Як стерилізувати «бабусиного кота»

28 вересня, 2012, 15:59 Роздрукувати Bипуск № 34, 28 вересня-5 жовтня 2012р.
Відправити
Відправити

Так із людини з біло-блакитним партквитком він перетворився на людину, яка бореться з режимом із допомогою політичної сатири.

Нинішня виборча кампанія обернулася для кількох дніпродзержинських опозиційних кандидатів в депутати кримінальним переслідуванням. На момент підготовки статті до друку все ще перебували за ґратами Дніпропетровського ізолятора тимчасового утримання кандидат-нашоукраїнець Юрій Лисяк та його однопартієць Ігор Лісничий, заарештовані в п’ятницю, 7 вересня. За три дні пішов у підпілля самовисуванець по 30-му мажоритарному округу Віталій Купрій. Майже два місяці переховується від правоохоронців автор скандальних білбордів, кандидат у депутати по цьому ж виборчому округу Максим Голосний.

Партизанська війна Максима Голосного

У серпні хітом інтернет-простору, політичних листівок та шаржів по всій країні став простенький дніпродзержинський рекламний щит із написом «Взнала, що внук голосував за «регіони», - переписала хату на кота». Масовий регіт електорату лише розлютив обласну та місцеву владу. Скандальний білборд, що стояв на виду в усього міста, хутко заклеїли. Натомість відкрили кримінальну справу проти його автора - Максима Голосного.

Два місяці тому правоохоронці оголосили Максима Голосного у розшук. На відміну від кота, Максим Голосний - не міфічний, а реальний персонаж, який має досить реальні проблеми з нинішньою українською владою. Ми вирішили з’ясувати, за що влада переслідує автора дотепного жарту і що загрожує кандидатові-підпільнику.

На стенді одного з райвідділів міліції можна побачити оголошення про розшук 31-річного Максима Голосного. Причина розшуку: він ховається від слідства.

Mи завітали до управління Дніпровського райвідділу Дніпродзержинська. У цьому районі мешкає третина виборців округу, на якому балотується Голосний. Логічно було б шукати кандидата там, де він займатиметься передвиборною агітацією та зустрічатиметься з виборцями. Більше того, в цьому районі він із минулого року винаймає квартиру.

Ми запитали чергового, чи розшукує міліція пана Голосного. Він виніс журнал «орієнтувань», але в ньому повідомлення про розшук Голосного не знайшов. Єдине пояснення, яке зміг надати черговий міліціонер: можливо, факт розшуку приховують навмисне.

У владі

Ще рік тому Максим Голосний, голова села Єлизаветівка, що в передмісті Дніпродзержинська, був героєм журналістських репортажів про сільського очільника, котрий мріє побудувати «маленьку Швейцарію». Все змінилося, коли спроби реформувати село наштовхнулися на тотальний спротив обласної та районної влади. Спротив, якого зовсім не очікував власник партквитка Партії регіонів.

Треба бодай трохи уявити стан, у якому перебувало перспективне село. Перспективне, бо сусідить із Дніпропетровськом та Дніпродзержинськом - величезними ринками для збуту сільськогосподарської продукції. До того ж на території села розміщені великі підприємства: тепличний комбінат і птахофабрика. Поряд унікальне озеро з блакитною глиною. Тут останніми роками почали селитись або будувати дачні садиби заможні мешканці з міста.

Проте до 70% надходжень до сільського бюджету влада традиційно забирала в район. Єлізаветівка чи не єдине село в регіоні, яке дотувало районний бюджет замість того, щоб отримувати звідти кошти на вирішення своїх проблем. Дійшло до того, що діти не могли нормально навчатись у старій школі, в якій на той момент не було водогону, нормальних санітарних умов. Узимку деякі уроки для школярів проводили в сільраді, де ситуація така ж - не було води й туалетів. Що вже казати про розбиті дороги, неосвітлені вулиці, занедбаний клуб та злидні, які оселились у багатьох господарствах.

Максим Голосний не виглядав на традиційного представника влади від Партії регіонів. За освітою архітектор, він певний час був позаштатним кореспондентом обласної газети. Проте, прикриваючись партквитком регіонала, вирішив в окремо взятому селі реалізувати президентську програму реформ. Про що неодноразово підкреслював щоразу, як журналісти висловлювали скепсис стосовно можливості виконати бодай щось із амбітних планів.

