Заземлення агресора

Що це було? Питання "енергоблокади" Криму залишається без однозначної відповіді з боку як президента й уряду, так і ініціаторів припинення будь-яких поставок товарів на окупований півострів.

Позаштатно почавшись із підриву ЛЕП "невстановленими особами", вона раптово закінчилася без виконання головної вимоги учасників блокади - звільнення кримських політв'язнів. І без ясності, що буде по закінченні дії контракту на поставку імпортованої в російської компанії електроенергії у "Кримський федеральний округ". Утім, відповідь на останнє запитання суспільство отримає вже в найближчі два тижні (контракт діє до кінця року), і навіть раніше. Він і буде лакмусовим папірцем для визначення готовності влади України покласти край корупції на енергоринку, що неминуче має підштовхнути до дійових заходів із обривання останніх дротів залежності від Росії.

Повторю те, про що вже неодноразово казала: блекаут у Криму - це не історія про блокаду Криму, це історія про енергонезалежність України. Оскільки ж цим ресурсним коридором Україна чверть століття йшла під конвоєм стратегічного сусіда, від чийого ярлика на бізнес у цій сфері залежала калитка і влада перших осіб держави, - то й незалежності загалом.

Із цієї позиції, ситуація, що склалася в результаті "партизанського блекауту", сповнена цілком очевидних плюсів для країни, нездатної сьогодні, через комплекс причин, вживати дійових заходів із деокупації Криму військовими методами або ввести Крим у світовий порядок денний, щоб розраховувати на солідарні й результативні дії міжнародної спільноти. Перелічимо ці плюси.

Це був, по суті, другий відчутний випадок застосування методів економічної війни проти країни-агресора. Першим, нагадаю, стала відмова від подачі води по Північно-Кримському каналу навесні 2014 р. Не можна заперечувати того факту, що Росія внаслідок навіть тимчасового відключення електроенергії з материка України зазнає величезних фінансових, ресурсних і, що важливо для окупованих територій, іміджевих втрат. І російська влада Криму, й уряд самої Росії виявилися заскоченими зненацька і мусили в авральному порядку, під особистим керівництвом міністра енергетики РФ розрулювати проблему. Владимир Путін теж не сидів склавши руки: лякав лідерів європейських країн некерованістю ситуації в Україні (мовляв, це не держава, а Гуляй-Поле), розгулом тероризму й гуманітарною катастрофою в Криму. Блекаут суто випадково збігся в часі зі щорічним зверненням президента РФ до Ради Федерації. Тому ввечері напередодні Путіну довелося терміново вилітати в Крим, щоб особисто запустити "енергоміст". Насправді це був пробний запуск першої нитки майбутнього "енергомосту", який через день зламався. І це не дивно, зважаючи на аврал та відсутність необхідних об'єктів по обидва боки Керченської протоки.

"Китайська переноска", як уже охрестили мережеві жартівники перший прокладений по дну протоки кабель, не могла не те що врятувати ситуацію, а й істотно її поліпшити. Тому не дивно, що у своїй промові Володимир Путін не тільки не сказав про цю "перемогу", а й взагалі уникав теми Криму та України, що видається неймовірним, коли згадати його попередні програмні виступи. Пропаганда, звісно, робить свою справу: кримчан запевняють, що міст працює, а тим часом російські регіони скидаються на мобільні генератори для Криму. Днями обіцяно довести "енергоміст" до 400 МВт, а в аеропорту Сімферополя приземляється "Руслан" із мобільною газотурбінною електростанцією потужністю 22,5 МВт з Далекого Сходу. Незабаром прибуде ще одна. До цього на півострові було розгорнуто 13 таких МГТЕС загальною потужністю 292,5 МВт. До речі, китайський кабелеукладач, якщо судити з даних marinetraffic, уже тиждень не виходить із керченського порту Комиш-Бурун.

Наступний незаперечний плюс від спроби енергоблокади окупованого півострова - показана зсередини картина енергоринку України, докладно, з називанням бенефіціарів, викладена в попередньому числі в матеріалі "Енергоринок: кримський синдром". Навіть ті, хто не цікавився, тепер точно можуть дізнатися, з чиєї вини і на чию користь уряд тільки в листопаді почав шукати альтернативне вугілля та як на догоду російським поставкам електроенергії розвантажували атомні станції, що втратили вдвічі більше, ніж міністр Демчишин нарахував прибутку від продажу Криму електроенергії. Подальші рухи влади з приводу пролонгації контракту для її поставок "Кримському федеральному округу" тепер на очах у всього світу й під контролем української громадськості. І не тільки.

