Заступник генпрокурора України Давид Сакварелідзе: "Можете вважати публічні арешти показухою, я їх називаю справедливістю"

Йому 34 роки. Заступник генерального прокурора України Давид Сакварелідзе вже у віці 27 років обійняв аналогічну посаду в Грузії. Він також був прокурором Тбілісі. Подавав заявку на участь у конкурсі на посаду голови Антикорупційного бюро України. Але Петро Порошенко призначив Сакварелідзе в Генпрокуратуру, надавши йому українське громадянство.

Зона відповідальності грузино-українського прокурора - реформа прокуратури, всієї її системи. Взагалі, всім грузинським експертам, що працюють в Україні з минулого року, - з багатьма з яких довелося познайомитися особисто, - властива унікальна для наших широт риса: вони пропрацьовують кожну деталь реформи, аж до розміщення столів в офісі, хочуть угамувати законотворчу сверблячку, намагаючись створювати стислі, логічні, прості й зрозумілі інструкції, вкрай нетерплячі й не готові чекати реформи місяцями та роками. Вони взагалі слабко вірять у те, що ухвалення навіть прогресивного закону можна назвати реформою, якщо цей закон написаний більш ніж на п'яти сторінках ("школа" Кахи Бендукідзе). Простіше кажучи, їх відмінність від багатьох інших полягає в тому, що вони чітко уявляють кінцевий результат і хочуть його домогтися всіма можливими методами. Коли запитати, що вони хочуть отримати на виході, відповідь дадуть чітку й стислу, воліючи не розводити розлогі балачки про те, що "українська нація відбулася", що "ми за справедливість", що "так далі не можна" тощо. Грузини, і Сакварелідзе зокрема, позбавлені того пафосу, який так і пре з деяких вітчизняних "реформаторів".

Але грузинам доводиться мати справу з гнилою корумпованою системою України, де зв'язки й гроші - все, закон - ніщо. Чи впорається з цим заступник ген прокурора, і як саме? Що він задумав? І ще питання: коли ми це все побачимо?

- Чому, коли стало відомо, що заступником генпрокурора станете саме ви, пішли розмови, що у вас "шибениці в очах"? Може, ви були дуже жорстким, коли працювали в Грузії? Як ця жорсткість уже проявилася в Україні?

-Так, я чув, що про мене таке кажуть, але я вже не реагую на це. Краще сконцентруватися на справі. Якщо мене почали боятися, то це навіть добре.

- Хто боїться?

-Я умовно поділяю працівників прокуратури на тих, хто наживається, і тих, хто виживає. Бояться перші, а на других має спиратися система. Такі працівники хочуть реальних змін, і чимало їх не піддалися спокусі зробити з держслужби власний бізнес. Найближчими роками слід істотно оновити склад прокуратури. Інакше система не відповідатиме сучасним викликам.

- Ви вже анонсували звільнення половини всіх співробітників. Це можна вважати початком?

-Це не звільнення, а оптимізація.

- По суті, це одне й те саме.

-Не зовсім. Це скорочення, яке передбачене законодавством. Тобто це не я придумав. Це абсолютно здорове рішення, бо в Україні дуже багато прокурорських працівників на 100 тис. населення. Навіть у Росії такого немає. Нині в прокуратурі працює близько 19 тис. чоловік, на цьому етапі було б оптимально дійти до 10 тис., паралельно впровадивши сучасні методи роботи. Ще я називаю це очищенням, або самоочищенням. У прокуратурі корупція - насамперед конкретні люди. Ось від них ми мусимо очиститися.

- Хто потрапить під скорочення?

-Той, хто не пройде конкурсного відбору. А конкурс буде відкритий. Нам потрібні фахівці, і я вже оголосив про їх набір: із питань управління кадрами, бізнес-аналітики та нові слідчі в Генеральну інспекцію.

- Це щось на кшталт відділу внутрішніх розслідувань?