Почав новообраний голова з того, що спільно з депутатами вирішив самостійно витрачати чималий бюджет села - близько 2,5 млн. грн. на рік. Раніше районна влада ніколи не звертала уваги на те, що міжбюджетні трансфери мають заздалегідь узгоджуватися між відповідними радами. Спускали згори рознарядку, скільки доходів треба перерахувати в район, - ось і всі узгодження. Та у 2010 році своєчасно не зробили й цього, чим скористався Максим Голосний.

Спільно з депутатами вони підрахували, що вигідніше залишити кошти в селі і самим утримувати сільську амбулаторію, ремонтувати дитсадок, дороги, сільський клуб. Замахнулися навіть на проект нової сучасної школи. Прописали всі витрати у бюджеті та й ухвалили його відповідно до бюджетного кодексу.

Проте однопартійці з Партії регіонів, які сиділи в районних та обласних керівних кабінетах, зовсім не схвалили таких новацій місцевого самоврядування. Районна влада почала вимагати в депутатів сільради скасувати своє рішення й віддати нагору 1,8 млн. грн. - дві третини бюджету. А коли єлизаветівці відмовилися це зробити, казначейство стало списувати ці кошти з бюджету села на користь району. Тоді Голосний звернувся до суду, щоб відстояти право селян самостійно розпоряджатися бюджетом громади. Чим справді розлютив владу в районі та області.

Але це був не єдиний конфлікт сільського голови Єлизаветівки з обласним керівництвом. На одній із нарад між Максимом Голосним та губернатором Дніпропетровщини Олександром Вілкулом навіть виникла запекла суперечка - прямо на очах у журналістів.

Після скандальної загибелі односельця, до якого з районної лікарні не приїхала «швидка», Голосний відмовився підтримувати медичну реформу і передавати на баланс району єдину сільську амбулаторію. Тут вирішили, що вигідніше буде самим утримувати автомобіль «швидкої допомоги» та лікарів амбулаторії. Такого влада не могла подарувати. І знову самоврядування, яким так захопились у Єлизаветівці, наштовхнулося на скелі кабінетних реформ, розроблених нагорі. Тиск був такий, що встояти було неможливо. Тоді селяни запропонували передати будівлю амбулаторії на умовах оренди - за 1 гривню. Так вони хотіли завадити наступному перепрофілюванню амбулаторії та ліквідації сільської медицини.

Реформи, затіяні Максимом Голосним, часто нагадували партизанські рейди по бюрократичних тилах влади. Здають у селі квартири в новобудовах, а він, замість кулуарного розподілу житла, вивішує оголошення в сільраді і створює офіційну чергу. Приїхали з області агітатори від уряду на підтримку земельної реформи, а Голосний зібрав сходку, на якій селяни висловили сумніви в доцільності продажу землі. Більшість селян її не куплять за браком коштів. Владі порадили встановити вищу оплату за паї та налагодити нормальні стосунки між власниками паїв і орендарями з числа великих підприємств.

Голосний із депутатами самі взялися змінити розмір орендної плати на землю, домагаючись як справедливості для селян, так і справедливого наповнення сільського бюджету. Почали переглядати всі відносини, що склалися навколо приватизації землі на підпорядкованій території.

Така активність молодого регіонала швидко викликала зростання кількості незадоволених як у владі, так і серед місцевих бізнесменів, котрим доводилося платити більше. «З цими людьми треба знаходити спільну мову, щоб гроші залишались у місцевому бюджеті», - пояснювала рік тому депутат сільради Лариса Колесник причину свого голосування за відставку Максима Голосного. Депутати нагадали голові, що обіцяв створити в селі комунальне підприємство, але так і не зробив цього.

Закидали йому односельці невиконання й інших обіцянок, зокрема щодо бюджетного самоврядування. «Ми всі підтримали це рішення, - пояснює Тамара Мамій, член бюджетної комісії сільради. - Максим обіцяв запросити експертів, зробити необхідні розрахунки: яку конкретно частку бюджету ми можемо залишити в себе, а скільки маємо віддати в район. Однак так цього й не зробив».

Навіть із боку тих, хто раніше агітував за Максима Голосного й підтримував його, стали лунати звинувачення в поганому керівництві сільрадою, неконструктивних сварках із начальством та колегами по сільраді... Тож не дивно, що за рік сформувалася депутатська більшість, яка під тиском районної адміністрації висловила недовіру голові. Виключили з партії. Одного дня сільського голову Голосного просто не пустили на робоче місце - замінили замки на дверях.

Показовий факт: хоч усунення голови Єлизаветівської сільради сталося рік тому, вибори нового Верховна Рада, всупереч законодавству, так і не призначила.

