, за рахунок чого й кого приростає добробут українських збройових баронів, та чому в цій сфері особливо важлива і потрібна "тиша", - щоб гроші не злякалися.

Продавці смерті
всередині країни

Де ще сховані арсенали, схожі на засупоївський, хто й навіщо торгує бойовою зброєю всередині України? Відповідь на ці запитання частково дають правоохоронні органі.

У своєму листі від 11 вересня 2013 р. на ім'я прем'єр-міністра тимчасово виконуючий обов'язки міністра внутрішніх справ В.Ратушняк інформує уряд, що з 30 серпня ц.р. за сім днів проведення цільової оперативно-профілактичної операції "Зброя і вибухівка" виявлено 707 фактів незаконного обігу вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухівки. Крім того, розкрито 631 кримінальне правопорушення, пов'язане з незаконним обігом і застосуванням вогнепальної зброї та вибухових речовин.

А за весь період проведення операції з незаконного обігу вилучено (тримайтеся!)
10 746 одиниць вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових пристроїв, у тому числі один кулемет, два автомати, близько 30 карабінів і гвинтівок, 96 револьверів і пістолетів, 77 одиниць саморобної зброї, 39 гранат, 117 вибухових пристроїв…

Більшість серед цих багатьох тисяч одиниць військового майна становлять боєприпаси, оскільки їх облік ведеться поштучно.

Однак якщо за такий малий період у країні вилучається стільки зброї, скільки ж її перебуває в обігу? І друге запитання: звідки вона потрапляє до злочинців?

Істотну допомогу криміналітетові в цьому, знову ж таки, надає Міноборони, влаштувавши розпродаж зброї на внутрішньому ринку України. Оборонне відомство давно перестало бути оборонним по суті. Насамперед тому, що зі Збройних сил масово пливе бойова зброя - пістолети, автомати, кулемети, боєприпаси, більшість яких продається громадянам у вигляді нібито безпечних масогабаритних макетів зброї. Нібито…

Комісія Міноборони укладає угоди з так званими суб'єктами господарської діяльності, наділеними Кабміном повноваженнями у сфері торгівлі зайвим військовим майном, включно з продажем зброї та бойової техніки, на внутрішньому ринку. Далі ці уповноважені підприємства мають провести конкурси й аукціони для розпродажу військового майна. Ось із цього моменту й розпочинається найцікавіше. Тут ми входимо в зону відповідальності ДК "Укроборонпром", який саме й покликаний сконцентрувати у своїх руках посередницькі операції у сфері торгівлі військовим майном, включно зі
зброєю, боєприпасами та бойовою технікою, оскільки більшість підприємств, котрі торгують цим майном, перебувають у сфері його управління.

Я сумніваюся, що керівник концерну С.Громов знає про масштаби специфічної діяльності підлеглих, які розпродують зброю і бойову техніку всередині України.

Наприклад, так звані військові комплекти зброї (пістолети Макарова, револьвери системи Нагана) без стволів продаються підприємствам, котрі спеціалізуються на виготовленні та торгівлі спецзасобами, і надалі комплектуються стволами для відстрілу патронів із гумовими кулями. До речі, вартість такої зброї в роздробі становить приблизно 4000 грн, тоді як підлеглі Громова з "Укрспецекспорту" і "Укроборонсервісу" продають ці вироби по 30-50 грн за штуку.

Значно прибутковіший бізнес налагодили підприємці, які продають масогабаритні макети пістолетів, револьверів, автоматів і кулеметів Калашникова, снайперських гвинтівок та іншої вогнепальної зброї військового призначення. Тут бюджетна математика тим більше не на користь державних посередників і Міноборони.

Схема, яку використовують у цьому випадку, досить проста. Уповноважене підприємство, уклавши договір із Міноборони на продаж зброї на внутрішньому ринку, проводить конкурс. Зазвичай у конкурсі беруть участь "свої" підприємства, тому й результат його цілком прогнозований. Далі за паперами відбувається передача права власності на зброю. Це єдине вразливе місце в угоді. Потім підприємство-власник зброї, не отримуючи її у військовій частині, доручає продавцеві переробити вироби у масогабаритні макети або в пристрої для відстрілу гумових куль. На цьому етапі дуже важко встановити, чи справді ці вироби були демілітаризовані, оскільки їх уже знято з обліку у Збройних силах. Натяк зрозумілий? А може, частину зброї і не переробляли?

Та не це головне. Суть у тому, що такий макет зброї можна купити у звичайному гастрономі без жодних дозволів та ліцензій. Беручи до уваги "золоті руки" наших доморощених умільців, можемо зробити висновок: на тіньовий ринок зброї надходить стільки відновлених пістолетів, автоматів і кулеметів, що їх цілком вистачить на озброєння армії невеликої країни.

Придбати масогабаритний макет можна навіть в Інтернеті, а консультацію і запасні частини до бойової зброї вам запропонують у потрібному підворітті.

Резонне запитання: як такий неприглядний стан справ у сфері незаконного обігу зброї всередині країни співвідноситься з приєднанням України до Протоколу проти незаконного виготовлення та обігу вогнепальної зброї, її складових частин і компонентів, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної злочинності?

Чорні діри
в обліках Міноборони

Я свідомо згадав про облік зброї у Збройних силах. Можу зразу зазначити, що про якусь серйозну інвентаризацію зброї і бойової техніки у відомстві П.Лебедєва навіть не думають. Швидше за все, військові чиновники побоюються, що під час її проведення може виявитися таке, що оргвисновки для верхівки Міноборони будуть найлегшим результатом.

Розпочати інвентаризацію військового майна треба насамперед із підприємств, котрі ввійшли до складу "Укроборонпрому".

Про те, що проблеми у цій сфері є, і чималі, свідчить звернення заступника міністра оборони А.Бабенка до керівника "Укроборонпрому" С.Громова з проханням хоч якось вплинути на підвідомчі підприємства, які незаконно розпоряджаються бойовою технікою та зброєю, і посприяти поверненню цього військового майна Міноборони.

Слід зазначити, що йдеться лише про деякі епізоди великого списку. Але й цього цілком достатньо, аби зрозуміти: ситуація в цій сфері ні Міноборони, ні "Укроборонпромом" не контролюється.

А інакше як оцінити те, що на Балаклійському ремонтному заводі перебуває майже 20 тис. одиниць стрілецької зброї, які потрапили туди ще 2010 р. нібито для передпродажної підготовки? Хочеться сподіватися, що ці стволи поки що збереглися. А коли ні?

Не відстає в цьому плані і Київський бронетанковий завод, що ніяк не хоче повертати Міноборони 57 одиниць стрілецької зброї. Виявляється, цю бойову зброю використовує така собі команда позавідомчої охорони, при цьому відповідної ліцензії і дозвільних документів на володіння та носіння зброї на підприємстві немає. До речі, уже з цього моменту можна розпочинати кримінальне провадження.

Та що там пістолети і карабіни! Керівництво заводу не хоче повертати Міноборони п'ять БТР-80, нібито відремонтованих підприємством за оборотні кошти.

Не відстає від Київського і Миколаївський бронетанковий завод, який примудрився залишити лише корпуси від п'яти БТР-80, переданих йому Міноборони для проведення капітального ремонту. Ще 17
БТР-70 підприємство ініціативно відремонтувало і намагається якимось чином продати, але вже без участі військового відомства.

Чи знають у військовому відомстві, скільки ще зброї та бойової техніки вільно гуляє країною?