ВИБОРЧА СКРИНЬКА

Навесні приватизація зазеленіє

Інформація про гадану появу глави Фонду державного майна в передвиборному списку Партії зелених виникла ще минулого літа. Проте сприймалася тоді в загальному контексті роздумів над долями власників посад у структурах виконавчої влади. Те, що Олександр Бондар не будує далекосяжних планів щодо своєї кар’єри у Фонді, було зрозуміло вже давно через усталений останнім часом алгоритм його діяльності: місяць — на робочому місці, місяць — на лікарняному. Крім того, термін перебування Олександра Миколайовича біля керма вітчизняної приватизації, хоча й не обговорений у законодавстві через так і не прийнятий дотепер закон про ФДМ, за усталеними мірками — досить великий. Чого не скажеш про успіхи головного приватизатора на своєму нелегкому поприщі. Втім, судити його за це надто суворо можуть лише власники, які не виграли той чи інший приватизаційний конкурс, або комуністи, які не переносять словосполучення «приватна власність». До того ж як «начальство», яке не вибачало попередникам пана Бондаря недоглядів у роботі, останнім часом його жодного разу навіть не посварило. В список до зелених, стверджують злі язики, Олександр Бондар разом з начальником лікувально-оздоровчого об’єднання при Кабінеті міністрів Олександром Возіановим потрапив за президентською квотою.

Вони ж говорять і про напругу, яка виникла в зв’язку з цим у рядах кононовців, які дотепер успішно уникали будь-яких помітних широкій громадськості скандалів, пов’язаних із розподілом місць у передвиборному списку. Менш того, Василь Хмельницький, який претендує на входження до першої п’ятірки має деяке відношення до фінансування новоявленого проекту «Жінки України за майбутнє» (яке з кожним днем дедалі більше набуває рис серйозного конкурента зелених як у креативному, так і у фінансовому плані), вважають, ніби саме його бізнесові інтереси стали тієї зачіпкою, за яку глава Фонду держмайна схопився, проникаючи до списку. Недоброзичливці та суперники зелених задоволено потирають руки: по-перше, тому що самі уникли долі отримати таку неоднозначну постать, а по-друге, через передчуття серйозного збитку, який, на їхню думку, буде нанесений минуловиборним везунчикам наявністю в прохідній частині їхнього списку безпосереднього учасника приватизаційних пристрастей, а іноді і скандалів.

Ситуація ускладнюється ще й тим, що в зелених уже є один фахівець аналогічного профілю — до фракції ПЗУ в парламенті входить глава контрольної комісії ВР із питань приватизації Олександр Рябченко. І хоча членом партії він не є і на вибори йде за своїм старим мажоритарним округом, усі розуміють, що в наступному парламенті Олександр Володимирович знову ввійде в те саме депутатське об’єднання і претендуватиме на ту саму посаду. Навіщо йому конкурент? Кажуть, Віталій Кононов уже мав неприємну розмову з Олександром Рябченком, що виказав йому своє невдоволення. Ось тільки чи за тією адресою пан Рябченко звертався? Єдине, на що він може сподіватися: на Банковій для Олександра Бондаря не знайдуть гідної заміни, і свій новопридбаний депутатський мандат йому доведеться скласти. У цьому випадку, щоправда, Бондар також не залишається в програші. Представляючи на посаді голови ФДМ Партію зелених, він набагато зміцнює свої позиції та продовжує політичне довголіття, оскільки при виникненні небезпеки відставки цілком може розраховувати на таке прикриття, як міжфракційні парламентські домовленості.

