УМЕРТВІННЯ

Інсульт розбив президента Чернігівської регіональної торговельно-промислової палати (ЧРТПП) Ростислава Савченка в нас на очах. Просто під час інтерв’ю.

— Подивіться, що в мене з обличчям? — попросив він.

А правий куточок його рота вже перекривило моторошною гримасою, і мова раптом стала нечіткою та нерозбірливою — наче бурмотіння сплячої людини. Він ще намагався щось додати до фраз, записаних на диктофон, а секретарка вже викликала «швидку»... Крапка, поставлена наприкінці нашої статті «Хто заплатить за базар?» обернулася зяючою кульовою пробоїною. Прямо скажемо — нічого випадкового в тому, що сталося, не було. Вікопомний Салтиков-Щедрін називав такі «випадки» умертвінням. Коли боротьбу ведуть брудно, а правила й закони використовують замість щіпки махри, кинутої в очі громадській думці, — не так уже й важливо, що станеться з супротивником: чи суд засудить, чи машина переїде, чи серце не витримає? Головне — щоб сталося... Змоделювати ситуацію такого штибу для професіоналів, котрі мають майже необмежені можливості, нескладно. Досить знати вразливі місця контрагента. Здоровий чи хворий, схильний чи не схильний... А далі — справа за добровільними помічниками. Савченка елементарно зацькували. Можливо, він і не янгол. Але ця людина обстоювала свою правоту законними та явними засобами. Тому й до преси по допомогу звернувся, бо вірив: справа його чиста, приховувати від людей нічого. Тепер, як то кажуть, гру зіграно. Але піти, несучи на спині відблиск блималки «швидкої допомоги» та глузливий погляд переможця, було б соромно. Вдвічі соромно тому, що в процесі дослідження ситуації ми наштовхнулися на факти, які виводять її за рамки індивідуальної драми, одиничного конфлікту громадянина й розперезаної місцевої влади. Остання з усіх сил намагалася ніяк не «проявитись» у скандальній історії. Але засвітилася по самісіньке «не можу» й виглядає тепер огидно.

...Що глибше заглиблюєшся в зібрані на цю тему документи й магнітофонні записи — то міцніша впевненість: у цій історії багато неясного. Можна точно визначити дату, з якої все почалося: 12 квітня 2000 року. (Саме того дня Р.Савченка на загальних звітно-виборних зборах переважною більшістю членів палати переобрали на посаду. А підтримуваний Чернігівською держадміністрацією альтернативний кандидат не пройшов.) Порівняно легко відновити ланцюжок наступних подій. Та чим очевиднішими стають факти, тим менше в них віриться. Вислизає головне: мотив. Для чого, кому все це знадобилося? Кричуща невідповідність витрачених зусиль і досягнутих результатів руйнує логіку будь-яких зрозумілих пояснень, наче картонну декорацію. І в певний момент починаєш розуміти: у кросворді явно бракує літер, аби склалося слово. А той, хто знає відсутні, — нізащо про це не скаже...

Перша перевірка, мотивована нібито отриманою податківцями оперативною інформацією, наскочила в палату через два тижні після єретичного волевиявлення її членів. Ревізори практично паралізували діяльність установи. Інформація не підтвердилася. А на порозі вже тупцювали нові перевіряючі. Гортаємо список контролюючих інстанцій, у яких раптово спалахнула стосовно палати службова ревність. Податкова адміністрація, управління юстиції, інспектор охорони праці, пожежні, міський архітектор (котрий «заморозив» будівництво адміністративного приміщення). Прізвища перевіряючих, хитромудрі назви посад... Очевидно, більшість чиновників, які приходили сюди, були порядними людьми: того, за чим їх посилали, — неіснуючих порушень і зловживань, — не виявили. Очевидно, той, хто координував їхні дії, ні на що інше й не розраховував. Паралельно розроблявся інший варіант: судовий. У бій кинули важке озброєння: прокуратуру.

