УРЯДОВІ СТРАЖДАННЯ-2 УРЯД КРИМУ ВДРУГЕ ВІДПРАВЛЕНО У ВІДСТАВКУ

Призначення колишнього головного міліціонера Криму Геннадія Москаля, з іменем якого асоціюється ліквідація кримських політико-кримінальних угруповань, на державну посаду в Закарпатті у часі співпало з політичним поверненням до автономної республіки дуже впливового у домоскалеві часи політика і підприємця, мецената і видавця Льва Міримського. Втім, маю, напевно, погодитися з тими, хто переконує, що такий збіг абсолютно випадковий. Але хоч би як там було, генерал Москаль зняв погони та подався до далекого Закарпаття, а нардеп Міримський з’явився у кримському парламенті і стало видно, що й тепер він має тут чималий вплив.

По закінченні пленарного засідання червневої сесії, яке тривало рекордно короткий час — 2 години, Л.Міримський заявив, що жодного стосунку до рішення кримського парламенту не має, оскільки він є народним депутатом України, а голосували депутати Верховної Ради АРК. Звичайно, воно так, але, напевно, мав якісь підстави Сергій Куницин заявляти про те, що рішення, яке, фактично, підтвердило його відставку з посади кримського прем’єра, депутати ухвалили після того, як «жорстко попрацювали народні депутати Л.Міримський і В.Горбатов». Більше того, такий результат С.Куницин назвав «елементом кримінальної революції», а урядова «Крымская газета» почала чомусь активно згадувати угруповання «Башмаки», свого часу розгромлене генералом Москалем. Цілком вірогідно, це теж простий збіг обставин або кримський прем’єр просто помиляється. Але все по порядку.

Політична криза, яка триває в кримських верхах уже два роки, до останнього часу мала ознаки парламентської, оскільки Верховна Рада автономії останні 6—8 місяців була фактично паралізованою протистоянням комуністів з проурядовою нелівою більшістю. Однак ситуація кардинально змінилася після 3 травня, коли автономну республіку відвідав Президент Леонід Кучма. Хотів він цього чи ні, але його нищівна та, напевно, справедлива критика на адресу кримського уряду стала каталізатором радикальних процесів на владному олімпі автономії. Лідери новоутвореної у ВР Криму фракції «Трудова Україна», з якою асоціюються вже згадані нардепи, члени однойменної фракції у ВР України Л.Міримський і В.Горбатов, заявили про тиск і погрози з боку С.Куницина і про свої наміри голосувати за відставку кримського уряду. Владними коридорами попливли катастрофічні для уряду чутки, що Київ «здав» Куницина. Поїздка останнього до столиці з аудієнцією у глави держави та заява Президента про те, що він «твердо переконаний в необхідності забезпечення стабільної влади в Криму, в тому числі виконавчої», ніяк не вплинули на подальший перебіг подій.

Формально цього разу парламент Криму не відправляв уряд автономії у відставку. 55 голосами ВР автономної республіки ухвалила звернення до Президента Л.Кучми, яким підтвердила свої рішення від 1 лютого і 24 травня 2000 року про «визнання діяльності Ради міністрів Автономної Республіки Крим незадовільною та її відставку» і попросила главу держави «дати свою згоду на звільнення Куницина С.В. з посади голови Ради міністрів АРК». На більше мудрий Грач піти не міг. Ще раз голосувати за відставку можна було б лише після звіту уряду, однак напередодні Рада міністрів Криму офіційно відізвала з парламенту текст звіту і заявила, що її голова звітуватиме у вересні і лише після того, як питання буде пророблено в усіх постійних комісіях, як цього вимагає регламент.

Коментуючи результати голосування, Л.Грач відзначив, що «замість звіту члени уряду влаштували політичний фарс. А в правовому сенсі — це антиконституційний випад. Це безвідповідальність і правова, і політична. Тому депутатів парламенту, який у такій же мірі, як і уряд, несе відповідальність за стан справ у Криму, що називається, сьогодні «прорвало». Терпець урвався!» За словами кримського спікера, якщо президент дасть свою згоду на звільнення прем’єра, то «Крим уже за дві-три години «заспокоїться». Крим увійде в нормальне русло творчої роботи. Уже всі втомилися від цього політиканства, що насправді заважає абсолютно всім, у тому числі й Українській державі».

