Від «полювання на мікробів» до співпраці з ними

Уже не дивує, що чим більше говорять про проблему, тим більше постає запитань. Тим паче що про пандемію нового грипу ми найменше чуємо від авторитетних фахівців. Тим часом саме брак такої інформації сьогодні відчувається не менш гостро, ніж нестача необхідних ліків. Тому із запитаннями, які, безперечно, цікавлять наших читачів, ми звернулися до завідуючого кафедрою мікробіології, вірусології та імунології Київського національного медичного університету ім. О.Богомольця, академіка НАН України Володимира ШИРОБОКОВА.

— Від багатьох, у тому числі й від міністра охорони здоров’я, доводиться чути, що пандемічний вірус — абсолютно новий, не вивчений, і ніхто не знає, як із ним боротися. Заяви про «смертоносний» грип тим більше сіють паніку. Ви як вірусолог, напевно, знаєте збудника інфекції, так би мовити, «в обличчя». Яке воно у каліфорнійського вірусу? Чим вірус А/Н1N1 відрізняється від звичайного вірусу типу А?

— Вищою здатністю до мінливості й підступністю. Завдяки особливій побудові геному віруси можуть обмінюватися фрагментами РНК. Коли в організм потрапляють інші віруси, вони можуть легко рекомбіновуватися, тобто перетасовуватися як карти. Внаслідок цього утворюються нові генетичні варіанти, з новими властивостями. На сьогодні доведено, що вірус А/Н1N1 ввібрав у себе генетичні фрагменти людського, пташиного і свинячого вірусів. Цей потрійний мутант досить неприємний...

Кілька років тому, коли з’явився пташиний грип, усі боялися його пандемії. Якби тоді вірус почав передаватися від людини до людини, могла б спалахнути жахлива епідемія. Слава Богу, цього не сталося. І ось світ охопила очікувана пандемія. Винуватцем її став новий вірус, який успадкував від пташиного деякі особливості. Якщо звичайний грип найбільшу небезпеку становить для найменших, ослаблених і літніх людей, то вірус А/Н1N1 уражає молодих здорових людей.

— Чому так відбувається? Чи можна це пояснити?

— Одна з особливостей пташиного грипу в тому, що на нього хворіли і, на жаль, часто помирали молоді люди. Здавалося б, сильний імунітет повинен служити надійним захистом від вірусу, а виходило навпаки — активна боротьба проти чужорідного антигену тільки погіршувала стан хворого. Філіппінські вчені знайшли цьому пояснення, висунувши гіпотезу про «цитокіновий шторм» (цитокіни — речовини, які беруть участь в імунних реакціях. — Авт.). У багатьох випадках надсильна (гіперергічна) реакція на чужорідний збудник і призводила до трагічних наслідків.

— Дехто вважає, що в людей старшого віку є імунітет до вірусу, який отримав назву «каліфорнійський».

— Пандемію 1957 року викликав схожий вірус, тому цілком можливо, що в людей залишилися так звані слідові антитіла, і тепер вони не хворіють.

— Ви сказали, що вірус А/Н1N1 являє собою мутацію людського, пташиного і свинячого вірусів. Чим це небезпечно?

— Передаючись від людини до людини, вірус набуває дедалі більшої вірулентності. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, на початку епідемії летальність становила 0,6 — 0,7% від загальної кількості недужих, навіть менше, тижнів через чотири вона зросла до 1%, а тепер — до 1,2%.

Успадкувавши резистентність від вірусу птахів, новий штам став стійкішим, зокрема в зовнішньому середовищі. Наприклад, є інформація, що він може зберігатися в зовнішньому середовищі впродовж двох місяців, тоді як звичайний вірус грипу досить швидко гине. До речі, у тушках птахів вірус зберігався до року, що абсолютно не характерне для звичайного вірусу грипу. Вірус, який прийшов в Україну, очевидно, запозичив резистентність у свого «пташиного» попередника.

Пандемічному вірусу властиво уражати капіляри, тому при грипі як ускладнення виникає геморагічна пневмонія. Це, до речі, характерно не тільки для нового вірусу, а й узагалі для вірусів грипу, хоча й у менш вираженій формі.

