У ПОШУКАХ ТРЕТЬОГО КАНДИДАТА

Парламентські вибори, попри всю їхню значимість для майбутнього країни, в Одесі відсуваються на другий план. Уже сьогодні очевидно, що в місті інтерес до партій і блоків значною мірою залежить від того, кого з кандидатів на посаду мера ці партії та блоки планують підтримувати. Відповідно до опитування, проведеного міським соціологічним інформаційно-дослідним центром «Пульс» восени минулого року, 57% одеситів вважають, що їхнє життя або життя їхніх родин найбільше залежить від того, хто обіймає посаду міського голови. І 61% згоден, що в міської влади є реальні можливості істотно змінити стан справ у місті на краще. Не менш цікаві й інші цифри: лише 47% респондентів (було опитано 792 виборці) на момент проведення опитування остаточно вирішили взяти участь у виборах нового складу Верховної Ради. Водночас про рішучий намір взяти участь у виборах нового міського голови заявили 72,6% із 2028 опитаних центром «Пульс».

На попередніх виборах 1998 року на виборчі дільниці прийшов 61% одеситів. Причому городяни стояли по кілька годин у черзі, щоб проголосувати. І багато хто, не дочекавшись, просто пішов собі. Для порівняння, на президентських виборах рівень активності ледве досяг 50%. Така досить висока явка виборців пояснюється й бурхливою кампанією із виборів мера, коли серед городян практично не було байдужих. Судячи з того, що ті самі кандидати (нинішній міський голова Руслан Боделан і колишній Едуард Гурвіц), завдяки яким попередні вибори перетворилися на справжню війну, попередньо заявили про своє бажання балотуватися на посаду мера, наступна виборча кампанія також може набрати характеру жорсткого протистояння.

Правда, є надія, що з замовленими кримінальними справами, арештами тощо буде покінчено. Нагадаємо, на попередніх виборах міліцію було фактично втягнуто у виборчий процес. Кілька місяців тому міліцейську верхівку міста та області було змінено, що, з огляду на все, помітно послабило позиції одного з головних кандидатів — нинішнього міського голови.

Проте сьогодні Одеса живе в очікуванні третього кандидата, який зміг би серйозно конкурувати і з колишнім, і з нинішнім мером. Відповідно до соцопитувань, Е.Гурвіцу готові віддати свої голоси понад 23% одеситів, а Р.Боделану — понад 7%. Тож більша частина населення, очевидно, хотіла б протягом наступних чотирьох років бачити біля керма міста нову людину. Поки що, на жаль, контури «третього кандидата» навіть не просвічуються. Хоча серед потенційних сьогодні фігурує ціла низка імен. У тому числі губернатор області Сергій Гриневецький, який поки що не виявляв бажання балотуватися на мера. До того ж, усім відоме його прагнення рухатися нагору службовими щаблями, що ведуть в адміністрацію Президента й вище. Хоча поява його імені у списку кандидатів теж не випадкова. Але в цій ситуації рішення губернатора — балотуватися йому чи ні — залежатиме від волі Президента країни. Фігурує у списку потенційних кандидатів й ім’я президента Одеської юракадемії, голови Вищої ради юстиції, народного депутата Сергія Кивалова, який також мітить набагато вище, ніж крісло міського голови. Крім арсеналу вказаних мандатів і регалій, у його активі й те, що сьогодні він очолює створену з його активними зусиллями партію, рекламні ролики якої не сходять з екранів телевізорів. У цьому плані з ним може позмагатися голова Антимонопольного комітету Олексій Костусєв, що посилено рекламує себе у місцевих ЗМІ. Олексій Олексійович недавно заявив, що не збирається балотуватись у народні депутати, а ще раніше — що працюватиме там, куди пошле партія. Партія послала в Антимонопольний комітет. Але одесити добре знають мінливу вдачу Костусєва, тож куди вона заведе його цього разу, поки що невідомо. Називають і кандидатуру міського голови Іллічівська Валерія Хмельнюка. Але міняти імідж незмінного мера благополучного міста Валерій Якович навряд чи зважиться.