Тепер Максим Голосний судиться з владою за поновлення на робочому місці. Тим часом він вирішив балотуватися у парламент. Але дуже швидко опинився у розшуку.

Поза владою

Зустрітись із Максимом Голосним, який формально перебуває в розшуку з 27 липня 2012 року, виявилося не так уже й складно. Наша розмова відбулася вдень, неподалік міського управління міліції. Максим хоч і дотримувався певних заходів безпеки, проте це не виглядало як тотальна конспірація. Сам Голосний ставиться до факту власного розшуку з іронією. Він упевнений, що це лише доводить: його оголосили в розшук, аби завадити його виборчій кампанії та легальній політичній діяльності.

Колишній сільський голова показав повістку, з якої важко зрозуміти, що від нього хоче міліція.

- На цей час вам відомо, у чому вас звинувачують?

- Я лише здогадуюсь.

- У чому ж?

- За справою, порушеною у 2011 році. За частиною 2 статті 191 Кримінального кодексу України (розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем). Сумою збитків нібито заявлені 4500 гривень. Це автомобіль, який зберігався на моїй земельній ділянці, бо немає гаражу. Заявлені талони на 500 літрів бензину А-95, ноутбук і телефон. Адвокат сказав, що якось ціни не збігаються. Не можуть усі ці речі коштувати 4500 грн.

Ноутбук, мобільний телефон і талони, за словами Голосного, зберігались у службовому кабінеті. Проте чи ці речі зараз там, він не знає, бо після його усунення з посади в кабінеті проводили обшук, туди проникали невідомі особи, а прокуратура відмовляється розглядати його заяви та провадити відповідні слідчі дії щодо цих фактів.

Голосний стверджує, що жодного разу ніхто не звертався до нього з вимогами повернути вказане майно, а сам він цього зробити не міг без складання відповідних актів прийому-передачі майна. Нагадаємо, у робочому кабінеті колишнього сільського голови замінили замки, тому він нічого не знає про подальшу долю майна, яке перебувало на балансі сільради. Між іншим, стаття, за якою, за підозрою самого Голосного, його звинувачують, передбачає до 5 років позбавлення волі.

Прикметно, що цю кримінальну справу було порушено ще в листопаді 2011 року, так би мовити - «за фактом». Але тоді Максим Голосний не фігурував як підозрюваний. Про це свідчить документ, датований червнем 2012 року і підписаний слідчим в особливо важливих справах А.Демянішиним. Уже за місяць після скандалу з білбордами та висунення Максима Голосного кандидатом у депутати цей самий слідчий перекваліфікує справу і висуне йому звинувачення у розтраті майна. Ось такий сумнівний збіг.

Влада кураторів

Під час нашого спілкування пан Голосний переповів свою розмову з поважною особою в Партії регіонів. Увагу привернула велика кількість жаргонізмів. Далі - пряма мова:

- Коли мене обрали головою, возили на так званий подвод. Ні для кого не секрет, що в мене був квиток Партії регіонів. На жодному курултаї я не був, але на подвод я їздив.

- А що таке подвод?

- Є куратор за кожним конкретним регіоном. Вони, до речі, змінюються постійно. Мене тоді спитали, чого я хочу. Я дещо несподівано виграв (маються на увазі місцеві вибори 2010 року. - Авт.), планувався інший кандидат. Я кажу, що хочу зразкове село. Замість п’яти хвилин, які мені мали приділити, ми з ним проговорили 40 хвилин. Він сказав, що «мені подобається твій задор».

- А це всіх керівників возять на розмови?

- Я можу говорити лише за себе.

- Я так розумію, що це куратор не від влади, а від інших структур - кримінальних?

- Від влади. Для мене це також було вперше. Коли проти мене порушили справу за давнім обвинуваченням (мається на увазі обвинувачення за статтею хуліганство, справа розглядається у Верховному суді України. - Авт.), я спробував скористатися послугами цієї людини. Мені пояснили, що я вчинив не етично у тому плані, що в ієрархії є губернатор, і без його згоди нічого не може виходити за межі області.

- Це куратор вам пояснив?

- Я з ним бачився один раз у житті. Це пояснили люди, котрі з ним спілкувалися.

Незадовго до парламентських виборів до Голосного, за його словами, знову приїхали люди, вже від іншого «куратора». Йому сказали, що цього разу йому на вибори краще не йти - порадили зайнятися бізнесом і забути про політику. Але Голосний не послухався. Так із людини з біло-блакитним партквитком він перетворився на людину, яка бореться з режимом із допомогою політичної сатири.

