Ян Кубіш: Домовленості треба виконувати

Приїзди в Україну міністра закордонних справ Словаччини Яна Кубіша звичайно збігаються в часі з тутешніми внутрішньополітичними кризами. І нинішній візит не виняток. Щоправда, на відміну від листопада 2004-го, цим разом Кубіш відвідав Україну не як глава ОБСЄ, котрий був посередником у врегулюванні кризи, викликаної фальсифікацією результатів другого туру президентських виборів, а як міністр закордонних справ Словаччини, країни, що є членом таких впливових організацій, як Європейський Союз і Північноатлантичний альянс. І в цьому контексті для словацького міністра візит був слушною нагодою не тільки обговорити двосторонні відносини, у яких вистачає проблем, але й особисто відчути ситуацію й донести до перших осіб держави позицію Братислави, та й усього трансатлантичного співтовариства, яке дещо стомилося від перманентної української кризи.

На відміну від українських громадян, я як представник іноземної дер­жави не можу коментувати внутрішні процеси в Україні. Але не стану приховувати: Словаччина не може закривати очі на події в сусідній країні. Тому ми уважно стежимо за процесами, які тут відбуваються. І коли відчули, що з’являються сигнали, які не можуть не насторожувати, ми висловили свою думку.

Що ж до месиджів, то основна думка така: ми вітаємо домовленості, досягнуті політичними силами України. Для мене важливо, що політичні сили в Україні готові й здатні шукати вихід із непростої ситуації, використовуючи політичні засоби (а я можу зробити такий висновок після проведених офіційних і неофіційних зустрічей). Але потрібно, щоб домовленості виконувалися. Треба зробити все можливе, аби парламентські вибори, призначені на 30 вересня, відбулися. У мене створилося враження, що справа рухається вперед. Сьогодні я передбачаю, що вибори відбудуться...

— Коли говорити про співробітництво України з ЄС і НАТО, то робота триває. Можливо, тепер їй приділяється трохи менше уваги. Але не можна сказати, що призупинилися контакти між Україною й Європейським Союзом на експертному рівні, що не ведуться переговори стосовно нової угоди. Триває й співробітництво вашої країни з НАТО. І коли все піде так, як домовилися українські політичні сили, коли вибори відбудуться і відповідатимуть узвичаєним європейським стандартам (а торішні вибори в Україні показали, що це можливо), то нинішня ситуація виявиться всього тільки одним з епізодів розвитку країни, який залишиться в минулому.

Я бачу політичну волю у ваших політиків. І як друг України зацікавлений, щоб усе це завершилося найближчим часом і парламентські вибори пройшли на рівні, що відповідає європейським стандартам.

— Як контактне посольство Північноатлантичного альянсу ми не підміняємо інші структури й інші представництва альянсу, що працюють у Києві, — Центр інформації й документації НАТО, а також Офіс зв’язку НАТО. Наша діяльність — публічна дипломатія. Безумовно, питання вступу до альянсу має вирішувати сама Україна. Ми ж пояснюємо українським громадянам, що собою являє Організація Північноатлантичного договору, допомагаємо розібратися, як вона працює, у чому для України користь від співробітництва з НАТО. Адже доля країни — у руках її громадян.

— Справді, з першого січня ми хочемо вступити в Шенгенську зону й робимо для цього все потрібне. Звичайно, нам треба ще виконати велику технічну роботу, це — устрій кордону за стандартами й нормами «шенгену». Також слід переглянути й візові правила, які ми маємо з нашими сусідами, зокрема з Україною. Ми змушені підлаштовуватися під норми, що існують у Шенгенській зоні, а отже, не обійдеться без певних ускладнень. Наприклад, ми маємо зробити візи платними.