Друг пізнається...
при формуванні списку

Дмитро Табачник, хоча й належить до сонму знатних «трудовиків», донедавна не значився навіть у першій десятці списку «Трудової України». Тому своєрідною сенсацією можна вважати слова Сергія Тигипка, який повідомив журналістам у Миргороді, де в минулу суботу проходив з’їзд партії «ТУ», що, крім нього самого, Ігоря Шарова й Андрія Деркача, у першій партійній п’ятірці може опинитися й екс-глава президентської адміністрації. Слід зазначити, що, оскільки саме з перших п’ятірок АПУ, «ТУ», НДП і УСПП формуватиметься загальний список блоку «За єдину Україну!», кожна з партій складає їх не сепаратно, а за живої і особистої участі керівництва сателітів. Є підстави вважати, що появі Табачника в голівці «трудовиків» посприяв сам Ринат Ахметов. Колись, під час перебування Дмитра Володимировича керівником адміністрації Президента, для знайомства з ним на Банкову хтось привів донецького бізнесмена-початківця. Цим «кимось» за іронією долі був Григорій Суркіс. Ринат Леонідович, кажуть, був надовго вражений інтелектом нового знайомого та його співчутливим ставленням до юніора політикобізнесової сфери діяльності. Настільки надовго, що цього вистачило до нинішніх виборів.

Від втрати таких членів страждає мозок партії

Без несподіванок, як видно, не обійдеться і презентація списку Комуністичної партії. Як стало відомо «ДТ», у ньому відсутнє ім’я Георгія Крючкова. І пов’язане це зовсім не з тим, що (як можна було б пояснити цю зяючу порожнечу) Георгій Корнійович відправляється на мажоритарний округ. Однак, на думку багатьох експертів, навіть у традиційно антилівому Києві ця людина, якій столична влада хоча й не покровительствувала, то вже напевно не заважала б, із легкістю могла набрати необхідний для перемоги відсоток голосів. Оскільки, попри свою незмінну та глибоку прихильність ідеалам однієї партії, ця людина давно сприймається як просто авторитетний політик, який зумів із неймовірним почуттям гідності пережити руйнування системи, в ієрархії якої займав далеко не останнє місце, і, пройшовши через період незатребуваності, знову стати однією з впливових політичних фігур. Георгій Крючков вирішив «покінчити з депутатською діяльністю, що пояснюється далеко вже немолодим віком, сімейними обставинами, а, головне, небажанням служити декорацією для чужих ігор, на хід яких сам уже не можеш вплинути». Чутки, що він має намір створити фонд Володимира Щербицького, не підтвердилися. Хоча свою посильну участь у його роботі, якщо він все-таки буде створений, Георгій Крючков не виключає. За його словами, він давно виношує плани написати спогади про цю помітну історичну персону, про соратників одного із секретарів ЦК КПУ та про ту епоху взагалі.

Партія — назавжди,
її лідер —
на час виборів?

Учора на з’їзді Партії регіонів завершилася недовга, але яскрава партійна кар’єра глави Державної податкової адміністрації України Миколи Азарова. У благородному пориві не допустити використання для перемоги партії на виборах «адміністративного важеля», щоб уникнути спокуси, Микола Янович тимчасово, на час виборчої кампанії, призупинив своє членство в ПР. Партія регіонів, підкреслив він, передаючи кермо правління новому партійному керманичу, створювалася не під вибори, а назавжди. Очолив вічну структуру, гадаємо, на час виборів гуманітарний віце-прем’єр Володимир Семиноженко, який має набагато менше відношення до адміністративного ресурсу. Цікаво, Ринат Ахметов на це збирався витрачати власні гроші?

Українські вибори
з московським акцентом

У той час як гігант російської політтехнологічної думки Гліб Павловський втрачає свою інтернет-імперію, а його українські замовники — владні висоти, які завойовувалися роками, до Києва продовжують стікатися представники альтернативних московських піар-контор. Нещодавно до вже названих «ДТ» підрядчиків на виконання робіт із проведення виборчих кампаній приєднався російський Центр політичного консультування «Никколо М». Розташувавшись в затишному офісі одного з будинків у Музейному провулку, підопічні Ігоря Мінтусова активно включилися в розкручування виборчого блоку «За ЄдУ». У їхньому веденні — соціологічне обслуговування, медіа-підтримка та креативні розробки. Як гуманітарну допомогу «ДТ» пропонує московським піарщикам варіант передвиборного слогану для їхнього клієнта — «Усе буде Заєдись!» Справедливість цих слів зможе відчути на собі як виборець, так і ті, хто був призваний з Москви на допомогу тим, кого мають обрати.