Замучені фальстартом, або хто крутить лічильник для Гурвіца?

Одеса живе виснажливим очікуванням виборів мера. Для тих, хто активно включився у виборчі перегони, рішення про скасування виборів 30 травня стало шоком. Народний депутат-регіонал Олексій Костусєв, спираючись на досвід проведення дострокових виборів мера Києва, підготував відповідний проект постанови Верховної Ради. Він запевняє, що для його ухвалення голосів достатньо. Є тільки одне «але». Щоб не допустити холостого пострілу, як із київськими виборами, необхідно виставити єдиного кандидата від опозиції. Нібито таку умову поставив Київ.

Костусєв недвозначно натякає, що підтримка парламентаріїв можлива за наявності реальних шансів змінити владу в Одесі. А це станеться, якщо всі опозиційні сили виступлять єдиним фронтом. Об’єднати ж їх може саме він, Костусєв.

Отже, «стоп-кран», який зірвала Верховна Рада, зупинивши місцеві вибори, став для Одеси лише черговим перезавантаженням. Маховик, хоч і з гучним скреготом, але продовжує крутитися. Запитання в тім, який лічильник для Гурвіца буде встановлено цього разу: на який строк і якої якості.

Київ не повинен диктувати свою волю Одесі

Всерйоз теми дострокових виборів мера міста ніхто не обговорює. Одеса — не Київ, а Гурвіц — не Черновецький. Та й нової дати виборів не визначено, відтак про яке дострокове волевиявлення може йтися?

У тому, що Київ триматиме під контролем вибори мера міста-мільйонника, ніхто не сумнівається. Проблема в тім, яким буде вплив або участь. Для Одеси ці запитання далеко не риторичні. Київ не раз вирішував долю одеських виборів. І змінював вибір Одеси. За президента Кучми в 1998 році в крісло мера з допомогою правосуддя сів Руслан Боделан. За президента Ющенка таким же чином у 2005-му повернувся до кабінету на Думську Едуард Гурвіц. Чи може статися щось подібне за Януковича? Якою вона буде, політична воля нового президента країни? У що виллється бажання бачити «свого» очільником Південної Пальміри?

Для Партії регіонів Одеса — кузня симпатиків. Лідер міської парторганізації Дмитро Волошенков буквально напередодні ухвалення постанови про скасування травневих виборів заявив: «Одеса — базове місто, і рішення про кандидатуру на пост мера від ПР буде прийматися на рівні лідера партії Віктора Януковича».

Місцеві інтернет-сайти цитують Ганну Герман, котра прокоментувала заяву бютівця Андрія Кожемякіна про можливе ухвалення парламентом рішення про дострокові вибори мера Одеси. «Блок Тимошенко має розуміти: Києву час припинити диктувати регіонам свою волю. Право одеситів вирішувати: переобирати свого мера дочасно чи ні. Якщо городяни захочуть, то можуть провести референдум, вийти з ініціативою, і тоді Верховна Рада їх підтримає», — пояснила народний депутат.

Однак в Одесі про референдум не йдеться. Ця справа марна — мерія не допустить. Попередні спроби це підтвердили. Тому погляди звернено в бік парламенту і Партії регіонів, чий представник почав розхитувати наспіх склеєну передвиборну шлюпку, в якій він поки що один: і за капітана, і за команду. Кинутий Костусєвим заклик пролунав у нікуди. Ніхто з опозиціонерів не поспішив відгукнутися на його заклик.

Єдиний кандидат їм тільки сниться

Тему єдиного кандидата давно мусує одеська опозиція. Але Костусєв узяв ініціативу у свої руки. Точніше сказати, перехопив. І зрівнявся з іншим (найнетерплячішим) претендентом на мерство від Партії регіонів — депутатом міськради Олексієм Гончаренком (сином Костусєва). Він теж хотів обскакати усіх, хто вишикувався в чергу по міську булаву.

Відразу після завершення президентських перегонів він встановив у місті свої агітаційні намети за образом і подобою агіток В.Януковича і стартував зі збирання підписів на висування своєї кандидатури на пост міського голови. Лідер одеської організації Партії регіонів Д.Волошенков був змушений публічно заявити, що Гончаренко не вміє працювати в команді. «Олексій Олексійович уже розпочав свою виборчу кампанію. І якщо він продовжуватиме самостійну лінію, то не виключено, що найближчим часом буде розглянуто питання про його перебування в партії», — зазначив він.

Місцевих регіоналів давно дратує й активна опозиційна діяльність Гончаренка в міськраді, публічні випади на адресу Гурвіца. За його депутатські проекти рішень про дострокове припинення повноважень міського голови вони просто не голосують. Як, утім, і інші депутати, за винятком кількох людей.

Що думають партійці про активність Олексія Костусєва, можна тільки здогадуватися. Нема коментарів. Хоча ініціатор дострокових виборів претендує на роль єдиного кандидата не тільки від опозиції, а й від Партії регіонів. Однак не факт, що Костусєв, збираючись кинути стрункі лави опозиції на мерію, стане єдиним кандидатом від ПР. Благословення Януковича на одеське царство — досі в ряду головних інтриг мерських виборів.