-Саме так. І ще ми створюємо департамент реформ. Загалом, по системі професійних і чесних людей близько 30%. На них ми й спиратимемося.

- Чи приведе скорочення кількості прокурорів і слідчих до зростання зарплати інших?

-Так, це ще одна причина, з якої відбувається скорочення. Взагалі, я вкрай зацікавлений у тому, щоб добитися зростання зарплат, бо моя власна становить 6 тис. грн, я живу за рахунок своїх попередніх заощаджень. Але довго працювати за низьку зарплату не зможе ніхто. У Грузії ми побудували таку систему матеріальної мотивації, коли слідчий, що розкрив справу на мільйони доларів, міг отримати бонус на кілька тисяч. Чому б таку ж систему не створити в Україні?

- Як ви плануєте організувати конкурсний відбір співробітників - нових і старих?

-Якщо людина потрапляє в прокуратуру через відкриті процедури та змагальний принцип, то це дає більше гарантій, що вона чесна. Активне громадянське суспільство не дасть узяти на роботу нечесну людину. Правильна оцінка й правильні стандарти для набору і потім підвищення по кар'єрних щаблях - це те, що потрібно цій системі передусім. Зачистити систему хірургічно, прибрати одних і призначити інших, звісно, можна, але в цій ситуації це не дасть результату. Я написав лист усім прокурорам від свого імені, в якому простими словами пояснив, що нас усіх чекає. У ньому сказано, що будуть такі-то правила гри, не бійтеся, беріть участь у конкурсах, і коли пройдете їх, то я гарантую, що ви будете задоволені, а коли ви відморожуватиметеся й протистоятимете системі, то за нами правда й громадська думка, ми сильніші.

Але підкреслюю - те, що я роблю, це не копіювання грузинського досвіду, хоча я на нього спираюся. Ця реформа суто українська, просто я - грузин, у якого тут немає жодних амбіцій, окрім професійних.

Тепер в Україні 638 районних прокуратур. Замість них буде створено 178 місцевих шляхом скорочень і злиттів, що передбачено новим законом про прокуратуру. Районні й міжрайонні прокуратури буде об'єднано. Тобто залишаться два рівні - обласний і місцевий, а в районному немає сенсу. Але проблема в тому, що скорочення можливе, як мені пояснили, щойно я приїхав, за старим радянським КЗпП. А в ньому, як ви здогадуєтеся, жодних визначених критеріїв відбору немає.

На роботі залишаться ті, хто отримає більше очок у двоетапному конкурсі. Перший етап - професійне тестування, другий - тест на загальні знання та навички. У професійних тестах близько п'яти тисяч запитань, на близько ста кандидати відповідатимуть.

А керівників 178 місцевих прокуратур набиратимуть тільки через відкритий конкурс, у якому зможуть узяти участь і ті, хто в прокуратурі взагалі жодного дня не працював.

- Я чув, що, як тільки прокурори отримали ваш лист, їм дали команду писати вам в обов'язковому порядку. Тобто вони зразу ж спотворили вашу ідею виходити з вами на контакт, пропонувати нові ідеї та змінюватися.

-Так, було таке. Це, звісно, смішно, але, читаючи ці листи, я легко визначаю, чи хоче людина щось міняти й змінюватися сама, чи вона просто хоче догодити начальству, що мені зовсім не потрібно. За моїми прогнозами, з десятків тисяч прокурорів я чекав відгуків від максимум двохсот людей (отримав від трьохсот), із них близько ста напишуть мені по ділу, запропонують цінні ідеї, і лише п'ятдесят із них отримають можливість стати біля керма реформ. Ось на них я й спиратимуся.

Мені потрібен результат, а не його видимість. Я не працюю на олігархів, я не політик і з політикою не пов'язаний. Це, до речі, дуже добра позиція - в мене розв'язані руки й немає боргів ні перед ким, крім суспільства. Моя робота - реформа прокуратури, її очищення від корупції та корупціонерів.

- Вам уже пропонували хабар?

