ВЕЛИКА ПОЛІТИКА ДОВКОЛА МАЛЕНЬКОЇ ДРАМИ

Традиційно провали в організації курортного сезону деякі кримські чиновники пояснюють політичними причинами, а саме — мітингами та іншими акціями протесту, які кримські татари приурочують до чергової річниці депортації 18 травня 1944 року. Цілком можливо, що показані з відповідним коментарем на російських телеканалах неголені хлопці з зеленими хустинками на голові й відлякують декого з росіян, хто планував поїхати до Криму, але, гадаю, хронічна відсутність гарячої води, хамство і брутальність обслуги та позахмарні ціни — більші перешкоди на шляху до заповнення і процвітання кримських курортів. Але, хоч би там як, нинішнього року традиційні кримськотатарські жалобні і протестні акції пройшли спокійно, мирно і без ексцесів.

Втім, одна подія таки сколихнула плавний перебіг політичного процесу в Криму. 17 травня група кримських татар вигнала голову Верховної Ради Криму Леоніда Грача із жалобного засідання, присвяченого 57-й річниці депортації комуністами кримськотатарського народу до Сибіру і Середньої Азії. Бахчисарайські активісти потім заявили, що вважають образою пам’яті всіх загиблих присутність у президії засідання комуніста, який не розкаявся і не попросив вибачення за злочини однопартійців. Присутні на засіданні високі посадові особи з Києва і Сімферополя засудили цю акцію групи кримських татар, але заявили, що розуміють мотиви такої поведінки. Віце-прем’єр українського уряду Микола Жулинський з цього приводу заявив, що «подвійна мораль не повинна бути там, де справа стосується такої великої трагедії... І не можна в одному місці говорити різкі і несправедливі слова, зокрема на адресу меджлісу кримськотатарського народу, а в іншому — висловлювати співчуття і співпереживання. Я думаю, що це дуже серйозний урок для голови Верховної Ради АРК». За такі слова член Ліберальної партії М.Жулинський отримав від кримського спікера ярлик «рухівець», що є чи не найкрутішою для певних політичних прошарків місцевого населення лайкою. Втім, так віце-прем’єра в Криму називали вже давно, оскільки той вживає літературну українську мову не тільки у столиці.

Особливе ставлення значної частини кримських татар до Леоніда Грача певною мірою пояснив лідер меджлісу, голова Ради представників кримськотатарського народу при президентові України Мустафа Джемілєв, заявивши на мітингу 18 травня, що на чолі представницької влади автономії стоїть «людина, яка очолює ідейних послідовників тих, хто вчинив найбільший злочин проти нашого народу, хто й тепер поділяє людей за національностями на першосортних і другосортних, людина, яка систематично робить заяви, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу, і, по суті, очолює майже всі шовіністичні сили в Криму».

Просто так пережити цю ганьбу державний діяч такого глобального рівня, звичайно, не міг. Якщо раніше Леонід Грач ототожнював себе з автономією, то тепер — взагалі з державою. Коментуючи інцидент, він заявив, що це — випад проти влади і держави, «антирадянський, антикомуністичний шабаш, ...антислов’янський шабаш. Причому — з антидержавним замісом». Особливий наголос Л.Грач також зробив на панслов’янській тематиці. Він заявив, що є представником «у цьому випадку слов’ян, що можуть на свій рахунок сприйняти образу...»

Реакція слов’ян не забарилася: Сергій Шувайніков, голова «Конгресса русских общин Крыма» і «Крымской ассоциации российских соотечественников», в інтерв’ю «ДТ» зазначив, що «комуніст Грач не може представляти інтереси слов’ян хоча б тому, що на комуністах лежить відповідальність за геноцид слов’янських народів у ХХ столітті». Лідери 21 громадської і політичної організації Криму проукраїнського спрямування закликали Л.Грача «не переносити ставлення кримськотатарського народу до Вас і до політичної партії, яку Ви репрезентуєте, на слов’янські народи. Не розпалюйте міжнаціональної ворожнечі!» — мовиться в заяві, поширеній цього тижня.

