Замах на Дядечка: спроба вбити правду про крадіжку 35 мільярдів

Замах на Сергія Дядечка, заступника голови банку «Союз» і засновника «Родовід Банку», вчинений під Києвом 19 березня, не став сенсацією всеукраїнського масштабу. Дядечко не постраждав, тяжко поранено випадкового свідка. А тим часом обставини замаху настільки підозрілі, що виникає запитання: а чи був метою кілерів сам п.Дядечко? Чи вбити хотіли правду про найбільшу фінансову аферу Східної Європи, внаслідок якої держава втратила 35 млрд. грн., які, по суті, було викрадено з держбюджету, з кишені громадян, під виглядом порятунку фіктивної піраміди «Родоводу», заздалегідь приреченої на банкрутство?

Ми вирішили провести власне розслідування замаху на Дядечка.

DT.UA у своєму розслідуванні діяльності названого банку п’ять місяців тому попереджало: замахи на учасників та організаторів афери будуть обов’язково. Бо за два роки розслідування Служба безпеки під керівництвом Валерія Хорошковського так і не змогла встановити, хто ж відповідає за розграбування банку й тих багатомільярдних сум, які виділяв Національний банк нібито для його порятунку. Парадокс - Державна фінансова інспекція ще в березні 2010-го підготувала детальний звіт про фінансові махінації, констатувала порушень на 22,6 мільярда, виявила весь ланцюжок посадових осіб у керівництві банку, з вини яких ці порушення відбулися, але СБУ не поспішає притягати фігурантів до відповідальності!

Посадили стрілочника - тимчасового адміністратора Сергія Щербину, котрий прийшов у «Родовід» уже після краху, і він сидить за розтрату 340 млн. грн. Навіть якщо ці обвинувачення обгрунтовані, то чому ніхто не сидить за порушення на 22 мільярди, за загальні втрати банку в 35 мільярдів? За нашими даними, за цей час слідчі СБУ жодного разу (!) не викликали хоча б на допит власників «Родоводу», в руках яких були всі важелі фінансового управління. Колишній президент банку Сергій Бубка спокійно працює в Національному олімпійському комітеті, представляє країну на міжнародній арені. Денис Горбуненко - колишній голова правління банку - в Лондоні. Третій основний засновник - Сергій Дядечко - спокійно працював у Києві. Ці люди керували банком, який, попри багатомільярдні кредити Нацбанку, розвалився, і його активів не вистачило, щоб погасити борги перед вкладниками. Державі порятунок збиткового банку-«пустушки» обійшовся, станом на 2011 рік, в 35 млрд. грн., але жоден керівник банку за це не відповідає! При цьому пан Хорошковський заявляв про те, що розслідування справи «Родоводу» бере під свій особистий контроль. Результати «контролю» такі: головний свідок фінансових махінацій фінансист Геннадій Піскун 28 жовтня 2011 року, за офіційною версією міліції, випав з вікна. На думку УВС Донецької області, мультимільйонер вирішив вилізти без страховки з вікна квартири на сьомому поверсі, щоб… полагодити кондиціонер! Піскуну стало жарко саме після допиту в СБУ, де він, за даними DT.UA, дав показання на керівників «Родоводу», причетних до випадків розкрадань грошей банку. Справа Піскуна однозначно доводила причетність керівництва банку до розкрадання грошей: слідство встановило факт необґрунтованого виведення з-під застави та списання з позабалансового рахунка банку майна на 67 млн. грн. В обмін на реальні застави банкіри прийняли підроблені документи на неіснуючі земельні ділянки. Попри пропозицію DT.UA правоохоронним органам провести перевірку обставин загибелі Піскуна, перевірка не проводилася. Вочевидь, якісь дуже впливові люди в цьому не зацікавлені. Це дає підстави стверджувати, що ключового свідка розграбування банка було вбито.

Суду над керівниками «Родоводу» досі немає. Показання Піскуна не стали підставою для притягнення до відповідальності його босів. Правоохоронні органи не дали офіційної оцінки показанням Піскуна та незаперечним фактам розкрадання грошей у банку. Усуваються свідки афери та замітаються сліди. Безумовно, поки не буде відкритого судового процесу, поки свого слова не скаже закон, справи «Родоводу» вирішуватимуться за поняттями.

Сергій Дядечко терміново виїхав з України, і навіть, за чутками, збирається просити політичного притулку в одній з європейських країн. Кажуть, на цей час він перебуває у Франції, у Ніцці. Чи має право Дядечко розраховувати на статус біженця? На політичний притулок має підстави розраховувати людина, яка може постраждати за свої переконання, яку можуть піддати необґрунтованим переслідуванням через політичну позицію. Але в Дядечка жодних політичних проблем немає. Він цілком лояльний, зберігає з владою чудові стосунки, і ця лояльність неабияк допомагає йому просувати бізнес.

Судячи з версій, які можуть розглядатися у зв’язку із замахом, політпритулок для банкіра в Європі виключений.

Версія 1. Дядечка та загиблого Піскуна пов’язували ділові стосунки. І ймовірно, що в показаннях Піскуна прізвище Дядечка звучала неодноразово. Можливо, що ті самі, хто сприяв лагодженню кондиціонера, намагалися усунути й основного «схемника». Враховуючи, що діяльність «Родоводу» може бути пов’язана з кримінальними структурами, у цьому немає нічого дивного. Загальновідомо, що прямий стосунок до банку мають «Юра Єнакіївський» та «Іван Іванич», які облаштували свій «офіс» у будинку, який орендує «Родовід» у провулку Рильського, 4.