Проте в Одесі, добре пам’ятаючи, чим закінчилися попередні вибори, переконані, що названі вище кандидатури можуть з’явитися на арені лише за командою згори. І що взагалі у боротьбу (з надією на перемогу) може включитися лише той, кого благословить Президент. Тож погляди «вільного» міста сьогодні спрямовано в бік Києва. У такій ситуації сподіватися на чесні та справедливі вибори майже неможливо. Втім, одна маленька надія є. Надія на те, що офіційному Києву нині не до мерських виборів. Вибори в парламент і боротьба за формування контрольованої більшості майбутньої Верховної Ради — ось головний біль влади сьогодні. І ця вища мета може дозволити провести вибори міського голови без особливого контролю й тиску згори.

Загалом, в Одесі живуть такими самими сподіваннями, як і в самому Києві. Різниця в одному: у столиці розраховують, що влада на місцях, зайнята виборами, послабить свій адміністративний контроль над парламентськими виборами, і це дозволить не наближеним до влади політичним партіям використовувати свої можливості й поборотися з опонентами в умовах, наближених до рівних. Можливо. Але тільки не в Одесі. Сьогодні мер міста Боделан — член політбюро обласної організації «Партії регіонів», яку очолює перший заступник голови обласної податкової адміністрації Васильковський. До речі, син Боделана Володимир, директор ВО «Українське зерно», — член одеського міського комітету Української морської партії, яка досі визначається, у блоці з ким вона піде на вибори. А поки що ця партія розгорнула потужну рекламну кампанію у місцевих ЗМІ. Певні шанси на одержання адмінресурсу в Одесі були і в СДПУ(о), яка однією з перших заявила про свою підтримку на посаду мера Р.Боделана. Правда, як тепер стало зрозуміло, з такою заявою есдеки поквапилися. У середині грудня під час свого останнього візиту в Одесу один із лідерів СДПУ(о), О.Зінченко, пояснив, що партія в цьому питанні поки що не визначилася. Слід сказати: заяви щодо цього робив голова обласної організації СДПУ(о) В.Коєв із посиланням на В.Медведчука (який, перебуваючи в Одесі, заявив про це публічно). Внутрішньопартійні скандали, через які останніми місяцями обласну організацію лихоманило, призвели до зміни керівництва. В.Коєва не тільки знято з посади, а й виключено з партії за порушення партійної дисципліни. Внутрішньопартійний конфлікт у найчисельнішій парторганізації області, якою була обласна організація СДПУ(о), з огляду на все, виник не на грунті ідейних розбіжностей, а, швидше, через фінанси (чого, до речі, майже не приховують самі есдеки, з’ясовуючи стосунки публічно).

Відтак, якщо раніше біля керма обласної парторганізації стояли люди, наближені до команди Р.Боделана, то тепер їм на зміну прийшли представники кіл, близьких до С.Гриневецького. Сьогодні обласну організацію очолив колишній заступник губернатора, директор Інституту ринку й економіки НАН України Б.Буркінський. А глава Овідіопольського району, член колегії при губернаторі, колишній заступник губернатора В.Левчук входить у політбюро.

До речі, конфлікт усередині партії мав продовження й цього тижня. На знак протесту проти виключення Коєва з СДПУ(о) частина партійців (а це, за їхніми даними, понад 5 тисячі чоловік) заявили про намір залишити її лави. Судячи з наявної інформації, «протестанти» збираються приєднатися до Аграрної партії. Обласна організація АПУ — це не тільки партія влади, це партія місцевої влади. Її очолює народний депутат В.Калинчук, колишній заступник Гриневецького з питань АПК. Сьогодні в її лавах, за даними обласної організації АПУ, понад вісім тисяч чоловік. Вона має чітку структуру, вибудувану по вертикалі, й охоплює всі райони області. Всі значні чиновники-аграрії — члени АПУ, від нинішнього заступника губернатора з питань АПК Мірошникова, начальника обласного управління АПК Новаковського, начальника обласного управління земельних ресурсів Сологуба — і до керівництва райадміністрацій (голів або їхніх заступників).

Можна припустити, що партійні скандали лише посилюють бажання одеситів голосувати на виборах не за політичну структуру, а за конкретну особистість.