Жирний мінус - очевидність несамостійності й неспроможності президента і прем'єра приймати рішення, виходячи з інтересів держави. Пекучий сором, який пережили, думаю, багато співвітчизників, посилювався повною відсутністю будь-яких публічних пояснень того, що відбувається. (У Петра Порошенка вже ввійшло в норму, що його слова і позицію з найважливіших державних питань озвучують або співрозмовники, або блогери, з якими він регулярно зустрічається офф-рекордс.) Піддавшись тискові ззовні - заряджених Путіним західних партнерів, президент, своєю чергою, "переконав" ініціаторів блокади допустити енергетиків до опор ЛЕП "Каховська-Титан". Про те, що рішення відновити поставки електроенергії в Крим без виконання вимог про звільнення політв'язнів прийняли під тиском лідерів західних країн, прямим текстом говорять Мустафа Джемілєв і Ленур Іслямов. "Пом'якшувальними обставинами" називають необхідність забезпечити електроенергією по ввімкненій вітці кілька районів Херсонської області. Але, за словами Рефата Чубарова, лише на два тижні - "щоб і уряд, і органи місцевої влади змогли зміцнити енергозабезпечення Херсонської області".

Як утішні призи учасникам акції та всім, хто вважає енергоблокаду правильним методом впливу на окупанта, влада пообіцяла постанову Кабміну про заборону вантажних поставок товарів у Крим та рішення ВР України про заборону поставок енергоресурсів на окуповані території. Однак 9 грудня анонсовану Чубаровим постанову уряду так і не було прийнято. У Раду внесли ще один законопроект про окуповані території (автори - Оксана Сироїд, Рефат Чубаров, Єгор Соболєв та ще 7 народних депутатів), який скоро прийнятим не буде. І не тільки тому, що скасування закону про СЕЗ "Крим" та заборона на товарообмін і поставку енергоресурсів накличе на себе опонентів значно більше, ніж нардепів в Опозиційному блоку. На окупованих територіях проектом скасовуються вибори. Але ним скасовується (і слабко компенсується) цілком якісний закон про гарантії прав та свобод громадян України на окупованій території АР Крим і Севастополя, що викличе безліч запитань у правозахисників, тим більше що він ніяк не узгоджується із законодавством щодо внутрішньо переміщених осіб (півтора мільйона людей, на хвилиночку).

Тим часом до порядку денного раптом вноситься "непрохідний" із літа законопроект народних депутатів об'єднання "Самооборона Майдану" (проект 2004а, про який докладно писали). Немає жодної ясності і з президентським проектом щодо скасування фейкової СЕЗ, який був обіцяний ще на початку торгової блокади.

Загалом, відсутність державної політики (стратегії й тактики) стосовно окупованих територій та громадян України, які на них живуть і з них виїхали, очевидна, а неможливість і далі зволікати з формулюванням і прийняттям основних принципів цієї політики, яким би підкорялися всі рішення всіх гілок влади, прямо критична. Як далі розвиватимуться події на кримському фронті? DT.UA попросило лідера кримськотатарського народу і народного депутата України Мустафу ДЖЕМІЛЄВА відповісти на запитання, які можуть прояснити дії влади та учасників блокади Криму.

- Мустафа-ефенді, Кабмін так і не прийняв постанову про заборону товарних поставок у Крим, яку анонсував Рефат Чубаров на 9 грудня. Що відбувається?

-Є чітка домовленість, що рішення про припинення товарних поставок на півострів уряд прийме. Це, зважаючи на все, просто питання часу. Принаймні ніхто цієї пропозиції не відкидав.

Що стосується подовження контракту на поставки електроенергії, який закінчується 31 грудня, то тут є запитання. Учора
(10 грудня. - Ред.) ми це питання обговорювали з президентом. Я казав, що пролонгація контракту можлива тільки за дотримання низки умов. По-перше, цей документ повинен підписуватися не між держпідприємствами Росії і України, а тим більше - не з участю особи, котра в нас перебуває в розшуку (керівник "націоналізованого" "Крымэнерго" Віктор Плакіда. - Ред.), а між відповідними міністерствами. По-друге, у цьому договорі Крим має називатися не "Кримським федеральним округом", а Автономною республікою Крим і в дужках - тимчасово окупованою РФ територією України. Тоді це відповідатиме міжнародними актам, передусім - Резолюції Генеральної асамблеї ООН від 27 березня 2014 р. І третя умова для нового контракту на поставку електроенергії в Крим - звільнення політичних ув'язнених, припинення переслідувань та розшук усіх зниклих, викрадених активістів, гарантії демократичних свобод. Ось якщо ці умови буде виконано, тоді можна підписувати.

