Westinghouse: банкрутство на позитиві?

Уміння тримати удар у бізнесі цінується.

Повідомлення Westinghouse Electric Company про банкрутство витримане просто в суперпозитивному тоні. Ми потужні, сильні й "зосереджені на розробці плану реорганізації, щоб вийти з банкрутства сильнішою компанією і при цьому залишитися глобальним лідером у галузі ядерних технологій". І це, взагалі-то, правда. Не вся, звичайно. Інша частина правди полягає в тому, що американська частина глобального енергохолдингу перебуває в глибокій кризі.

Не будемо вживати неполіткоректний і юридично неправильний термін "прокралися". Скажемо так: тамтешнє керівництво широко й вільно маніпулювало звітністю, купувало компанії за завищеною оцінкою, видавало оптимістичні очікування за реальність. Ну й не відмовляло собі в дрібних радостях життя у вигляді премій з безліччю нулів за роботу, а також у міцних "золотих парашутах". Плюс звинувачувало пресу у "ведмежих послугах" та іншому розгойдуванні ситуації. Загалом, майже все, як в Україні.

На виході кілька недобудованих ядерних блоків (готовність яких 30–40%) із зірваними термінами. Діра за зобов'язаннями вже перевищила 6 млрд дол. з чіткою перспективою її подальшого збільшення.

Власник Westinghouse - японська компанія "Тошиба" (Toshiba Corp) процес контролювала малоефективно. Зате в спробі приховати збитки у звітності вона в результаті наразилася на штраф у десятки мільйонів доларів. Перепало й аудиторові Ernst&Young Shinnihon, який роками посвідчував фальсифіковані документи. Його "зусилля" оцінили в 17 млн дол. штрафних санкцій.

Власне кажучи, ініціація процедури банкрутства й має на меті завершити цей сибаритський етап і спробувати розгребти накопичені завали. Справа буде відверто нудна, довга й дорога. За різними оцінками, процес може обійтися ще мінімум у мільярда три доларів. Поки ж на забезпечення поточної діяльності виділили близько 800 млн дол.

Що, хто, у кого й у якій послідовності махлював, розбиратимуться ще довго. Юристи непогано зароблять на цьому процесі. Керівництво "Весту" вже сильно перетрусили. Toshiba доведеться продавати своє виробництво напівпровідників (оцінюється в 12–13 млрд дол.) і за рахунок цих коштів вирішувати питання. Між іншим, ринок акцій на звістку про банкрутство зреагував позитивно - акції корпорації зросли в ціні.

Для України головне - що все це означає для нас. Westinghouse є ключовим партнером для диверсифікації поставок ядерного палива. Ситуацію, коли ще недавно практично 100% поставок забезпечувало російське ВАТ "ТВЕЛ" назвати нормальною важко. Навіть без гібридної війни. Тож в Україні планується довести частку альтернативного палива до 40%.

Торік 30% закупленого палива для АЕС було саме від Westinghouse (частина для створення резервів). Воно вже завантажене у два блоки Южно-Української АЕС і один блок Запорізької, і використання цього палива планується розширювати. 2016-го було закуплено п'ять партій, план на поточний - шість поставок. Тож для України питання виживання Westinghouse важливе.

Якщо коротко, то нічого жахливого не станеться. Процедура банкрутства передбачатиме не закриття виробництва, а санацію компанії з її реорганізацією. Westinghouse реально є найбільшим у світі постачальником (тією чи іншою часткою) палива для легководних реакторів, забезпечуючи 145 атомних станцій по всьому світу. У тому числі, майже шістдесят у Європі. Також компанія забезпечує паливом 84% легководних реакторів у Північній і Південній Америці. Тож закривати ніхто нічого не буде.

Бізнес з виробництва палива цілком прибутковий, він згенерував у 2015 р. півтора мільярда доларів обороту. Компанію тягнуть на дно не паливо (мабуть, найкраще у світі), а її будівельні проекти. Як було заявлено, те, що відбувається, "не впливає на діяльність Westinghouse у Європі". У принципі, усе так і буде - паливо поставлятимуть і надалі, от тільки торгуватимуться за нього більше.

Хіба що поки, напевно, пригальмують плани з поновлення виробництва ядерного палива для невеликих реакторів радянського дизайну ВВЕР-440 у країнах Східної Європи. Але це все одно проект не поточного десятиліття, а в Україні таких реакторів лише два (обидва на Рівненській АЕС).

Проект підвищення потужності українських АЕС досить малобюджетний, хоча його теж, можливо, пригальмують. А взагалі в Україні, окрім палива, "Вест" нічого глобального й не робив. Розмови про будівництво заводу ядерного палива давно стихли. Тож і надалі буде виконуватися комерційний контракт з Westinghouse на забезпечення до 2020 р. свіжим ядерним паливом до шести енергоблоків АЕС з реакторами типу ВВЕР-1000.

Прес-служба "Енергоатому" заявила, що коментарів на тему не дає, "оскільки в прес-релізі Westinghouse міститься вичерпна інформація про те, що ніяких ризиків для зовнішніх контрагентів компанії не існує". І це загалом правда - шведський завод "Весту" працює і працюватиме.

Як відбуватиметься сам процес реорганізації та наскільки він затягнеться, не знають і в самій компанії Westinghouse. Тут усе дуже залежить від кількості й розмірів скелетів у шафі.

Ключова ж проблема - кому продати Westinghouse. У принципі, компанія за минулі два десятки років уже не раз змінювала власників. Але то була інша обстановка й були сильні очікування ядерного ренесансу. "Фукусіма" і прогрес відновлюваної енергетики зрізали тренд майже в нуль.

Ядерна енергетика у світі перебуває в глибокій кризі, причому зі "світлом у кінці тунелю" у неї відверто напружено. Тож можливих покупців-санаторів поки що не видно. Росіянам компанію не продадуть, китайцям теж, європейці при словах "ядерна енергетика" намагаються з криком утекти в зелені кущі. У південних корейців (можливий претендент) поки що рішення немає.

На додачу й уряд США жорстко контролюватиме процес, щоб уникнути передачі ядерних технологій. Між іншим серед акціонерів "Весту" є й 10-відсотковий не голосуючий пакет акцій Казахстану, за який заплатили понад півмільярда доларів. Це виявилося не найкращим вкладенням.

Ну а нам можна чекати хіба що нового сплеску інформаційної хвилі від наших російських "шановних партнерів" з приводу "хохлів, які закуповують паливо в компанії-банкрута". І два-три депутатські запити у Раді на цю ж тему. Але це вже цілком звично, інформаційна війна проти освоєння ядерного палива ніколи й не припинялася.

Україна з обсягами закупівель свіжого ядерного палива на суму близько 600 млн дол. - цілком привабливий ринок, і не боротися за нього нерозумно. Інша справа, що під час боротьби в російській пресі спочатку Южно-Українську, а потім і Запорізьку АЕС уже разів десять "підпалили американським паливом". Але тут, як завжди, гроші не пахнуть. Немає приводу - намалюємо, тим більше, що працює.

Москві реально вдалося загальмувати процес впровадження в Україні конкурентного палива років на п'ять. Однак перехід на змішані зони у світі йде вже давно, і наша країна винятком не стане. Уже в перший місяць цього року Україна закупила ядерного палива на
93,7 млн дол., третина (29,9 млн) - зі шведського заводу Westinghouse. На підході чергова партія. Життя триває.