...Щиро кажучи, спочатку ми думали: звичайні апаратні ігри. Савченка «пресують» тому, що хтось, близький до губернатора, вподобав його чистеньке місце. Лише тепер, заднім числом, прикидаючи масштаби проведеної його супротивниками роботи, можна точно сказати: так і за найтепліші місця не б’ються. Адже це те саме, що стратегічною авіацією бунтівний хутір бомбити. Спробуйте водночас мобілізувати служби, не підпорядковані вам напряму, натиснути на установи, давити на які ви за законом не маєте права... Додайте до цього й непоправну шкоду репутації, неминуче руйнування демократичного іміджу регіональної влади... (Події набрали такого обороту, що приховати їх стало майже неможливо. Крім «Дзеркала тижня» ряд місцевих і столичних видань оприлюднили всі ці події. Навіть те, як ішов із квітневих зборів представник облдержадміністрації Л.Подоляк, — грюкнувши дверима, обізвавши тих, хто проголосував по-своєму, штрейкбрехерами, — в одній з усеукраїнських газет описано.) Було в пориві, яким підняли на недержавну, неприбуткову і, по суті, маленьку установу всіх, кого вдалося мобілізувати, щось відчайне. Так, незважаючи на втрати, беруть зазвичай панівні висоти, ключові позиції. Над чим панівні? У чому ключові?

Повірити, що протест із приводу скасування результатів квітневих виборів як незаконних обласна прокуратура заявила з чистої любові до порядку та справедливості, може лише той, хто ніколи не мав з нею справи. Спонукати її на чревате «глухарем» розслідування лиходійства, хоч яким резонансним воно не було б, непросто. Навіть найгучніше за всю історію Чернігівщини пограбування Художнього музею не зацікавило її, тож спочатку дісталося затюканому дрібною побутовухою міськвідділу міліції (для порівняння: у Москві подібну крадіжку колекції західноєвропейського живопису розслідували спільно прокуратура, МУР, ФСБ, із залученням зарубіжної агентурної мережі, Інтерполу й поліцейських сил ФРН, Великобританії, Греції). Поштовхом до подання протесту послужив лист із Чернігівської облдержадміністрації за підписом заступника її глави Г.Панченка. Ясно, що не Панченко ініціював паперотворчість: ще один аналогічний лист, але вже за підписом заступника голови держадміністрації Чернігівської області Л.Подоляка надійшов у Міністерство юстиції України. Відразу наголосимо: підстави визнати вибори президента палати недійсними були визначені чисто формально. Ні про які підтасування чи про щось подібне не було й мови. «Чорну мітку» президенту палати пропонувалося вручити на тій підставі, що не всі його виборці сплатили на день виборів членські внески (хоча кількість неплатників, навіть коли виключити їхні голоси, на результат зборів ніяк не впливали — незалежно від цього Савченко перемагав альтернативного кандидата переважною більшістю, по-спортивному кажучи, нокаутом). Другий аргумент прокуратури зводився до того, що головуючого на квітневих зборах нібито обрано незаконно. Але це твердження ще бездоказовіше та спірніше, ніж перше. Було очевидно, що, не знайшовши ні серйозних фактів, ні вагомих юридичних доказів на користь своєї позиції, прокурорські чиновники спрацювали навмання, за принципом «чим багаті»... Проте чернігівський суд Новозаводського району розсудив (даруйте за каламбур) інакше й результати виборів скасував. Обласний суд залишив це рішення без змін. На той час (не будемо уточнювати причини такого світоглядного перелому) серед членів палати намітився розкол. Утворилася ініціативна група, лідер якої, Микола Петренко, виступав за переобрання керівника. Усе це могло б зійти за низку випадкових, ніяк не пов’язаних збігів. Якби не факти, що вперто свідчать про протилежне.

Міністерство юстиції України, на яке Чернігівська держадміністрація покладала надії, як хазяїн бару на викидайлу, відкинуло аргументи на користь нелегітимності палати як безпідставні. Більше того, нагадало в листі за підписом заступника міністра Л.Єфименка, що, відповідно до статті четвертої закону України «Про торговельно-промислові палати України», втручання державних органів і їхніх посадових осіб у діяльність торговельно-промислових палат не допускається.

