Ваше холуйство, сер

Україна ще довго оговтуватиметься від горя і стресу, спричинених трагічними подіями в період із 30 листопада до 20 лютого. Для багатьох сімей убитих, зниклих безвісти та тяжко поранених учасників Майдану, загиблих правоохоронців - цей біль назавжди.

Автор цих рядків не хоче вдягатися у мантію судді, але переконаний: частка вини за жорстокість і безвідповідальність режиму Януковича лежить на місцевих чиновниках та діячах Партії регіонів, які були опорою влади й примножували потенціал цієї партії. Чимало з них після зникнення Януковича та його свити вдають, що не трапилося нічого надзвичайного, і не поспішають із владою прощатися.

Вже у грудні, одразу після побиття студентів у Києві "Беркутом", у районах почалася масова втеча з Партії регіонів і розпад її фракцій у райрадах. Стало очевидно, наскільки штучним і насильним було заштовхування у провладну політсилу вчителів, лікарів та інших бюджетних працівників. На половину змаліла фракція ПР і в Тернопільській міськраді. Що ж до облради, то регіонали в ній були монолітні аж до кривавого четверга 20 лютого: з фракції вийшов лише один депутат. Мабуть, обласним депутатам-регіоналам стало вельми шкода коштів, витрачених на підкуп під час позачергових виборів до облради у березні 2009 р. (платили по 50 грн за голос). Про це "ДТ" розповідало у №10 за 21 березня 2009 р. Тоді в помаранчевій Тернопільщині Партія регіонів здобула майже 10% підтримки, або 14 депутатів.

Тернопільська обласна організація ПР, зберігаючи тили для можливих наступів у майбутньому, вчинила дуже оригінально. Лише в суботу, 22 лютого, коли Янукович зник, вона надіслала журналістам повідомлення про призупинення (!) діяльності, датоване заднім числом - 20 лютого. Після цього з Партії регіонів вийшов один з її достойників на Тернопіллі - директор департаменту охорони здоров'я облдержадміністрації Руслан Мостовий, який прославився участю в найпрестижніших всеукраїнських збіговиськах регіоналів. У своїй заяві він визнав провал медичної реформи в області, але посади не залишив.

Чи здатна така партія до відродження після цілковитої дискредитації? Варто послухати думку політолога, доцента Тернопільського національного економічного університету кандидата політичних наук Володимира Томахіва: "В Україні кожна влада прагнула створити під себе партію, позбавлену ідеології, що є типовим явищем для постсоціалістичних країн. У перший період правління Кучми правлячою була НДП, за другої каденції, коли адміністрацією президента керував Медведчук, - СДПУ(о). Ставши президентом, Ющенко створив Народний союз "Наша Україна". Після відходу цих правителів від влади їхні партії лежать у могилі. Із записів майора Мельниченка бачимо: коли Азаров скаржився Кучмі, що комуністи в який уже раз їх підвели під час голосування, президент порекомендував: "Створюйте партію". У результаті в 2000 р. виникла Партія регіонів як виразник інтересів олігархічного, переважно донецького, клану. А коли в 2010 р. до влади прийшов Янукович, ця партія стала правлячою. З поваленням його режиму партія швидко втрачає позиції. Це не означає, що вона зникне з політичної карти України, - дихатиме, проте не підлягає реформуванню".

Період правління Януковича в області довів, якою годівницею для чиновників вищих рангів може бути влада. До кривавих подій зачистки Майдану написали заяви на звільнення з посад перший заступник голови облдержадміністрації Микола Головач та Василь Гецько (останнього - цінного економіста при всіх владних командах - губернатор відмовив від "згубного" вчинку, не підписавши заяви). Всі інші високопосадовці області продовжували працювати.

Сам голова облдержадміністрації Валентин Хоптян руками й зубами тримався за тепле місце, незважаючи на повторне висловлення - двома третинами голосів - недовіри депутатами облради. Від посади він відмовився аж після кривавого четверга 20 січня.

Однак не квапиться покидати роботу заступник Хоптяна і водночас заступник голови обласної організації Партії регіонів Петро Гоч, відомий як контролер місцевих виборів 2010 р. Потрібний для партії влади результат в області тоді забезпечували бюджетники, яких змушували ставити у виборчих бюлетенях позначку у віконечку навпроти Партії регіонів. Недарма після місцевих виборів 2010 р. "Нова Тернопільська газета" визнала його "державним (!) менеджером року". Він справді вправний менеджер, бо виконує свої функції невідомо в якому місці.

Коли були написані ці рядки, на своїх посадах працювали згаданий керівник департаменту охорони здоров'я ОДА Руслан Мостовий, директор департаменту освіти і науки Іван Запорожан та директор департаменту агропромислового розвитку Андрій Хома, які особливо ретельно дбали про розбудову й славу Партії регіонів в області. Пан Запорожан увійшов у новітню історію області завдяки масовому "заселенню" педагогів у провладну партію, за що депутати облради піддали його гострій критиці. А головний аграрій уславився тим, що організував загальнонародне сільськогосподарське свято під прапорами ПР і, як стверджують члени обласного Штабу національного порятунку, ще недавно змушував підлеглих їхати на Антимайдан до Києва.

В деяких областях, як, наприклад, на Закарпатті, керівник УМВС Василь Варцаба й очільник спецпідзрозділу "Беркут" Василь Шаленко з особовим складом у дні зачистки Майдану заявили про перехід на сторону народу. В Івано-Франківську так вчинили командир військової частини Василь Шуляк та бійці внутрішніх військ. А на Тернопіллі керівники правоохоронних органів поводилися просто-таки по-холуйськи.

Вони сподівалися, що Янукович "наведе порядок у країні", тому й мовчали. Схоже, їхні душі не сколихнули криваві дні 18–20 січня в Києві. Ще в першій половині цього тижня ані начальник УМВС в області Віктор Сак, ані прокурор області Геннадій Мовчан, ані начальник управління СБУ Володимир Маркевич не засудили збройного придушення владою акцій протесту, як і не сказали, чи виконуватимуть у майбутньому накази вищого керівництва цих органів, спрямовані на порушення громадянських прав людей.

А один із заступників начальника УСБУ в області взагалі озброївся до зубів. У ніч із 22-го на 23 січня в автомобілі, який стояв у гаражі будинку його батьків у місті Городок Хмельницької області, активісти тернопільського Майдану виявили понад 200 одиниць табельної зброї, декілька тисяч набоїв, шість автоматів Калашникова. До цієї знахідки слід додати десяток мішків із системними блоками, підслухувальною апаратурою, номерними знаками автомобілів, папки з особовими справами УСБУ... На момент написання статті, 27 лютого, Тернопільська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ще проводила перевірку і не розпочала кримінального провадження за цим фактом.

Нова влада отримала надто суворий урок, тож має навчитися уникати страшних помилок режиму Януковича. Правляча еліта, яка ізолювала себе від діалогу з громадськістю, майже або зовсім не враховує думки неурядових організацій, експертів, журналістів, викликає обурення суспільства і має всі шанси бути поваленою. На нових високопосадовців дивляться очі сотень героїв Майдану - вбитих, поранених, пропалих безвісти. Адже лише з Тернопілля загинуло п'ятеро молодих людей - Назар Войтович, Олександр Капінос, Устим Голоднюк, Ігор Костенко і Василь Мойсей. Пам'ятаймо про них.