Про роль голови ВР Криму Леоніда Грача у цих подіях слід сказати окремо. Він знову показав себе вмілим гравцем, здатним перегравати не лише різношерстну компанію так званої нелівої більшості, але й самого Президента. Не секрет, що критичний виступ Л.Кучми 3 травня готувався на підставі цифр і даних, підготовлених командою Грача. Тепер Президент може заявляти про необхідність перевірки законності останнього рішення кримського парламенту, але оцінку діяльності уряду АРК та його глави озвучив саме він і ця оцінка — найжорсткіша з усього, що коли-небудь чув відданий Куницин від свого патрона. Л.Грач зробив достатньо, щоб у Президента тепер не було вибору.

Правда, існує кілька моментів, які можуть сплутати карти доктору політичної інтриги Грачу. По-перше, як мовиться у свіжій заяві прес-служби НДП, 19 квітня ц.р. Центральний районний суд визнав згадані постанови Верховної Ради АРК від 1 лютого і 24 травня 2000 року такими, що не відповідають чинному законодавству, і зобов’язав парламент автономії їх скасувати.

По-друге, події в кримському парламенті уже спричинили розкол у президентському партійному оточенні. У поширеній в четвер заяві НДП висловлюється подив позицією «деяких народних депутатів України — членів депутатської групи «Трудова Україна», які відкрито підтримують дії члена Комуністичної партії України — керівника рескому КПУ Криму, голови Верховної Ради автономії Л.Грача в його протистоянні з представниками демократичних пропрезидентських сил Криму, котрі визнають сьогодні своїм лідером члена НДП голову Ради міністрів Криму Сергія Куницина. Для нас це стало тим більш неочікуваним з урахуванням того, що 13 червня 2001 року Народно-демократична партія і партія «Трудова Україна» підписали угоду про стратегічне партнерство і співпрацю. Дії деяких народних депутатів України — членів депутатської групи «Трудова Укаїна» і незрозуміла позиція керівництва депутатської групи і партії «Трудова Україна» ставлять під сумнів можливість продовження і поглиблення нашої співпраці у подальшому». Але оскільки заява підписана не політрадою, а прес-службою НДП, то це, напевно, означає, що не все ще втрачено і керівництво київської «Трудової України» має шанс виправити помилку своїх кримських колег, враховуючи свою пропрезидентськість.

А по-третє, ухвалення останніх парламентських рішень супроводжувалося бійками у залі пленарних засідань, в яких брали участь не тільки народні обранці. Кількох депутатів — прихильників прем’єра було легко травмовано. Але не тільки це примусило колишнього постійного представника Президента України в Криму і до останнього часу — координатора парламентської більшості Василя Кисельова заявити (цитую за повідомленням урядової прес-служби): «Я вимушений констатувати, що кримінальна революція, про яку не раз говорили кримські комуністи протягом останнього року (...), відбулася під керівництвом комуністів на чолі зі спікером Леонідом Грачем. На сесії було чітко продемонстровано зв’язок Грача з кримінальними елементами, з бойовиками і вцілілими залишками банди «Башмаків», які побили депутата Геннадія Говорущенка. Тільки Грач міг запустити їх до залу пленарних засідань. Це підтверджують відповідні відеозаписи». Згаданий Г.Говорущенко уточнює: «В основі кримського політичного скандалу — економічні та майнові інтереси тих сил, які, за недавньою термінологією Л.Грача, уособлюють «кримінальну революцію».

Коли політики такого рангу говорять про загрозу повернення до влади в Криму криміналітету, то й Президент може задуматися. А втім, президентській адміністрації підшукати спеціально для кримського уряду ще одного Москаля зовсім не важко. Хоча б того ж генерала Корнієнка, що зараз «чистить» Одесу, чи іншого генерала, але із СБУ... Думається, лава достойних і дієвих претендентів на почесне звання «в.о. кримського прем’єра» є досить довгою. А у прихильників Куницина і «трудоукраїнців» відкриються інші горизонти — парламентські. Занадто вже багато у президії ВР Криму комуністів.