Зрештою, Леоніду Грачу вже слід звикнути до образ на адресу представників влади. Саме 16 травня на засіданні парламенту автономії, отримавши слово від спікера, член Ради білобородих (аксакалів) при голові ВР Криму Ленара Мамбетова обізвала депутатів, пардон, придурками. Реакції на це від Л.Грача не було. Звичайно, можна тільки дивуватися, як безборода пані потрапила до такої чесної компанії і що це за такий дивний орган виріс у парламенту, паралізованого політичною кризою. Але поваги у кримчан до влади і до цих подій було небагато.

Звертає на себе увагу і той момент, що Л.Грач знав про можливі ексцеси на жалобному засіданні. Потім він заявляв, що мав інформацію «про провокацію, яка готувалася проти нього», однак не міг «дозволити собі виявити слабкість і не прийти на жалобні збори... У принципі, це мало рано або пізно статися і не могло не статися...»

Своєрідним продовженням цього конфлікту видається акт наруги над пам’ятником видатному кримськотатарському просвітителю Ісмаїлу Гаспринському, якого в радянські часи вважали буржуазним націоналістом і пантюркістом. У ніч на вівторок невідомі облили його відпрацьованим машинним маслом. І хоча до обіду того ж дня пам’ятник було відмито, цей інцидент привернув увагу політиків і громадськості. Прем’єр-міністр автономії Сергій Куницин назвав цей акт вандалізму «глибоко продуманою і підлою провокацією», здійсненою політичними силами, «які не зацікавлені у стабільності в Криму». За його словами, мета цих сил — спровокувати кримських татар і загострити етнополітичну ситуацію на півострові. Меджліс із цього приводу заявив про політичну відповідальність тих, хто «безпосередньо чи побічно інспірував напад на пам’ятник просвітителю». У заяві висунуто вимогу до правоохоронних органів вжити заходів, які б «виключали будь-які спроби знущання над національними святинями». «Зловмисники та їхні натхненники повинні знати, що кримські татари зуміють захистити від посягань власну історичну пам’ять i пам’ятник тому, хто присвятив життя служінню своєму народу», — мовиться у заяві меджлісу. А Л.Грач тим часом мудро звернув увагу на те, що «цей випадок заторкує громадську думку», а також на поширення у засобах масової інформації «домислів і підтекстів». На його думку, цього не слід робити, «є правоохоронні органи, це їхня прерогатива — розслідувати, знаходити вандала, доводити в суді його вину». У своєму коментарі спікер говорить про численні випадки варварства стосовно пам’яток культури, однак не наводить жодного прикладу, коли б винних знайшли і покарали. Л.Грач висловив жаль з приводу того, що в Криму «реалії такі, що протягом не одного року умови для проявів вандалізму зберігаються». Залишається лише запитати, чи мала б щось робити кримська влада, зокрема її представницька гілка? І на цьому тлі якось загубилася інформація про те, що уряд автономії розпорядився нинішнього і наступного року відкрити в Криму ще 5 шкіл з кримськотатарською мовою навчання. Для повнішого задоволення потреб кримських татар і навчання дітей рідною мовою Рада міністрів АРК також рекомендувала міським виконкомам і районним адміністраціям відкрити нинішнього року перші класи з кримськотатарською мовою навчання у 28 школах півострова. Зараз із 580 кримських шкіл тільки у 10 викладання ведеться кримськотатарською мовою. Міністерству освіти Криму також доручено забезпечити розробку та реалізацію заходів щодо кадрового забезпечення кримськотатарських освітніх установ.

Мустафа Джемілєв у своєму виступі на мітингу заявив, що останнім часом влада намагається вести діалог з кримськими татарами і вже лише цим знімає етнополітичну напругу на півострові. Проте це не стосується керівництва кримського парламенту. Там кримськотатарський фактор, як вважає народний депутат України Рефат Чубаров, є лише елементом великої політичної гри незадовго до наступних парламентських виборів.