Міжнародна адвокатська компанія Бі-Ай-Ем і зовсім не лишила від прокурорських резонів каменя на камені, знайшовши в них юридичні суперечності й невідповідності чинному законодавству (ми маємо у своєму розпорядженні правовий висновок Бі-Ай-Ем на шести сторінках).

Діяльність ініціативної групи — будь її створено справді внаслідок завалу в роботі палати — очевидно, мала спиратися на конкретні факти, що характеризують цей завал. Нічим не аргументоване бажання змінити керівництво — просто так, за зручної нагоди — завжди викликає сумніви. Проте парадокс ось у чому: ЧРТПП, хоча Чернігівська область невелика, обставила багато аналогічних установ інших регіонів (шосте місце з 28 у палатному рейтингу) і при Савченку регулярно перевиконувала виробничі плати (у січні цього року виконала на 123%). Це непогано саме по собі й добре, якщо врахувати, що більшість підприємств — потенційних замовників її експертних послуг — нині напівживі.

Щось тут не зросталося, і досить відчутно. Палата не почала працювати гірше навіть в екстремальних нервозних умовах, спричинених перевірками й судами. Але результати попередніх виборів було скасовано. Дату нових призначено. Порядок денний нових зборів передбачав виступ Савченка. Він мав що сказати. Проте був нюанс, безсумнівно, добре відомий його супротивникам: мозкові крововиливи траплялися в Савченка й раніше. Можливість того, що — при певному «розігріві» ситуації — він зламається, і хвороба «ліквідує» процедурні та юридичні недоробки, була висока.

Ми зателефонували лідеру ініціативної групи М.Петренку в день зборів. (Савченко лежав у лікарні. Події йшли без нього своїм плином, ніби нічого й не сталося.) Петренко несподівано зрадів нашому дзвінку. Вірячи, мабуть, у журналістську об’єктивність не більше, ніж у легенду про самураїв, готових за що прийдеться покласти голову, і знаючи те, чого не знали ми — що глава Чернігівської держадміністрації особисто візьме участь у зборах, а кого не треба, туди просто не пустять, — він, здається, витлумачив наш дзвінок однозначно: як бажання перейти в табір переможців. І навіть не те, як миттєво змінилася інтонація співрозмовника після перших поставлених запитань, вразило нас, а його повна неготовність — лідера внутрішньопалатної опозиції! — пояснити логіку виникнення ініціативної групи та свою в ній участь. Так тенор, який чудово виконує по нотах партію Хозе, часом не може відповісти на два-три елементарні запитання про новели Меріме, які виходять за рамки оперного лібрето.

— Миколо Гнатовичу, з документів, які ми докладно вивчили, випливає, що торговельно-промислова палата функціонувала цілком успішно: перевиконувала плани, давала прибуток... Чи можете ви спростувати ці дані?

— Я не знаю цих моментів. Якщо це справді відповідає реаліям, то це тішить, що палата так працює. Якщо це не відповідає — ну що ж... Але просто я сьогодні ще раз вам говорю, я не знаю цих моментів.

— Будь ласка, постарайтеся пояснити нам доцільність...

— Я інтерв’ю по телефону вам не даватиму.

— Останнє запитання: у Чернігові багато підприємств, що перебувають у критичному становищі, гіршому, ніж ЧРТПП. Чим пояснити шквал перевірок?

— Це не до мене запитання. Я в ініціативній групі, я член торговельної палати, тож оцінка шквалу перевірок — не моя компетенція.

На зборах нового президента палати не обрали, але призначили тимчасово виконуючого його обов’язки. Наступного дня, торкнувшись ситуації з ЧРТПП на своїй черговій прес-конференції, глава облдержадміністрації Микола Бутко сказав, що заслуги Савченка ніхто не заперечує, але як керівник він застарів. У сьогоднішнього дня нова кон’юнктура.

...Серед запитань, поставлених нами Р.Савченку, перш ніж він почав осідати на підлогу кабінету, було пряме:

— За що? Що і з ким ви не поділили? Скажіть правду! Ми не можемо працювати з зав’язаними очима.

— Не знаю.