Колізія ще й у тому, що в місцевих регіоналів немає підстав робити меру харакірі. У всякому разі, зчиняти веремію раніше строку. Вони з міським головою всі чотири роки сидять в одному човні. ПР має в міськраді найчисленнішу фракцію, котра входить у промерську більшість. А отже, разом із мерією несе відповідальність за вчинене в місті. Топити Гурвіца — значить топити самих себе. Та й команди згори не надходило. Але якщо навіть буде сигнал до бар’єра, у них навряд чи це добре вийде. Навіть якщо припустити, що справа з достроковими виборами вигорить, то місцеві регіонали все одно виглядатимуть чужими на «своєму» святі життя. А тому, попри риторику Костусєва «ми нечисть били і битимем», мерія спокійна.

Тісно, зате тепло

Едуард Йосипович у нинішнє своє правління не був для регіоналів «своїм», але й «чужим» теж. Боротьба за одеську землю і власність не робила їх непримиренними ворогами й не розводила по обидва боки барикад. А закулісне протистояння не виливалося у війну компроматів. Жили тихо — мирилися. У період мерства Гурвіца в місті навіть почали жартувати з приводу перейменування Одеси на Климовку. Так сильно розрослася імперія народного депутата від ПР, лідера обласних регіоналів Леоніда Климова! Та й під час президентських перегонів мер зберігав нейтралітет. Принцип «не зашкодь: ні собі, ні іншим» витримав. І з цього боку в регіоналів до мера теж претензій немає.

Схоже, один тільки Костусєв вірить нині в те, що дострокові вибори можуть бути призначені. Депутат, який голосував у парламенті за скасування місцевих виборів 30 травня, а тепер б’є на сполох, скликаючи під свої прапори всіх невдоволених, виглядає, м’яко кажучи, непереконливо. Зрозуміло, партія наказала. А якщо завтра накаже в мери не ходити?

Сьогодні Олексій Олексійович нагадує людину, яка сидить у шлюпці і намагається розхитати корабель у морі. Але одеські хвилі можуть змити надувний човен, який прибився до її берегів, раніше, ніж він устигне перетворитися на пасажирський лайнер чи бодай на вантажне судно.

Та й сама одеська опозиція, ядро якої — партія «Родина», нагадує такий самий човен, наповнений випадковими, змушеними плисти разом попутниками. Їх об’єднує лише одне — ненависть до Гурвіца.

У міській раді опозиція утворилася після того, як Олексій Олексійович посварився з Едуардом Йосиповичем. Після того, як мерія то давала заробити депутатам на шматок берега біля моря, то не давала. А потім пішло-поїхало. Особисті образи та незадоволені бізнес-інтереси переросли в ту саму ненависть, яка потім трансформувалася у зневажливу критику на адресу влади, — з бурхливим масмедійним кипінням і бризками з екрана телевізора, від якого хочеться відсунутися подалі. У вуличне протистояння з підтасовками й зеленкою, що ллється на голови, розбитими телекамерами і носами. І, нарешті, у війну, в якій влада втрачає своє обличчя, переводячи політичну боротьбу в каламутно-мілководне русло.

Вони пішли на другий строк

Саме цю сутичку між владою та опозицією одесити й спостерігають останні місяці. Її апогеєм став бій чиновників із ЗМІ, які активно включилися разом зі своїми хазяями — претендентами на мерство в боротьбу за симпатії городян.

Гучна історія з ремонтом даху залишила невитравний слід у душах одеситів. На очах у здивованого міста роботяги, над головами яких стояв особисто віце-мер Одеси Вахтанг Убірія, ламали справний дах будинку, де розміщувалися опозиційні ЗМІ, щоб вигнати їх звідти.

Боротьба за крісло мера, тон у якій задає і влада, і опозиція, їхня риторика в стилі «сам негідник», взаємні обвинувачення в провокаціях, нападах, побиттях уже відкинули Одесу на кілька років назад, нагадавши городянам брудну виборчу кампанію 1998 року. Тоді за посаду мера боролися вічні опоненти — Гурвіц і Боделан. У результаті останній керував містом до 2005 року. Тоді це була жорстока, кривава сутичка. І те, що сьогодні всі побачили тривожні паралелі з тими брудними подіями, — не на користь ні меру, ні опозиції.

Результат. Перший раунд боротьби із владою опозиція програла. Тринадцять опозиційних депутатів залишили міськраду ще торік. Спочатку партія «Родина» разом зі своїм одіозним лідером Ігорем Марковим втратила чотири мандати за те, що залишила фракцію Н.Вітренко. Потім дев’ять мандатів — група Олексія Козаченка, колишнього народного депутата, який привів свою команду в міськраду під прапорами блоку Е.Гурвіца «Наша Одеса», але за списками «Нашої України». Ця група на чолі зі своїм лідером покинула всіх. Вердикт міського тервиборчкому було винесено на підставі рішень партій і блоків, які відкликали заблукалих депутатів.

Після перемоги на виборах 2006 року Гурвіц разом зі своєю командою став керувати містом так, що всі казали: «На другий строк вони не підуть». Передвиборні обіцянки були геть забуті. Проте опозиція, заробляючи свій капітал на критиці, не стала силою, спроможною показати альтернативу чинній владі.