— Термін «пандемія» насамперед асоціюється з іспанкою. Наскільки виправдане це порівняння?

— Певну паралель провести можна. Схожі і характеристики вірусу, і симптоми хвороби, багато жертв іспанки також були молодими людьми віком від 20 до 40 років. Але є й істотні відмінності між цими пандеміями. Головна з них — те, що тоді люди були абсолютно беззбройними перед невидимим ворогом, який за масштабами жертв затьмив кровопролиття Першої світової. Натомість ми знаємо, що викликає грип, яка його природа. Медицина також пройшла довгий шлях розвитку, є засоби захисту від хвороби. Тобто наш час і той, коли лютувала іспанка, — непорівнянні.

— Однак і сьогодні є підстави для тривоги. Про підступність вірусу ми вже знаємо. Чого можна очікувати від нинішньої пандемії? Яким буде її перебіг, коли вона сягне свого піку?

— Знаєте, прогнози — річ дуже невдячна.

— Проте це одна з основних функцій науки.

— За деякими прогнозами, за два роки вірус уразить 80% населення планети. Але це в тому разі, якщо проти нього не буде вакцинації.

— Вакцини проти пандемічного грипу в Україні поки що немає, навіть якщо хтось і хотів би сьогодні зробити щеплення. Тим часом вірус поширюється, причому він ходить не сам, а на пару із званими сезонними штамами. Крім того, відомо, що існують різні форми захворювання.

— Справді, є багато клінічно слабовиражених і взагалі безсимптомних форм захворювання. При вірусних інфекціях саме такі носії вірусу, а також люди, у котрих ще не минув інкубаційний період, в основному й розносять вірус. Ось чому, хто б там що не казав, дуже виправданий зараз «масковий» режим. Сьогодні в місцях скупчення людей, особливо в міському транспорті, метро, — ідеальні умови для інфікування. Тому з метою індивідуального захисту від зараження необхідно користуватися марлевими пов’язками або одноразовими масками. Крім повітряно-крапельного шляху (при кашлі, чханні), інфекція може передаватися через різні предмети: запальнички, ручки, гроші тощо. Важливо також пам’ятати, що вірус не витримує ультрафіолету, тому в приміщеннях, де вдосталь сонячного світла, збудник грипу швидше гине.

— Чи є в нас сьогодні у країні можливості для діагностики та типування збудника інфекції?

— До останнього часу це було можна зробити в двох лабораторіях — в Інституті епідеміології та інфекційних захворювань ім. Л.Громашевського та у вірусологічній лабораторії Центральної санепідстанції Мінздоров’я. На цей час уже завезено і встановлено відповідне обладнання у 22 лабораторіях. Метод ПЛР-діагностики дає можливість дуже швидко, буквально за кілька годин, визначити збудника інфекції.

— Одного разу в інтерв’ю для нашого тижневика ви сказали, що з мікробами потрібно бути на «ви». Схоже, епоха зневажливого ставлення до мікросвіту минає. Тепер уже всім відомі наслідки повального захоплення антибіотиками, зокрема медицина зайшла в глухий кут із вирішенням проблеми хіміорезистентного туберкульозу. З’явилися нові агресивні віруси та хвороби. Сьогодні мікробіологи й вірусологи схиляються до думки, що «полювання на мікробів» має замінитися практикою взаємодії, свого роду партнерством із мікросвітом. Тільки така ідеологія допоможе зупинити еволюційний розвиток у небезпечному для людини напрямі.

— Цим запитанням ви, що називається, потрапили в десятку. Нещодавно у США відбувся міжнародний конгрес під девізом: «Від ери антибіотиків — до ери пробіотиків». Звісно, без антибіотиків сьогодні не обійтися, але незаперечно й те, що ми мусимо звернути серйозну увагу на нашу мікрофлору, наших невидимих співмешканців-мікробів, які нам допомагають, зокрема, тренуючи й загартовуючи наш імунітет, а ми за цю добру справу бездумно вбиваємо їх антибіотиками та іншою «хімією». Сьогодні пробіотики, особливо мультипробіотики, які містять різноманітні корисні мікроби, рекомендуються як оздоровчий і профілактичний засіб, стаючи дедалі популярнішими.