...Перебираємо папери. Вже вкотре слухаємо магнітофонні записи. Щоб на початку XXI століття зацькувати людину, користуючись загалом-то невідповідними духу епохи обкомівськими методами, потрібні підстави більше ніж серйозні. Здається, ми намацали ключову літеру. Якщо підставити її в кросворд, то вийде слово «експертиза». Можливо, це й невірно. Та коли так, усе відразу стає зрозумілим. І важливість розігруваної партії. І інтереси сторін. І ступінь жорстокості.

...У коло завдань ЧРТПП входило одне, яке не має доленосного значення для держави, де порядок спирається на беззастережне й загальне виконання законів. Але набирає несподіваної ваги там, де диктатури закону, як чорт ладану, бояться не тільки кишенькові злодії, а й цілком благополучні, заможні, обтяжені державними обов’язками люди. Експертиза. Експертиза кількості та якості сировини, яку поставляють в область. Експертиза імпортного устаткування. Експертиза контрактів (зокрема й із закордонними партнерами) — на предмет виявлення прихованих «підводних» каменів, спроможних пустити на дно місцевого виробника, котрий і без того не дуже добре тримається на плаву. Експертиза виготовлених у регіоні товарів на предмет відповідності декларованих виробником параметрів. Митниця може затримати вантаж, що не відповідає документації. СБУ може заарештувати шахраїв, котрі незаконно переганяють транзитом через прикордонну Чернігівщину кілька сотень цистерн із нафтопродуктами. Технологи місцевого підприємства можуть дійти висновку про непридатність купленого за валюту верстата-автомата. Але остаточний, точний, юридично чинний висновок, що характеризує незаконний транзит, невигідну покупку, шахрайську угоду, можуть дати тільки експерти. До послуг фахівців регіональної торговельно-промислової палати вдавалися і СБУ, і митниця. Дещиця до дещиці, папірець до папірця осідав в архівах ЧРТПП матеріал, списаний, викреслений, забутий відомчими замовниками експертиз. Не доведені до кінця справи, зам’яті скандали, заглушені сенсації залишали свій слід у вигляді точних, об’єктивних експертних висновків. Люди, котрі давали їх, були далекі від кіношного образу героїв-одинаків. Вони просто чесно виконували свою роботу. Результати її могли стати затребуваними. Або не затребуваними. Але вони існували в документальній формі. Ось де собака заритий... Поставте себе на місце регіонального керівника, який перетворив свою область на полігон для випробування сумнівних із погляду закону й ефективності соціально-економічних проектів. Людини, котра обрала собі в останні дні імідж далекого від політики вченого, але спроможного латати економічні прориви. Регіонального лідера, що рапортує про небувале економічне зростання й виробничі успіхи агонізуючого краю. У багатьох може виникнути інтуїтивне почуття недовіри до його слів. Але документально підтвердити чи спростувати принаймні окремі аспекти таких висновків у змозі тільки фахівці. І в цьому сенсі від того, хто їх очолює, залежить дуже багато. Є ще одна обставина. Лише торік за результатами проведених ЧРТПП експертиз замовники заощадили 400 тисяч гривень. Сума не така й велика. Але можна собі уявити масштаб збитків, яких зазнають несумлінні ділові партнери через зрив шахрайських угод. З цього погляду інтереси влади та криміналу несподівано зійшлися в однім фокусі: існування непідконтрольної, навіть непокірної інстанції, спроможної зважити будь-яку продукцію, будь-який договір, будь-який успіх на аптекарських терезах і видати замовникові правильний результат — неприпустиме. Її має очолити своя людина. Байдуже чия. Аби тільки знала, що вона чиясь і нічиєю себе не вважала.

Не будемо клястися на Біблії, що корінь справи саме тут і не ще в чомусь. У цій історії справді багато неясного.

...А Савченко говорив — ще до того, як потрапив у лікарню з інсультом — що він мало не загинув. Іномарка збила його з ніг — дотичним ударом, не травмувавши сильно, — і зникла на великій швидкості. З цього приводу він нікуди не звертався, хоча є свідки інциденту. Спочатку ми не поставилися серйозно до його слів. Теж вирішили, що збіг. Досі не впевнені, що це не так.