-Так, мене хотіли взяти на "утримання" - 10 млн дол. на місяць. Я відмовився.

- Хто ввійде до конкурсних комісій?

-Туди точно не входитимуть, скажімо, обласні прокурори. Але ввійдуть представники міжнародних організацій, громадські та цивільні діячі, неурядові організації, професіонали в галузі кадрів, психологи. У кожній комісії по 7-8 чоловік.

- Це стосуватиметься й Генеральної прокуратури? І запитання навздогін - чи правда, що у вас із Віктором Шокіним стосунки не дуже складаються?

-Ні, центральний апарат ми поки що не чіпаємо. Я відповідаю за загальну систему, але не за кадровий склад Генпрокуратури. Це інша сфера відповідальності. Я, до речі, не займаюся й слідством, отож це ще раз доводить, що мій образ "вішальника" надуманий. Мої стосунки з Віктором Миколайовичем дуже хороші, бо ми працюємо над одним великим завданням. У нього з'явився унікальний шанс зробити хорошу справу. Президент дав йому повний карт-бланш, а він, своєю чергою, - мені. І генпрокурор цим уже користується для реформування системи. Іншого такого шансу ні в нього, ні в країни більше не буде. Віктор Шокін усе життя пропрацював у прокуратурі, і йому важливо залишити по собі хороший слід. Не так давно я з власної ініціативи проводив брифінг, присвячений деяким питанням реформ, і Шокін зателефонував мені й запропонував прийти на брифінг разом зі мною, щоб показати, що він відкрито підтримує реформи. Таким чином він посилав сигнал усім, що все це дуже серйозно, що це не якийсь там грузин наводить свої порядки, а це державна політика.

- Недавно в Дніпропетровську й Маріуполі ви особисто представляли двох нових прокурорів областей - Дніпропетровської та Донецької, і під час цих представлень прямо в залі засідань заарештували попередніх глав прокуратур. Що це - реальна боротьба з корупцією чи показуха? Чи це і було використання карт-бланшу?

-Можете це вважати навіть показухою, коли хочете. Але, на мій погляд, суспільство потребує справедливості. І її треба показати.

- Але немає жодних шансів, що ці арешти приведуть до суду, правильно? Адже вже були арешти, які скінчилися нічим, - арештовані вносять заставу, і на цьому все.

-Те, що по деяких гучних арештах справи не отримали продовження в суді, свідчить про низький професіоналізм виконавців. Тому ми й очищаємо систему та шукаємо нову кров.

- А такі публічні арешти справді потрібні й ефективні?

-Так, ефективні. Ми, залишаючись у рамках закону, демонструємо нашу рішучість і неминучість покарання - головний принцип будь-якої реформи та боротьби з корупцією. Ми демонструємо повну нетерпимість до корупції, ми її не приймаємо, толерантності до неї в нас - нуль. Усі повинні розуміти, що наші наміри вкрай серйозні. Корупціонери повинні розуміти, що суспільство на нашому боці. Гадаю, вони це й так знають, а тепер ще й бачать на власні очі.

- З'явився жарт, що на такі заходи, як засідання уряду або збори прокурорів, ніхто скоро не приходитиме, побоюючись арешту в прямому ефірі.

-Хай не приходять. Ми самі прийдемо. Ми ведемо внутрішні розслідування й діємо раптово, щоб ні в кого не було шансу втекти, хоча втікачі ще є. Суспільство це оцінить. Але, звісно, самими арештами не обмежимося, - ми зобов'язані змінити філософію прокуратури й підвищити довіру до неї суспільства. А коли ні, то нас запитають, за що померли люди на Майдані та Донбасі. Я був на Майдані й розумію, що це важливо. Це важливо для мене особисто.

- Звідки впевненість у тому, що люди без прокурорського досвіду, яких ви кличете на роботу, у змозі щось змінити?

