ВАЖКО БУТИ БЛОКОМ

Ось вони — перші плоди довгоочікуваного об’єднання. Як виявилося, малопривабливі й неапетитні. Ну, як тут не замислитися про лиху долю, яка тяжіє над вітчизняними націонал-демократами? Варто було Народному руху України та партії «Реформи й порядок» лише оголосити про створення єдиного блоку, не встигли вони й подумати про можливе злиття в одну партію, як праве крило знову накрило хвилею непорозумінь і суперечок. Скандали та скандальчики, які старанно приховуються від сторонніх очей і вух, як і раніше, просочуються зсередини націонал-демократичного табору, вкотре підтверджуючи актуальність сентенції: «Спаси мене, Боже, від таких друзів, а ворогів я сам позбудуся». Розповідають, що, підписавши для регіональних активістів НРУ близько півсотні примірників партійного видання «Час», пеерпісти разом із газетою за тими самими адресами розсилали конверти з добіркою матеріалів, покликаних ненав’язливо схиляти тих, хто вагається, на свій бік. «Змова» розкрилася через дрібний недолік: на конвертах не вистачало марок, і зв’язківці змушені були повертати їх за зворотною адресою. Здивуванню рухівців, які почали отримувати послання загадкового походження, не було меж.

Та це — дрібне інтриганство порівняно з планами створити на базі опозиціонерів, які вийшли з удовенківського Руху, громадську організацію «Чорний віл». Громадська організація — не партія, і, завдяки деяким юридичним нюансам, страшного слова «розкол» у цьому випадку вдалося уникнути. Та, як з’ясувалося, рухівці, які записуються в «чорноволівці» цілими міськими, районними і сільськими організаціями, починають об’єднуватися з регіональними ж «осередками» ПРП. Це й спонукало керівництво НРУ на останньому засіданні центрального проводу прийняти резолюцію, що містить рекомендацію Геннадію Удовенку звернутися до лідерів дружньої партії з вимогою вибирати вислови й не називати свій черговий з’їзд об’єднуючим, натякаючи на злиття з внутрірухівською опозицією. Тут уже справді, від переможного об’єднання до ганебної анексії — один крок.

І це колізії лише між двома партіями. Можна уявити, чим обернеться перехід від планів до дій зі створення потрійного союзу, коли до НРУ і ПРП приєднається УНР. Щоправда, глава Народного руху України Геннадій Удовенко особливих підстав для занепокоєння не знаходить. І в усіх партійних чварах бачать підступи зовнішніх ворогів Руху, із якими йому, на думку Геннадія Йосиповича, так само не звикати боротися, як і бути у добрих стосунках з друзями.

— У голосуванні щодо кандидатури нового прем’єр-міністра виявилася нова конфігурація парламентської більшості. Позитивне рішення вдалося прийняти без участі комуністів і правих. Чи не боїтеся ви, що НРУ, УНР і «Реформи-Конгрес» спіткає та сама доля, що й свого часу лівих. Тривалий час після лютневого перевороту останні перебували на узбіччі процесів, які відбувалися у Верховній Раді, оскільки прийняття всіх важливих рішень обходилося без їхньої участі?

— Об’єднання центристів, олігархів і соціалістів при голосуванні за затвердження прем’єр-міністра — стовідсотково ситуативне. І навряд чи воно зберігатиметься надалі. Оскільки з багатьох питань, скажімо, щодо приватизації землі, погляди соціалістів та їхніх нових союзників не збігаються. Втім, я навів невдалий приклад, адже саме завдяки позиції олігархів і комуністів був провалений Земельний кодекс. У такий спосіб олігархи виступили проти Президента, за увічнення колгоспно-радгоспної радянської системи. Інша річ — чого вони так вчинили, але фактично вони зайняли саме таку позицію.

Що ж до позиції нашої фракції, то вона була офіційно затверджена на з’їзді НРУ: підтримувати кандидатуру Віктора Ющенка і не брати участі в обговоренні інших кандидатур. Це поставило нас у складну ситуацію: фракцію та мене особисто влаштовувала кандидатура Анатолія Кінаха, але — ми не могли піти проти волі з’їзду. Проте відмова правих партій від голосування за кандидатуру Кінаха не означає, що ми не співробітничатимемо з ним. Тим паче що прем’єр заявив: він не має наміру починати свою діяльність із чистого аркуша й збирається продовжувати політику свого попередника. Звичайно, спроби усунути правоцентристські парламентські об’єднання від активного впливу на політичну ситуацію будуть, але, я думаю, вони приречені на неуспіх. Перетворення таких могутніх, навіть у стані розколу, партій, як Народний рух України, Український народний рух і ПРП, на політичний маргінес нереальне. Не в наших інтересах і самоізоляція. Однак тут ще потрібно брати до уваги те, що уряду Кінаха відведено дуже мало часу. Вже восени фактично розпочнеться виборча кампанія, і саме співробітництво парламенту з урядом проходитиме під знаком виборів.

