Відлуння нічних вибухів, або Чи здатна влада втримати Одесу?

Вибухи, що прогриміли в Одесі за останні два тижні, силові структури назвали терактами. Більше того, СБУ попередило про можливі нові диверсії. І не тільки в Одесі й Харкові, а й у Дніпропетровську, Херсоні, Миколаєві. За повідомленнями начальника слідчого управління СБУ Василя Вовка, російські спецслужби націлилися дестабілізувати ситуацію в цих українських містах і намагатимуться з територій, контрольованих терористами, постійно тримати в напрузі громадян України. Оскільки їхня мета - залякати громадян, активістів і показати, що влада безпомічна. Залякати тих, хто займає активну державну позицію. Зрозуміло, силовики запевнили, що ситуація - як в Одесі, так і в інших містах - контрольована. Але чи так це?

Для розслідування вибуху волонтерського центру Далії Северин на вул. Краснова в ніч на 10 грудня створено міжвідомчу групу зі співробітників прокуратури, СБУ і міліції. І нібито вже є підозрювані. А з приводу нічного вибуху 3 грудня в магазині "Патріот" на Малій Арнаутській поки що жодних результатів пошуків немає.

Ці два випадки досить схожі. Вибухи сталися в ніч на середу, з різницею в один тиждень. Судячи з руйнувань, обидва - однакової потужності. У магазині "Патріот", де торгували українською символікою - вишиванками, прапорами, значками, а на підлозі лежав килимок із написом Партія регіонів, знесено частину стіни, вибито скло у вікнах. У приміщенні волонтерського центру Далії Северин на першому поверсі нового офісного будинку вибито двері, вікна, пошкоджено стіну.
В обох випадках, як показали камери спостереження, вибух стався через кілька хвилин після того, як невідомі залишили пакет. У випадку на вул. Краснова на відео, викладеному в Інтернеті, видно, як невідома особа - незрозуміло, жінка це чи чоловік - у куртці з каптуром спокійно підійшла до будинку, де було приміщення волонтерів, поклала пакет і так само спокійно пішла. А через 20 хвилин рвонуло.

Зауважимо, що це не перший замах на волонтерський центр Далії Северин. Раніше в його вікна вже кидали коктейль Молотова. Тоді пошкодження були незначними. Проте дзвінок пролунав. Однак знадобився потужний вибух, щоб силовики визнали: нічні події на Краснова - це залякування патріотів, тих, хто допомагає українським бійцям, які воюють на Донбасі. Чи, може, це не так?

Адже, попри заяви силовиків, цілковитої впевненості в тому, що це справді рука Кремля, немає. А якщо вибухи - це великі капості проросійських активістів, які вислужуються перед своїми московськими хазяями? Не хочеться думати й про інші версії. Хоча відразу після першого вибуху на Малій Арнаутській були й (проросійських активістів не беремо до уваги) ті, хто відразу заявив: мовляв, це діло рук своїх, місцевих.

"Дуже хотіли б помилитися, але все вказує на те, що всі злочини, спрямовані на дестабілізацію ситуації в Одесі, чинять радикально налаштовані організації і партії, контрольовані людьми, які повинні відповідати за безпеку нашого регіону", - заявив голова Одеської міської організації ВО "Батьківщина" Григорій Гриншпун, котрий не пройшов у депутати Верховної Ради. Він звинуватив владу в бездіяльності й зажадав від губернатора Одещини Ігоря Палиці, начальника ГУ МВС України в Одеській області Івана Катеринчука і начальника обласного управління СБУ Сергія Батракова припинити практику залякування й підтримування штучної напруженості в регіоні й покласти край свавіллю.

Зрозуміло, під свавіллям в Одесі кожен політик розуміє своє. Але ситуація в місті справді непроста. Влада відреагувала на вибухи. Але коли вже рвонуло вдруге. Після вибуху на вул. Краснова губернатор зібрав волонтерів, силовиків (зустріч була закритою) і всім волонтерським організаціям запропонував нове приміщення в самому центрі Одеси, з посиленою охороною.

Сьогодні Одеса залишається одним з найбільш уразливих українських міст у плані не так залякування (як сказала Далія Северин, "так, ми боїмося, але нас не залякати"), як розхитування човна, в якому сидять не тільки патріоти. Невипадково владі (і не тільки) час від часу доводиться виголошувати, нагадувати, заявляти про те, що Одеса - українське місто. Однак навряд чи нині хтось з одеситів, бачачи, на що перетворився Донбас, сидить і чекає приходу Путіна, як це було відразу після анексії Криму. Хоча в місті є сили, які періодично намагаються нагадати людям про таку можливість. У ніч на 18 листопада на Воронцовській колонаді (це наприкінці Приморського бульвару) невідомі повісили величезний банер із написом "Владимир Владимирович! Освободите Одессу от фашистской оккупации!". Та й функціонують кілька проросійських сайтів, які нагадують людям про можливість створити Одеську народну республіку.