-У таких людей може не бути досвіду роботи в прокуратурі, але має бути досвід юриста. Це основа основ. Але я досі не можу зрозуміти, чому на певні посади в прокуратурі ми мусимо брати тих, хто має два роки досвіду роботи в системі? Чому два? Чому досі існують якісь норми розкриваності кримінальних справ? Чому б не закрити справи, які завідомо не мають ніякої судової перспективи? Маленький відсоток розкриваності справ - це взагалі не турбота прокурора. Він не відповідає за розкриваність, а тільки за якість розкриття злочину та за наслідок. Нові люди не матимуть усіх цих непотрібних установок. А з іншого боку - ми не повинні навантажувати їх цими дурними установками. Нам потрібна карна політика.

- Якою вона має бути?

-Наприклад, ми бачимо, що за останні місяць-два почастішали випадки хуліганства, грабежів, розбоїв або викрадень автомобілів. Проаналізувавши ці дані, можемо або посилити відповідальність за ці злочини, вимагаючи суворішого покарання, або пом'якшити. Для цього ми розробляємо прості й чіткі інструкції - гайд-лайни - для прокурорів, як їм слід діяти в тому чи іншому випадку. Наприклад, міра покарання від 5 до 8 років - у яких випадках треба вимагати 5 років, а в яких - усі 8? Тепер заведено вимагати максимум. Але чому? У нових гайд-лайнах буде вказано критерії, за якими прокуратура має вимагати м'якого або більш суворого покарання, виходячи з загальної картини, виходячи зі становища обвинувачуваного тощо.

Ось ще один приклад - справа про шахрайство: є потерпілий і обвинувачуваний. Що робити прокуророві? Він зобов'язаний або просити покарання, або ж підписати угоду про визнання вини, якщо обвинувачуваний збитки відшкодував. Це проста процесуальна угода.

Якщо в автокатастрофі загинула людина, а винуватець аварії був п'яний, то його затримують без варіантів. Якщо винуватець був тверезий, то слід дочекатися експертизи, а також моменту, коли він домовиться з родичами загиблого про компенсацію. Тобто він не втік з місця катастрофи, готовий оплатити збитки, визнає вину. Отже, він цілком може отримати умовний строк, а не тюремний. Не маючи такого маневру, прокурори автоматично садять людину в СІЗО, вимагають максимального строку або хабар. Ба більше, слідчому негласно заборонено приймати такі рішення самостійно. Ми ж хочемо позбавити прокурорських працівників необхідності погоджувати з вищим начальством кожен свій крок, який описаний і в законі, і в інструкціях. Якщо він щось порушив, перевірка це покаже. А якщо ні - він може й не дізнатися, що його взагалі перевіряли. Нинішні прокурори не мають системи пріоритетів: які справи важливі, які справи треба закривати процесуальною угодою й не тягати їх по всіх інстанціях.

- Відомо також, що прокурори більшість свого часу витрачають на заповнення паперів. Що з цим будете робити?

-Запроваджувати електронний документообіг. У Грузії я міг, сидячи у своєму кабінеті, подивитися справу, котра цікавить мене, на комп'ютері, байдуже, в якій частині країни працює прокурор. Він навіть не знав, що я читав його справи. Ба більше, до електронної системи мають бути підключені всі правоохоронні органи - СБУ й МВС. Це потрібно для взаємного контролю. І для конкуренції, адже змагання між прокуратурою, міліцією та службою безпеки в розкритті корупційних злочинів піде тільки на користь.

- І я ще не запитав головного: коли ці перетворення ми зможемо побачити? Коли буде відібрано й призначено нових місцевих прокурорів, наприклад?

-Якщо дію закону не відтермінують, нові місцеві прокурори будуть у серпні. Інші головні процеси займуть два-три роки.

- Це не довго?

-Процес реформування сам собою нескінченний, але працювати ми вже почали.

- А якщо не вийде?

-Я не планую бути в Україні політиком, а отже, мені не треба брехати. Якщо не вийде, я піду. Але перед цим мені доведеться дуже добре попрацювати. Грузію й Україну я не ганьбитиму. Не можу.