— Геннадію Йосиповичу, чи не охолодило ваше прагнення йти на вибори єдиним блоком із партією «Реформи і Порядок» те, що до її рядів перейшли деякі знакові постаті Народного руху України?

— Сьогодні модно говорити про створення різних блоків. І ми бачимо, як ці блоки створюються, трансформуються, розпадаються. Я вже не раз говорив, що на нинішніх виборах змагатимуться не партії, а блоки. На останньому з’їзді НРУ ми прийняли рішення, в якому йдеться про необхідність, з одного боку, зміцнювати існуючий блок НРУ-ПРП-КУН, а з іншого — працювати над створенням широкої передвиборної коаліції національно-демократичних партій, близьких нам за своєю ідеологією. Та під блок необхідний лідер. Якщо говорити про блок правоцентристських партій, то ні для кого не секрет, що таким лідером ми бачимо Віктора Ющенка.

— А чи не розстроїв ваші плани щодо цього намір Віктора Андрійовича разом з Іваном Степановичем Плющем приступити до створення свого демократичного блоку? Як сприйняли цю новину в правому таборі?

— Я зрозумів так, що йдеться про створення потужного блоку центристських партій. А ми говоримо про широкий блок національно-демократичних партій. Наступного дня після заяви про блок «Плюща — Ющенка» ми разом із Віктором Пинзеником зустрічалися з Ющенком. З нашої розмови я дійшов висновку, що поки проходить лише попередній переговорний процес, йде прикидка — в яких конфігураціях, на яких підставах укладатимуться всілякі коаліції, союзи та блоки. І спільну ініціативу Плюща та Ющенка можна сприймати саме в такому контексті. Адже на останньому засіданні центрального проводу НРУ ми теж прийняли рішення, яке свідчить про наміри не зупинятися на досягнутому в пошуках союзників на майбутніх виборах, зокрема розпочати переговори з Християнським народним союзом, очолюваним Володимиром Стретовичем, з Аграрною партією.

— А наскільки принципово для вас, щоб блок правих сил очолював саме Віктор Ющенко?

— Уряд Ющенка був фактично першим проукраїнським урядом, який спирався на українську національну ідею. А це насамперед незалежність української держави, формування української політичної еліти, підтримка національного товаровиробника, забезпечення високого добробуту українського народу. Ось чому нам так важливо, щоб саме Ющенко очолив блок широких демократичних сил.

— Якщо брати до уваги чисто формальний бік питання, то зв’язки вашої партії з партією «Реформи і порядок» набагато тісніші та плідніші, ніж із вашим близнюком-братом Рухом Костенка. Скажіть, наскільки реальне злиття двох Рухів знову в єдину партію?

— Я отримую безліч листів із запитанням, — коли УНР і НРУ знову стануть однією партією? Куди не їдеш, усюди, навіть від опонентів, чути: «Що ви робите? Ви повинні домовитися, об’єднатися!» Ми дійшли єдиної думки, що будемо йти на вибори в одному виборчому блоці, а після виборів розпочнемо переговори про об’єднання партій. Нині на порядку денному об’єднання в одну партію з ПРП. Тільки поки що не вирішено, робити це до виборів чи після. Я якось пропонував провести соціологічне дослідження, щоб з’ясувати, за кого більше проголосують — за дві партії чи за об’єднану одну. У мене таке враження, що сьогодні краще йти на вибори все-таки двома партіями в єдиному блоці, оскільки та людина, яка не проголосує за Рух, може проголосувати за ПРП. І навпаки. А якщо ми об’єднаємося, то можемо втратити таких виборців. Уже тривалий час ми обговорюємо й питання об’єднання з другим Рухом.

Що ж до запитання, із ким ми ближчі... Розумієте, на тому ж з’їзді, на якому мене два роки тому обрали главою НРУ, було підписано угоду про створення блоку з ПРП. Тоді як із Костенком ми певний час...

— Перебували в стані конфронтації?

— Я подумав про це слово, та не хотів би його вживати, оскільки нарешті настав час, коли ми почали зближатися. А тоді справді були проблеми. Ми закликали їх не створювати альтернативну партійну структуру. Намагалися вести переговори. Та сьогодні факт залишається фактом — є дві партії. Що послужило причиною? Їх чимало. Я ж прийшов у Рух уже після розколу, і мені важко оцінити всі нюанси.

— Однією з причин прийнято вважати те, що ряд впливових рухівців потрапили у фінансову залежність від названої олігархічної партії, словом, почалася «есдепізація» Руху.