- І що відповів президент?

-Він погодився.

- А якщо ці умови не буде виконано (що найімовірніше), Україна припинить нинішні поставки по одній із трьох ЛЕП? Яка позиція президента?

-Так, поставку буде припинено.

- Він так сказав?

-Так.

- І ви, і Рефат Чубаров, і Ленур Іслямов говорили, що рішення про поновлення подачі електроенергії було прийняте під тиском західних партнерів. Можете назвати, хто конкретно тиснув?

-Це загальна думка, що після підриву опор наша блокада почала виходити за рамки акції громадянської непокори. І тут ми керувалися вже тим міркуванням, що це продовження повної блокади може принести країні. Якщо це підриватиме до неї довіру і впливатиме на рішення європейських країн про продовження або непродовження санкцій проти Росії, то це, звісно, велика втрата для України. По-друге, справді треба вирішити питання із забезпеченням електроенергією районів Херсонської області, бо ця лінія йде на Крим, а потім заходить на Херсонщину.

- А ніякі олігархи не зверталися до вас із пропозиціями зняти блокаду? І взагалі, ви бачите в усій цій історії з шараханням представників влади корупційну складову?

-Ні, олігархи не зверталися. Ми на цю тему спілкувалися тільки з міністром Демчишиним. Що стосується корупції, то, думаю, вона, ймовірно, є. Бо до цього контракту дуже багато запитань. І те, що в ньому не дотримано інтересів України, і щодо ціни продажу електроенергії Криму. Вона могла бути набагато вищою. Генеральна прокуратура відкрила карне провадження у справі укладання цього контракту, тож чекатимемо результатів розслідування.

- Ленур Іслямов заявляє про початок "морської блокади". Що мається на увазі?

-Ідеться про те, щоб встановити контроль над виходом суден із наших портів. Є інформація, що після початку товарної блокади на адмінкордоні з Кримом налагоджено потік товарів різними плавзасобами. Судна виходять нібито в одному напрямку, а потім на рейді перевантажують товари на російські судна, і так вони доставляються в Крим. Ви ж розумієте, що забезпечити, в буквальному сенсі, морську блокаду нам не під силу. Для цього потрібні військові катери, кораблі, це загроза боєсутичок, - ніхто таких завдань не ставить, вони нереальні. Це можливо тільки у тому випадку, якщо прийме рішення Рада безпеки ООН або НАТО.

- Що з акцією блокади буде далі?

-Після прийняття постанови Кабінету міністрів вантажні потоки вже контролюватимуть державні служби, наші активісти можуть тільки спостерігати за виконанням правил. Тому така велика кількість людей, як раніше, вже не знадобиться.

- Оскільки "Правий сектор" вийшов з акції, протестуючи проти рішення про поновлення подачі електроенергії, то їх там уже стільки й немає.

-Річ не в цьому. Охочих брати участь у блокаді достатньо. Потреби не буде. І можливості в нас обмежені, щоб забезпечувати всім необхідним багатьох людей.

- Ваша оцінка результатів блокади - товарної й енергетичної.

-Я вважаю, що результати є. Наша акція консолідувала і українську спільноту. Велика підтримка, за деяким даними - до 80%, і кримських татар у Криму. Люди плакали в трубку, коли мені телефонували: "Навіщо ви даєте електроенергію на Крим? Ми готові терпіти до останнього. Не вмикайте!"

За оцінками іноземних дипломатів, проблема Криму і кримськотатарського народу знову піднялася на міжнародний рівень. Вона не загубилася на тлі інших світових подій.

І, головне, ми завдали істотних втрат агресорові. Ціну Криму для країни-окупанта ми підвищили помітно. Хоча вони й козиряться, що все в них гаразд, а тим часом російський прем'єр Медведєв звинувачує нас у геноциді. Отож є сенс застосовувати методи економічної війни.