Війна за НАБУ. В чому суть поправки президента

Після суспільного резонансу та серйозної критики 6 вересня законопроєкт №7654 нардепа Клочка зник з порядку денного (слід зазначити, що цей проєкт не відкликаний, тому пізніше парламент ще може його розглянути). І того ж дня реєструють й голосують інший законопроєкт — №8003. 

Тут ідеться вже про встановлення нового обмеження для призначення директора НАБУ у зв’язку із введенням воєнного стану. А саме — за результатами скандального конкурсного відбору, на посаду не може бути призначена особа, котра після введення Указом президента України від 24 лютого 2022 року воєнного стану перебувала за межами України сукупно більше 21 дня станом на останній день прийому документів. Цей законопроєкт підписали «слуги» Давид Арахамія, Олександр Корнієнко, Анастасія Радіна, а також членкиня фракції «Голос» Олександра Устінова. 

За моєю інформацією, цей хід схвалений особисто президентом. І якщо в законопроєкті Клочка йшлося про норми під «свого» кандидата, то в цьому — норма конкретно проти неугодного «чужого». Яка до того ж може бути оскаржена в будь-якому суді і так само підірвати легітимність конкурсу. Тому спробую пояснити, чому війна за НАБУ ще не закінчена, а лише починається. Та який вихід тут є оптимальним. 

Фактор Рябошапки

На старті приміримо слова одного з керівників «Слуг народу» про «всяких рябошапок» до законопроєкту №8003 і реальності. Нагадаю: Руслан Рябошапка, скориставшись законними підставами для виїзду за кордон (троє малолітніх дітей), недавно виїхав до однієї з країн ЄС. Цікавий збіг… Більше того, за моєю інформацією, тиск на Рябошапку не припиняється. Правоохоронці приходили до родичів колишнього генпрокурора, співробітники ДБР «навідувалися» до них із «військкоматчиками», тиснули. Згодом передавали погрози. За друзями Рябошапки їздила «наружка» з ДБР, а також совали повістки безпосередньо йому. 

Вам не здається, що занадто багато збігів? А вінцем цієї історії стало те, що Рябошапці готують повідомлення про підозру. Чому? Бо, за наявною інформацією, він збирався брати участь у конкурсі на посаду директора НАБУ.

УНІАН

І під фінал цієї історії додам: такий резонанс у діяльності органів правопорядку щодо Рябошапки продиктований позицією, що зайняв один дніпровський олігарх, якого позбавили громадянства. Чим більше Ігоря Валерійовича «пресує» НАБУ, тим сильніше йому хочеться «розрахуватися» з Рябошапкою. Проте цей текст не про ексгенпрокурора, йдемо далі.

Юридичний аспект 

Юридичний бік законодавчих пропозицій, що представлені в законопроєкті №8003, викликає низку сумнівів. 

Перше, що слід зауважити: умова про «21 день» — дискримінаційна і не має характеру об’єктивно обґрунтованої мети. Отже, таке обмеження для кандидатів на посаду директора НАБУ може бути кваліфіковане судом як пряма дискримінація, а відтак стати підставою для зриву конкурсу на посаду директора НАБУ в судовому порядку. Нагадайте: ОАСК вже ліквідували? Ні? Так отож…

Принцип недискримінації закріплено у статті 24 Конституції України, яка наголошує: «Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Крім того, стаття 43 Конституції фіксує таке: «Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності…».

Не залишимо осторонь і статтю 2-1 Кодексу законів про працю: «Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей…».

048.ua

Також згадаємо, що, відповідно до статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», пряма дискримінація — ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Трохи вище про це вже писалося.

Факт перебування за кордоном, навіть під час воєнного стану, для більшості категорій громадян України не є правопорушенням, якщо виїзд із території України був здійснений на законній підставі. Уявімо, що особа могла виїхати за кордон ще до 24 лютого 2022 року і продовжувати перебувати там на законних підставах. Тому критерій перебування за кордоном сам по собі є необґрунтованим, навіть порівняно з іншими вимогами до кандидата на посаду директора НАБУ. Крім того, в самому Законі «Про НАБУ» зазначено, що досвід роботи в державних органах, установах, організаціях, у тому числі за кордоном або в міжнародних організаціях, є однією з умов призначення на посаду директора НАБУ (абз. 3 ч. 2 ст. 6 Закону). 