Зачистка інформаційного простору

Максим Голосний виявився не єдиним кандидатом, котрий заважає чинній владі. Є в Дніпродзержинську інший опозиціонер зі стажем, кандидат-самовисуванець по цьому ж виборчому округу - Віталій Купрій. Випадкова зустріч цих осіб у купе потягу, коли вони їхали за кандидатськими посвідченнями до ЦВК, зв’язала їх і в історії з котячим білбордом, зробивши з Купрія такого ж партизана, як і Голосний.

Саме під час цієї подорожі кандидати домовились об’єднати зусилля у дискредитації влади з допомогою дотепної агітації. Зробити це було легко, бо на той момент Віталій Купрій був власником 15 білбордів по всьому місту. Тоді там висіла агітація за ВО «Свобода», бо напередодні виборів Купрій планував піти висуванцем саме від цієї політичної сили. Але не так сталося, як гадалося.

Трапилося те, чого ще ніколи не траплялося в місті, навіть за часів Кучми: невідомі за одну ніч вирізали всі металеві конструкції, котрі належали Купрію. Всі до одної, не зачепивши жодної іншої. Демонтувати величезні щити без використання спецтехніки ніхто б не зміг. До того ж потрібно було мати план розташування цих білбордів по всьому місту. Більшість конструкцій без перешкод невідомі вивезли за місто, і лише кілька валялися там, де їх зрізали.

- Максиме, а хто, на вашу думку, порізав білборди, на яких ви планували повісити чергову серію про бабусю та кота?

- Дніпропетровські регіонали! Приїхали два майданчики, два крани і зробили це автогеном. Наступного дня вранці відбулася нарада в усіх рекламних агенціях, на якій сказали, що коли хтось ризикне розмістити кота і бабусю, то з ним буде те ж саме, що і з цим політиком. Люди не хочуть ризикувати.

Є у Дніпродзержинську комунальне підприємство «Міська інформаційна служба», яке, за рішенням міськради, стежить за належним встановленням та використанням усіх міських білбордів. Директор цього підприємства Галина Куропятникова відкидає будь-які звинувачення у причетності до знищення білбордів працівників підприємства або місцевої влади. Навпаки, у спілкуванні з журналістами вона наполягала, що це сам Віталій Купрій вирізав свої білборди, аби не платити стотисячний штраф, який йому нарахували за начебто незаконне використання цих рекламних конструкцій.

Слід зазначити, що міська влада вже кілька років намагається знайти спосіб позбавити опозиційного політика площин, на яких він постійно веде політичну агітацію. Але зробити це в законний спосіб, із допомогою судових рішень, їй досі не вдавалося. Тож рішучі незаконні дії поки що невідомих осіб у цьому напрямі можуть свідчити лише про те, що комусь зовсім увірвався терпець.

«Вони кажуть, що в мене була мотивація різати білборди, аби не накопичувати власну заборгованість, - пояснює Віталій Купрій. - Я два місяці за 8 000 грн. мав би 28 площин для передвиборної агітації. Навіщо мені їх різати? Якщо їх орендувати, це буде в 10-15 разів дорожче! Я ж не божевільний, щоб різати власні білборди. В мене вже лежать надруковані плакати».

Після історії з білбордами Купрій також пішов у підпілля. Його ще не оголосили в розшук, однак він побоюється, що міліція може сфабрикувати якусь справу й проти нього. «Я не знаю, за що мене можуть арештувати. На мене вже було кілька нападів, тож не здивуюся, якщо мене затримають за сфальсифікованим обвинуваченням. Уже була спроба міліції затримати мене у виборчому штабі, ледве вдалося втекти через запасний вихід. Потім мене, можливо, й випустять, але в нашій країні невинну людину можуть роками тримати під слідством. Я не хочу так ризикувати, тому змушений переховуватися», - повідомив пан Купрій у скайп-інтерв’ю.

Під час останньої спроби наклеїти зображення бабусі з котом на білборд сталася невелика сутичка між тими, хто клеїв, та представниками власників цього рекламного щита. У конфлікт втрутилася міліція… Під її пильним наглядом, бабусю з котом заклеїли рекламою питної води. А за кілька тижнів, на День міста, міліцією вночі були затримані троє мешканців Дніпродзержинська, котрі розклеювали листівки із зображенням бабусі та кота.

Сьогодні на місці, де висів скандальний білборд, - політична реклама провладного кандидата…

Сергій Гузь, Слідство.info

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК