Висадка в Нормандії

Якби Петра Порошенка не запросили в Нормандію, це було б образою українського народу. Це було б просто зрадою України, оскільки Путін, що, як той Гітлер, перекроює карту Європи, розв'язав російсько-українську війну. Не запросити на святкування 70-річчя висадки союзних військ у Нормандії новообраного президента країни, яка втратила на полях Другої світової війни мільйони своїх громадян, та й тепер втрачає їх у боях на Донбасі, було б підігруванням російському президентові, котрий і так почувається переможцем у протистоянні з Україною і Заходом.

Що з того, що Російська Федерація вважається у світі правонаступницею Радянського Союзу, країни - переможниці у Другій світовій війні? Нині Росія - країна-агресор. Україна ж, так само, як і Білорусь, - правонаступники УРСР та БРСР, - не менше, ніж Росія, постраждали від вторгнення нацистської Німеччини. Не випадково відомий американський історик Тімоті Снайдер назвав невеликий простір Східної Європи, що охоплює й наші країни, "кривавими землями": Україною і Білоруссю прокотилися обидві хвилі війни - наступ гітлерівців і наступ радянських військ, які призвели до величезних жертв серед мирного населення. Українці й білоруси, нарівні з росіянами, грузинами, англійцями, французами, американцями, поляками, норвежцями та іншими народами, брали участь у розгромі Третього Рейху та його союзників, віддавши мільйони життів на полях битв і в концтаборах. Усе це, до речі, було тими аргументами, якими Йосип Сталін обґрунтовував необхідність введення до складу створюваної ООН двох радянських республік. І з чим Вінстон Черчилль та Франклін Рузвельт у 1945 р. таки погодилися.

Тому-то DT.UA під час інтерв'ю минулого тижня й запитало у відомого французького публіциста і громадського діяча Бернара-Анрі Леві, чому ж французький президент не запросив свого українського колегу та інших лідерів колишніх республік СРСР.

"У вас дуже хороша ідея. Думаю, єдиний спосіб стерти сором і ганьбу, якою буде присутність Путіна в Нормандії, - це запросити також і президента України. Бо Україна заплатила дуже високу людську ціну - близько 8 млн загиблих. Зрештою, полк, який визволив Аушвіц, коли вже ми говоримо про символіку, був представлений українськими солдатами. Україна - це ще й Бабин Яр. Так, ви подали чудову ідею. І я маю намір запропонувати її президентові Олланду - запросити українського президента. Я зроблю це. І сподіваюся, що ви оприлюдните цей заклик. І ми зробимо спільну політику", - сказав тоді французький публіцист.

Бернар-Анрі Леві дотримався своєї обіцянки. Петро Порошенко спільно з іншими лідерами країн, котрі входили до антигітлерівської коаліції,
6 червня вшанує пам'ять солдатів, які загинули в Нормандії.

Це рішення далося Єлисейському палацу нелегко: ще за кілька годин до того, як було передано запрошення, наші інформовані співрозмовники висловлювали сумніви, що Порошенко буде в Бенувілі й Уїстреамі. І все-таки Париж прийняв рішення, яке має величезне значення і за своїми політичними наслідками, і з погляду відновлення історичної справедливості.

Після початку російсько-української війни з анексією Криму та "розхитуванням" збройного протистояння на Сході України світові лідери не хочуть зустрічатися з Володимиром Путіним. Росія нині перебуває у м'якій ізоляції, а в її лідера, якого британський принц Чарльз порівняв із Гітлером, заплямована репутація. І з "бажаним" гостем у Нормандії не те що говорити – перебувати поруч не бажають ані Барак Обама, ані Єлизавета II, ані інші учасники торжеств. За інформацією Bild, вони навіть "сигналізували" Парижу, що не хочуть бути зображеними з Путіним на загальній фотографії.

Тому ізоляція, хай і трохи пом'якшена майбутньою зустріччю з Олландом та можливою розмовою з Меркель, з одночасною присутністю в Нормандії Петра Порошенка, якого в Кремлі вважають не цілком легітимно обраним президентом, - це ще одна демонстрація ставлення "другого фронту" до Володимира Путіна й політики, яку він проводить. Адже запрошення Порошенка означає, що світова спільнота визнає вибори легітимними, а лідери ЄС і США готові вести з українським політиком переговори навіть до його інавгурації - офіційного вступу на посаду. Мимоволі Путін братиме участь в одному з ним заході, за фактом визнаючи легітимність українських виборів. І хтозна – можливо, в рамках цих торжеств Путін "випадково" зустрінеться з Порошенком. У кожному разі, над цим активно працює німецька дипломатія.