Наступне: з 24 лютого 2022 і по сьогодні діє законодавство, яке дозволяє під час воєнного стану всім категоріям жінок (на відміну від чоловіків) безперешкодно і без будь-якого обґрунтування виїжджати з території України. Отже, норма зазначеного законопроєкту є явно дискримінаційною стосовно жінок-кандидатів, які після 24 лютого 2022 року були за кордоном більше 21 дня. 

Винятки, які передбачає законопроєкт для застосування норми про «21 день», стосуються лише випадків, коли: і) кандидат був на лікуванні внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби; іі) кандидат був у відрядженні у зв'язку з виконанням завдань в інтересах національної безпеки та оборони, здійсненням заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України. 

Отже, законопроєкт №8003 і в цій частині пропонує вкрай нелогічну та дискримінаційну ситуацію, коли, наприклад, випадки перебування кандидата за кордоном на стаціонарному лікуванні не у зв’язку з хворобою внаслідок виконання «обов’язків військової служби» будуть потім підставою для недопущення такого кандидата до участі в конкурсі. Так само перебування кандидата за кордоном у зв’язку зі, скажімо, волонтерською чи професійною діяльністю теж буде підставою для його недопущення до конкурсу.

Крім порушення заборони дискримінації, встановлена в законопроєкті №8003 норма «про 21 день» є явним порушенням також принципу правової визначеності. Йдеться про те, що при застосуванні положення вищезгаданого законопроєкту про «сукупно більше 21 дня» можуть бути неоднозначності у тлумаченні щодо початку відліку цього строку. Адже, згідно зі статтею 58 Конституції, закон може регулювати лише відносини, які виникли після його ухвалення, крім випадку скасування або пом’якшення відповідальності. Тобто, згідно з цим підходом, 21 день слід рахувати ПІСЛЯ набуття чинності законопроєктом. Проте, звісно, впродовж дії воєнного стану в державі. Втім, з іншого боку, якщо буквально тлумачити норму й орієнтуватися на коментарі авторів законопроєкту, то 21 день встановлено для будь-якого відрізку часу з 24 лютого 2022 року. Тобто в тому числі ДО набуття чинності законопроєктом.

dpsu.gov.ua

І насамкінець: законопроект №8003 порушує принцип правової визначеності ще й тому, що суперечить «можливості передбачити юридичні наслідки». Нагадаю: Конституційний суд України своїм рішенням від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 визначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки…».

Схожу позицію викладено і в інших рішеннях КСУ, дублюється вона й у вердиктах Верховного суду. І у випадку з такою нормою щодо обмежень, порушення принципу правової визначеності полягає і в тому, що особа, перебуваючи після 24 лютого 2022 року на законних підставах за кордоном, не могла знати, що потім — через півроку після впровадження воєнного стану — це стане підставою для недопущення її до участі в конкурсі на посаду директора НАБУ. Таким чином цю особу обмежили в її конституційному праві на працю.

Отже, невідповідність законопроєкту №8003 вимогам правової визначеності може бути ще однією підставою для зриву конкурсу на посаду директора НАБУ через подання позову до суду або звернення до Конституційного суду України.

Підсумовуючи зазначу, що навіть керуючись благими цілями (непідтримання законопроєкту №7654 авторства Клочка. — О.Л.), не слід забувати про фундаментальні принципи юридичної науки. Як повідомили джерела в парламенті, «заміна» проєкту закону №7654 на №8003 стало певним компромісом, запропонованим у офісі президента. Понад те, прямо вказали — це особиста позиція Володимира Зеленського. 

Однак, буду відвертим: дуже погану ініціативу (законопроєкт Клочка) замінили на «мінне поле» потенційного судового оскарження норми, що міститься в законопроєкті за підписом колись лідерів громадського сектора. І не хочеться критикувати останній проєкт, абсолютно ні. Просто є об’єктивні побоювання, що такий компроміс створить проблеми в майбутньому. 

Було б логічно, аби президент Зеленський наклав вето на законопроєкт №8003 («про 21 день»), а пропозиції Клочка взагалі мають бути відкликані. Провести конкурсний відбір на посаду директора НАБУ без цих новел, на думку окремих фахівців зі сфери юридичної науки, набагато простіше.

Більше статей Олександра Лємєнова читайте за посиланням.