Через ускладнення ми домовилися з українськими партнерами розпочати найближчим часом переговори про пересування в прикордонній зоні. Хочемо створити для громадян, котрі живуть у цій зоні, такий режим, який би сприяв контактам між людьми. Після вступу Словаччини в «шенген» ми також збираємося досліджувати, як цей факт відіб’ється на контактах і пересуваннях словаків і українців. Коли виявиться, що ускладнення мають серйозні наслідки, то ми готові розглянути питання про те, як зробити цю систему менш жорсткою. І запропонувати вирішення, яке буде обов’язковим для всіх країн, що входять у «шенген». Я упевнений, таку ідею підтримають і наші партнери з «Вишеградської групи».

— До кінця року ми плануємо провести низку технічних заходів щодо поліпшення прикордонної інфраструктури. Зокрема реконструювати пропускні пункти, аби зменшити черги на кордоні. Що стосується створення спільних постів контролю, покликаних максимально спростити проходження кордону, то ми готуємося реалізувати цей проект. Нині щодо цього ведуться переговори.

— Тепер ми справді більше націлені на співпрацю з Україною у форматі «чотири плюс». І хотіли б, я кажу від імені усієї «Вишеградської групи», щоб ця співпраця стала більш інтенсивною. Про це я й сказав під час зустрічі з паном Яценюком. Це перше. Друге: бодай час від часу ми хотіли б у форматі «чотири плюс» мати контакти і з іншими державами. Наприклад із Молдовою.

Стосовно ГУАМу сказати важко. Та коли організація виявляє інтерес до співпраці, то чому б ні. Проте важливо, щоб ця співпраця принесла якусь користь. Адже в нинішньому світі, сповненому прагматизму, проводити зустрічі заради них самих не хотілося б. Під час моєї недав­ньої зустрічі з послами країн ГУАМу, акредитованих у Братиславі, вони порушили питання про співпрацю «Вишеградської групи» і ГУАМу. Ми його розглянемо, але в мене таке враження, що це питання ще рано ставити на порядок денний.

— Ми ведемо переговори з російською стороною про поставки нафти до Словаччини і використання нафтопроводу «Дружба» з транзитною метою. І в нас створюється враження, що ми можемо вийти на домовленості з цих питань. Принаймні російська сторона запевняє — поставки по нафтопроводу «Дружба» не припиняться. Скажу також: у рамках українсько-словацької міжурядової комісії зі співробітництва ми розглядаємо й можливість використовувати нафтопровід «Дружба» для постачання каспійської нафти як гілку нафтопроводу Одеса — Броди.

— Це питання обговорювали наші міністри економіки. Я тільки підтвердив, що Словаччина зацікавлена у збільшенні експорту електроенергії з України. Бачимо зацікавленість і української сторони. Отож тепер ми виходимо на певні домовленості.

— На жаль, спостерігається низка прикрих непорозумінь, коли з контексту вихоплюють один з елементів нашої позиції. Тому я б хотів пояснити, що, по-перше, розміщення елементів американської системи ПРО на території Чехії й Польщі — це двосторонній проект. Сполучені Штати не зверталися до нас із проханням розмістити на словацькій території елементи своєї системи ПРО. Отже, в нас немає потреби привселюдно підтримувати чи не підтримувати ці плани.

По-друге, у Північноатлантичному альянсі також замислюються про створення системи ПРО. Справа там рухається повільно, але цей проект схожий на той, що нині намагається реалізувати Вашингтон. Як члени альянсу ми хотіли б, щоб цей двосторонній проект з розміщення елементів американської системи ПРО на території Чехії й Польщі максимально гармонізував із проектом, який розробляється в рамках НАТО. А можливо, у майбутньому став складовою частиною проекту альянсу. Така позиція багатьох членів НАТО.

Безумовно, Словаччина, як і інші країни — члени альянсу, звернули увагу на позицію Росії й висловлення її представників. І ми не можемо не зважати на негативну реакцію росіян. Тому, щоб не було непорозумінь між альянсом і країнами, які не є членами НАТО, потрібні консультації. Така позиція Словаччини.