Неприйняття війни на Сході країни, віра в те, що українські війська руйнують мирні міста й села і навіть безчинствують, нікуди з голів значної частини населення не зникли. Варто згадати порівняно недавній обурливий випадок, що стався в одеській середній школі. На уроці вчителька історії розповідала дітям про звірства українських солдатів. Про те, як вони розстріляли сім'ю одного з ополченців, не зглянувшись навіть на дітей. Але "укропи", продовжувала вчителька, на цьому не заспокоїлися і посадили немовля на кіл. Учні зняли на мобільник розповідь горе-педагога й виклали відео в Інтернет. Після скандалу вчителька була змушена піти зі школи. Але кажуть, що частина батьків обурилися її звільненням...

Не відбувся в Одесі на початку листопада й заявлений російський марш, названий цього разу "Катерининським". Проросійські активісти закликали городян пройти від пам'ятника графу Воронцову до пам'ятника імператриці Катерині. До монумента засновникам Одеси прийшли покласти квіти лише пенсіонери. Але як сказав один зі знавців міста: "Люди бояться війни, але тримають дулю в кишені. А ще, про всяк випадок, два прапори: російський і білий".

Як і раніше, збираються люди на Куликовому полі біля будівлі похмурого Будинку профспілок. Рани, яких зазнала Одеса в результаті травневої бійні, ще довго щемітимуть і кровоточитимуть. Останнім часом там спостерігалися сутички між представниками Євромайдану й Антимайдану. До того ж в Одесі розпочався судовий процес у справі про масові заворушення 2 травня. На лаві підсудних - 20 проросійських активістів. Правда, слухання поки що призупинено. Судді домагаються, щоб справу перенесли в інше місто. Але все це додає нервозності.

18 квітня DT.UA опублікувало власне соціологічне дослідження настроїв у восьми областях, що належать до "зони ризику". Це дослідження чітко показало найвищі проросійські й антиукраїнські настрої в Донецькій і Луганській областях. А от Одещина і Харківщина посіли друге місце з урахуванням неоднозначності позиції, яку займає населення. Це був перший дзвіночок. Другим попередженням став результат "Опозиційного блоку" на парламентських виборах - друге місце в області. Третім - явне невдоволення городян відсутністю результату розслідування трагедії в Будинку профспілок.

Цілком очевидно, що Харківська й Одеська області - ахіллесова п'ята України у плані можливості розширення конфлікту. І тому саме до них центральна влада повинна виявляти особливу увагу. Саме в них офіційне представництво президента має бути на висоті з погляду відповідальності, ефективності й мудрості дій. Не знаю, як у Харкові, а в Одесі нічого такого й близько немає. Судіть самі: четвертий за рік губернатор сьомий місяць носить статус в.о.; облрада втратила третього й поки що не змогла обрати четвертого голову; всі голови районних адміністрацій не затверджені на своїх посадах і, відповідно, за образом і подобою губернатора, виконують обов'язки; одіозний обласний прокурор одержав рішення суду про поновлення на посаді; начальник обласного СБУ чітко потрапляє під формальні параметри люстрації. То чи може така влада бути ефективною? І це ж - мова тільки про підвішений статус влади, а не про її інтелектуальне наповнення. Але ж є ще питання взаємодії між гілками влади, а також між центральною і місцевою владою. Повірте, тут усе так само кисло.

Щоб утримати Одесу, що сусідить із Придністров'м, Одесу, яка зловтішається, обурюється, засмучується і страждає від "життя по-новому", потрібна згода між політичними силами й місцевими елітами. А її немає. Усі ведуть свою битву за місто й регіон, за право правити й можливість контролювати грошові потоки.

Бої за крісло голови обласної ради показав, що недавні домовленості між основними гравцями похитнулися. Цілком очевидним є конфлікт між губернатором Ігорем Палицею і вже колишнім головою обласної ради Олексієм Гончаренком, який став депутатом Верховної Ради від Блоку Петра Порошенка. Голосування в облраді виявилося безрезультатним. Михайлові Шмушковичу - в.о. голови облради - забракло голосів, попри те що Гончаренко представив свого соратника як кандидатуру, погоджену з президентом країни.

У результаті прихильники Гончаренка звинуватили губернатора в тому, що той "сколотив в облраді олігархічну опозицію президентові". Одеські аналітики гадають, хто переможе - Порошенко чи Коломойський. Але цілком очевидно, що розміщення кадрів в одеському регіоні - це лише частина великого пазла, який президент і олігарх то складають, то змітають зі столу під час своїх тривалих і бурхливих зустрічей на Банковій і в резиденції "Залісся". І поки вони грають у свої безвідповідальні політичні й комерційні ігри, доводячи один одному, хто без кого не зможе обійтися, Одещина стає дедалі більш уразливим і беззахисним регіоном. Регіоном, яким фактично керують колишні заступники Палиці, які посіли після люстрації посади радників, але зберегли ті самі кабінети, по суті - з тими самими повноваженнями.

Одеса залишається найбільш уразливим містом не тільки тому, що зовсім поруч проросійське Придністров'я, або через те що чимала частина місцевого населення зберігає заховані до кращих часів георгіївські стрічки або носить квіти до пам'ятника імператриці Катерині.

Сьогодні Одеса в "зоні ризику" насамперед через відсутність сильної, ефективної, легітимної регіональної влади, здатної захистити місто й регіон від терору, провокацій, політичної колотнечі, міжусобиць, протистояння й мордобою. А там де іскрить, займається найлегше.