Та й сама присутність на торжествах у Нормандії ще одного лідера колишньої радянської республіки - істотний удар по шовіністичній політиці Путіна. Адже російська пропаганда нині робить усе, аби представити Червону армію - російською, а перемогу СРСР у Другій світовій війні - як перемогу Росії.

Пам'ятаєте спіч Володимира Путіна 2010 р. про роль Росії в перемозі над фашизмом? Про те, що Росія могла б самостійно перемогти у Великій Вітчизняній війні, без допомоги України? "Тепер із приводу наших відносин з Україною. Я дозволю з вами не погодитися, коли ви зараз сказали, що якби ми були розділені, то не перемогли б у війні. Ми все одно перемогли б, тому що ми - країна переможців", - так відповів 4 роки тому нинішній російський президент на запитання відомого лідера байкерського клубу "Нічні вовки" Олександра Залдостанова (Хірурга). За словами Путіна, статистика часів Другої світової війни свідчить, що найбільших втрат зазнала саме РРФСР - понад 70%. "Це означає, що війна виграна, не хочу нікого ображати, за рахунок індустріальних ресурсів РФ. Це історичний факт, це все в документах", - сказав він.

Але цей ретельно формований Кремлем міф про те, що війну виграла Росія, поступово валиться: на Заході зростає розуміння, що Радянський Союз - це не виключно Російська Федерація, що не тільки росіяни зробили внесок у розгром фашизму, а українці - не співучасники нацистських злочинів.

За даними відомого радянського і російського демографа, соціолога й економіста Леоніда Рибаковського, Росія у роки війни втратила 12-16 млн людей. Але фактом є й те, що жертвами Другої світової війни стали близько 27 млн радянських громадян. Близько третини їх (а це 8-10 млн, а може, й більше) - українці, а близько 48% - росіяни. За підрахунками Інституту історії України НАН, як повідомляє Вікіпедія, у лавах Червоної армії загинуло 3,5-4 млн українців, у радянських партизанських формуваннях - 40-60 тис., у загонах ОУН і УПА - понад 100 тис. У 230 концтаборах і гетто, а також в інших місцях масового знищення від рук нацистів загинуло 5,5 млн людей. Прямі людські втрати України становлять 8-10 млн, демографічні - 10-3 млн. Інакше кажучи, з 41,7 млн осіб, які жили до війни на території УРСР, у роки Другої світової загинула чверть.

Із 2,8 млн людей, вивезених гітлерівцями до Німеччини з СРСР працювати на заводах та в сільському господарстві, близько 2,4 млн були з України. Понад 500 найбільших українських підприємств було перевезено за Урал з УРСР. Як пише у своїй статті в "Українській правді" генерал-лейтенант запасу Петро Процик, "на руїни перетворилися 720 українських міст і селищ, 28 тис. сіл, із яких 250 було спалено, знищено 16,5 тис. промислових підприємств, 18 тис. лікувальних установ, 33 тис. шкіл, вишів, технікумів і НДІ; а також понад 33 тис. колгоспів, радгоспів, МТС. І все це робили не тільки нацисти, а й радянські війська під час відступу".

Наведемо ще трохи статистики. Із 15 фронтів, які діяли під час війни 1941-1945 р., понад половину очолювали маршали й генерали українського походження. У військах чотирьох Українських і 1-го Білоруського фронтів, які вели бойові дії на території України, українці становили 50-70% особового складу. У самій же Червоній армії служили близько 6,6 млн українців. Половина солдатів-українців, які вижили, залишилися інвалідами. За битву під Москвою 20 українців удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 68 - під Ленінградом. Із 580 осіб, які отримали Зірку Героя за Берлінську операцію, 100 були українцями.

Нині офіційна Москва не говорить про те, що перемога над нацистською Німеччиною - це перемога всіх народів, які жили в СРСР. Як і уникає російська пропаганда згадувати той факт, що в 1939-1941 рр. Радянський Союз був фактично союзником гітлерівської Німеччини, а бійці Червоної армії разом із солдатами Вермахту влаштовували спільний парад у Бресті. І, звинувачуючи в колабораціонізмі українців, офіційна пропаганда всіляко виправдовує участь росіян у збройних формуваннях Третього Рейху. А таких було близько 400 тис. чоловік.

Відбираючи в Путіна монополію на перемогу Радянського Союзу в Другій світовій війні, Захід відновлює історичну справедливість. Але було б природно не обмежуватися запрошенням тільки П.Порошенка. Справедливо стосовно мільйонів білорусів, які загинули в роки війни, було б запросити в Нормандію і президента Білорусі Олександра Лукашенка. Він, на відміну від Володимира Путіна, війну не розв'язував.