— Я з усією відповідальністю заявляю, що Народний рух України не пов’язаний з жодною олігархічною партією, у тому числі СДПУ(о). Якщо Коваль працює керівником апарату Верховної Ради, він, природно, підпорядкований Плющу й Медведчуку, виконує їхні розпорядження. Я теж як глава комітету отримую вказівки від керівництва парламенту. Це нормально. Та не зрозуміло, чого це інтерпретується опонентами НРУ як «суркізація» партії? Немає такого. Зате є чимало недругів у Руху. Його б’ють з усіх боків. Я цього не можу зрозуміти. Як можна так ставитися до партії, яка привела Україну до незалежності, яка всім тим, хто сьогодні при владі, дала можливість зайняти владні посади? Сьогодні дійшли навіть до того, що почали переслідувати рухівців за їхню партійну приналежність: у нас чимало подібних прикладів. Чому таке ставлення? Ми ж не робимо нічого поганого для держави. Інше питання, що ми не можемо мовчати, коли це робиться іншими. Ми стурбовані сьогоднішнім станом українсько-російських відносин і, приміром, гостро засудили спроби Москви втрутитися у внутрішні справи України, коли росіяни виступили проти візиту до нашої країни Папи Римського. Ми звертаємо увагу Президента, уряду на те, що стан української мови сьогодні в незалежній Україні на рівні 58-го року. Це не подобається... Мені не відомі факти, щоб нам хтось друкував листівки. Фінансова допомога інших партій, якщо вони не входять у спільний блок, забороняється законом про політичні партії. Ми не збираємося порушувати закони.

— І все-таки, Геннадію Йосиповичу, як ви сприйняли вихід із НРУ Михайла Косіва і Тараса Чорновола?

— У нас було два кандидати в голови Народного руху України. Вибрали мене. Михайла Косіва, одного з засновників партії, її ідеолога, не вибрали. Він повернувся і пішов із Руху. Якби мене не вибрали, я б цього не зробив. Хоча я не засновник Руху, а просто був симпатиком партії від перших днів її існування. Слава Богу, що Михайло Васильович перейшов у партію, із якою ми перебуваємо в блоці, і в перспективі, коли ПРП і НРУ об’єднаються, ми знову станемо однопартійцями. Не зрозуміло лише, навіщо він сьогодні їздить країною і ганьбить мене. Я ж жодного поганого слова, де б не виступав і з ким би не зустрічався, про тих, хто вийшов із партії, не сказав.

А Тарасові я казав: «Ваше прізвище — це символ нашої партії. Ви можете мене критикувати. Називати пропрезидентським, угодовським. Проте не йдіть з Руху». Я не хотів, щоб Тарас Чорновіл переходив в іншу партію... Знаєте, я автор п’ятдесяти чотирьох законопроектів і постанов. За кожним із них стоїть велика робота. Набагато легше піти в наметове містечко й кричати «Геть!», «Ганьба!», ніж написати закон про громадянство, прийняття якого в інтересах сотень тисяч людей. Я не можу сказати, що не беру участі в масових акціях. І навіть особисто розклеював на Хрещатику листівки «Бандитам — в’язниці»... А Івано-Франківська крайова рада Народного руху приймає рішення про необхідність радикалізації і Руху, і Геннадія Удовенка. Ну, куди ще більше радикалізуватися? Та ми, Народний рух України, не підемо разом із лівими під червоними прапорами й рвати жовто-блакитну стрічку не станемо. Я людина похилого віку і, повірте, навіть пальцем не поворушив для того, щоб мене переобрали. Від цього для себе особисто я нічого не виграю. Та рухівські ідеали — це моє життя. Хоча Георгій Крючков нещодавно з піною біля рота кричав мені, що я перевертень.

— Проте з вашої партії не лише ідуть, а й повертаються. Кажуть, що «репатріантам» Зваричу і Лавриновичу було обіцяно кожному окремо лідерство в партії після того, як буде знятий Удовенко. Тому так принципово для авторів цього сценарію було не допустити до головування Косіва, замінити якого було б набагато важче. Чули про такий?

— Брешуть. Повернення Лавриновича і Зварича в НРУ, як і вступ у нього такого відомого політика, як Володимир Лановий, свідчить, що партія справді сильна й авторитетна. Зараз Зварича і Лавриновича ми обрали в центральний провід, а Лавринович став членом політради. Я переконаний, що це люди, які вносять вагомий внесок в інтелектуалізацію НРУ. Моє завдання — знайти або виховати такого лідера, який би очолив НРУ. Я все робитиму, щоб така людина з’явилася. І буде ця людина на прізвище «А» чи «Б», значення не має. Що ж до натяків на те, що Рухом можна керувати з Банкової або ще з якихось високих кабінетів... Я часто зустрічаюся з Президентом, трохи рідше — із Литвином. І якщо хочете, можу заприсягтися, що не отримував жодної указівки від них. Що, — мені Кучма сказав, щоб я натиснув кнопку «за», коли ставилося питання про імпічмент? Це все плітки, чутки. Випадкові чи цілеспрямовані. Ви думаєте, мені це легко переживати? Мене знає весь світ. І я пишаюся, що користуюся таким високим авторитетом, оскільки це потрібно не для мене, а для країни. Та моє завдання — зробити так, щоб ці чутки не виникали.