Версія 2. У Дядечка могли бути конфліктні стосунки з іншим засновником «Родоводу» - Денисом Горбуненком. Річ у тім, що це дві людини в банку, які знали все. Чи майже все. І кожен з них може бути джерелом витоку дуже пекучої інформації. У Горбуненка зв’язки, мабуть, сильніші.

Версія 3. Останнім часом у Києві подейкували про можливі претензії до Дядечка з боку кримінального авторитета Бориса П. Цей пан провів 26 років у місцях позбавлення волі.

Версія 4. Дядечко є заступником голови банку «Союз», який називають одним з найбільших центрів «оготівковування» та «конвертації». Серед клієнтів цього специфічного бізнесу цілком можуть бути люди, котрі знайдуть привід організувати неприємності. Кого й що там тільки не «обробляли»! Ці кінці теж можуть обрубати…

Версія 5. В умовах кризи за один 2011 рік банк «Союз» збільшив активи до 1,22 млрд. гривень! І космічна швидкість збільшення активів «Союзу» схожа з такою ж космічною швидкістю розкрутки свого часу «Родоводу». Нагадаємо, що, за даними слідства, в «Родоводі» активи зростали шляхом операцій із заставами сумнівної ліквідності чи навіть із повністю фіктивними заставами. Фінансова піраміда, як вважають банкіри, могла штучно надувати активи і в міру її збільшення та рекламної кампанії брати нові й нові кредити. Хазяї піраміди заробляють не на маржі, а на виведенні живих грошей з обігу. Банк брав кредити з живих грошей, і сам у себе їх крав. Як показує справа Піскуна, банк переказував їх на підставні фірми, які натомість надавали застави, які нічого не були варті. Проблема фінансової піраміди одна - її легко обрушити. Хтось може подумати, що такий скоростиглий банк може луснути будь-якої секунди - наприклад, коли його засновники вимушені швидко залишити країну і вже не можуть знайти дешевих кредитів для погашення старих боргів.

Версія 6. А чи не був напад кривавим інсценуванням? Є вагомі підстави вважати, що ця версія досить імовірна. Розгляньмо обставини. Як кажуть, заступник голови правління банку Дядечко завжди їздив з охороною. Того вечора поруч не було ні машини супроводу, ні охоронця в «мерседесі» самого банкіра. Авто зупинилося перед купою каміння. Тут через паркан вискочили два кілери й відкрили вогонь. Якщо подивитися на місце події, стає зрозуміло, що кілери стріляли по нерухомій машині з чотирьох-п’яти метрів. З автоматів АК-74 було випущено близько 25-30 патронів. Однак при стрільбі впритул усі постріли було зроблено не у водія і не в пасажира, а чомусь у двигун і в порожнє переднє сидіння. Не бачити цього кілери не могли. А стріляти вони вміли й ситуацію контролювали: щойно в тридцяти метрах з’явився випадковий свідок - охоронець декоративного салону - кілери, не зупиняючись, зробили в нього кілька точних пострілів. Випадковий свідок дістав тяжкі поранення, його життя в небезпеці. Однак у машині легке дотичне поранення дістав тільки водій.

Кому ж вигідне інсценування? Тому, хто не хоче, щоб Сергій Дядечко потрапив на допит у Генпрокуратуру і був змушений там відповідати на цілу низку незручних запитань стосовно афер «Родоводу» та загибелі Піскуна.

Цікава послідовність. 28 лютого «Родовід Банк» звернувся до суду з позовом про спростування фактів, викладених у статті DT.UA «Хто відповість за «Родовід»?». 19 березня вчиняється «замах» на Дядечка.

Який висновок можна зробити? Після «відставки нагору» Валерія Хорошковського, «контролювати» справу щодо «Родоводу», мабуть, вирішили якісь інші, ще «принциповіші» люди. Можливо, з ГПУ. І очевидно, що «відмазатися» тут буде досить і досить, скажемо так, накладно. ДУЖЕ накладно. До кого першого прийдуть? Дядечко в разі активізації слідства у справі «Родоводу» - клієнт номер один. Хтось знає, припустимо, що справи буде порушено. І отакий може бути логічний ланцюжок: як захисний захід - опротестовується стаття, яка стала підставою для порушення справи та для передачі матеріалів слідства з СБУ до Генпрокуратури. Хтось не хоче, щоб прокуратура почала працювати з показаннями Піскуна. Бо тоді виклик Дядечка на Різницьку неминучий, а наслідки такого візиту непередбачувані. І от крок номер два - розігрується спектакль зі стріляниною, із кривавим фіналом. Однак з’являється привід для втечі за межі батьківщини, яка стала небезпечною. Дядечко виїхав, і тепер слідчим буде дуже нелегко до нього добратися. Чи потрібно казати, що повернути обох фінансових «схемників» з Лондона та Ніцци у примусовому порядку Генпрокуратура тепер зможе не інакше як шляхом екстрадиції. Тобто, мабуть, доведеться порушувати справу проти керівництва, вести відкритий і гучний процес. Чи ймовірно це, якщо в «схемників» досить круті зв’язки й «дахи» і один з фігурантів - недоторканний Сергій Бубка?

Організатори фінансових афер - найбільш невразливі для правосуддя люди в Україні. Точніше, вони на другому місці після організаторів політичних афер. Ніхто не відповідає за крах банків. Викидають з вікна стрілочників, які залишають сліди, призначають винними зіц-адміністраторів. У чорній дірі фінансової системи закон уже нічого не значить. Ціна питання - єдина надійна індульгенція.